Постанова № 20862522, 30.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4434/2011

30 листопада 2011 року 16год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Руслана Аркадіївна,

відповідача 1: представник Мамай Ірина Євгеніївна,

відповідача 2: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" звернулося до суду з позовом до відповідача 1 Державної податкової інспекції у м. Рівне та відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000472344 від 29.07. 2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 100858,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., № 0000462344 від 29.07. 2011 року, згідно якого товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62801,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у квітні 2011 року, у сумі 62801,34 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Пояснила суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000472344 від 29.07. 2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 100858,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., прийняте відповідачем 1 за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року, що виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, яке декларувалося в березні 2011 року.

Зазначає, що не погоджується із висновком податкового органу, викладеним в акті перевірки, щодо порушення строків заявлення залишку відємного значення у сумі 91772,00 грн. до відшкодування або використання його для погашення податкових зобовязань. Вказує, що податковий кредит у сумі 91772,00 грн. сформовано за рахунок податкових векселів, виданих при імпортному ввезенні основних засобів товариства. Операції по цих векселях відображені у податковій звітності платника податку. Тому, на думку представника позивача, у податкового органу відсутні підстави для застосування до таких правовідносин строків передбачених п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки сума по податкових векселях не була оплачена грошовими коштами та, відповідно, ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" не набуло права на бюджетне відшкодування такої суми.

Решта суми, що є складовою податкового повідомлення-рішення від 29.07. 2011 року № 0000472344 - 9086,00 грн., пов'язана з контрагентом - ПП "Ніка Ойл", яке здійснює для товариства поставку дизпалива. Обґрунтування позову в цій частині відповідає обґрунтуванню щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07. 2011 року №0000462344.

Крім того, пояснила суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000462344 від 29.07. 2011 року, згідно якого товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62801,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. прийняте відповідачем 1 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача за квітень 2011 року з питань взаємовідносин між контрагентом ПП "Ніка Ойл" з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Представник позивача не погоджується із висновками, викладеним в акті за результатами вказаної перевірки, щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 62801,34 грн., у звязку із тим, що Актом від 20.05. 2011 року за № 639/23-300/36650429 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ніка Ойл" код за ЄДПРОУ 36650429 за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2011 року з питань взаєморозрахунків з контрагентами зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит ПП "Ніка Ойл" (код 36650429) в повному обсязі за перевіряємий період. Зазначає, що податкове законодавство не повязує виникнення права покупця на бюджетне відшкодування з обставиною підтвердження контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. Підприємство не може нести відповідальність за порушення третіх осіб. Тому, прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення та не здійснення у строк визначений законодавством бюджетного відшкодування у сумі 62801,34 грн. є протиправним.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні вказала, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року, що виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, яке декларувалося в попередніх звітних періодах, встановлено що залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за даними платника податку складає 103400,00 грн. Відємне значення з ПДВ у сумі 91772,00 грн. виникло по декларації за серпень 2007 року в результаті збільшення податкового кредиту на суму податкових векселів, погашення яких відбулось шляхом включення цих сум до податкового зобовязання. Представник податкового органу вказує, що враховуючи загальну позовну давність, передбачену положенням п. 102.3. ст. 102 Податкового кодексу України, платник податку може заявити до відшкодування або використати залишок відємного значення для погашення податкового зобовязання протягом 1095 днів з дня зазначення у податковій декларації про включення сум на погашення податкових векселів до податкового зобовязання. Тому, представник відповідача 1 вважає, що позивачем завищено залишок відємного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 91772,00 грн., який виник у серпні 2007 року.

Крім того, представник відповідача 1 пояснила, що Актом від 20.05. 2011 року за №639/23-300/36650429 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ніка Ойл" код за ЄДПРОУ 36650429 за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2011 року з питань взаєморозрахунків з контрагентами зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит ПП "Ніка Ойл" (код 36650429) в повному обсязі за перевіряємий період, а тому ТОВ фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 62801,34 грн. та завищено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 9086,00 грн. за рахунок придбання у вказаного контрагента дизельного палива безпідставно.

З огляду на це, представник податкового органу вважає, що підтвердити придбання позивачем товарів та послуг у ПП "Ніка Ойл" з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності неможливо. Зазначає також, що господарські операції між ПП "Ніка Ойл" та ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" не підтверджуються з урахуванням реального часу їх здійснення, відсутності у контрагента майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів. Вказує, що підтверджуючі документи щодо транспортування отриманих нафтопродуктів, оприбуткування та використання під час перевірки позивачем не надано. У звязку з цим, на думку представника відповідача 1, господарські операції між ПП "Ніка Ойл" та ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, чим порушено вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що суперечить настанню господарських відносин.

В задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач 2 заперечує проти адміністративного позову.

У поданих до початку судового розгляду запереченнях пояснив, що на підставі висновку ДПІ у м. Рівне та узагальненої інформації про обсяги суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Головним управлінням Державного казначейства у Рівненській області було здійснено відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на рахунок позивача у сумі 33829,66 грн. Інших документів для здійснення позивачу бюджетного відшкодування відповідачу 2 не надходило, тому останній позбавлений правових підстав здійснити таке відшкодування. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача 2 в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2 на підставі наявних у справі письмових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000472344 від 29.07. 2011 року, судом встановлено, що 19.05. 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року (т.1 а.с. 53-59).

У рядку 24 вказаної декларації зазначено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 103400,00 грн. Як вбачається з доданої до вказаної податкової декларації довідки про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок відємного значення у сумі 91772,00 грн. виник у серпні 2007 року.

З 12.07. по 19.07. 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок платника за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в попередніх звітних (податкових) періодах. За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.07. 2011 року № 898/23-300/30712154 (т.1 а.с. 11-25).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472344 від 29.07. 2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 100858,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., що оспорюється позивачем (т.1 а.с. 32-33).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, крім висновків щодо господарських операцій з контрагентом ПП "Ніка Ойл" лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, про неможливість заявлення позивачем до відшкодування або використання для погашення податкових зобовязань залишку відємного значення у сумі 91772,00 грн., що виник у серпні 2007 року через пропущення строків давності визначених у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України.

Такі висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.

Посилання відповідача 1 на ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (надалі - Цивільний кодекс України), яка передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст.1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тому, до податкових відносин щодо строків, протягом яких платник податку може використати залишок відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість не можуть бути застосовувані норми Цивільного кодексу України, які регулюють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III, що був чинним на момент подання позивачем податкової декларації за серпень 2007 року, містилась норма аналогічного характеру.

Норми вказаних статей застосовуються до правовідносин, що регулюють повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань у випадках передбачених податковим законодавством.

Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст. 43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З системного аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що у податковому законодавстві розрізняються поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Наявність від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду є підставою для здійснення платнику податків бюджетного відшкодування. Проте, таке право на бюджетне відшкодування реалізується шляхом прийняття платником податку рішення, яке відображається у відповідному рядку декларації та подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у спосіб, обраний платником податку.

Вказане підтверджується Наказом Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (який, з урахуванням положень п. 2 Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року №41, затвердженого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, є чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді).

Зокрема, у підпунктах 5.12.2.-5.12.3. п. 5.12. вказаного Наказу зазначається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при імпорті товарів через митну територію України було видано податкові векселі від 26.06. 2007 року серії АА №0787342 на суму 116167,62 грн. та серії АА № 0787342 на суму 36842,19 грн., терміном погашення 25.07. 2007 року (т. 1 а.с. 41, 42).

Згідно абз. 2 п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаних податкових векселях, включена позивачем до складу податкового зобовязання з ПДВ та відображена у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.07.2007 року (т.1 а.с. 116-117).

Податок на додану вартість по вказаних податкових векселях у загальній сумі 153010,00 грн. включено позивачем до податкового кредиту у липні 2007 року, що відображено у рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.08. 2007 року.

Податкове зобовязання по податку на додану вартість, що виникло на підставі податкових векселів, погашене позивачем за рахунок податкового кредиту поточного податкового періоду, що відображено у рядку 27 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року (т. 1 а.с. 119-120).

Оскільки погашення векселів відбулось за рахунок податкового кредиту, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.09. 2007 року, ПДВ у сумі 153010,00 грн. відображено у сумі залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного у рядку 26 (т.1 а.с. 121-122).

Відповідно до пп. 5.12.4. п. 5.12. Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07. 1997 року за № 250/2054, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Отже, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством. Тому, застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним та незаконним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000472344 від 29.07. 2011 року в цій частині.

Щодо позовної вимоги про скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000472344 від 29.07. 2011 року в частині завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 9086,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000462344 від 29.07. 2011 року судом встановлено, що 19.05. 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м.Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

У рядках 23, 23.1 вказаної декларації зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 96631,00 грн. До декларації додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та відповідну заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 96631 грн. (т. 1 а.с. 53-59).

Вказана сума бюджетного відшкодування виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, задекларованого позивачем у податковій декларації за березень 2011 року, поданої до органу державної податкової служби 12.04. 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість (т. 1 ст. 76-85, 170-176).

Відповідно до копій платіжних документів сума бюджетного відшкодування була сплачена позивачем у повному обсязі (т. 1 а.с. 177-181).

З акту перевірки №898/23-300/30712154 від 19.07. 2011 року, вбачається, що податковий кредит у сумі 62801,34 грн. та завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 9086,00 грн. сформовано по контрагенту ПП "Ніка Ойл" (т. 1 а.с. 16, 17).

28 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне подано Головному управлінню Державного казначейства України у Рівненській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 33829,66 грн. (т.1 а.с.165-166).

28 липня 2011 року, на підставі отриманого висновку ДПІ у м. Рівне, Головним Управлінням Державного казначейства України у Рівненській області відшкодовано ТОВ фірмі "ДП Рівнетрансекспедиція" зазначену суму шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку (т. 1 а.с. 167).

З 12.07. 2011 року по 19.07. 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" за квітень 2011 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.07. 2011 року № 898/23-300/30712154 (т. 1 а.с. 11-25).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000472344 та № 0000462344 від 29.07. 2011 року, згідно яких позивачу зменшено залишок від'ємного значення (рядок 24) по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 9086,00 грн., який виник у березні 2010 року на суму 2636 грн., у квітні 2010 року на суму у 285 грн., у травні 2010 року на суму 5166 грн., у червні 2010 року на суму 333 грн., у жовтні 2010 року на суму 225 грн., у лютому 2011 року на суму 441 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62801,34 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. відповідно до кожного податкового-повідомлення рішення, що оспорюються позивачем (т. 1 а.с. 17).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Ніка Ойл", що суперечить ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування та зменшення залишку від'ємного значення по господарських операціях з ПП "Ніка Ойл", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

При цьому суд виходив з наступного.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на похідний характер бюджетного відшкодування в тому числі і від податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Залишок від'ємного значення на суму 9086,00 грн. та податковий кредит у сумі 62801,34 грн. сформовані ТОВ фірмі "ДП Рівнетрансекспедиція" за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів у межах господарських операцій з ПП “Ніка Ойл”.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.02. 2010 року та 20.01.2011 року між позивачем та ПП "Ніка Ойл" укладено Договори № 33 та № 9, предметом яких стала поставка ПП "Ніка Ойл" для ТОВ фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" нафтопродуктів в асортименті, а саме - дизпалива. (т. 2 а.с. 49, 87).

На виконання умов Договору поставки № 9 від 20.01. 2011 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо, що підтверджується накладними: № 56 від 01.03. 2011 року на суму 56279,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9379,83 грн.; № 59 від 04.03. 2011 року на суму 57559,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9593,27 грн., № 64 від 11.03. 2011 року на суму 59317,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9885,33 грн., № 71 від 17.03. 2011 року на суму 62475,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10412,50 грн., № 91 від 24.03. 2011 року на суму 64160,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10693,47 грн. та № 111 від 31.03. 2011 року на суму 59312,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9885,33 грн. (т.1 а.с. 101, 103, 104).

Вартість вказаних нафтопродуктів оплачена ТОВ фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору (т.1 а.с. 181-189).

ПП "Ніка Ойл" надано для позивача відповідні податкові накладні на ПДВ (т.1 а.с. 102, 105, 106), 57316,34 грн. із вказаної суми у яких віднесено до податкового кредиту позивача у березні 2011 року.

На виконання умов Договору поставки № 33 від 01.02. 2010 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо, що підтверджується накладною № 147 від 10.04. 2010 року на суму 73968,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 12328,00 грн. (т.1 а.с. 228).

Вартість вказаних нафтопродуктів оплачена ТОВ фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору.

ПП "Ніка Ойл" надано для позивача відповідну податкову накладну на ПДВ (т.1 а.с. 229), 1944,00 грн. із вказаної суми у якій віднесено до податкового кредиту позивача у квітні 2010 року.

На виконання умов Договору поставки № 9 від 20.01. 2011 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо, що підтверджується накладною № 19 від 04.02. 2011 року на суму 52909,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 8818,17 грн. (т.2 а.с. 50).

Вартість вказаних нафтопродуктів оплачена ТОВ фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору (т. 1 а.с. 181).

ПП "Ніка Ойл" надано для позивача відповідну податкову накладну на ПДВ (т. 2 а.с. 51), 3541,00 грн. із вказаної суми у якій віднесено до податкового кредиту позивача у лютому 2011 року.

Крім того, судом встановлено та не заперечувалося у судовому засіданні представниками сторін, що від'ємне значення з ПДВ у сумі 9086,00 грн. було включено позивачем до податкових декларацій з ПДВ за березень-червень та жовтень 2010 року та лютий 2011 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ПП "Ніка Ойл" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні (т. 2 а.с. 81-83, 92).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин дані контрагенти були зареєстрованими юридичними особами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Матеріалами справи також підтверджується подальше використання нафтопродуктів придбаних ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" у ПП "Ніка Ойл" в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача (т.2 а.с. 52, 88-91).

Отже, податковий кредит позивача сформовано на підставі податкових накладних, які виписані в порядку виконання умов господарського договору, реальність якого повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. Податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Зауваження до форми і змісту накладних у акті перевірки відсутні.

Крім того, від'ємне значення з ПДВ у сумі 9086,00 грн. було включено позивачем до податкових декларацій з ПДВ за березень-червень та жовтень 2010 року та лютий 2011 року.

Як вбачається у акті перевірки, що став підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, актом від 20.05. 2011 року за № 639/23-300/36650429 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ніка Ойл" за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2011 року з питань взаєморозрахунків з контрагентами зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит ПП "Ніка Ойл" в повному обсязі за перевіряємий період, то зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу з ПП "Ніка Ойл" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать приписам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та порушують ст. 228 Цивільного кодексу України.

Суд вважає такі твердження органу державної податкової служби необґрунтованими.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Посилання відповідача 1 на зазначені вище норми Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, порушення вказаних норм Цивільного кодексу України надають податковому органу право для звернення до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним, проте не встановлюють недійсність такого правочину в силу закону з моменту його вчинення.

Щодо твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Ніка Ойл" у звязку з фактичною неспроможністю даних юридичних осіб здійснювати документально зафіксовані господарські операції з позивачем з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна у даного контрагента, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході судового засідання представником позивача надано письмові докази на підтвердження наявності у господарській діяльності контрагента ПП "Ніка Ойл" умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності. Зокрема, представником позивача надано договір оренди складських приміщень вказаним контрагентом, докази перевезення вантажів автомобільним транспортом, паливні відомості, відомості про заправку автомобілів позивача, товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного палива (т. 2 а.с. 52,76, 85-86, 88-91).

Тому суд відхиляє твердження відповідача 1 про неможливість здійснення контрагентом позивача ПП "Ніка Ойл" господарських операцій по поставці дизпалива з підстав зазначених у акті перевірки.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, відповідачем 1 ні в акті перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення, ні в ході судового розгляду справи не надано достатніх доказів щодо відсутності у позивача наміру на створення правових наслідків по господарським операціям, на підставі яких сформовано податковий кредит та щодо безтоварності вказаних господарських операцій.

Отже, висновки відповідача 1 про завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 9086,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62801,34 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Тому, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000472344 та № 0000462344 від 29.07. 2011 року.

Оскільки судом встановлено необґрунтованість висновків органу державної податкової служби про завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) по декларації з ПДВ за квітень 2011 року та завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000472344 та № 0000462344 від 29.07. 2011 року, в силу положень п.4 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у сумі 62801,34 грн. підлягає до задоволення.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 29 липня 2011 року № 0000472344.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 29 липня 2011 року № 0000462344.

Стягнути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 62801 (шістдесят дві тисячі вісімсот одна) гривня 34 копійки.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн. 42 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.