Постанова № 20860656, 29.08.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-0770/738/11

рядок статзвіту – 8.2.1

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 року 13 год. 30 хв.                     м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність № 1268/72 від 28 травня 2010 року);

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 2/10-0 від 18 березня 2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Відкрите акціонерне товариство Мукачівський завод "Точприлад" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 лютого 2011 року за № 0000242340/0 в частині зменшення суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач - Відкрите акціонерне товариство Мукачівський завод "Точприлад" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 лютого 2011 року № 0000242340/0 в частині зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2010 року на суму 36 156 грн. та за грудень 2010 року на суму 388 330 грн.

          Позовні вимоги мотивує протиправністю зазначеного податкового повідомлення–рішення, оскільки відповідачем при зменшені сум бюджетного відшкодування не враховано, що з метою оподаткування до імпорту прирівнюється і ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договором лізингу (оренди) ( у тому числі у разі повернення об’єкта лізингу лізингодавцю –резиденту або іншій особі за дорученням такого лізигодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов’язане із поверненням товарів у зв’язку з припиненням дії зазначених договорів. При цьому для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податковим зобов’язанням. Позивач зазначає, що оскільки ним належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджується відповідними, належним чином оформленими вантажними митними деклараціями та товари, імпортовані ним за договором оренди, ввезені з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, то він правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ сплачені при імпортуванні обладнання за договором оренди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з мотивів викладених у позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у запереченнях, зокрема пояснивши, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ спірні суми по імпортованому обладнанню на умовах оперативного лізингу (оренди), оскільки таке не є придбаними, а тільки отриманими у користування, а тому сума ПДВ, сплачена при їх ввезені, не може бути віднесеною до податкового кредиту. Просив суд відмовити в задоволенні позову, як безпідставному.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Мукачівський завод "Точприлад" зареєстроване виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області, про що видано свідоцтво серії А00 № 338603. Відповідно до довідки № 256/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 27 грудня 2007 року ( а. с. 119) позивач займається наступними видами діяльності за КВЕД: виробництво контрольно–вимірювальних приладів, виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, ремонт і технічне обслуговування електронно–обчислювальної техніки, проведення розслідувань та забезпечення безпеки, будівництво будівель.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування, що поданий позивачем 16 грудня 2010 року (а.с. 109) сума бюджетного відшкодування ВАТ "Мукачівський завод "Точприлад" за листопад 2010 року становить 441303 грн. Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем до податкового органу подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 441303 грн. (а.с. 110). У відповідності до розрахунку суми бюджетного відшкодування що поданий позивачем 17 січня 2011 року (а.с. 116) сума бюджетного відшкодування ВАТ "Мукачівський завод "Точприлад" за грудень 2010 року становить 884957 грн. Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем до податкового органу подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 884957 грн. (а.с. 117).

15 лютого 2011 року Мукачівською об’єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено позапланову виїзну перевірку фінансового-господарської діяльності відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася у жовтні 2010 року, за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період листопада 2010 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення ВАТ "Мукачівський завод "Точприлад" пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" чим завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в розмірі 36 156 грн. та за грудень 2010 року - в розмірі 389 948 грн., про що складено акт № 204/23-01/14307452 від 15 лютого 2011 року (а.с. 10-29).

На підставі вищевказаного акту перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000242340/0 від 18 лютого 2011 року, яким позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2010 року на загальну суму 426104,00 грн. (а.с. 30), правомірність якого і є предметом розгляду даної справи.

У судовому засіданні встановлено, що відкритим акціонерним товариством "Мукачівський завод "Точприлад" (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою EPCOS Elektronikai Alkatrest Kft (орендодавець) від 06 листопада 2009 року № 261, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно включно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини № 260 від 06 листопада 2009 року та сплачує йому за користування орендну плату в розмірі 100 Євро в місяць незалежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 30 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Перелік майна наведений в додатку 1 та 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість майна, що орендується становить 15000 Євро. Термін оренди складає 3 роки, орендар не має права власності на майно, він має лише право користуватися ним на умовах цього договору. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мукачівський завод "Точприлад" (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою "VT IMS Ktf" (орендодавець) від 20 лютого 2009 року № 251, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини №250 від 20 лютого 2009 року та сплачує йому за користування орендну плату в розмірів 1000 Євро в місяць не залежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 15 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Вартість майна що орендується становить 2000000,0 Євро. В п. п. 5.1 розділу 5 даного договору зазначено, що юридичний власник є та завжди залишатиметься єдиним та виключним власником майна; орендар не має права власності на майно, він лише має право користуватися ним на умовах договору.

У жовтні 2010 року позивачем імпортовано обладнання згідно ВМД № 7583 від 07 жовтня 2010 року, ВМД № 7989 від 18 жовтня 2010 року, сума ПДВ сплачена митним органам складає –11902,33 грн. У листопаді 2010 року позивачем імпортовано обладнання згідно ВМД № 1028 від 10 листопада 2010 року, ВМД № 1652 від 22 листопада 2010 року, сума ПДВ сплачена митним органам складає –386042,67 грн.

Даний факт представником відповідача не заперечується.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що оскільки ввезене позивачем обладнання не є придбаними, а лише отриманими у користування, то сума ПДВ, сплачена при їх ввезені до податкового кредиту не відноситься.

Однак такі доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Статтею 185 Митного кодексу України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення ( вивезення ).

Згідно ст. 188 Митного кодексу України імпорт –митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

У відповідності до ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

З обставин справи вбачається, що переміщення товару було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає всім умовам визначеним ст. 189 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 Закону України "Про податок на додану вартість", об’єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно із статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)._платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 та статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до статті 7 пункту 7.5 підпункту 7.5.2 зазначеного Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями, а саме - № 300070001/2010/007583 від 07 жовтня 2010 року на суму 4664,12 грн., № 300070001/2010/007868 від 15 жовтня 2010 року на суму 23716,27 грн., № 300070002/2010/007989 від 18 жовтня 2010 року на суму 7238, 21 грн., № 300070001/2010/008077 від 20 жовтня 2010 року на суму 537, 27 грн., № 305020040/2010/001028 від 10 листопада 2010 року на суму 27925, 07 грн., № 305020040/2010/001061 від 11 листопада 2010 року на суму 2287,33 грн., № 305020040/2010/001652 від 22 листопада 2010 року на суму 71488,07 грн., № 305020040/2010/001735 від 23 листопада 2010 року на суму 286630,01 грн.

Отже підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що спірна операція по ввезенню на митну територію України на умовах оперативного лізингу обладнання підпадає під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту. А виходячи з положень статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 та статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

А тому, доводи відповідача про те, що при здійснені операцій з тимчасового ввезення обладнання підприємством не здійснювалось його придбання, а відтак суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з імпортом такого обладнання, не включається до податкового кредиту відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є необґрунтованими та таким звужено трактується положення статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

За викладених обставин суд приходить до переконання про неправомірність прийняття відповідачем рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по ПДВ за листопад та грудень 2010 року оскільки таке не ґрунтується на законі, у зв’язку з чим таке слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 508 від 09 березня 2011 року) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 18 лютого 2011 року № 0000242340/0 в частині, яким відкритому акціонерному товариству "Мукачівський завод "Точприлад" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 36 156 грн. та за грудень 2010 року на суму 388 330 грн.

3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" (89600, Заарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська, буд. 110 р/р № 26000016710287 у "Укрексімбанку" м. Ужгороді, МФО 312226) понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 31 серпня 2011 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.