Постанова № 20862537, 12.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4688/2011

12 грудня 2011 року 10год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мельникова Ірина Геннадіївна,

відповідача: представник Красовський Анатолій Сергійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Івано-Долинський спецкар'єр" звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про зміну предмету позову від 11.11. 2011 року.

Усною ухвалою суду від 05.12. 2011 року було задоволено заяву про зміну предмету позову позивача та прийнято до розгляду позовні вимоги у редакції:

"1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення:

№ 0000813540 від 18.10.2011р., яким донараховано податок на прибуток у сумі 635573,00грн. та нараховане штрафних санкцій в сумі 317 786,50 грн.;

№ 0000833540 від 18.10.2011р., яким донараховано податок на прибуток у сумі 700 062,00 грн. та нараховане штрафних санкцій в сумі 277 700,0 грн.;

форми «Р» № 0000823540 від 18.10.2011р., яким донараховано податок на додану вартість у сумі 114831,00 грн. та нараховане штрафних санкцій в сумі 40622,50 грн.;

ф. «Р» № 0000752341 від 05.08.2011р., яким донараховано податок на додану вартість у сумі 13624,00 грн. та нараховане штрафних санкцій в сумі 1,00 грн.;

ф.«В1» № 0000783540 від 05.08.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 356565,00грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. прийняті Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області на підставі акту перевірки № 544/23/05471862 від 13 липня 2011року.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Івано-Долинський спецкарєр» витрати по сплаті судового збору.".

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ПАТ "Івано-Долинський спецкарєр" з ПП "Ніка-Ойл", та відповідно формування ПАТ "Івано-Долинський спецкарєр" в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валових витрат за І-ІV квартали 2010 року, І квартал 2011 року в сумі 2527249,00грн., і як наслідок, заниження податку на прибуток підприємств в сумі 631 812,25 грн. (сторінки 20-28 Акту перевірки) та завищення в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкового кредиту на суму 482615,00 грн. за період з січня 2010 по березень 2011 року (сторінки 78-79 Акту перевірки) є безпідставним.

Так., підставою для встановлення зазначеного порушення стали матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ніка-Ойл" (код ЄДРПОУ 36650429) за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2011 року з питань взаємовідносин з контрагентами, в т.ч. з ПАТ «Іванодолинський спецкарєр» (акт від 20.05.2011року № 639/23-300/36650429) проведеної ДПІ в м. Рівне.

Виходячи з матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ніка-Ойл» (код ЄДРПОУ 36650429) за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2011 року (Акт від 20.05.2011 року № 639/23-300/36650429) встановлено, що - ПП "Ніка-ойл" сформовано податковий кредит за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2010 року за рахунок ПДВ по контрагенту ТОВ "Лек-Оіл", на суму ПДВ 5152934,85грн., податкові декларації з ПДВ за період з 01.01.2010року по 31.03.2010 року по ТОВ «Лек-Оіл», яке має статус: «недіюча», стан платника ПП «Лек-Оіл» - фактична адреса не встановлена.

Враховуючи вищенаведене Костопільською МДПІ під час перевірки зроблений висновок про те, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Лек-Оіл» та по контрагентах покупцях за період з 01.01.2010-31.03.2011року не спричиняють настання правових наслідків, а отже вважаються нікчемними по ланцюгу постачання» (сторінка 25 Акту перевірки). Отже, Костопільська МДПІ, посилаючись на нікчемність договорів по всьому ланцюгу постачання дизпалива, укладених ПП "Ніка-ойл", ТОВ "Лек-Оіл", робить висновок про незаконність віднесення ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» до складу валових витрат сум та до складу податкового кредиту проплат по даним договорам, оскільки, на думку перевіряючих, такі правочини укладалися без наміру створення правових наслідків. Зокрема, зауважено, що у ПП "Ніка-ойл" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по поставці товарів (робіт, послуг).

ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» не згідний з висновком Костопільської МДПІ про завищення позивачем валових витрат у деклараціях з податку на прибуток та завищення податкового кредиту по операції придбання у ПП «Ніка-Ойл» дизпалива за наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12. 1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року узгоджуються з приписами Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Отже, податкові наслідки виникають саме з факту господарської операції, а ні з факту укладання цивільно-правової угоди і виникнення договірних правовідносин (зобовязань). Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час перевірки контролюючому органу були надані належним чином оформлені документи (договір № 4 від 05.01.2010р.№ 1, договір № 1 від 12.01.2011року, податкові накладні, накладні на відпуск дизпалива, платіжні доручення), яким підтверджено отримання ПАТ «ІваноДолинський спецкарєр» дизпалива від ПП «Ніка-Ойл» та які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат.

Зазначені документи спростовують висновок про те, що операція купівлі-продажу дизпалива, що відбулася між ПАТ «ІваноДолинський спецкарєр» та ПП «Ніка-Ойл» є такою, що не спричиняє реального настання правових наслідків. Первинними документами бухгалтерського обліку позивача - видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками підтверджується поставка позивачу дизельного палива ПП "Ніка Ойл" та оплата податку на додану вартість в ціні товару. Достовірність записів в первинних документах підтверджена актом перевірки, товарність операцій та оплата товару відповідачем не заперечується, податкові накладні містять всі реквізити, передбачені законом.

Окрім цього, до заперечень на Акт перевірки та під час процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ПАТ «Івано-долинський спецкарєр» додавав отримані від ПП «Ніка-Ойл» копії податкових декларацій з ПДВ за період з січня 2010 року по грудень 2010 року з розшифровкою податкових зобовязань та податного кредиту в розрізі контрагентів, в тому числі ПАТ «ІваноДолинський спецкарєр» (індивідуальний податковий номер 054718617092), які підтверджують факт віднесення ПП «Ніка-Ойл» суми податку на додану вартість, сплаченої ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» в ціні товару, до складу своїх податкових зобовязань.

Виходячи з наведеного, позивач вважає висновок Костопільської МДПІ про те, що ПАТ «Івано-Долинський спецкарєр» неправомірно віднесене до складу валових витрат 2527249,грн.. по операції придбання у ПП «Ніка-Ойл» дизпалива та включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-Ойл" необґрунтованим та безпідставним.

Щодо твердження податкового органу про завищення ПАТ «Івано-Долинський спецкарєр» амортизаційних відрахувань на основні фонди - дробилку СМД-111А (сторінки 35-45 Акту перевірки), то позивачем зазначено наступне.

Відповідно до пп.. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пiд терміном "амортизація" основних фондів i нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно абз. 1 пп.. 8.1.2 вищевказаного Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення, а саме: iригацiя, осушення, збагачення та iншi подiбнi капiтальнi поліпшення землi. Відповідно до пп.. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вищевказаного Закону, основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп.. 6 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: обєкт основних засобів визнається активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає у наступному економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Питання правомірності нарахування ВАТ «Івано Долинський спецкарєр» амортизаційних відрахувань на основні фонди - дробилку СМД-111А придбану за договором купівлі-продажу № 15/08 від 15.08.2008 року укладеного між ТОВ ПБК «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 32948799) /Продавець/ та ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» /Покупець/ вже було предметом судового дослідження .

Так, у Постанові Рівненського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №2а/1770/2199/2011 від 08 липня 2011 року зазначено про безпідставність висновку Костопільської МДПІ про відсутність у ВАТ «Івано Долинський спецкарєр» права на нарахування амортизаційних відрахувань на дробилку СМД-111А.

Згідно до части 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо донарахування податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі несплати до бюджету авансового внеску за 2009 рік нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом у сумі 635573,00грн., то позивачем зазначено, що підставою для встановлення зазначеного порушення став висновок контролюючого органу (зроблений виходячи з норм ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції змін внесених Законом про Держбюджет на 2010 рік) про те, що «ВАТ «Івано Долинський спецкарєр» необхідно було в строк до 01.01.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів.».

ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» не згідний з таким висновком за наступного:

За приписами п.п. 7.8.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ” крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Пунктами 10 і 11 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону про Держбюджет на 2010 рік було внесено зміни, зокрема, до ч.2 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Виходячи з приписів п.1 розділу VII Прикінцеві положення цього Закону, наведена норма набрала чинності з 30.04.2010р.. Конституційний Суд України рішенням N 22-рп/2010 від 30.11.2010 р. у справі N 1-47/2010 визнав, зокрема, зазначені пункти Закону про Держбюджет неконституційними з 30.11.2010 р..

Статут ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» в редакції чинній з 30.04. 2010року по 0.11.2010 року), затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» / протокол № 1- 2000 від11 квітня 2000року/, зареєстрований розпорядженням Голови Костопільської районної державної адміністрації № 172-р від 12 травня 2000року. Відповідно до п.6.4 Статуту ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» порядок розподілу чистого прибутку визначається Загальними зборами товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України. Виходячи із положень Закону України "Про господарські товариства" та Статуту товариства, дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку) можуть бути нараховані та сплачені в розмірі, виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

Порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства належить до компетенції загальних зборів (п.9.2.5. Статуту).

Протягом періоду з 30.04.2010 року по 30.11.2010 року загальні збори акціонерів ВАТ «Івано-долинський спецкарєр» не скликалися та не проводились, будь-якого іншого рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів загальними зборами товариства не приймалось. (зазначена інформація відображена на стор.52 Акту перевірки).

Загальним зборами акціонерів ПАТ «Івано-долинський спецкарєр» від 10.05.2011 року (Протокол № 1 від 10.05.2011р.) було прийнято рішення прибуток за 2008-2010рік використовувати на розвиток виробництва (зазначена інформація відображена на стор.51 Акту перевірки). Зазначене рішення про розподіл не оскаржувалися жодним з акціонерів.

Вiдповiдно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акцiонернi товариства" цей Закон набирає чинності через шість мiсяцiв з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статтi 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1 - 49 Закону України "Про господарськi товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинностi Законом України "Про акцiонернi товариства". За вимогами частини п'ятої Прикiнцевих та перехiдних положень Закону України "Про акцiонернi товариства" статути та iншi внутрiшнi документи акцiонерних товариств, створених до набрання чинностi Законом України "Про акцiонернi товариства", підлягають приведенню у вiдповiднiсть з нормами цього Закону не пiзнiше, нiж протягом двох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом.

Таким чином, дiя статей 1 - 49 Закону України "Про господарськi товариства" протягом двох рокiв вiдповiдно до Прикiнцевих та перехiдних положень Закону України "Про акцiонернi товариства" надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акцiонернi товариства".

Відкрите акціонерне товариство«Івано-Долинський спецкарєр» перейменовано у публічне акціонерне товариство «Івано-Долинський спецкарєр» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (Протокол № 1 від 10.05.2011 року). Державну реєстрацію змін повязаних з перейменуванням проведено державним реєстратором Костопільської районної державної адміністрації 25 червня 2011року номер запису 25981050008000332.

Отже, позивач вважає, що до приведення у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" статуту (тобто реєстрації статуту публічного акціонерного товариства «Івано-Долинський спецкар'єр» 25.06.2011року) мало право керуватись у своїй діяльності Законом України "Про господарські товариства", який не містить правової норми щодо обовязку Товариства нараховувати і виплачувати дивіденди у грошовій формі в розмірі не менше 30% чистого прибутку отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. На дату загальних зборів акціонерів 10.05.2011 року норма Закону, яка передбачала виплату дивідендів в розмірі не менше 30 відсотків, вже не діяла.

Виходячи з наведеного, вважає висновок Костопільської МДПІ про те, що ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» було зобовязане в строк до 01.01.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році неправомірним.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала просила, з підстав викладених у позовній заяві, задовольнити повністю.

Представник відповідача, з мотивів викладених у письмових запереченнях, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що з 07.06. 2011 року по 06.07. 2011 року Костопільською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Івано Долинський спецкарєр», код за ЄДРПОУ 05471862, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.. Її результати оформлені актом №544/23/05471862 від 13.07.2011 р. (т. 1 а.с. 25-87).

На підставі акту перевірки Костопільською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000773540 від 05.08. 2011 р., згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток» в розмірі 1112252,75 грн., в тому числі 635573,00грн. за основним платежем та 476679,75 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 15, 20);

№ 0000793540 від 04.08. 2011 р., згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток» в розмірі 1166387,5 грн., в тому числі 728506,00грн. за основним платежем та 437881,50 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 16, 21);

ф. «Р» № 0000803540 від 05.08. 2011 р., згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 175764,75грн., в тому числі 114831,00грн. за основним платежем та 60933,75 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 17, 22);

ф. «Р» № 0000752341 від 05.08. 2011 р., згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 13625,00 грн., в тому числі 13624,00 грн. за основним платежем та 1,00грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 18, 23);

ф. «В1» № 0000783540 від 05.08. 2011 р., згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 356565,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року на 7963,00 грн., за березень 2010 року на 23780,00 грн., за квітень 2010 року на 41263,00грн., за травень 2010 року на 34194,00 грн., а червень 2010 року на 17186,00грн., за липень 2010 року на 40330,00 грн. ,за серпень 2010 року на 7904,00грн., за вересень 2010 року на 53265,00грн., за грудень 2010року на 20805,00грн., за січень 2011року на 52566,00грн., за лютий 2011 року на 21544,00грн., за березень 2011року на 35765,00грн.та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. (т. 1 а.с. 19, 24).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку і рішенням керівника ДПА в Рівненській області № 20971/25-16/423 від 18.10.11р., податкове повідомлення рішення № 0000773540 від 05.08. 2011р. скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 158893,75 грн., податкове повідомлення рішення № 0000793540 від 04.08. 2011р. скасовано в частині грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток» на суму 28444,00грн., в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 160000,00грн.; податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000803540 від 05.08.2011р. скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 20311,25 грн. (т. 1 а.с. 88-92).

На цій підставі, 18.10. 2011 року Костопільською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000813540 згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток» в розмірі 953359,50 грн., в тому числі 635573,00грн. - за основним платежем та 317786,50 грн. - за штрафними санкціями (т. 2 а.с. 128-129);

ф. «Р» № 0000833540 згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток» в розмірі 977762,00 грн., в тому числі 700062,00грн. - за основним платежем та 277 700,00 грн. - за штрафними санкціями (т. 2 а.с. 140-141);

№ 0000823540 згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 155453,50грн., в тому числі 114831,00грн. - за основним платежем та 40622,50 грн. - за штрафними санкціями (т. 2 а.с. 124-125).

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0000823540 від 18.10. 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість по операції придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива, №0000833540 від 18.10. 2011 року у частині донарахування податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по операції придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива, форми "Р" № 0000752341 від 05.08. 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість по операції придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива та форми "В1" № 0000783540 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по операції придбання у ПП «Ніка-Ойл» дизпалива, то суду слід зазначити наступне.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що в охопленому перевіркою періоді документообігом позивача зафіксована господарська операція з ПП "Ніка-Ойл", (код 36650429), на предмет отримання в останнього дизпалива на загальну суму 2527249 грн. (без ПДВ). Дебетове сальдо по рахунку 631 по взаєморозрахунках ПАТ «Івано-Долинський спецкар"єр" з ПП "Ніка-Ойл" станом на 01.01. 2010 р. складає 0,25 грн.

Господарська операція по отриманню позивачем у ПП «Ніка-Ойл» дизпалива оформлена наступними документами:

- договором № 4 на поставку дизпалива від 05.01. 2010 р. (т. 1 а.с. 93); договором № 1 на поставку дизпалива від 12.01. 2011 р. (т. 1 а.с. 94);

- накладними на загальну суму 2527249 грн. (безПДВ): № 05 від 13.01.10 на суму 39816.87грн. без ПДВ., № 27 від 01.02.10 на суму 40761.75грн. без ПДВ, № 40 від 10.02.10 на суму 41613.12грн. без ПДВ, № 65 від 22.02.10 на суму 36523.75грн. без ПДВ, № 78 від 03.03.10 на суму 37122.50грн. без ПДВ, № 84 від 10.03.10 на суму 40761.75грн. без ПДВ, № 93 від 16.03.10 на суму 41613.12грн. без ПДВ, № 109 від 22.03.10 на суму 42810.62грн. без ПДВ, № 114 від 26.03.10 на суму 44008.12грн. без ПДВ, № 185 від 23.04.10 на суму 43110.00грн. без ПДВ, № 193 від 30.04.10 на суму 42521.25грн. без ПДВ, № 141 від 01.04.10 на суму 42228.00грн. без ПДВ, № 145 від 09.04.10 на суму 43110.00грн. без ПДВ, № 237 від 13.05.10 на суму 42521.25грн. без ПДВ, № 274 від 27.05.10 на 43409.37грн. в т.ч. ПДВ 8504.25грн., № 301 від 01.06.10 на у суму 41641.50грн. без ПДВ, № 364 від 29.06.10 на суму 38320.00грн. без ПДВ, № 335 від 14.06.10 на суму 41641.50грн. без ПДВ, № 311 від 05.06.10 на суму 42511.25грн. без ПДВ, № 361 від 23.06.10 на суму 37536.00грн. без ПДВ, № 387 від 05.07.10 на суму 38320.00грн. без ПДВ, № 412 від 12.07.10 на суму 37536.00грн. без ПДВ, № 424 від 19.07.10 на суму 38320.00грн. без ПДВ, № 458 від 23.07.10 на суму 39517.50грн. без ПДВ., № 539 від 29.08.10 на суму 39882.00грн. без ПДВ, № 545 від 30.08.10 на у суму 39882.00грн. без ПДВ, № 515 від 17.08.10 на суму 39882.00грн. без ПДВ, № 491від 11.08.10 на суму 39882.00грн. без ПДВ., № 482 від 04.08.10 на суму 39588.75грн. без ПДВ, № 479 від 02.08.10 на суму 40415.62грн. без ПДВ, № 566 від 03.09.10 на суму 39882.00грн. без ПДВ., № 572 від 07.09.10 на суму 39882.00грн. без ПДВ, № 619 від 23.09.10 на суму 40715.00грн. без ПДВ, № 753 від 25.10.10 на суму 41613.13грн. без ПДВ, № 724 від 19.10.10 на суму 40761.75грн. без ПДВ., № 675 від 07.10.10 на суму 39882.00грн. без ПДВ, № 708 від 13.10.10 на суму 41313.75грн. без ПДВ, № 656 від 01.10.10.10 на суму 40715.00грн. без ПДВ., № 818 від 15.11.10 на суму 41934.75грн. без ПДВ, № 839 від 22.11.10 на суму 42810.62 без ПДВ, № 787 від 04.11.10 на суму 41912.50грн. без ПДВ, № 843 від 25.11.10 на суму 42810.62грн. без ПДВ, № 809 від 11.11.10 на суму 42810.62грн. без ПДВ, № 875 від 01.12.10 на суму 41934.75грн. без ПДВ, № 884 від 07.12.10 на суму 41934.75грн. без ПДВ, № 894 від 13.12.10 на суму 44307.67грн. без ПДВ, № 899 від 16.12.10 на суму 43401.00грн. без ПДВ, № 904 від 20.12.10 на суму 45505.00грн. без ПДВ, № 917 від 30.12.2010 на суму 45747.00грн. без ПДВ, № 2 від 12.01.11 на суму 47600.00грн. без ПДВ, № 3 від 18.01.11 на суму 48093.00грн. без ПДВ, № 35 від 21.02.11 на суму 48972.75грн. без ПДВ, №41 від 25.02.11 на загальну суму 50893.75грн. без ПДВ, № 20 від 09.02.11 на суму 48972.75грн. без ПДВ, № 31 від 15.02.11 на суму 49995.62грн. без ПДВ, № 57 від 03.03.11 на суму 51612.00грн. без ПДВ, № 63 від 11.03.11 на суму 55085.00грн. без ПДВ., № 72 від 18.03.11 на суму 53958.00грн. без ПДВ, № 95 від 25.03.11 на суму 55384.37грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 142 -200);

- платіжними дорученнями ПАТ «ІваноДолинський спецкарєр» про перерахування на розрахунковий рахунок ПП «Ніка Ойл» № 26006011054801 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві МФО 300346 грошових коштів в загальній сумі 289538,25грн.(з ПДВ) (т. 1 а.с. 201-253);

- податковими накладними виписаними ПП «Ніка Ойл» для ПАТ «Івано-Долинський спецкар"єр": № 04 від 13.01.10 на 47780.25грн. в т.ч. ПДВ 7963.38грн., № 27 від 01.02.10 на 48914.10грн. в т.ч. ПДВ8152.35грн., № 39 від 10.02.10 на 49935.75грн. в т.ч. ПДВ 8322.63грн., № 62 від 22.02.10 на 43828.50грн. в т.ч. ПДВ7304.75грн., № 75 від 03.03.10 на 44547.00грн. в т.ч. ПДВ7424.50грн., № 81 від 10.03.10 на 48914.10грн. в т.ч. ПДВ 8152.35грн.,№ 90 від 16.03.10 на 49935.75грн. в т.ч. ПДВ 8322.63грн., № 105 від 22.03.10 на 51372.75грн. в т.ч. ПДВ 8562.13грн., № 109 від 26.03.10 на 52809.75грн. в т.ч. ПДВ 8801.63грн., № 132 від 01.04.10 на 50673.60грн. в т.ч. ПДВ 8445.60грн., № 135 від 09.04.10 на 51 732.00грн. в т.ч. ПДВ 8622.00грн., № 174 від 23.04. 10 на 51732.00 грн. в т.ч. ПДВ 8622.00грн.,№ 182 від 30.04.10 на 51025.50грн. в т.ч. ПДВ 8504.25грн., № 182 від 30.04.10 на 51025.50грн. в т.ч. ПДВ 8504.25грн., № 222 від 13.05.10 на 51025.50грн. в т.ч. ПДВ 8504.25грн.,№ 258 від 27.05.10 на 52091.25грн. в т.ч. ПДВ 8681.88грн., № 284 від 03.06.10 на 49969.80грн. в т.ч. ПДВ 8328.30грн.,№ 290 від 08.06.10 на 51013.50грн. в т.ч. ПДВ 8502.25грн.,№ 314 від 14.06.10 на 49969.80грн. в т.ч. ПДВ 8328.30грн., № 338 від 23.06.10 на 45043.20грн. в т.ч. ПДВ 7507.20грн., № 341 від 29.06.10 на 45984.00грн. в т.ч. ПДВ 7664.00грн., № 432 від 25.07.10 на 47421.00грн. в т.ч. ПДВ 7903.50грн., № 453 від 02.08.10 на 48948.75грн. в т.ч. ПДВ 8083.13грн., № 456 від 04.08.10 на 47506.500грн. в т.ч. ПДВ 7917.755грн., № 465 від 11.08.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн.,№ 487 від 17.08.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн., № 487 від 17.08.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн, № 511 від 25.08.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн., № 517 від 30.08.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн., № 537 від 03.09.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн., № 543 від 07.09.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн., № 573 від 23.09.10 на 48858.00грн. в т.ч. ПДВ 8143.00грн., № 604 від 01.10.10 на 48858.00грн. в т.ч. ПДВ 8143.00грн., № 620 від 07.10.10 на 47858.40грн. в т.ч. ПДВ 7976.40грн., ,№ 651 від 13.10.10 на 49576.50грн. в т.ч. ПДВ 8262.75грн., № 665 від 19.10.10 на 48914.10грн. в т.ч. ПДВ 8152.35грн., № 695 від 25.10.10 на 49935.75грн. в т.ч. ПДВ 8322.62грн., № 727 від 04.11.10.10 на 50295.00грн. в т.ч. ПДВ 8382.50грн., № 747 від 11.11.10 на 51372.75грн. в т.ч. ПДВ 8562.13грн., № 756 від 15.11.10 на 51372.75грн. в т.ч. ПДВ 8562.13грн., № 775 від 22.11.10 на 51372.75грн. в т.ч. ПДВ 8562.13грн., № 779 від 25.11.10 на 51372.75грн. в т.ч. ПДВ 8562.13 грн., № 809 від 01.12.10 на 50321.70грн. в т.ч. ПДВ 8386.95грн., № 818 від 07.12.10 на 50321.700грн. в т.ч. ПДВ 8386.95грн., № 828 від 13.12.10 на 53169.20грн. в т.ч. ПДВ 8861.53грн., № 833 від 16.12.10 на 52081.20грн. в т.ч. ПДВ 8680.20грн., № 838 від 20.12.10 на 54606.00грн. в т.ч. ПДВ 9101.00грн., № 850 від 30.12.10 на 54896.40грн. в т.ч. ПДВ 9149.40грн., № 2 від 12.01.11 на 57120.75грн. в т.ч. ПДВ 9520.13грн., № 3 від 18.01.11 на 57711.60грн. в т.ч. ПДВ 9618.60грн., № 37 від 25.02.11 на 61072.50грн. в т.ч. ПДВ 10178.75грн., № 25 від 09.02.11 на 58767.30грн. в т.ч. ПДВ 9794.55грн., № 28 від 15.02.11 на 59994.75грн. в т.ч. ПДВ 9999.13грн., № 32 від 21.02.11 на 58767.30грн. в т.ч. ПДВ 9794.55грн., № 37 від 25.02.11 на 61072.50грн. в т.ч. ПДВ 10178.75грн., № 2 від 03.03.11 на 61934.40грн. в т.ч. ПДВ 10322.40грн., № 8 від 11.03.11 на 66102.00грн. в т.ч. ПДВ 11017.00грн., № 17 від 18.03.11 на 64749.60грн. в т.ч. ПДВ 10791.60грн., № 39 від 25.03.11 на 66461.25грн. в т.ч. ПДВ 11076.88грн. (т. 1 а.с. 95-141).

Загальна вартість дизпалива в сумі 2527249 грн. (без ПДВ) в повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат в тому числі: в 1 кварталі 2010 року на суму 365032 грн., в 2 кварталі 2010 року на суму 458550 грн., в 3 кварталі 2010 року на суму 513705 грн., в 4 кварталі 2010 року на суму 679395 грн., в 1 кварталі 2011 року на суму 510567 грн..

Податок на додану вартість на підставі виписаних вищенаведених податкових накладних в загальній сумі 482615 грн. в повному обсязі віднесено позивачем до складу податкового кредиту, а саме: в січні 2010 року на суму 7963 грн., в лютому 2010 року на суму 23780 грн., в березні 2010 року на суму 41263 грн., в квітні 2010року на суму 34194 грн., в травні 2010 року на суму 17186 грн., в червні 2010 року на суму 40330 грн., в липні 2010 року на суму 7904 грн., в серпні 2010 року на суму 47906 грн., в вересні 2010 року на суму 24096 грн., у жовтні 2010 року на суму 40857 грн., у листопаді 2010 року на суму 42456 грн., у грудні 2010 року на суму 52566 грн. у січні 2011 року на суму 19139грн.у лютому 2011 року на суму 39767 грн., у березні 2011 року на суму 43208 грн. (т. 2 а.с. 1-60).

Костопільською МДПІ був надісланий запит до ДПІ у м. Рівне, де перебуває на обліку ПП «Ніка-Ойл» за № 6264/7/23-17 від 09.06. 2011 р. про проведення зустрічної звірки ПП «Ніка-Ойл» по взаєморозрахунках з ПАТ «Івано-Долинський спецкар'єр» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. В отриманій відповіді від ДПІ у м. Рівне за № 21687/23-326 від 21.06. 2011 р. ДПІ у м. Рівне повідомляє, що працівниками ДПІ у м.Рівне була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Ніка-Ойл" (код ЄДРПОУ 36650429) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року з питань взаємовідносин між контрагентами, в т.ч. з ПАТ «Івано-Долинський спецкар'єр» код за ЄДРПОУ 05471862 (акт від 20.05.2011 року №639/23-300/36650429 ) і надіслано копію акта позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ніка-Ойл» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. з питань взаємовідносин між контрагентами, в т. ч. з ПАТ «Івано-Долинський спецкар'єр». За результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДНА України встановлено, що ПП «Ніка-Ойл» (код 36650429) сформовано податковий кредит за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011 р. за рахунок сум ПДВ по контрагенту ТОВ "Лек-Оіл" (код 34047083) на суму ПДВ 5152934,85 грн. Податкові декларації з ПДВ за період з 01.01. 2010р. по 31.03. 2011 р. по ТОВ "Лек-Оіл" (код 34047083) має статус «недіюча». Стан платника ПП «Лек-Оіл» 32 - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації.

На думку відповідача, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Лек-Оіл» (код 34047083) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже відповідно до ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України є нікчемними по ланцюгу до постачання.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Відповідно до акту перевірки відповідач визнав безпідставним віднесення до складу валових витрат вартість придбаного у ПП «Ніка-Ойл» дизпалива на загальну суму 2527249 грн. (без ПДВ), в тому числі: в 1 кварталі 2010 року на суму 365032 грн., в 2 кварталі 2010 року на суму 458550 грн.,в 3 кварталі 2010 року на суму 513705 грн.,в 4 кварталі 2010 року на суму 679395 грн.,в 1 кварталі 2011 року на суму 510567 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету.

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту чи бюджетного відшкодування Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» обєкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до пп.. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Надані податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбання позивачем у ПП "Ніка Ойл" дизельного палива здійснювалося з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, відповідало основному виду господарської діяльності позивача.

Первинними документами бухгалтерського обліку позивача - накладними, податковими накладними, банківськими документами підтверджується поставка позивачу дизельного палива контрагентом ПП "Ніка Ойл" та оплата податку на додану вартість в ціні товару. Достовірність записів в первинних документах підтверджена актом перевірки, товарність операцій та оплата товару відповідачем не заперечується, податкові накладні містять всі реквізити, оформлені у відповідності до приписів пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість (пп.. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом правил оформлення та подання податкової звітності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не дотримався порядку подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені для цього законом умови та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Крім того, вбачається у акті перевірки, що став підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, актом від 20.05. 2011 року за № 639/23-300/36650429 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ніка Ойл" за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2011 року з питань взаєморозрахунків з контрагентами зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит ПП "Ніка Ойл" в повному обсязі за перевіряємий період, то зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу з ПП "Ніка Ойл" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать приписам п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та порушують ст. 228 Цивільного кодексу України.

Суд вважає такі твердження органу державної податкової служби необґрунтованими.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Посилання відповідача на зазначені вище норми Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, порушення вказаних норм Цивільного кодексу України надають податковому органу право для звернення до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним, проте не встановлюють недійсність такого правочину в силу закону з моменту його вчинення.

Щодо твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Ніка Ойл" у звязку з фактичною неспроможністю даних юридичних осіб здійснювати документально зафіксовані господарські операції з позивачем з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна у даного контрагента, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході судового засідання представником позивача надано письмові докази на підтвердження наявності у господарській діяльності контрагента ПП "Ніка Ойл" умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності. Зокрема, представником позивача надано докази перевезення вантажів автомобільним транспортом, паливні відомості, відомості про заправку автомобілів позивача, товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного палива (т. 2 а.с. 143-176).

Тому суд відхиляє твердження відповідача про неможливість здійснення контрагентом позивача ПП "Ніка Ойл" господарських операцій по поставці дизпалива з підстав зазначених у акті перевірки.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, відповідачем ні в акті перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, ні в ході судового розгляду справи не надано достатніх доказів щодо відсутності у позивача наміру на створення правових наслідків по господарським операціям, на підставі яких сформовано податковий кредит та щодо безтоварності вказаних господарських операцій.

Отже, висновки відповідача про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту по операціях придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Тому, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції форми "Р" №0000823540 від 18.10. 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість по операції придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива, №0000833540 від 18.10. 2011 року у частині донарахування податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по операції придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива, форми "Р" № 0000752341 від 05.08. 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість по операції придбання у ПП "Ніка-Ойл" дизпалива та форми "В1" № 0000783540 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по операції придбання у ПП «Ніка-Ойл» дизпалива.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000833540 від 18.10. 2011 року у частині донарахування податку на прибуток внаслідок безпідставного нарахування амортизаційних відрахувань на вартість придбаної у ТОВ ПБК "Вертикаль" дробилки СМД-111А, то суду слід зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що за договором купівлі-продажу № 15/08 від 15.08. 2008 року укладеного між ТОВ ПБК «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 32948799) (Продавець) та ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» (Покупець) покупцем було придбано у продавця дробилку СМД-111А.

Дана дробилка використовується у господарській діяльності ПАТ «Івано-Долинський спецкарєр».

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, встановленого згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону N334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку (ст. 5 цього Закону) і на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп.. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пiд терміном "амортизація" основних фондів i нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно абз. 1 пп.. 8.1.2 вищевказаного Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення, а саме: iригацiя, осушення, збагачення та iншi подiбнi капiтальнi поліпшення землi.

Відповідно до пп.. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вищевказаного Закону, основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

В Акті перевірки та під час судового засідання представник контролюючого органу в обґрунтування висновку про завищення ПАТ «Івано-Долинський спецкарєр» амортизаційних відрахувань по дробилці СМД-111А посилався на те, що у ПАТ «Івано-Долинський спецкарєр» відсутні документи, що підтверджують перевезення дробилки під час її придбання. У спростування правомірності віднесення дробилки до складу 3 групи основних фондів обґрунтованих заперечень відповідачем не надано.

Так, суду слід зазначити, що поставлення питання щодо підтвердження придбання позивачем дробилки у ТОВ ПБК «Вертикаль» товарно-транспортними накладними або будь-якими іншими документами, що підтверджують факт її перевезення є доречним в контексті визначення підстав формування покупцем, тобто позивачем, податкового кредиту та віднесення останнім витрат на придбання дробилки до складу валових витрат.

Зазначене питання вже було предметом судового дослідження.

Так, у Постанові Рівненського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №2а/1770/2199/2011 від 08 липня 2011 року зазначено про неправомірність позиції органу державної податкової служби щодо завищення податкового кредиту по операції придбання ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» у ТОВ ПБК «Вертикаль» дробилки СМД-111А. Матеріалами справи, які досліджувалися Рівненським окружним адміністративним судом під час судового засідання по справі, доведений той факт, що транспортування дробилки СМД-111А від ТОВ ПБК «Вертикаль» до покупця - ВАТ «Івано-долинський спецкар'єр" відбулося перевізником ПФ «Владні», що підтверджено товарно-транспортною накладною № 10/2094 від 03.10. 2008 року та актом № ВЛ-0000072 від 10.10. 2008 року здачі-приймання робіт (надання послуг) - перевезення дробилки і в свою чергу додаткового доказування не потребує. Так само матеріалами справи доведено безпідставність висновку Костопільської МДПІ про відсутність у ВАТ «Івано Долинський спецкарєр» права на нарахування амортизаційних відрахувань на дробилку СМД-111А. У постанові зазначено, що як свідчать матеріали справи факт придбання дробилки у ТОВ ПБК «Вертикаль» підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Дробилка СМД-111А була фактично придбана, доставлена, відремонтована, змонтована, технічно переоснащена зі встановленням додаткового обладнання та введена в експлуатацію з січня 2009 року. З врахуванням норми амортизації 3 групи основних фондів, яка становить 6% до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду, ВАТ «Івано-Долинський спецкар'єр» здійснювало нарахування амортизації витрат на придбання дробилки СМД-111А з II кварталу 2009 року, що підтверджується відомістю по нарахуванню амортизації, деклараціями з податку на прибуток підприємств (т. 2 а.с. 177-187).

Постанова Рівненського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №2а/1770/2199/2011 від 08 липня 2011 року 21 листопада 2011 року відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили, що відповідачем у справі не заперечується.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, будь-яких законних підстав для висновку Костопільської МДПІ про безпідставність нарахування позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 386776,00 грн. у суб'єкта владних повноважень не було.

Таким чином, суду слід зазначити, що висновок контролюючого органу про безпідставність нарахування позивачем амортизаційних відрахувань в розмірі 386776,00 грн. в періоди 1,2,3,4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року є безпідставним та неправомірним, а податкове повідомлення-рішення №0000833540 від 18.10. 2011 року у цій частині слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000813540 згідно якого ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток» в розмірі 953359,50 грн., в тому числі 635573,00грн. за основним платежем та 317786,50 грн. - за штрафними санкціями суду слід зазначити наступне (т. 2 а.с. 128-129).

Як зазначено в Акті перевірки згідно даних бухгалтерського обліку (дані головної книги) по рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» на ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" обліковується кредитове сальдо станом на 01.10. 2010 року у сумі 8474306,83грн.

Виходячи з норм ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. №514-VІ та п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" повинно було в строк до 01.07. 2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку минулих років та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів.

Тобто, як зазначено у акті перевірки, у розмірі не менше як 2542292,05грн. (8474306,83грн. х 30%), проте перевіркою встановлено, що в термін до 01.07.2010 р. нарахування і виплата дивідендів у сумі не менше 2542292,05грн. не проводилось. Перевіркою встановлено, що ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" не підпадає під дію пп.. 7.8.5 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями), тобто ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" повинно було вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12. 1994р. № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. Відповідачем зазначено, що у відповідності із нормами ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09. 1991 р. № 1576-ХП, ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09. 2008р. № 514-VI (із змінами і доповненнями) та пп.7.8.2. п.7.8 ст. 7, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994р. № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями) ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" повинно було в термін до 01.07. 2010 року внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 635573,00 грн. але, як зазначено в акті перевірки, підприємство позивача, не нараховувало та не виплачувало дивіденди в перевіряємому періоді, загальні збори акціонерів товариства за 2009 рік не проводились. При цьому, під час перевірки перевіряючими встановлено, що ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" не нараховувало та не виплачувало дивіденди з чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Загальні збори ВАТ "Івано-долинський спецкарєр" з питань виплати дивідендів за 2009 рік не проводились та питання щодо виплати дивідендів на загальних зборах не розглядалось.

На підставі таких висновків акту перевірки Костопільської міжрайонною Державною податковою інспекцією винесене податкове повідомлення - рішення № 0000813540 від 18.10.2011 р., яким донараховано податок на прибуток за несплату до бюджету авансового внеску з податку на прибуток за ІІ квартал 2010 р. з суми дивідендів в розмірі 635573,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 317786,50 грн.

Як вбачається із акту перевірки, свої висновки податковий орган обґрунтовує положеннями Закону України від 27.04.2010 року № 2154 «Про Державний бюджет України на 2010 рік (надалі-Закон № 2154), яким суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму із Закону України від 17.09.2008 року № 514 «Про акціонерні товариства» (надалі-Закон № 514), яка надавало право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів.

Проте, Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі № 1-47/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України № 2154 «Про Державний бюджет України на 2010 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Таким чином суд не бере до уваги посилання відповідача на норми законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 визнані неконституційними.

Крім того, відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про акціонерні товариства» та Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акція, іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

Згідно приписів п.1.9 ст.1 Закону України № 334/94-ВР дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Положеннями ч. 1 ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів, які товариство виплачує виключно грошовими коштами. За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства” виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Водночас, суд звертає увагу, що за змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства” виплаті дивідендів має передувати рішення про їх виплату, прийняте уповноваженим органом товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до «Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах», що затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001р. №386, зареєстроване в МЮУ 16.04.2002р. №370/6658, яке діяло на час виникнення спору, затвердження порядку розподілу прибутку, строку і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), питання про затвердження розміру дивідендів належить до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства .

Рішення про виплату дивідендів оформлюється протоколом, що містить дані про: розмір дивідендів, що припадає на одну акцію; дату початку та закінчення виплати дивідендів (у разі виплати дивідендів грошима) або термін початку та закінчення приймання заяв від акціонерів у разі їх згоди на направлення нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного фонду (у разі виплати дивідендів акціями); спосіб виплати дивідендів; порядок виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Оподаткування дивідендів врегульовано п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пп.. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з пп.. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Виходячи зі змісту вказаних норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які для даних правовідносин є спеціальними, суд приходить до висновку, що обовязок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів повинно мати низку обов'язкових умов, при яких воно є належним та тягне відповідні правові наслідки, зокрема відповідний обов'язок виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Саме із такого рішення випливають в тому числі і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган.

Такий висновок суду ґрунтується на системному тлумаченні пп. 7.8.2. та 7.8.5. п.7.8. ст.7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», за якими обов'язок нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток (оподаткування дивідендів) законодавцем ставиться в залежність від форми виплати дивідендів, рішення про яку ухвалюється виключно вищим органом акціонерного товариства - загальними зборами акціонерів.

Суд зазначає, що Костопільською МДПІ при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття Публічним акціонерним товариством " Івано-долинський спецкарєр" рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2009 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток.

Статут ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» в редакції чинній з 30.04. 2010 року по 30.11.2010 року, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» (протокол № 1-2000 від 11 квітня 2000 року), зареєстрований розпорядженням Голови Костопільської районної державної адміністрації № 172-р від 12 травня 2000 року. Відповідно до п. 6.4 Статуту ВАТ«Івано-Долинський спецкарєр» порядок розподілу чистого прибутку визначається Загальними зборами товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України. Виходячи із положень Закону України "Про господарськi товариства" та Статуту товариства, дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку) можуть бути нараховані та сплачені в розмірі, виключно за рішенням загальних зборів акціонерів (т. 2 а.с. 61-72, 73-100).

Порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства належить до компетенції загальних зборів (п.9.2.5Статуту).

Отже, у статуті ВАТ «Івано-Долинський спецкарєр» відсутні будь які, в тому числі і імперативні норми щодо розміру дивідендів, які підлягають сплаті за рішенням загальних зборів.

Матеріалами справи підтверджено, що в протоколі № 1 загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Іванодолинський спецкарєр» від 10.05. 2011 року зафіксовано рішення «прибуток за 2008-2010 рік використовувати на розвиток виробництва» (т. 2, а.с. 101-110).

Виходячи із змісту п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положень Закону України "Про господарські товариства", та Статуту товариства, дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку) можуть бути нараховані та сплачені в розмірі, виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

У судовому засіданні встановлено, що рішення про розподіл прибутку про затвердження порядку і строків розподілу і виплату дивідендів за 2009 р., які були прийняті на загальних зборах акціонерів 30.04. 2009 р., не оскаржувалися жодним з акціонерів. Будь-якого іншого рішення про розподіл та виплату дивідендів загальними зборами товариства не приймались.

На підставі вищезазначеного суд вважає неправомірними та необґрунтованими висновки акту перевірки № 544/23/05471862 від 13.07.2011 р. про порушення позивачем пп. 7.8.2 п.7.8. ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-УІ (в редакції Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 №2154-УІ та «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» від 03.12. 2010 № 2774-УІ) та нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 635573,00 грн., що розрахований Костопільською МДПІ за розміром ставки, встановлених п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з 30 відсотків чистого прибутку Публічного акціонерного товариства "Івано-долинський спецкар'єр" за 2009 рік в розмірі 2542292,05 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011р. № 0000813540 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач не підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, позивачу підлягає поверненню 03 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 1863.1142.1 від 28.10. 2011 р. (т. 1 а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0000813540 від 18.10.2011 року, яким донараховано податок на прибуток у сумі 635 573, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 317 786, 50 грн.;

№ 0000833540 від 18.10.2011 року, яким донараховано податок на прибуток у сумі 700 062, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 277 700, 00 грн.;

форми "Р" № 0000823540 від 18.10.2011 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 114 831, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 40 622, 50 грн.;

форми "Р" № 0000752341 від 05.08.2011 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 13 624, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 1, 00 грн.;

форми "В1" № 0000783540 від 05.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 356 565, 00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 1, 00 грн., прийнятих Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області на підставі акту перевірки № 544/23/05471862 від 13.07. 2011 року.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.