Постанова № 20861499, 14.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 року 2а-4451/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників

позивача: Рубан Л.П.

відповідача : Зарицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів”

доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 №0000582301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, сформував валові витрати за IV-й квартал 2010 року, а висновки податкового органу про їх завищення вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Самара Агро Плюс»мали реальний характер, що підтверджується документально: рахунками на оплату товарів; банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах; накладними на відпуск товару зі складу у переробку; бухгалтерськими звітами; податковими накладними тощо.

У звязку з цим, позивач просив суд визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що правочини з поставки позивачеві товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара Агро Плюс»є нікчемними, оскільки останнє придбавало зазначені товари в інших юридичних осіб, угоди з якими, за твердженням податкового органу, є фіктивними; не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали на меті незаконне отримання позивачем податкових вигід, а отже, суперечать інтересам держави і суспільства.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів ” є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області (зміна найменування юридичної особи 05.05.2011). Як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1997 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100336694.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У вересні місяці 2011 року на підставі направлень від 31.05.2011 № № 235 - 242 та від 07.06.2011 № 268 посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів ” з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складений Акт від 06.09.2011 №328/23-011/00951770 (далі Акт перевірки) в якому зафіксовані, з урахуванням приписів статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, порушення позивачем вимог пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого за IV-й квартал 2010 року позивачем завищенні валові витрати у сумі 1228982,36 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань по податку на прибуток за IV-й квартал 2010року у сумі 307245,59 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем встановленого порядку формування валових витрат повязується з придбанням ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара Агро Плюс»(надалі - ТОВ «Самара Агро Плюс») товарів у грудні місяці 2010 року. Разом з цим, Акт перевірки не містить взагалі інформації, які товари придбавались позивачем у ТОВ «Самара Агро Плюс».

На думку посадових осіб податкового органу, ТОВ «Самара Агро Плюс»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товарів Публічному акціонерному товариству «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», оскільки ТОВ «Самара Агро Плюс»придбавало продукцію в іншої юридичної особи ТОВ «Міжнародні транспортні лінії», яке не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товарів.

Як зазначає відповідач, на його адресу від Новомосковської ОДПІ надійшов акт від 25.05.2011 № 177/233/37259341 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Самара- Агро Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародні транспортні лінії»за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

Проведення перевірки, здійснювалось за результатами аналізу бази даних Новомосковської ОДПІ: АРМ «Облік податків і платежів», АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Бест Звіт», АС «Аудит», Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки на момент проведення перевірки ТОВ «Самара - Агро Плюс»не надало бухгалтерські та податкові документи, у звязку з відсутністю його за місцезнаходженням. За результатами проведеного опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за грудень 2010 року встановлено розбіжності між задекларованими показниками ТОВ Самара- Агро Плюс»з контрагентом ТОВ «Міжнародні транспортні лінії».

Крім того, як стверджує податковий орган, ТОВ «Міжнародні транспортні лінії»за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Тобто, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності. Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ТОВ «Міжнародні транспортні лінії»за ланцюгом постачання придбавало продукцію в інших юридичних осіб, діяльність яких також має ознаки “фіктивності ”.

З наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди; укладаючи договори з ТОВ «Самара- Агро Плюс»позивач діяв без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан як ТОВ «Самара- Агро Плюс»так і його контрагентів по ланцюгу постачання, умови ведення ними господарської діяльності та порушення, яких вони припускались. А відтак, правочини, укладені між Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»і ТОВ «Самара- Агро Плюс», не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Тобто, підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару сільськогосподарської культури (соняшник), який придбано та реалізовано Публічним акціонерним товариством “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” як останньою ланкою постачання.

Оскільки витрати, понесені позивачем у звязку з придбанням у ТОВ «Самара- Агро Плюс»продукції були віднесені позивачем до складу валових витрат, податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем валових витрат за IV-й квартал 2010 року в сумі 1228982,36 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток за IV-й квартал 2010року у сумі 307245,59 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2011 №0000582301, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 384057,00 грн., з яких: 307245,60 грн. за основним платежем; 76811,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається із Акта перевірки, у ході її проведення перевіряючими взагалі не досліджувалось питання щодо наявності у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, які слугували підставою для формування позивачем валових витрат IV-й кварталі 2010року. Не досліджувалось питання, які угоди були укладені та який товар був поставлений ТОВ «Самара- Агро Плюс»IV-й кварталі 2010року позивачеві.

Разом з цим, судом встановлено, що у грудні місяці 2010 року позивач придбавав у ТОВ «Самара- Агро Плюс»товар - сільськогосподарську продукцію соняшник загалом 370650 кг.

Придбання товарів здійснювалось позивачем без складення договорів за підписами обох сторін, на підставі рахунків-фактур, що виписувались ТОВ «Самара- Агро Плюс». Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника ТОВ «Самара- Агро Плюс».

Так, у зазначений період ТОВ «Самара- Агро Плюс»виставило позивачу для оплати рахунки-фактури за придбання сільськогосподарської продукції соняшнику на загальну суму 1474778,88грн. ( том І а.с. 129-138).

Згідно з банківськими виписками позивач впродовж грудня 2010 року січня 2011 року перерахував на рахунок ТОВ «Самара- Агро Плюс»кошти на загальну суму 1474778,88грн. у томі числі у грудні 2010 року у розмірі 1244482,50 грн. ( том І а.с. 215-223).

За твердженням позивача, поставка і транспортування товарів здійснювалась силами ТОВ «Самара- Агро Плюс»на склади позивача.

Згідно з копіями видаткових та коригуючих накладних (том І а.с. 164-188), досліджених у судовому засіданні, ТОВ «Самара- Агро Плюс»у грудні 2010 року поставило позивачеві товари - сільськогосподарську продукцію на загальну суму 1474778,88грн.

Факт поставки товару також підтверджується дослідженими у судому засіданні та наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, складених уповноваженими особами автотранспортних підприємств, постачальника ТОВ «Самара- Агро Плюс»та позивача, журналом зважування надходження вантажів на автомобільних вагах, накладними на відпуск сільськогосподарської продукції зі складу позивача у переробку.

На підтвердження факту отримання товару, розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями, позивач надав суду отримані від ТОВ «Самара- Агро Плюс» дванадцять податкових накладних та дванадцять розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на загальну суму 1474778,88 грн., у тому числі ПДВ 245796,48 грн. (том І а.с. 190-213).

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Самара- Агро Плюс», а саме, податкові накладні, видаткові накладні, товарно транспортні накладні, рахунки - фактури, виписки по розрахунках, складені у встановленому порядку та відповідають вимогам законодавства. Не заперечувалось також факту математичної правильності та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку валових витрат на підставі зазначених первинних документів та декларування податкових зобовязань з податку на прибуток у звязку з цим.

Судом зясовано, що відповідач повязує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю його контрагента ТОВ «Самара- Агро Плюс»та придбанням цим контрагентом товарів в інших постачальників по ланцюгу постачання, які, за висновками податкового органу, мають ознаки «фіктивності».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, на момент їх виникнення, регулювались, зокрема, законами України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та відповідними положеннями Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток прийнято податковим органом у звязку з завищенням позивачем валових витрат внаслідок віднесення до них витрат за правочинами з ТОВ «Самара- Агро Плюс», які податковий орган вважає нікчемними.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на оцінці ланцюга постачання товару та виключно на висновках, що містяться у Акті перевірки Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 31.05.2011 № 11552/10/23-120 щодо перевірки діяльності ТОВ «Самара- Агро Плюс», в якому зазначено про безтоварність господарських операцій, відсутністю наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, з придбання у ТОВ «Самара- Агро Плюс»товарів, за результатами здійснення яких сформовано валові витрати.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачеві з боку ТОВ «Самара- Агро Плюс»та оплати їх вартості підтверджується документально, результати господарських операцій належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу валових підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного звязку витрат з господарською діяльністю позивача.

В матеріалах справи також наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) у вказаному періоді, з яких вбачається, що ТОВ «Самара- Агро Плюс»було відпущено та доставлено, а позивачем отримано та прийнято зернові культури. Вказані документи підтверджують транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Самара- Агро Плюс»товару.

У судовому засіданні представниками позивача надано суду належним чином засвідчені копії накладних на відпуск зерна в переробку та виробничих звітів по переробці соняшника. Згідно даних звітів, за результатами переробки соняшника позивачем отримано олію, макуху та лузгу, що свідчить про наявність та використання позивачем придбаного у ТОВ «Самара- Агро Плюс» товару у своїй господарській діяльності.

Крім зазначеного, представниками позивача були надані суду належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, копії рахунків-фактур та банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу зернових культур; виробничі звіти по переробці соняшника, витяг із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, які підтверджують наявність потужностей у підприємства для проведення переробки зернових культур та їх переробку.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, ТОВ «Самара- Агро Плюс»було зареєстровано юридичною особою та платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Самара- Агро Плюс»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів. Таких даних не було надано і під час розгляду справи.

Крім цього, відповідно до інформації, що міститься у Акті перевірки Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 31.05.2011 № 11552/10/23-120 ( том І а.с.28-36), ТОВ «Самара- Агро Плюс»є юридичною особою, що зареєстрована 19.08.2010 виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області. Юридична адреса: 51200, Україна, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, 4/11. Фактичне місцезнаходження платника, станом на дату проведення перевірки, податковим органом не встановлено. Відповідно до БД АІС «РПП»субєкт господарювання має 10 стан (запит на встановлення місцезнаходження). Як платник податків перебуває на податковому обліку у Новомосковській ОДПІ з 20.08.2010 за № 5466 та на дату проведення перевірки є платником податку на додану вартість, податку на прибуток. Видами діяльності ТОВ «Самара- Агро Плюс»є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, організація перевезення вантажів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Самара- Агро Плюс»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

У суду також відсутні належні та допустимі докази того, що спірний правочин спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею, її надрами, іншими природними ресурсами, він укладений щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено існуючих порушень інтересів саме держави і суспільства при укладенні позивачем та ТОВ «Самара- Агро Плюс»договорів у розумінні приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги наявні докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Самара- Агро Плюс»саме за наведених обставин, є безпідставним та необґрунтованим.

З приводу визначення позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на прибуток у 2010 році та І кварталі 2011 року визначався положеннями Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під час судового розгляду позивач довів суду належними та достатніми доказами факт реальної поставки товарів - сільськогосподарської продукції (соняшника) від ТОВ «Самара- Агро Плюс», звязок витрат, понесених на придбання цих товарів зі своєю господарською діяльністю, а також надав суду на підтвердження цих витрат належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку.

А відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням його виду економічної діяльності, статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 №0000582301 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 №0000582301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 грудня 2011 року.