Постанова № 20860558, 06.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/6445/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "СТК Молоко" <Текст >до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004321601 та № 0004331601 від 06.06.2011 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "СТК Молоко" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0004321601 та № 0004331601 від 06.06.2011 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ПП "СТК Молоко" протягом перевіряємого періоду не допускало порушень податкового законодавства, зазначені в акті перевірки факти порушень є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам та документам бухгалтерського обліку товариства. Зокрема, позивач зазначив, що не погоджується з твердженням податкового органу, про те, що підприємство при заповненні податкової декларації безпідставно перенесло до р.21.2 залишок від"ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 931358,00грн., який зменшено актами камеральних перевірок № 828/15-2 від 03.03.2011 року та № 1800/15-2 від 18.04.2011 року на підставі акту позапланової виїзної перевірки №7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 року. Однак, зазначив, що висновки акту перевірки №7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 року оскаржені позивачем, а тому відсутні законодавчі підстави для використання будь-яких висновків цього акту. А тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення про визначення податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість протиправними та такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вказавши на те, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за березень 2011 року не враховано зменшення від"ємного значення попереднього звітного періоду за актом документальної невиїзної перевірки від 13.10.2010 року №7838/23-2/36548926, у зв"язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного періоду пілягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 868,00 грн. та зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 930491,00 грн. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі 20.05.2011 року була проведена камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року ПП "СТК Молоко", за наслідками якої складено акт № 2297/15-2.

З акту перевірки вбачається, що ПП "СТК Молоко" при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (від 05.05.2011 року № 9002786229) безпідставно перенесено до рядка 21.2 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 931358,00 грн., який зменшено актами камеральних перевірок № 828/15-2 від 03.03.2011 року та № 1800/15-2 від 18.04.2011 року та на підставі акту позапланової виїзної перевірки №7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 року, чим порушено п.4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року № 197/18935, та пункт 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

Актом перевірки позивачу визначено суму, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 868,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення в сумі 930491,00 грн.

За наслідками розгляду вищевказаного акту, ДПІ у м. Житомирі прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0004331601 від 06.06.2011 року про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 867,00 грн. та застосовану штрафну санкцію 1,00 грн. за порушеня підпункту 5.12.5 пункту 5.12 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30 травня 1997 року № 166 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 250/2054 9 липня 1997, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України та № 0004321601 від 06.06.2011 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 930491,00 грн. та застосовано штрафну санкцію - 1,00 грн., за порушення п.п.4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року №197/18935, та пункт 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

За висновками ДПІ у м. Житомирі позивач при складанні декларації з ПДВ за березень 2011 року повинен був врахувати висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки ПП "СТК Молоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 п. по 31.08.2010 р. № 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 р. та висновки актів камеральних перевірок № 828/15-2 від 03.03.2011 року та № 1800/15-2 від 18.04.2011 року.

Також, в акті перевірки від 20.05.2011 року вказано на порушення позивачем п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ та п. 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року №197/18935.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, вказана норма визначає порядок визначення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного періоду.

Однак, даний підпункт не визначає порядок врахування від'ємного значення в наступних звітних періодах, а тому посилання на його порушення в акті перевірки є безпідставним.

Згідно підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 25.01.2011, № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року №197/18935, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Разом з тим, в акті перевірки податковий орган вказує на порушення при заповненні значення рядка 21.2 декларації, у зв'язку з чим посилання на порушення підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу 4 зазначеного Порядку, який регулює порядок заповнення рядка 21.3, є також безпідставним, оскільки такого порушення актом перевірки не зафіксовано.

Крім того, як вбачається з винесеного ДПІ в м. Житомирі податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0004321601, що є предметом оскарження, в якому податковий орган посилається на порушення ПП "СТК Молоко" вимог п.п. 5.12.4 п. 5.12 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30 травня 1997 року № 166 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 250/2054 9 липня 1997, є неправомірним, оскільки вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41. Разом з тим, в зазначеному акті перевірки не встановлено порушень, визначених п.п. 5.12.4 п. 5.12 Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 13.10.2010 року, відносно того, що угоди, укладені між позивачем і його контрагентами є нікчемними, суд вважає такі твердження податкового органу також безпідставними.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Не знайшли свого підтвердження пояснення в судовому засіданні представників відповідача про те, що під час перевірки позивачем не надавались документи, які підтверджували б факти порушень законів України про оподаткування.

Відповідачем не доведений факт "безтоварності" операції, тобто відсутність придбання-продажу товару.

Разом з тим, Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час винесення акту перевірки №7838/23-2/36548926) визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у даному Законі передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбані товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту по здійсненим господарським операціям відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Натомість, представником відповідача в судовому засіданні вказано на відсутність розбіжностей по додатку № 5 в розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ позивача в наступних податкових періодах, а тому тим самим підтверджено правомірність формування ПП "СТК Молоко" податкового кредиту в грудні 2010 року.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем не були підтверджені належними достатніми доказами зроблені ним висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0004321601 та № 0004331601 від 06.06.2011 року, які прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі, підлягають задоволенню, а зазначені рішення скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення № 0004321601 та № 0004331601 від 06.06.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 09 грудня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.