Постанова № 20861733, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.3.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-11027/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі Лишниковій О.С.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1.(довіреність №20/10 від 15.03.11)

представник відповідача: не прибув,

третя особа: не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудсервіс плюс», третя особа начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор про визнання недійсними установчі документи та припинення юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудсервіс плюс», третя особа начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор про визнання недійсними установчі документи та припинення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Автобудсервіс плюс» зареєстровано як субєкт господарювання виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 11.03.10, реєстр № 1382102 0000 017107 та було взято на податковий облік в Ленінській МДПІ у м.Луганську ( довідка про взяття на податковий облік №163 від 12.03.10).Згідно установчих документів підприємства, його місцезнаходження:АДРЕСА_1. Засновником та керівником є ОСОБА_3.(ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Звертає увагу, що постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.05.2011 порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. З посиланням на норми Господарського кодексу України позивач приходить до висновку, що в даному конкретному випадку неможливо говорити про свободу підприємницької діяльності ТОВ «Автобудсервіс плюс», оскільки від імені засновника та керівника цього підприємства діють невідомі особи. У звязку з чим просить визнати недійсними установчі документи відповідача з моменту реєстрації, а саме з 11.03.2010 та припинити юридичну особу.

Від третьої особи надійшов відзив на позов, в якому серед іншого зазначено, що документи надавалися державному реєстратору представником ОСОБА_3-ОСОБА_1, що діяла на підставі довіреності від 10.03.2010, посвідченої приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4Також, статут ТОВ «Автобудсервіс плюс» затверджений учасником , а саме: ОСОБА_3 і нею підписаний. Справжність підпису посвідчена приватним нотаріусом. Документи для проведення державної реєстрації були надані у повному обсязі та відповідали вимогам діючого законодавства, тому підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи не було. Крім цього зазначає, що позовна заява не містить викладу обставин та доказів, які обґрунтовують визнання недійсними установчих документів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила визнати недійсними установчі документи та припинити юридичну особу з підстав визнання недійсним запису про державну реєстрацію через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа у судове засідання не прибула, у наданому відзові просила розглянути справу без її участі та винести рішення на розсуд суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та третьої особи, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обовязки сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд переходить до наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.12 п.20.1 ст.20 ПКУ органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідач ТОВ «Автобудсервіс плюс» , і.к.36991256, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.03.2010, запис № 1382102 0000 017107 ( а.с.15).

12.03.2010 узятий на облік в Ленінській МДПІ у м.Луганську як платник податків (а.с.15 звор.бік).

Ст. 2-3 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців, регулюються конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Згідно ч.2 ст. 38 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» передбачає, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи , зокрема, є :

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- не подання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону;

- наявність в єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної адреси за вказаним місцезнаходженням.

Позивач звертається до суду з вимогою припинення юридичної особи саме з підстав визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до частини 5 ст.111 ЦКУ юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 7 ст.59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Водночас, частиною 2 ст.104 Цивільного Кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.2 ст. ЗЗ ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, як Господарський кодекс України, так і Цивільний кодекс України та ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» пов'язують момент ліквідації юридичної особи ( суб'єкта господарювання), а так само момент її припинення з однією і тією самою подією, а саме внесення до державного реєстру запису про припинення такої особи(суб'єкта господарювання).

При цьому, як випливає з частини 4 ст.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності ця юридична особа є такою, що припинилася.

За таких обставин, поняття «припинення юридичної особи» означає правовий наслідок втрати такою особою цивільної правоздатності. При цьому всі інші поняття , які використовуються для визначення правового результату втрати юридичною особою цивільної правоздатності є синонімічними поняттю «припинення юридичної особи».

Отже будь - які вимоги, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, слід визнати різновидами вимог про припинення такої юридичної особи.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою, реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинен бути нотаріально посвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невідємною частиною відповідних установчих документів.

Ч. 1. ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», передбачає, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підстави для відмови в проведенні державної реєстрації ТОВ «Автобудсервіс плюс» на час здійснення державним реєстратором відповідного запису були відсутні.

Представник позивача не оспорює той факт, що всі дії державного реєстратора вчинені відповідно до вимог, передбачених ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» №755.

Відповідно до вимог ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут суб'єкта господарювання.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України (Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання, в редакції Закону N 2756-VI від 02.12.2010) визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно із п.5 Рішення Конституційного суду України «Про офіційне тлумачення статей 58, 76, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандату)» від 13.05.1997 року №1-зп у справі №03/29-97 встановлено, що ст.58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативними актами чинності.

Стаття 55-1 Господарського кодексу України відноситься до норм матеріального права, та в розумінні вимог ст. 58 Конституції України не може застосовуватись до правовідносин які виникли до 01.12.2010.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3.( а.с.10-14) та постанову про порушення кримінальної справи від 30 травня 2011 року відповідно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. за ч.2 ст.205 КК України (а.с.7-9).

Частина 4 ст.72 КАС України як підставу для звільнення від доказування передбачає вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи зазначене належним доказом по зазначеної справі повинен бути вирок суду в кримінальній справі.

Протокол допиту ОСОБА_3 суд не приймає до уваги як належний доказ в межах адміністративної справи в підтвердження фіктивності діяльності субєкта господарювання.

Крім цього відповідно до довідки, наданої позивачем про надання останньої фінансової звітності відповідача станом на 12.12.2011 року вбачається, що остання декларація з податку на прибуток була надана 15.02.2011 року, декларація до податку на додану вартість 02.03.2011 року (а.с.30).

За таких обставин остання податкова звітність була надана відповідачем до податкової менш року назад, тому відсутні підстави щодо припинення юридичної особи відповідача з цих підстав.

Позивач не наполягав на припиненні юридичної особи з інших підстав, передбачених законом.

Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів та доказів у справі

Сторонам роз'ясненні вимоги статей 69-72 КАС України, наслідки їх невиконання, запропоновано надати необхідні докази по справі та заперечення у разі невизнання адміністративного позову.

На виконання вимог ст. 11, 71 КАС України, суд вважає, що ним були вжиті всі передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, та приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Питання по судових витратах не вирішується, у зв'язку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,17,87,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст.19, 33, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудсервіс плюс», третя особа начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор про визнання недійсними установчі документи та припинення юридичної особи відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

<Текст >

СуддяС.М. Чиркін