Постанова № 20861961, 06.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р. № 2а-10492/11/1370

ТзОВ "Кроно-Україна"

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіКостецького Н.В.

за участю секретаря судового засіданняГолоднікова О.В.

представника позивачаНовосядло В.Р.

представника відповідачаКвасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»до Державної податкової інспекції в Камянка-Бузькому районі Львівської області, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Камянка-Бузькому районі Львівської області, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001082301/0 від 23.12.2010р., а також визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 203211 грн. на розрахунковий рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010р. по 31.05.2010р. та 01.07.2010р. по 31.08.2010р. по взаєморозрахунках ТзОВ «Кроно-Україна»з ПП «Юве-трейд»та ПП «Бізнесгруп». Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 30.11.2011р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а тому остаточно позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001082301/0 від 23.12.2010р.

В судовому засіданні 06.12.2011р. представник позивача зменшені позовні вимоги підтримала повністю , просила позов задовольнити.

Представник відповідача Квасниця Н.Б. проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у письмовому запереченні.

Представник третьої особи в судове засідання 06.12.2011 не зявився, повідомлявся про розгляд справи у встановленому порядку. У судовому засіданні 09.11.2011 року представники третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечили, письмового заперечення не подали.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Кроно-Україна»взяте на облік платника податків у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові, що підтверджується довідкою від 24.01.2011р. №769/29-0.

ДПІ в Камянка-Бузькому районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на доданку вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок за травень та серпень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010р. по 31.08.2010р. по взаєморозрахунках ТзОВ «Кроно-Україна»з ПП «Юве трейд»та ПП «Бізнесгруп», за результатами якої складено акт 257/23-0/31147999 від 23.12.2010р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082301/0 від 23.12.2010р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 213163 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «Кроно-Україна»порушило п.п., 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за перевірений період на загальну суму 203211 грн., в тому числі за травень 2010р. на суму 2117 грн. та серпень 2010р. на суму 201094 грн.

Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством завищено податковий кредит в сумі 2116,67 грн. по контрагенту ПП «Юве Трейд»та в сумі 201094,33 грн. по контрагенту ПП «Бізнесгруп». Такий висновок зроблено на підставі перевірки ВПМ Алчевської ОДПІ ПП «Юве Трейд», в результаті якої встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій підприємством через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, висновок про завищення податкового кредиту по ПП «Бізнесгруп»зроблено на підставі акту ДПІ в Франківському районі м. Львова від 21.09.2010р. №4326/23-4/36828601 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Бізнесгруп»з питань нарахування ПДВ», в ході якої встановлено, що фактичне місцезнаходження та проживання директора підприємства не відоме, неможливість встановлення фактичного місця здійснення діяльності підприємства, відсутність обєктів оподаткування, а господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності. Відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що здійснені операції ТзОВ «Кроно-Україна»з ПП «Юве Трейд», та ПП «Бізнесгруп»є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, внаслідок чого ТзОВ «Кроно-Україна»втрачає право на формування податкового кредиту.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТзОВ «Кроно-Україна»(Змовник) та ПП «Юве Трейд»(Виконавець) підтверджені Договором на транспортно-експедиційні послуги №16/1210-М від 15.04.2010р.

Згідно із зазначеним договором змовник замовляє, а виконавець надає послуги з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

По господарських операціях, за якими позивачем отримано податкові накладні від ПП «Юве Трейд» позивачем було сформовано податковий кредит в розмірі 2116,67 грн.

Крім того, господарські відносини між ТзОВ «Кроно-Україна»(Покупець) та ПП «Бізнесгруп»(Продавець) підтверджені Договором-А купівлі-продажу лісопродукції №147/06/10 від 01.06.2010р. Згідно вказаного договору продавець зобовязується продати покупцю лісо продукцію на умовах специфікації.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи дебетовими повідомленнями, податковими накладними, платіжними дорученнями, накладними, прихідними накладними.

По господарських операціях, за якими позивачем отримано податкові накладні від ПП «Бізнесгруп»позивачем було сформовано податковий кредит в розмірі 201094грн.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент заповнення декларації) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні та акти виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Усі первинні документи по операціях ТзОВ «Кроно-Україна»та контрагентами ПП «Юве Трейд»та ПП «Бізнесгруп»були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

ТзОВ «Кроно-Україна»сформувало податковий кредит на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Орган державної податкової служби в акті перевірки стверджує, що господарські операції щодо придбання ТзОВ «Кроно-Україна»товарів та послуг фактично не відбувались, оскільки при перевірці не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операції, місцезнаходження майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Відтак, перевіркою встановлено, що товари не були фактично отримані від ПП «Юве Трейд»та ПП «Бізнесгруп», а тому податкові накладні виписані цим підприємством вважаються недійсними.

В судовому засіданні в якості свідків допитано ОСОБА_5, приймальника лісосировини ТзОВ «Кроно-Україна»та ОСОБА_6, приймальника лісосировини Брошнівської філії ТзОВ «Кроно-Україна».

Допитані свідки в судовому засіданні підтвердили, що ТзОВ «Кроно-Україна»отримано від ПП «Бізнесгруп» лісоматеріали, а саме техсировину, баланси, кускові відходи, тирси, тріски хвойних та листяних порід. Відтак, вказані свідки спростували висновки ДПІ Камянка-Бузькому районі Львівської області викладені в акті перевірки про відсутність господарських операцій.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тагарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А, оскільки, відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 26.09.2006 року, від 21.11.2006 року, від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Камянка-Бузькому районі Львівської області від 23.12.2010р. №0001082301/0.

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2011р.

Суддя/підпис/ Костецький Н.В.

з оригіналом згідно

СуддяКостецький Н.В.