Постанова № 20861664, 26.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2011 року Справа № 2а-11052/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання: Саприкіної Т.О.

за участю:

представників позивача: директора ОСОБА_1,

ОСОБА_2 (довіреність від 28.03.2011),

ОСОБА_3 (довіреність від 23.12.2011),

представників відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 09.11.2011 №17146/10),

ОСОБА_5 (довіреність від 09.11.2011 №17143/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт плюс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462320, №0000472320 від 17.11.2011, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорт плюс» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462320, №0000472320 від 17.11.2011, в обґрунтування якого послався на протиправність винесення податкового повідомлення-рішення №0000462320 від 17.11.2011 з податку на додану вартість на загальну суму 42 942 грн. 50 коп., та податкового повідомлення-рішення №0000472320 від 17.11.2011 податку на прибуток на загальну суму 54 300 грн. 75 коп., у звязку з відсутністю підстав для донарахування податкових зобовязань.

Позивач послався на наданні відповідачу необхідних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «ЛТФ - ПОРТО» за період: вересень, грудень 2008 року на відповідний запит відповідача. Товар за господарськими операціями позивачу був завезений транспортом продавця, у зв'язку з чим позивач не повинен нести транспортні витрати.

Наполягав на відсутності у відповідача підстав для винесення повідомлень рішень до розгляду заперечень позивача на акт перевірки. заперечення до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську.

На підтвердження реальності господарських операцій послався на наявність податкових та видаткових накладних, оприбуткування шин в документах бухгалтерського обліку, фактичну оплату господарських операцій, відображення їх в деклараціях.

Наполягав на відсутності у відповідача підстав робити висновки на підставі вироку стосовно фізичної особи за наявності реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач позов не визнав надав заперечення в якому наполягав на правомірності прийнятих рішень оскільки позивачем не були надані документи які-б підтверджували факт транспортування та відвантаження придбаного товару в порядку визначеному Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568). Наполягав на відсутності документів які-б підтверджували факт відвантаження чи отримання товарів.

У контрагента постачальника -ПП «ЛТФ-Порто» працює одна особа, яка одночасно є директором і засновником підприємства та відсутній автомобільний транспорт. Постановою Ленінського районного суду встановлено, що ПП «ЛТФ-Порто» було створено з порушеннями закону, зареєстровано ОСОБА_6 заради отримання матеріальної винагороди, без наміру займатися підприємницькою діяльністю. Усі установчі документи ПП «ЛТФ-Порто» після реєстрації ОСОБА_6 а саме: оригінал статуту, свідоцтво державної реєстрації, довідку зі статистики, печатку та штамп підприємства ОСОБА_6 надав можливість отримати у користування ОСОБА_7, а документи по управлінню банківським рахунком, свідоцтво платника ПДВ, згідно попередньому зговору передав ОСОБА_7 в зв'язку з чим у господарських операціях на стороні продавця (ПП «ЛТФ-Порто») діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності. Відповідно до ч. 3 пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З посиланням на вимоги Цивільного кодексу України наполягав на нікчемності правочинів укладених позивачем з ПП «ЛТФ-Порто» та відсутності права у позивача на податковий кредит.

В судовому засіданні сторони надали пояснення тотожні даним викладеним в позовній заяві та запереченнях.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності та платника податку на додану вартість.

Сторонами визнавався зазначений статус позивача.

У період часу з 18.10.2011 по 24.10.2011 уповноваженими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ЛТФ - ПОРТО» за вересень 2008 року, грудень 2008 року, квітень 2009 року в частині розрахунків за ТМЦ, в частині придбання та реалізації автошин з вересня 2008 року по квітень 2009 року.

За наслідками перевірки складено Акт 2699/23-217/31995455 від 31.10.2011 (далі акт №2699), у висновках якого зазначені наступні порушення:

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.К пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого Позивачем безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 34754 грн. 00 коп., а саме: в грудні 2008 року на суму ПДВ 34354 грн. 00 коп., у тому числі протягом 1095днів за вересень 2008 року на суму ПДВ 400 грн. 00 коп.

- п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого Позивачем завищено валові витрати всього на суму 173770 грн. 00 коп., а саме: за III квартал 2008 року на суму 2000 грн. 00 коп., за IV квартал 2008 року на суму 171770 грн. 00 коп. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Декорт Плюс» на підставі усної домовленості з ПП ЛТФ - Порто» (і.к.35487826) було придбано товари (автошини), на придбання яких ПП «ЛТФ - Порто» на адресу ТОВ «Декорт Плюс» були виписані податкові накладні на суму з ПДВ 34754 грн. 00 коп.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462320 від 17.11.2011, відповідно до якого Позивачу визначено податкове грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42 942 грн. 50 коп., з яких за основних платежем - 34 354 грн. та за штрафними санкціями - 8588 грн. 50 коп. (а.с. 43), податкове повідомлення-рішення №0000472320 від 17.11.2011, відповідно до якого Позивачу визначено податкове на прибуток приватних підприємств на загальну суму 54 300 грн. 75 коп., з яких за основних платежем - 43 443 грн. та за штрафними санкціями - 10860 грн. 75 коп. (а.с. 44),

Правомірність винесення зазначених повідомлень-рішень є предметом спору по даній справі.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України №2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі ПК України).

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПК України з 01.01.2011 втратив чинність, серед інших, Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон 168), який визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.

Проте, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ПК України, разом із нормами ПК України застосуванню підлягають також і норми Закону 168.

Згідно зі ст. 1 Закону 168 податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 визначався ст. 7 Закону 168.

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі закон №2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 11-1, ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі закон №509).

При розгляді справи застосовується законодавство яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На виконання вимог ст. 2 КАС України судом було поновлено строк звернення позивача до суду, з метою судового захисту прав.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративного суду - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

Закон України «Про податок на додану вартість» (закон №168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі закон №334) витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що згідно до положень підпункту 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання прибутку у грошовій, матеріальній або нематеріальній Формах, у випадку коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334, передбачено включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, встановлених цим законом.

Правила ведення податкового обліку визначені в статті 11 Закону, де пунктом 11.2 встановлені вимоги, при дотриманні яких платник податків має право на віднесення понесених витрат до складу валових витрат. Так, датою збільшення валових витрат при придбанні послуг може бути або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату таких послуг, або дата фактичного отримання платником податку результатів послуг. При цьому, стаття 11 Закону не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 цього Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону визначає, що до валових витрат не включаються: «будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Таким чином зазначена норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Крім цього, зі змісту підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону вбачається, що головною ознакою документів, які підтверджують валові витрати, є обов'язковість їх ведення за правилами податкового обліку. В той же час діюче законодавство не містить переліку обов'язкових документів для ведення їх з метою використання у податковому обліку, а тому жодний документ за формальною ознакою не може бути визнаний таким який підтверджує або спростовує валові витрати.

Сторонами визнано, що на момент проведення перевірки позивачем були надані відповідачу первинні бухгалтерські документи які тотожні документам доданим до справи.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій позивач надав первинні бухгалтерські документи стосовно отриманого товару автомобільних шин та їх оприбуткування, зокрема: оборотно-сальдову відомість по рахунку: 281 за вересень 2008 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 281 за період з 01.12.2008 - 30.04.2009, видаткову накладну №п-291202 від 29.12.2008, податкову накладну №291202 від 29.12.2008, оборотно-сальдову відомість по рахунку: НОМЕР_1 за вересень 2008 року, видаткову накладну №п-100903 від 10.09.2008, податкову накладну №100903 від 10.09.2008, журнал-ордер відомість по рахунку НОМЕР_1 за грудень 2008 року; журнал-ордер і відомість по рахунку НОМЕР_1 за вересень 2008 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 63 1 за грудень 2008 року, відомість по рахунку НОМЕР_1 за грудень 2008 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 281 за грудень 2008 року, видаткову накладну №00000468 від 01.04.2009, податкову накладну №440 від 01.04.2009, довіреність №00000005 від 01.04.2009; оборотно-сальдову відомість по рахунку: НОМЕР_1 від 01.12.2008-30.04.2009, картки рахунку №НОМЕР_1 за період з 01.12.2008-30.04.2009, картки рахунку №361 за 01.12.2008-30.04.2009, видаткову накладну №00002953 від 27.12.2010, податкову накладну №2707 від 31.12.2010, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 361 за грудень 2010 року, картки рахунку №361 за квітень 2009 року, податкову декларації з ПДВ з розшифровками та розрахунками, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за квітень 2009 року.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували проти фактичного отримання позивачем автомобільних шин від ПП «ЛТФ-ПОРТО».

Згідно із випискою особового рахунку позивача останнім були здійснена оплата за отримані автомобільні шини (а.с. 78). зазначений факт визнано сторонами.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що постановою Ленінського районного суду встановлено створення контрагента позивача - ПП «ЛТФ-Порто» (і.к.35487826) з порушеннями закону, оскільки зазначена постанова прийнята відносно фізичної особи без вирішення питання стосовно юридичної особи від імені якої були видані бухгалтерські документи.

В розумінні вимог ст. 62 Конституції України, постанова Ленінського міського суду від 27.01.2011 про звільнення директора ПП «ЛТФ-Порто» ОСОБА_6, який обвинувачувався у вчинені злочинів передбачених статтями 205, 358 КК України, не є вироком суду яким встановлюється вина особи у вчинені злочину.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 71 КАС України позивачем надані належні та допустимі докази фактичного здійснення господарських операцій з ПП «ЛТФ-Порто» за наслідками яких прийняті оскаржені повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 30 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 30 грн.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 26 грудня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт плюс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462320, №0000472320 від 17.11.2011 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462320 Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 17.11.2011 з податку на додану вартість на суму 42942,5грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000472320 Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 17.11.2011 з податку на прибуток на суму 54300,75грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт плюс» судові витрати у розмірі 30 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 29 грудня 2011 року.

<Текст >

СуддяС.М. Чиркін