Постанова № 20860849, 23.11.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-0770/849/11

рядок статзвіту – 8.2.1

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року 16 год. 00 хв.                     м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 22 жовтня 2010 року)

представника відповідача –ОСОБА_2 (довіреність № 13 від 19 квітня 2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Берегівський радіозавод" до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач - Публічне акціонерне товариство "Берегівський радіозавод" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 лютого 2011 року № 0000062340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2010 року на суму 293389, 00 грн., мотивуючи протиправність такого, оскільки відповідачем при зменшенні суми бюджетного відшкодування не враховано, що з метою оподаткування до імпорту прирівнюється і ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договором лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об’єкта лізингу лізингодавцю–резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари ( майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов’язане із поверненням товарів у зв’язку з припиненням дії зазначених договорів. При цьому для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податковим зобов’язанням.

Позивач зазначає, що оскільки ним належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджується відповідними, належним чином оформленими вантажними митними деклараціями на товари, імпортовані ним за договором оренди, ввезені з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, то він правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ сплачені при імпортуванні обладнання за договором оренди.

          У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

          Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у запереченнях, зокрема пояснивши, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 293 389,00 грн. по імпортованому обладнанню, на умовах оперативного лізингу, гофрованого картону та паперової маси для виготовлення комплектів електричних кабелів легкових автомобілів на безоплатній основі, оскільки такі не є придбаними, а тільки отриманими у користування, а тому сума ПДВ, сплачена при їх ввезені, не може бути віднесеною до податкового кредиту. Просив суд відмовити в задоволенні позову, як безпідставному.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування, що поданий позивачем, сума бюджетного відшкодування публічного акціонерного товариства "Берегівський радіозавод" за грудень 2010 року становить 1607820 грн. (а. с. 30).

Відповідно до статті 7 пункту 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем до податкового органу подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 607 820,00 грн. (а.с. 35).

У судовому засіданні встановлено, що працівниками Берегівської об’єднаної державної податкової інспекцією Закарпатської області проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Берегівський радіозавод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення, про що складено акт перевірки № 12-23/011/14313783 від 15 лютого 2011року (а. с. 7-24).

У відповідності до зазначеного акту виявлено порушення публічного акціонерного товариства "Берегівський радіозавод" підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в розмірі 293389,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем згідно договору оренди б/н від 22 березня 2006 року та додаткової угоди до договору оренди від 05 червня 2007 року, укладених з угорською фірмою Соrроrаtion Нungary Kft», згідно вантажно–митних декларацій на безоплатній основі на умовах оперативного лізингу ввезено вироби з гофрованого картону для пакування комплектів електричних кабелів легкових автомобілів та вироби з паперової маси, картон для відокремлення готового виробу, вироби з гофрованого картону для пакування, меблі металеві для виробництва, вироби з чорних металів. При ввезені зазначених Товариством було сплачено ПДВ в сумі 293 388, 67 грн. Зазначену суму ПДВ віднесено товариством до податкового кредиту по декларації за грудень 2010 року.

Перевіркою зроблено висновок, що позивачем порушено п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", так як таким включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, що сплачена митному органу при ввезені імпортованого обладнанню на умовах оперативного лізингу, а саме вироби з гофрованого картону для пакування комплектів електричних кабелів легкових автомобілів та вироби з паперової маси, картон для відокремлення готового виробу, вироби з гофрованого картону для пакування, меблі металеві для виробництва, вироби з чорних металів, отриманих на безоплатній основі. Перевіркою зазначено, що оскільки ввезене обладнання не є придбаними, а лише отриманими у користування, то сума ПДВ, сплачена при їх ввезені до податкового кредиту не відноситься.

За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062340/0 від 18 лютого 2011 року (а. с. 25), яким Товариству зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за грудень 2010 року на суму 293 389, 00 грн. Правомірність зазначеного рішення і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Судом встановлено, що факт сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 293 389, 00 грн. при імпортуванні вищезазначеного гофрованого картону та паперової маси для виготовлення комплектів електричних кабелів легкових автомобілів на умовах оперативного лізингу відповідачем не заперечується та таким не заперечується належність оформлення вантажно–митних декларацій, якими підтверджується факт сплати позивачем до бюджету спірної суми ПДВ при імпортуванні товарів на митну територію України.

Фактично суть спору полягає в визначенні правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 293 389 грн. сплачені при імпортуванні обладнання за договором оренди.

Статтею 185 Митного кодексу України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення).

Згідно ст. 188 Митного кодексу України імпорт –митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

У відповідності до ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 30) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

З обставин справи вбачається, що переміщення товару було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає всім умовам визначеним ст.189 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 Закону України "Про податок на додану вартість", об’єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно із статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 та статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до статті 7 пункту 7.5 підпункту 7.5.2 зазначеного Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями. А відтак, сума ПДВ, заявлена до відшкодування у податковій декларації за грудень 2010 року, визначена у повній відповідності з вимогами статті 7 пункту 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", і складається з сум податків, фактично сплачених у попередніх податкових періодах.

Отже підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що спірна операція по ввезенню на митну територію України на умовах оперативного лізингу обладнання та на безоплатній основі підпадає під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту. А виходячи з положень статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 та статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

А тому, доводи відповідача про те, що при здійснені операцій з тимчасового ввезення обладнання підприємством не здійснювалось його придбання, а відтак суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з імпортом такого обладнання, не включається до податкового кредиту відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є необґрунтованими.

А отже, зважаючи на положення статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 та статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем правильно віднесена до податкового кредиту в листопаді 2010 року сума фактично сплаченого ним податку, і яка заявлена до бюджетного відшкодування в грудні 2010 року. Відповідачем звужено трактується положення статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд враховує п. 56. 21 ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За викладених обставин суд приходить до переконання про неправомірність прийняття відповідачем рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 293389,00 грн., оскільки таке не ґрунтується на законі та у зв’язку з чим таке слід визнати протиправним та скасувати.

Таким чином, позов є підставним і підлягає до повного задоволення.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 9549 від 16 березня 2011 року) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

          З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, належним чином доведеними та підлягають задоволенню.

          Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Берегівський радіозавод" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області № 0000062340/0 від 18 лютого 2011 року, яким публічному акціонерному товариству "Берегівський радіозавод" зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 293389,00 грн.

3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Берегвський радіозавод" (90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. І.Сечені, буд.76) понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 28 листопада 2011 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.