Постанова № 20861140, 20.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року (15 год. 01 хв.) Справа № 2а-0870/10868/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю представників:

позивача Литовченко К.В.,

відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік-СВ»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

22.11.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік-СВ» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.07.2011 №0000132200 про нарахування штрафних санкцій у сумі 33920,87 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за імпортним контрактом від 30.07.2010 №А-30/07/10 за період з 30.07.2010 по 14.04.2011 від 08.06.2011 №245/22-23791441 (далі Акт перевірки) відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000132200 від 04.07.2011. Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 33920,87 грн., незаконним та необґрунтованим. Зазначене позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов висновку про порушення валютного законодавства, помилково визначаючи моментом здійснення поставки товару, - момент оформлення вантажно-митної декларації, тоді як позивач вважає, що моментом здійснення поставки товару є момент надходження його на митну територію України. Відтак, позивач просить задовольнити його вимоги.

Ухвалою суду від 23.11.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 07.12.2011.

У судовому засіданні 07.12.2011 оголошувалась перерва до 20.12.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях, зазначивши, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення є обґрунтованими, оскаржуване рішення відповідача правомірне. Відтак, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.12.2011 проголошено вступну та резолютивні частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 01.06.2011 № 551, виданого відповідачем, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 01.06.2011 №721 та повідомлення АТ «БМ Банк» від 03.03.2011 №713/2011 про факт ненадходження у законодавчо встановлений термін розрахунків за імпортом, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства за імпортним контрактом від 30.07.2010 №А-30/07/10 з ТОВ «ВнешТоргМет» (Росія) за період з 30.07.2010 по 14.04.2011. За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки.

Згідно із висновками Акту перевірки, документальною перевіркою було встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі Закон №185/94).

На підставі зазначеного Акту перевірки 04.07.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №000013220, яким позивачу нарахована штрафна санкція у сумі 33920,87 грн.

Податкове повідомлення - рішення №000013220 від 04.07.2011 оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

Скарги позивача були залишені без задоволення, спірне податкове повідомлення - рішення в процесі адміністративного оскарження не змінювалось.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Між позивачем та ТОВ «ВнешТоргМет» був укладений контракт №30/07/10 від 30.07.2010. Відповідно до вказаного контракту Продавець зобов'язався продати брухт чорних металів, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах передплати.

На виконання умов контракту позивач 18.08.2010 здійснив передплату на розрахунковий рахунок Продавця.

14.10.2010 придбаний товар перетнув митну територію України та був доставлений на Запорізьку митницю 15.10.2011, що підтверджується відповідною відміткою на товаросупровідному документі. Відвантаження товару, згідно ВМД №3431, відбулося 14.04.2011.

Відповідно до ст. 2 Закону №185/94, імпортні операції, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документального акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Актом перевірки встановлено порушення ст. 2 Закону №185/94, тобто відповідачем зазначено, що товар не був ввезений на територію України у законодавчо встановлений строк 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Такий висновок Акта перевірки ґрунтується на тому, що відповідач вважає моментом здійснення поставки товару, що імпортується, в розумінні ст. 2 Закону №185/94, - момент оформлення вантажно-митної декларації.

Разом з тим, позивач зазначає, що висновки Акту перевірки щодо порушення ним валютного законодавства, внаслідок якого позивачу нарахована штрафна санкція у сумі 33920,87 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки, моментом здійснення поставки товару, позивач вважає момент надходження його на митну територію України, що визначається датою проставляння на товаросупровідному документі відмітки «Під митним контролем».

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу визначення моменту здійснення поставки товару, що імпортується.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезення або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Статтею 188 Митного кодексу України, встановлено, що імпорт митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

При цьому, згідно п. 39 ст. 1 Митного кодексу України, імпорт як митний режим застосовується виключно до товарів у розумінні рухомого майна. В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», товари це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Оскільки відносини, що регулюються Законом №185/94, охоплюють не лише ввезення в Україну товарів як рухомого майна, а й придбання робіт, послуг, обєктів інтелектуальної власності, то для цілей цього Закону, слід використовувати поняття імпорту в розумінні Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно, момент здійснення імпорту це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

В разі, якщо товар згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту підлягає ввезенню на митну територію України, моментом здійснення імпорту слід вважати перетин товаром митного кордону України.

Враховуючи специфіку відносин, що регулюються ст.ст. 2, 4 Закону №185-94, а саме повязаність виконання зобовязання із поставки товарів з імпортом таких товарів на територію України, а також той факт, що предметом регулювання цього Закону, не є господарсько-правові чи цивільно-правові відносини, то слід зазначити, що виконання нерезидентом усіх зобовязань, покладених на нього за відповідним договором, недостатньо для того, аби вважати здійсненою поставку товарів, що імпортуються на митну територію України. Відтак, момент здійснення поставки товару, що імпортується, не може визначатися окремо від моменту здійснення імпорту.

Таким чином, поставку товару, що імпортується в Україну, слід вважати здійсненою лише в разі, коли виконання своїх зобовязань нерезидентом призвело до фактичного перетину відповідним товаром митного кордону України. Отже, момент здійснення імпорту, передбачений ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», та момент здійснення поставки імпортованого товару повинні співпадати.

Враховуючи вищенаведене, в розумінні ст. 2 Закону №185-94, поставку товару, що ввозиться на територію України, слід вважати здійсненою з моменту здійснення імпорту цих товарів на митну територію України. В свою чергу, імпорт товарів на митну територію України є завершеними із моменту перетину таким товаром митного кордону України (надходження товару на митну територію України).

Таким чином, поставку товарів, що імпортуються на митну територію України, слід вважати завершеною з моменту перетину такими товарами митного кордону України.

В обґрунтування своїх висновків відповідач послався на те, що факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом повинен бути підтверджений вантажно-митною декларацією.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

Отже, перетин товаром митного кордону України є лише початком митних процедур, які для імпорту завершуються належним оформленням вантажної митної декларації ІМ-40 (як це передбачено Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307).

Враховуючи вищевикладене, митне оформлення, згідно з ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України, здійснюється виключно по відношенню до товарів, які вже перетнули митний кордон України, тобто є імпортованими в Україну згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зважаючи на відмінність понять імпорту як митного режиму і як операції з купівлі товарів, необхідно зазначити, що для цілей Закону №185-94, товари слід вважати імпортованими незалежно від завершення відповідних митних процедур.

Відтак, і нарахування штрафних санкцій за порушення 180-денного строку, передбаченого ст. 4 Закону №185-94, не можна пов'язувати з митним оформленням імпортованих товарів, яке є завершенням імпортної операції.

Необхідно зазначити, що правовідносини, які регулюються ст. 2 Закону №185-94, повязані з моментом здійснення поставки імпортованого товару в межах імпортної операції.

Імпортну операцію можна розглядати як сукупність всіх дій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ввезення товару на митну територію України, розрахунками за нього, з митним оформленням тощо. Разом із тим, статті 2 та 4 Закону №185-94 не пов'язують момент здійснення поставки імпортованого товару з моментом завершення імпортної операції. Імпортна операція - ширше поняття, однією із складових якого є власне поставка товару, що імпортується. Тому момент завершення імпортної операції і момент здійснення поставки не співпадають у часі.

В Акті перевірки відповідач, в обґрунтування свого висновку посилається на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.99 № 136, в якій визначення поняття «здійснення поставки», пов'язане саме з митним оформленням товарів, що ввозяться в Україну.

Проте, дана Інструкція регулює питання надання індивідуальних ліцензій на продовження строків розрахунків в іноземній валюті або відстрочення поставки, а також здійснення банківського контролю за такими операціями. Тому її норми не можуть регулювати відносини з нарахування і стягнення штрафних санкцій, що контролюються органами Державної податкової служби України.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Через наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік-СВ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 04.07.2011 №0000132200 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Лік-СВ» штрафних санкцій у сумі 33920,87 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 26.12.2011.