Постанова № 20861518, 19.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року м. Київ 2а-4872/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

представників позивача: Циганенко О.С., Бугаєва М.А., Ромашова О.В.,

представників відповідача : Воловенка О.М., Ткаченко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Логістичний центр Калинівка»

доВасильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Логістичний центр Калинівка»(надалі позивач або ПАТ «Логістичний центр Калинівка») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач або Васильківська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «П»від 12.10.2011 № 0002901510 та податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 12.10.2011 № 0002911510.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив обєкт оподаткування податком на прибуток, відобразивши у податковій декларації за ІІ-й квартал 2011 року загальний показник від`ємного значення об`єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році та І-й квартал 2011 року. Позивач вказував на неправильне застосування податковим органом положень Податкового кодексу України, тому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 19.12.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач в порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України при розрахунку обєкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року включив відємне значення за наслідками діяльності у 2010 році, що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування та заниження обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств. А відтак, оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Логістичний центр Калинівка»є юридичною особою (ідентифікаційний код 33124753), що зареєстрована Васильківською районною державною адміністрацією 19.08.2004, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 244810. Як платник податків позивач перебуває на обліку у Васильківській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 02.09.2004.

03 жовтня 2011 року Васильківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за II квартал 2011 року, за результатами якої складений Акт №3835/1510/33124753 від 03.10.2011.

У ході проведення перевірки встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач задекларував відємне значення обєкта оподаткування (ряд. 07 декларації) у сумі 12219 269,00 грн. у тому числі відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 14813 698,00 грн. (ряд. 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року).

Відповідно до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування у сумі 14813 698,00 грн., який включає в себе показник відємного значення обєкту оподаткування попереднього року (2010 рік) у сумі 16965 374,00 грн.

Таким чином, у податковій декларації за ІІ квартал 2011 року позивач у складі показника відємного значення обєкту оподаткування відобразив відємне значення обєкту оподаткування 2010 року у розмірі 14813 698,00 грн.

Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки, обєкт оподаткування позивача саме за І квартал 2011 року без врахування суми відємного значення обєкта оподаткування попередніх податкових періодів становить 2151 676,00 грн. (ряд. 0.8 ряд. 04.9). Тобто, має позитивне значення.

На підставі встановлених обставин посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем відємного значення обєкта оподаткування на 12219 269,00 грн., завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування звітного періоду на суму 14813698,00 грн. та заниження зобовязань із податку на прибуток підприємств у розмірі 596 718,00 грн. (ряд. 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року ряд. 07 х 23%).

На підставі Акта перевірки Васильківською ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення форми «П»від 12.10.2011 № 0002901510, згідно з яким позивачеві зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 12219 269,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 12.10.2011 № 0002911510, відповідно до якого позивачеві збільшено суму зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 596 718,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з такого.

Як встановлено у ході розгляду справи, спір між сторонами виник у звязку з включенням позивачем до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток у ІІ-му кварталі 2011 року збитків (показника відємного значення) за результатами діяльності у 2010 році.

У 2010 році та до 31 березня 2011 року правила оподаткування податком на прибуток визначались Законом України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Разом з цим, з 1 квітня 2011 року дані правила визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

Як встановлено судом, позивач реалізував своє право на включення до складу валових витрат суму відємного значення обєкта оподаткування за результатами діяльності у 2009 та 2010 роках, включивши до податкової декларації за І квартал 2011 року показник такого відємного значення у розмірі 16965 374,00 грн.

Однак, з 1 квітня 2011 року в силу положень пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність.

З 1 квітня 2011 року відносини з приводу оподаткування податком на прибуток регулюються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачає спеціальні правила застосування у 2011 році положень пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якими передбачено правила перенесення відємного значення обєкта оподаткування.

Так, в силу пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України свідчить про те, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника відємного значення за підсумками І-го кварталу 2011 року повязується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі. Положення вказаної норми Податкового кодексу України не поширюється на обєкти оподаткування, що виникли у 2010 році і регулювались положеннями Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність 1 квітня 2011 року.

Протилежний підхід означатиме надання зворотної сили пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України в більшому обсязі, ніж це передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу.

Так, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний суд дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частини першій статті 58 Конституції України за якою дію нормативно правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у звязку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового Кодексу України та відсутності в ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, відємне значення обєкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу відємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду встановлено, що обєкт оподаткування у позивача за результатами діяльності І кварталу 2011 року без врахування суми відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду (2010рік) становить 2151676,00 грн. Тобто, відємне значення обєкту оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року відсутнє.

З огляду на зазначене та беручи до уваги ту обставину, що у звязку з набранням чинності з 01.04.2011 розділу ІІІ Податкового кодексу України, відсутністю у ньому посилань на врахування у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, суд дійшов висновку, що відємне значення обєкту оподаткування отримане позивачем у 2010 році, що відображено у звітності за результатами діяльності у І кварталі 2011 року неправомірно включено до складу витрат у ІІ кварталі 2011 року.

У звязку з цим, податкове повідомлення - рішення Васильківської ОДПІ форми «П»від 12.10.2011 № 0002901510, згідно з яким позивачеві зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 12219 269,00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»Васильківської ОДПІ від 12.10.2011 № 0002911510, відповідно до якого позивачеві збільшено суму зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 596 718,00 грн., суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Васильківської ОДПІ форми «П»від 12.10.2011 № 0002901510, а тому відмова у задоволенні первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Крім цього, сторонами не заперечувався факт математичної правильності здійснення розрахунку зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 596 718,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 грудня 2011 року.