Постанова № 20861485, 06.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 року м. Київ 2а-4128/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., при секретарі судового засідання Малихині Д.Ю., за участю представників позивача: Якусика Д.В., Устименко І.М., Устименка М.В.

представників відповідача: Сіленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна»"

до Київської обласної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна»(надалі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №75 від 21.06.2011, №76 від 21.06.2011, №77 від 21.06.2011 та №78 від 21.06.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, порушують його права як платника податків та не відповідають вимогам закону. Так, митним органом неправомірно нараховано податкові зобов`язання за платежами «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»та «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України», оскільки висновки, викладені в Акті н31/11/125000000/19407661 невиїзної документальної перевірки митного оформлення товару «сірники запалювальні»щодо порушення позивачем рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25, Закону України №2097-ХІІ від 05.02.1992 "Про Єдиний митний тариф України", Закону України №168/97 ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, за твердженням позивача, податкові зобов`язання, повязані із увезенням товарів, нараховані після здійснення перевірки задекларованих відомостей під час проходження процедури митного оформлення товарів, які пропущені через митний кордон України, що не відповідає вимогам закону та порушує Конституційні принципи в Україні.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Київської обласної митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна» (ідентифікаційний код 19407661, місцезнаходження 08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Калініна, буд 55) зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як юридична особа з 31.05.1993 (а.с.74) та здійснює господарську діяльність, повязану з оптовою торгівлею, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виробництвом паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, виробництвом дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, діяльністю кафе, оптовою торгівлею папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (а.с.75).

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна»здійснювало імпорт товару «сірники запалювальні» за кодом 3605000000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) в режимі квотування імпорту цього товару шляхом застосування спеціальних ліцензій та сплатою митних платежів за ставкою у розмірі 0%.

У період з 26.04.2011 по 12.05.2011 посадовими особами відповідача, на підставі наказу Київської обласної митниці від 26.04.11 №334 та відповідно до положень статті 69 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.2011 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок»було проведено невиїзну документальну перевірку митного оформлення товару «сірники запалювальні», що ввозились на митну територію України позивачем за вантажними митними деклараціями (далі - ВМД) №125000019/2010/502899 від 26.11.2010, №125000019/2010/502907 від 29.11.2010, №125000019/2010/502908 від 29.11.2010, №125000019/2011/401056 від 15.03.2011, за результатами якої складено акт №н31/11/125000000/19407661 від 12.05.2011 (надалі Акт перевірки).

Під час перевірки митним органом встановлено, що у період з 17.11.2010 по 02.12.2010 позивачем здійснено митне оформлення товару «сірники запалювальні», що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605000000 на підставі ВМД № 125000019/2010/502899 від 26.11.2010, № 125000019/2010/502907 від 29.11.2010, №125000019/2010/502908 від 29.11.2010. До митного оформлення надавалась спеціальна ліцензія від 09.11.2010 за №0061330СП000029 (строк дії до 22.02.2011) на імпорт товарів, щодо яких застосовувались спеціальні заходи згідно з рішенням Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».

Крім цього, у період з 15.13.2011 по 04.04.2011 позивачем було здійснено митне оформлення товару «Сірники запалювальні», що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605000000 на підставі ВМД № 125000019/2011/401056 від 15.03.2011. До митного оформлення надавалась спеціальна ліцензія від 03.02.2011 за № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.2011) на імпорт товарів, щодо яких застосовувались спеціальні заходи згідно з рішенням Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».

За результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку про те, що оскільки, з 17.11.2010 до 23.12.2010 діяла ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі №2а-16456/10/2670, відповідно до якої зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25», та Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2011 у справі №2а-16456/10/2670, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25», у період з 17.11.2010 по 23.12.2010 та з 15.03.2011 при митному оформленні сірників за кодом 3605000000 згідно з УКТЗЕД, незалежно від країни походження та експорту, необхідно було застосовувати спеціальні заходи у вигляді спеціального мита у розмірі 11,3% від митної вартості товару (згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.09.2009 №СП-215/2009/4402-25), що є підставою для донарахування позивачеві за здійсненими поставками митних платежів на загальну суму 93127,11 грн., в тому числі: 77605,93 грн. спеціальне мито, 15521,18 грн. податок на додану вартість.

На підставі акту перевірки митним органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 75 від 21.06.2011, яким відповідно до приписів Закону України «Про єдиний митний тариф України», статті 69 Митного кодексу України та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності» на загальну суму 72 696,49 грн., з яких: за основним платежем 58 157,19 грн., за штрафними санкціями 14539,30 грн.;

- № 76 від 21.06.2011, яким відповідно до приписів Законів України «Про єдиний митний тариф України», «Про податок на додану вартість», статті 69 Митного кодексу України та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності»на загальну суму 14539,29 грн., з яких: за основним платежем - 11 631,43 грн., за штрафними санкціями - 2 907,86 грн.;

- № 77 від 21.06.2011, яким відповідно до приписів Закону України «Про єдиний митний тариф України», статті 69 Митного кодексу України та пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»на загальну суму 19 449,74 грн., з яких: за основним платежем - 19 448,74 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.;

- № 78 від 21.06.2011, яким відповідно до приписів Законів України «Про єдиний митний тариф України», статті 69 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190, пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності»на загальну суму 3 890,75 грн., з яких: за основним платежем 3 889,75 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної митної служби України. Рішенням Державної митної служби України від 25.08.2011 № 11.1/2-15.1/11792 (а.с. 34-35) скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення Київської обласної митниці від 21.06.2011 №№ 75, 76,77 та 78 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у період з 17.11.2010 по 02.12.2010 позивачем здійснено митне оформлення товару «Сірники запалювальні», що класифікуються за кодом 3605000000 згідно з УКТЗЕД, на підставі ВМД № 125000019/2010/502899 від 26.11.2010, № 125000019/2010/502907 від 29.11.2010, №125000019/2010/502908 від 29.11.2010 та у період з 15.13.2011 по 04.04.2011 на підставі ВМД № 125000019/2011/401056 від 15.03.2011.

Підставою для митного оформлення товару та особливого режиму нарахування та сплати митних платежів були, зокрема, Спеціальні ліцензії на імпорт товарів від 09.11.2010 за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.2011) та № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.2011), видані позивачеві Міністерством економіки України на підставі рішення Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.11.2010 по 23.12.2010 згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову дію рішення Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25»було зупинено.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2011 у справі №2а-16456/10/2670, яке залишене без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».

Суду не надано жодного доказу того, що позивач знав або міг знати про наявність зазначених вище рішень, як і доказів офіційного їх опублікування у порядку, встановленому законом України, як то передбачено приписами статті 31 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Пунктом 19 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України, митні органи під час проведення митного контролю самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 №80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами - юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої статті 88 Митного кодексу України зобовязані здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з пунктом 2 цього Положення, вантажна митна декларація письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електроннаВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314, під час прийнятття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що у період з 17.11.2010 по 02.12.2010 та 15.03.2011 перевірка правильності класифікації товару за кодом 3605000000 згідно УКТЗЕД, правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) та застосування пільг у їх сплаті за ВМД №125000019/2010/502899 від 26.11.2010, № 125000019/2010/502907 від 29.11.2010, №125000019/2010/502908 від 29.11.2010 та за ВМД № 125000019/2011/401056 від 15.03.2011 проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар та Спеціальних ліцензій на імпорт товарів від 09.11.2010 за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.2011) та від 03.02.2011 № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.2011), відповідно, видані позивачеві Міністерством економіки України.

Будь - які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем у митного органу сумнівів не викликали.

Згідно з частиною першою статті 15 Митного кодексу України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД № 125000019/2010/502899 від 26.11.2010, №125000019/2010/502907 від 29.11.2010, №125000019/2010/502908 від 29.11.2010, № 125000019/2011/401056 від 15.03.2011, пропущено на митну територію України.

Таким чином, оформлення відповідачем зазначених ВМД свідчить про надання позивачеві права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з абзацом 1 статті 3 Митного кодексу України, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 цього Кодексу, митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація в силу приписів пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Разом з тим, відповідно до пункту 12 статті 1, статті 81 Митного кодексу України, митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Таким чином, митна декларація жодних податкових зобовязань не визначає, а є лише підставою для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики та подальшого нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів .

Це означає, що положення пункту 46.1 статті 46, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не узгоджуються з положеннями Митного кодексу України щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, суперечать передбаченим іншими законами з питань оподаткування порядкам і способам визначення митними органами податкових зобовязань під час здійснення митних процедур.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.1992 №2097-XII, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.1992 №2097-XII передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.1992 №2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, в силу приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.1992 №2097-XII відповідальним за нарахування податкових зобов`язань з ввізного мита, що нараховується на товари та інші предмети безпосередньо при їх ввезенні на митну територію України, є митний орган.

Згідно з приписами пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.

Зі змісту вказаних вище правових норм вбачається, що у разі, якщо податкове зобовязання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобовязаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Як вже зазначалось судом вище, митний орган здійснив розмитнення товару позивача та визначив ставку ввізного мита у розмірі 0%.

Судом встановлено, що жодних скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як в порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкове зобовязання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі зазначених вище ВМД вважається узгодженим в силу закону.

Суд не приймає до уваги посилання митного органу на правомірність визначення податкового зобовязання на підставі вимог підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до вимог вказаної вище норми, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Проте, як вже зазначалось судом вище, у митних деклараціях податкові зобовязання платником податків не визначаються, а особою, обовязок щодо визначення податкових зобовязань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається на митний орган.

Повторного визначення податкових зобовязань контролюючим органом закон не допускає.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 №21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі №21-474во09 та постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі №21-64а10.

В силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім зазначеного, суд звертає увагу сторін на наступне.

Статтею 16 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (Комісія) може прийняти рішення про застосування таких спеціальних заходів: запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об'єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу; установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об'єктом спеціального розслідування.

Встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну. Квотування імпорту в Україну товарів, які є об'єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі Міністерством спеціальних ліцензій.

29 вересня 2009 року Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі було прийняте рішення "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту", яким застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару "сірники, крім піротехнічних виробів товарної позиції 3604, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605 00 00 00" шляхом запровадження строком на 3 роки спеціального мита у розмірі 11,3 %.

Проте, 25 жовтня 2010 року Комісією було прийняте рішення № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010, згідно з яким Комісією було переглянуто вжиті нею спеціальні заходи, та вирішено застосувати спеціальні заходи шляхом запровадження строком на 2 роки квотування імпорту в Україну товару.

Як передбачено рішенням Комісії № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010, квотування імпорту в Україну товару здійснюється шляхом видачі Міністерством спеціальних ліцензій. Митне оформлення товару здійснюється на підставі спеціальної ліцензії, виданої відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 01.08.2002 № 232 та встановлено, що імпорт в Україну товару має супроводжуватися поданням спеціальної ліцензії та сертифіката походження.

Тобто, митне оформлення товару здійснюється не на підставі рішення Комісії № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010, яке у подальшому було скасовано, а на підставі відповідної ліцензії, яка була видана на виконання вказаного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, позивачем у встановленому порядку отримані Спеціальні ліцензії на імпорт товарів від 09.11.2010 за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.2011) та № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.2011).

В ході розгляду справи суду не надано жодних доказів того, що строк дії Спеціальних ліцензій позивача під час митного оформлення товару закінчився, вказані ліцензії були зупинені, скасовані, припинені або анульовані.

Крім цього, матеріали справи містять докази сплати у повному обсязі позивачем узгоджених митним органом митних платежів при розміщенні товарів у заявлений ним митний режим.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що донарахування Київською обласною митницею податкового зобов`язання за платежем спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України та податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від №75 від 21.06.2011, №76 від 21.06.2011, №77 від 21.06.2011 та №78 від 21.06.2011.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Разом з цим, відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Київської обласної митниці від 21.06.2011 № 75, від 21.06.2011 № 76, від 21.06.2011 № 77 та від 21.06.2011 № 78.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна" судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12 грудня 2011 року.