Постанова № 20860852, 22.11.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-0770/1520/11

рядок статзвіту 8.2.6

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року 14 год. 00 хв.м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника прокуратури - Роман М.С. (посвідчення № 116)

представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 16 травня 2011 року)

представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 8718/10/10 від 02 листопада 2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18 січня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термодім" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18 січня 2011 року № 0000013500/0 9/23-60/32637121/308, яким визначено податкове зобовязання податку на прибуток підприємств в розмірі 895812, 50 грн., в т. ч. за основним платежем 716 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 179 162, 50 грн.; № 0000033500/0 8/23-60/32637121/307, котрим визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 803517, 50 грн., в т.ч. за основним платежем 642 814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 160 703, 50 грн., мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді прийняті всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для збільшення грошового зобовязання по податку на прибуток та по податку на додану вартість є віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, повязаних з придбанням товарів та послуг за договорами, які, згідно висновків перевірки, нібито є нікчемними, оскільки вказані підприємства мають ознаки фіктивності. При цьому, суми витрат віднесені до валових на підставі відповідних підтвердних документів необхідність наявності яких передбачена правилами ведення податкового обліку згідно вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а суми податкового кредиту по ПДВ сформовано на підставі отриманих накладних в рамках укладених договорів, за якими здійснювалася поставка товарів та послуг позивачеві, сплачений ПДВ в межах виконання договорів в звязку з придбанням товарів та послуг відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності укладених угод, оскільки підставою недійсності угод в силу закону (нікчемності) за актом перевірки щодо дотримання податкового законодавства є порушення цими правочинами публічного порядку та суперечність цих правочинів інтересам держави та суспільства, однак з 01 січня 2011 року такі правочини визначаються недійсними в судовому порядку. Крім того зазначає, що можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не впливають на права та обовязки позивача та не можуть бути підставою для визначення податкових зобовязань позивачеві.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснила, що підставою для збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість та по податку на прибуток є віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум за договорами, укладеними з ТОВ "Iнсайд груп", ТОВ "Мілегрі", ТОВ "Інтербілд і К", господарські операції з якими не підтверджено, про що свідчить відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій, вказані підприємства мають ознаки фіктивності, та оскільки укладені правочини здійсненні без мети настання реальних наслідків вони є нікчемними. Висновок про нікчемність договорів прийнято за сукупністю ознак (укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на порушення публічного порядку, суперечать інтересам держави і суспільства), в звязку з чим відсутня необхідність визнання їх недійсними за рішенням суду.

Представник прокуратури Закарпатської області, проти задоволення позовних вимог заперечив та підтримав правову позицію висловлену представником відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника прокуратури та представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Закарпатської області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім" з питань відображення в податковому обліку взаєморозрахунків з ТОВ "Інсайд Групп" (код ЄДРПОУ 35769294), ТОВ "Мілегрі" (код ЄДРПОУ 33567595), ТОВ "Інтербілд і К" (код ЄДРПОУ 35178376) за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року, в результаті якої виявлено порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 716650,0 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року на 716650,0 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 642814,00 грн., в тому числі: жовтень 2008 р. 314864,00 грн., листопад 2008 р. 110664,00 грн., грудень 2008 р. 217286,00 грн.; ч. 1. ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656, ст. 837, ст. 875, ст. 877 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до п. 5. ст. 203 ЦК України по правочинах, здійснюваних ТОВ "Термодім" по договорах на виконання будівельних робіт та на придбання ТМЦ на загальну суму господарських зобовязань 3856905,10 грн., а саме: по договору № 115/10/08 від 28.10.2008 р. укладеним ТОВ "Термодім" з ТОВ "Інсайд Групп" на загальну суму 681557,50 грн.; по договору № 98 від 03.09.2008 р. укладеним ТОВ "Термодім" з ТОВ "Мілегрі" на загальну суму 2055178,80 грн.; по договору № 31/02/У від 01.02.2008 р. укладеним ТОВ "Термодім" з ТОВ "Інтербілд і К" на загальну суму 1120168,80 грн., про що складено акт № 1/23-60/32637121 від 06 січня 2011 року (а.с. 10-22).

На підставі акту перевірки № 1/23-60/32637121 від 06 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгород Закарпатської області було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000013500/0 9/23-60/32637121/308 від 18 січня 2011 року, яким визначено податкове зобовязання податку на прибуток підприємств в розмірі 895812, 50 грн. (в т.ч. за основним платежем 716650 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 179162,5 грн.) (а.с. 32); № 0000033500/0 8/23-60/32637121/307 від 18 січня 2011 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 803517,5 грн. (в т.ч. за основним платежем 642814 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 160703,5 грн.) (а.с. 31).

Як встановлено у судовому засіданні вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку до органів державної податкової служби, однак такі залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Державної податкової адміністрації № 1/23-60/32637121 від 06.01.2011 р. підставою для визначення податковим органом позивачу грошового зобовязання по податку на прибуток та по ПДВ став висновок про те, що договори укладені позивачем з ТОВ "Iнсайд груп", ТОВ "Мілегрі", ТОВ "Інтербілд і К" є нікчемними. Висновок про нікчемність відповідних правочинів було зроблено на основі інформації, що міститься в службовій записці УПМ ДПА у Закарпатській області вих. № 229/26-31 від 13.12.2010 року, відповідно до якої встановлено, що контрагентами позивача, які могли приймати участь у формуванні валових витрат та податкового кредиту є підприємства, які мають ознаки фіктивності (не знаходяться за фактичними та юридичними адресами, відсутня наймана робоча сила, відсутні складські та виробничі приміщення, основні засоби), а також висновок юридичного управління ДПА у Закарпатській області від 27.12.2010 року стосовно взаємовідносин позивача та вищевказаних контрагентів.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2008 року між позивачем та ТОВ "Iнсайд груп" було укладено договір поставки № 115/10/10, предметом якого є зобовязання ТОВ "Iнсайд груп" постачати товари (передавати у власність позивача), для використання у підприємницькій діяльності, а позивач зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с. 48).

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій поставки товару про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме накладні № 311010 від 31.10.2008 р. та № 04/1107 від 04.11.2008 р. постачальника ТОВ "Iнсайд груп", податкові накладні № 311010 від 31.10.2008 р. та № 04/1007 від 04.11.2008 р. (а.с. 44-47), інвентарний опис основних засобів від 01.01.2010 р., з якого вбачається, що на балансі позивача знаходиться Екскаватор LT-9 придбаний за договором № 115/10/10 28.10.2008 р. Водночас, як вбачається із акту перевірки № 1/23-60/32637121 від 06 січня 2011 року на сторінці 7, за поставлений товар в рамках договору поставки № 115/10/10 від 28.10.2008 р. позивачем було перерахованого грошові кошти на користь ТОВ "Iнсайд груп" у сумі 681562,50 грн. з призначенням платежу за екскаватор та з призначенням платежу за будівельні матеріали.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 вересня 2008 року між позивачем та ТОВ "Мілегрі" було укладено договір субпідряду № 98, предметом якого є зобовязання ТОВ "Мілегрі" виконати за дорученням позивача загально будівельні роботи на території Закарпатської обл.., Львівської обл. та Івано-Франківської обл., а позивач зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с. 49).

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по виконанню будівельних робіт про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на загальну суму 183588,00 грн., в т.ч. ПДВ 30598,00 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на загальну суму 182439,60 грн., в т.ч. ПДВ 30406,00 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на загальну суму 182920,80 грн., в т.ч. ПДВ 30486,80 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на загальну суму 183272,40 грн., в т.ч. ПДВ 30545,40 грн., актом № 201107 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на загальну суму 343975,20 грн., в т.ч. ПДВ 57329,20 грн., актом № 3 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на загальну суму 273279,60 грн., в т.ч. ПДВ 45546,60 грн., актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на загальну суму 69703,20 грн., в т.ч. ПДВ 11617,20 грн., актом № 3 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на загальну суму 37509,60 грн., в т.ч. ПДВ 6251,60 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на загальну суму 85874,40 грн., в т.ч. ПДВ 14312,40 грн., актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на загальну суму 95877,60 грн., в т.ч. ПДВ 15979,60 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Мілегрі" було укладено договір субпідряду № 115/10/10 від 28.10.2008 року, предметом якого є зобовязання ТОВ "Мілегрі" виконати за дорученням позивача роботи по відновленню причілкової дороги, присілка Заріччя с. Криворівня, Верховинського району Івано-Франківської області, позивач зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с. 48).

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по виконанню будівельних робіт про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на загальну суму 117981,60 грн., в т.ч. ПДВ 19663,60 грн., актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на загальну суму 118324,80 грн., в т.ч. ПДВ 19720,80 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на загальну суму 19851,60 грн., в т.ч. ПДВ 3308,60 грн., актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на загальну суму 5802,00 грн., в т.ч. ПДВ 967,00 грн., актом № 301205 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на загальну суму 154778,40 грн., в т.ч. ПДВ 25796,40 грн.

Матеріальний результат будівельних робіт які здійснювалися в межах вищевказаних договорів субпідряду також підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 14/10-11 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 133-189), а також податковими накладними: № 021203 від 02.12.2008 р. на загальну суму 261960,00 грн. в т.ч. ПДВ 43660,00 грн., № 251202 від 25.12.2008 р. на загальну суму 380492,40 грн. в т.ч. ПДВ 63415,40 грн., № 301205 від 30.12.2008 р. на загальну суму 154778,40 грн. в т.ч. ПДВ 25796,40 грн., № 231202 від 23.12.2008 р. на загальну суму 181752,00 грн. в т.ч. ПДВ 30292,00 грн., № 311018 від 31.10.2008 р. на загальну суму 183588,00 грн. в т.ч. ПДВ 30598,00 грн., № 311017 від 31.10.2008 р. на загальну суму 183272,40 грн. в т.ч. ПДВ 30545,40 грн., № 311016 від 31.10.2008 р. на загальну суму 182439,60 грн. в т.ч. ПДВ 30406,60 грн., № 311019 від 31.10.2008 р. на загальну суму 182920,80 грн. в т.ч. ПДВ 30486,80 грн., № 201107 від 20.11.2008 р. на загальну суму 343975,20 грн. в т.ч. ПДВ 57329,20 грн.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 лютого 2008 року між позивачем та ТОВ "Інтербілд і К" було укладено договір підряду № 31/02/У, предметом якого є зобовязання ТОВ "Інтербілд і К" на власний ризик виконати певну роботу за дорученням позивача, а позивач зобовязався прийняти та оплатити її (а.с. 51).

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по виконанню будівельних робіт про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2008 року на загальну суму 795438,00 грн., в т.ч. ПДВ 132573,00 грн.; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2008 року на загальну суму 324730,80 грн., в т.ч. ПДВ 54121,80 грн., а також податковими накладними: № НН-ИК15224 від 27.10.2008 р. та № НН-ИК15476 від 04.11.2008 р.

Суд констатує, що укладення позивачем зазначених угод узгоджуються з його основним видом діяльності у відповідному періоді загальне будівництво будівель та інші роботи з завершення будівництва, а отже укладення позивачем спірного правочину мало самостійну ділову мету: отримання прибутку.

Разом з тим, суд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірних договорів поставки, підряду та субпідряду відсутність ТОВ "Iнсайд груп", ТОВ "Мілегрі", ТОВ "Інтербілд і К" за юридичною та фактичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірних правочинів нікчемними. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Водночас, суд констатує, що податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку. Так, згідно ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 1 та ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки інших платників.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які взагалі не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідний звітний податковий період повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача. Обставини, що наведені відповідачем в акті перевірки, знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказі судом встановлено, що позивачем надані суду всі первинні документи, які підтверджують придбання товарів (робіт), оплату їх вартості, оприбуткування, подальше використання у власній господарській діяльності, що безумовно надає позивачу право на формування валових витрат за рахунок витрат понесених в результаті придбання товару (робіт) за договором поставки № 115/10/08 від 28.10.2008 р. укладеним з ТОВ "Інсайд Групп"; за договором субпідряду № 98 від 03.09.2008 р. укладеним з ТОВ "Мілегрі"; за договором субпідряду № 115/10/08 від 28.10.2008 р. укладеним з ТОВ "Мілегрі"; договору підряду № 31/02/У від 01.02.2008 р. укладеним з ТОВ "Інтербілд і К".

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пояснення фізичних осіб, які не є посадовими особами позивача, оскільки в основу висновку про нікчемність правочинів не можу бути покладено пояснення сторонніх осіб, які не обізнані з інформацією про всі договори, що позивач укладає із своїми контрагентами. Одночасно пояснення ОСОБА_4, який працює у позивача на посаді маляр-штукатур, також не є належним та допустимим доказом нікчемності спірних правочинів, оскільки від імені позивача укладати договори із контрагентами маляр-штукатур не уповноважений, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді маляр-штукатур не може бути обізнаний з усіма укладеними позивачем господарськими договорами та мати інформацію про всіх реальних контрагентів позивача.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірні правочини визначені за сукупністю ознак, зокрема, спрямовані на порушення публічного порядку та суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ч. 1. ст. 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, поставлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушують публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Як вбачається із змісту акту перевірки № 1/23-60/32637121 від 06.01.2011 р., висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами, оскільки ні в акті перевірки, ні іншими доказами не доведена вина сторін правочину (однієї з сторін правочину) в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.

Стосовно позиції податкового органу про нікчемність правочину з тих підстав, що такий суперечить інтересам держави і суспільства, суд констатує наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в звязку з прийняттям Податкового кодексу України" статтю 228 ЦК України доповнено частиною третьою, згідно якої - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (редакція діє з 01.01.2011 р.).

Тобто, з 01 січня 2011 року діє норма закону, за якою правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства та його моральним засадам визнаються недійсними в судовому порядку. Слід зазначити, що обовязковою умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин (носіями протиправного умислу юридичних осіб сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб).

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Виходячи з наведеного, посилання на нікчемність укладеного правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства та його моральним засадам є помилковою, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону (та його визнання недійсним не здійснюється) на відміну від правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам (який визнається недійсним в судовому порядку, в тому числі, за зверненням податкового органу) та така позиція суперечить нормам діючого законодавства.

Водночас, відносини у сфері оподаткування регулюються пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Указана норма фактично встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку та визначає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарської операції поставки, підряду позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доведення цього покладає на податковий орган як субєкта владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість та при формуванні валових витрат по податку на прибуток, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

За викладених обставин суд приходить до переконання про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки такі не ґрунтується на законі та у звязку з чим такі слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 56 від 16 травня 2011) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 0000013500/0 9/23-60/32637121/308 від 18.01.2011 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 895812,50 грн., в т.ч. за основним платежем 716650 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 179162,5 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 0000033500/0 8/23-60/32637121/307 від 18.01.2011 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 803517,5 грн., в т.ч. за основним платежем 642814 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 160703,5 грн.

3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Залізнична, буд. 11) понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 25 листопада 2011 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.