Постанова № 20861279, 04.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2154/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Рудій В.О.

за участю: представника позивача - Олійник А.О., представників відповідача - Мельник Р.Я., Засєдко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Лідер"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

< Текст >

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000992302, № 0001002302 від 06.06.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лідер" звернулось до суду із адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000992302 та №0001002302 від 06.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення №0000992302 від 06.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 81289,00грн., в т.ч. штрафні санкції в сумі 16258,00грн. та №0001002302 від 06.06.2011року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 61371,00грн., в т.ч. штрафні санкції в сумі 12274,00 грн. на підставі помилкових висновків щодо порушення позивачам вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечили, з мотивів викладених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 28.04.2011 року по 16.05.2011 року Калуською оДПІ проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Лідер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт за №665/23-02/31563452 від 23.05.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання та складання документів на операції, що порушують публічний порядок, і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам України.

Як наслідок, перевіркою встановлено порушення позивачем п 4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п.5.7 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 65031,00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 52889,00 грн. (з врахування встановленого податковим органом завищенням розміру ПДВ на суму 3792,00 грн.), який визначено в розмірі 49097, 00 грн.

Зокрема перевіркою встановлено, що позивачем придбано у ТОВ "ВБК Стандарт-сервіс" послуги у відповідності до договору №АП - 140610 від 14.06.2010 року, в серпні-грудні 2010 року на суму 247692,06 грн., в тому числі ПДВ 41282,02 грн.

У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції між ТОВ "ВБК Стандарт-сервіс" та ПП "Лідер" є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до частини 1, 2 ст. 215, частини 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які повязані з їх недійсністю, а також є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Наявність у позивача первинних документів, на підтвердження здійснення господарської операції та здійснення розрахунків з ТОВ "ВБК Стандарт-сервіс" у безготівковій формі на загальну суму 109302,54 грн. зафіксовано в акті перевірки (т. 1, а.с. 36-38).

Крім цього, в акті перевірки встановлено, що господарська операція з поставки щебеню гранітного на суму 146872,86 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 24478,81грн. у відповідності до усного договору, укладеного між ПП "Лідер" та ТОВ "Втордеревпром, факт здійснення якої підтверджено розхідними накладними та податковими накладними (т. 1, а.с. 22), також відноситься до операцій вчинених за нікчемними договорами, а тому є безпідставним віднесення вказаної суми до валових витрат ПП "Лідер", а суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

На підставі даного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000992302 від 06.06.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 81289,00 грн., в т.ч. штрафні санкції в сумі 16258,00грн. та №0001002302 від 06.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 61371,00грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 12274,00 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 14.06.2010 року між ПП "Лідер" та ТОВ "ВБК Стандарт-сервіс" укладений договір №АП 140610 комерційного представництва (т.1 а.с.101-104). Предметом договору було надання послуг, пов'язаних з комерційним представництвом позивача відносно третіх осіб. В підтвердження надання послуг позивачем надано суду акти здачі-прийому виконаних робіт (т.1 а.с. 105-107, 109-113). Оплата товару здійснювалася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками банку про рух коштів на розрахункових рахунках позивача (т.1 а.с. 108, 114-117).

Предметом договору № АП 140610 від 14.06.2010 року було надання комерційним агентом послуг, з метою збільшення обсягів реалізації відсіву гранітного та щебеневої продукції.

Судом встановлено, що на момент укладення вказаної угоди сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, на підтвердження факту надання послуг сторонами складено акти здачі-прийому виконаних робіт від 31.08.2010р., 30.09.2010 р., 31.10.2010р., 30.11.2010р., 30.12.2010р. (т. 1, арк. 105-107, 109-113).

Даними актами підтверджується, що ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс" були надані позивачу послуги, які передбачені умовами договору №АП-140610 від 14 червня 2010 року.

Відповідно ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи підтверджено здійснення ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс" дій спрямованих на виконання договірних зобовязань, крім цього суду надано договори, укладені ПП "Лідер" з третіми особами на поставку щебеневої продукції, які укладені за посередництва ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс", про що є зауваження у вказаних актах виконаних робіт.

За результатами виконання договірних зобовязань позивачем здійснено оплату за надані послуги, що підтверджено виписками банку про рух коштів на розрахункових рахунках позивача (т.1 а. с. 108, 114-117).

Відображення операцій за договором № АП 140610 від 14.06.2010 року в бухгалтерському та податковому обліку Калуською оДПІ не заперечується.

Загальна вартість послуг наданих ТОВ "ВБК Стандарт-Сервіс" за період серпень 2010 року по грудень 2010 року (включно) склала 247692,06 грн., які позивачем віднесено до валових витрат та сформовано податковий кредит в сумі 41282,02 грн.

Судом також встановлено, що ПП "Лідер" в періоді, який перевірявся, на виконання укладеної угоди №03 від 04.01.2008 року на поставку щебеневої продукції із ПП "Експертльвівмаркетбуд" було реалізовано останньому у відповідності до видаткових накладних №РН 0000098 від 10.09.2009 року та № РН0000104 від 23.09.2009 року щебінь гранітний на загальну суму 150628,33 грн., в т.ч. ПДВ 25104,72 грн.

Вказані операції підтверджені наявними в матеріалах справи угодою, видатковими накладними та доказами здійсненої оплати за поставлену продукцію.

Як встановлено судом у акті перевірки відповідача наявне посилання осіб, які здійснювали перевірку, на акти зустрічних перевірок контрагентів позивача, в яких встановлено ознаки нікчемності укладених договорів.

Так, зокрема, в акті перевірки міститься посилання на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.03.2011 року за № 7158/7/23-711 про надання матеріалів перевірки ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс", якими встановлено порушення в ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс" вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Серед інших правочинів в акті перевірки також наявне посилання на взаємовідносини ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс" та ПП "Лідер", які виникли на підставі договору № АП 140610 від 14.06.2010 року.

На підставі вказаних висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідачем віднесено договір № АП 140610 від 14.06.2010 року до таких, які є нікчемними та про безпідставність віднесення позивачем 247692,06 грн. до валових витрат та формування податкового кредиту в сумі 41282,02 грн.

Також в акті перевірки міститься посилання на акт, складений ДПІ у Сихівському районі "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Втордеревпром" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.2010 року".

Вказаним актом перевірки податковим органом встановлено нікчемність укладених ТОВ "Втордеревпром" договорів у періоді з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, в тому числі серед інших правочинів в акті перевірки також наявне посилання на взаємовідносини ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс" та ПП "Лідер".

В акті перевірки від 23.05.2011 року Калуська оДПІ на підставі акту ДПІ у Сихівському районі встановлено, що ПП "Лідер" прийнято до виконання від ТОВ "Втордеревпром" видаткові накладні на загальну суму 146872,86 грн., в т.ч. ПДВ 24478,81 грн. по правочину визнаному нікчемним, таким, що порушує публічний порядок і, відповідно, суперечить законодавчим та нормативним актам.

За результатами господарської операції із ТОВ "Втордеревпром", яка, на думку податкового органу, вчинена за нікчемним правочином, є також і нікчемним правочин, укладений між ПП "Лідер" та ПП "Експертльвівмаркетбуд".

Даний спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів укладених позивачем та контрагентами, оскільки на думку відповідача сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав на меті збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори укладені між ПП "Лідер" та контрагентами, зокрема, ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс", ТОВ "Втордеревпром" та ПП "Експертльвівмаркетбуд", укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК Україниїх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс", ТОВ "Втордеревпром" та ПП "Експертльвівмаркетбуд", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником Калуської оДПІ, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ПП "Лідер" та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевіряючих щодо нікчемності договорів укладених між ПП "Лідер" із ТОВ "ВБК Стандарт - сервіс", ТОВ "Втордеревпром" та ПП "Експертльвівмаркетбуд" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що послуги щодо комерційного представництва не надавалися, а також поставка щебеневої продукції не відбулася, договори укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказані обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача. Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість відображена позивачем в податкових деклараціях в розрізі контрагентів, підтверджена наявними у позивача податковими накладними, що також не заперечується відповідачем.

Пунктами 5.1 та 5.2.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чітко встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: сумибудь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку зпідготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Крім цього, пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону є визначено, що господарська діяльність будь-яка діяльністьособи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктами 5.3-5.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат вартості цих витрат у разі порушення іншим платником податку норм податкового законодавства України, а пунктом 5.11 статті 5 цього ж Закону України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі,не дозволяється.

Щодо ж до посилань відповідача на пункт 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то ці норми Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише у випадкахповної відсутностібудь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. Однак в даному випадку у позивача були в наявності необхідні документи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що віднесення до складу валових витрат сум та формування податкового кредиту, за результатами господарських операцій із ТОВ "ВБК Стандарт-сервіс", ТОВ "Втордеревпром" та ПП "Експертльвівмаркетбуд" позивачем здійснено на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (договорами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, іншою документацією), виданих на отриманий товар (послуги), призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки перевірки необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0000992302 від 06.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 81289,00 грн., в т.ч. штрафні санкції в сумі 16258,00грн. та №0001002302 від 06.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 61371,00грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 12274,00 грн. Калуської об'єднаної державної податкової інспекції протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 <Текст >Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ №0000992302 від 06.06.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ №0001002301 від 06.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Лідер" сплачений судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2011 року.