Рішення № 20858357, 05.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2012 р.Справа № 17/81/5022-1617/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Андрусик Н.О. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект", м. Донецьк

до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль, в особі Філії "Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця", с. Острів Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 235 398,03 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1, начальник юридичного відділу, довіреність №06-4/10 від 04.01.12 р.;

Представнику відповідача розяснено права та обовязки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" звернулося 11.11.2011 року (згідно штампу на поштовому конверті) з позовом до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль, в особі Філії "Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця", про стягнення 235398,05 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу товару №17/01-5 від 17.01.2006р., в тому числі 223539,53 грн. основного боргу, 8890,79 грн. нарахованих 3% річних та 2967,73 грн. втрат від інфляції.

Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу товару №17/01-5 від 17.01.2006р.; копією додаткової угоди від 01.06.2011р. до договору купівлі-продажу товару №17/01-5 від 17.01.2006р.; копією акту звірки; копією вимоги про сплату суми боргу від 06.07.2011р.; копією вимоги №02/12-04-11 від 12.04.2011р.; копіями видаткових накладних №ПК-0000062 від 03.03.2010р., №ПК-0000090 від 01.04.2010р., №ПК-0000091 від 01.04.2010р., №ПК-0000155 від 17.05.2010р., №ПК-0000231 від 02.07.2010р., №ПК-0000271 від 03.08.2010р., №ПК-0000330 від 22.09.2010р. та №ПК-0000429 від 08.12.2010р.; копіями податкових накладних №60 від 03.03.2010р., №101 від 01.04.2010р., №102 від 01.04.2010р., №173 від 17.05.2010р., №258 від 02.07.2010р., №296 від 03.08.2010р., №365 від 22.09.2010р. та №489 від 08.12.2010р.; копіями довіреностей №33 від 03.03.2010р., №73 від 01.04.2010р., №128 від 10.05.2010р., №199 від 02.07.2010р., № 227 від 03.08.2010р., №279 від 22.09.2010р. та №365 від 08.12.2010р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.12.2011р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 20.12.2011р. та на 05.01.2012р. по причині неявки сторін та у зв'язку з неподанням сторонами необхідних для вирішення спору документів.

Позивач в судові засідання жодного разу не з'явився. Разом з тим, згідно клопотання від 16.12.2011р. просив суд розглядати справу без участі його представника у звязку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

Відповідач в судових засіданнях та згідно наданих 16.12.2011 року заперечень на позовну заяву, вважає, що дію договору №17/01-5 від 17.01.2006 року припинено 18.01.2007 року, відновлено до п. 3 ст. 267 ГК України. Також відповідач вказує, що вищевказаний договір підписано начальником філії "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор", тобто без належних повноважень на його укладення, адже право на укладання договорів начальникам філій надається згідно доручень, виданих юридичною особою ДП "Тернопільський облавтодор". Утім, доручення від імені юридичної особи на укладення договору купівлі-продажу №17/01-5 від 17.01.2006 року начальник філії ОСОБА_2 не отримував.

За даних обставин, відповідач вважає, що товар було отримано на підставі накладних, тобто зобовязання між сторонами є позадоговірними, відтак, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як стверджує позивач, 17.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промкомплект", як Продавцем, та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в особі начальника філії "Тернопільський доркомплект", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу товару №17\01-5, згідно умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця плівку світловідбиваючу LG в асортименті за ціною, що вказані в специфікації до договору, а Покупець, в свою чергу, зобовязався прийняти товар та оплатити його повну вартість (п. 1.1. Договору).

Як випливає з п. 1.2. Договору номенклатура, кількість, ціна, строк та порядок оплати товару обумовлюються сторонами в специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору сторонами встановлено у п. 7.1. Договору, а саме: з моменту підписання і діє до 31.12.2015р.

У відповідності до підписаних сторонами 01.06.2011р. додаткових угод до договору №17/01-5 від 17.01.2006р. та листа №1954 від 01.06.2011р., у звязку з реорганізацією відокремленого підрозділу філії "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", шляхом його приєднання до Філії "Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор", сторонами внесено зміни щодо найменування Покупця на Філію "Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця", с. Острів Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 26197661.

Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного договору Товариством згідно видаткових накладних №ПК-0000062 від 03.03.2010р., №ПК-0000090 від 01.04.2010р., №ПК-0000091 від 01.04.2010р., №ПК-0000155 від 17.05.2010р., №ПК-0000231 від 02.07.2010р., №ПК-0000271 від 03.08.2010р., №ПК-0000330 від 22.09.2010р. та №ПК-0000429 від 08.12.2010р. передано, а відокремленим підрозділом відповідача філією "Тернопільський доркомплект" через своїх представників, що діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ №33 від 03.03.2010р., №73 від 01.04.2010р., №128 від 10.05.2010р., №199 від 02.07.2010р., № 227 від 03.08.2010р., №279 від 22.09.2010р. та №365 від 08.12.2010р. отримано зазначений в накладних товар на загальну суму 230285,06 грн.

Також, умовами договору (розділ 5) сторони встановили порядок проведення розрахунків за отриманий товар. В силу положень п. 5.1. Договору, оплата проводить згідно виставлених рахунків в національній валюті України шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. Датою оплати є дата зарахування банком Продавця грошової суми на розрахунковий рахунок Продавця.

Позивач стверджує, що в установлений специфікацією №2 до Договору №17\01-5 строк (30 днів з моменту поставки товару) вартість отриманого у власність товару не сплатив, внаслідок чого заборгував Товариству станом на 11.11.2011р. (дата оформлення позовної заяви) 223539,51 грн. (з урахуванням часткової сплати товару в сумі 6745,55 грн., що не заперечується відповідачем у справі).

Разом з тим, даючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, господарський суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що правовідносини, які склалися між сторонами виникли не на підставі договору №17\01-5, а на підставі усної домовленості.

При цьому, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України договори поставки, які укладені на строк більше одного року є довгостроковими договорами.

Як зазначалось вище, договір купівлі-продажу №17\01-5 від 17.01.2006 року, укладено на строк до 31.12.2015р. (п. 7.1. Договору), тобто даний договір є довгостроковим.

Частиною 3 статті 267 ГК України визначено, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Як вбачається з положень договору купівлі-продажу №17\01-5 від 17.01.2006 року, кількість поставки ні на один рік, ні на менший строк взагалі не визначена, як і не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди.

У специфікації №2 до Договору встановлено кількість плівки, що підлягає поставці (35322,5 м.кв. на суму 536587,50 грн.) та передбачено десятиденний строк поставки (з моменту подачі заявки) товару плівки світло відбиваючої (3-х видів), з умовою оплати протягом тридцяти днів з моменту поставки товару.

Виходячи з обсягу поставки товару у 2010 році на суму 230285,06 грн. за ціною вказаною у специфікації №2 (120-125 грн. без ПДВ за кВ. метр плівки) можна дійти висновку, що товар на загальну суму 536587,50 грн., що вказана в специфікації, був поставлений на протязі 2006-2008рр., а відтак, на наступні періоди сторони мали б узгоджувати додатково шляхом укладення додаткових угод, кількість товару та порядок погодження строків поставки.

Позивач на обґрунтування строку виконання зобовязань відповідачем по оплаті отриманої в 2010 році світло відбиваючої плівки згідно видаткових накладних №ПК-0000062 від 03.03.2010р., №ПК-0000090 від 01.04.2010р., №ПК-0000091 від 01.04.2010р., №ПК-0000155 від 17.05.2010р., №ПК-0000231 від 02.07.2010р., №ПК-0000271 від 03.08.2010р., №ПК-0000330 від 22.09.2010р. та №ПК-0000429 від 08.12.2010р. посилається на специфікацію №2 до договору.

Між тим, дані твердження оцінюються господарським судом критично, оскільки у відповідності до накладних Філією отримано світловідбиваючу плівку, що за технічними та номенклатурними характеристиками не відповідає зазначеним у специфікації №2 до Договору, а кількість переданого товару не збігається з даними, зазначеними в специфікації, видаткові та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи не містять посилань на умови договору, відтак, не можна зробити висновок, що згідно видаткових накладних №ПК-0000062 від 03.03.2010р., №ПК-0000090 від 01.04.2010р., №ПК-0000091 від 01.04.2010р., №ПК-0000155 від 17.05.2010р., №ПК-0000231 від 02.07.2010р., №ПК-0000271 від 03.08.2010р., №ПК-0000330 від 22.09.2010р. та №ПК-0000429 від 08.12.2010р. товар передавався на виконання договору.

Крім того, у Графі "Підстава" видаткових накладних міститься посилання на рахунки-фактури, що були підставою для купівлі-продажу товару, у звязку з чим, господарський суд вважає, що згідно ч. 3 ст. 267 ГК України договір №17/01-5 від 17.01.2006р. вважається укладеним на один рік, тобто на строк до 17 січня 2007 року, що не заперечено сторонами належними та допустимими доказами, оскільки не надано будь-яких доказів визначення сторонами порядку та строку поставки товару на наступні роки.

У звязку з наведеним, тридцятиденний строк оплати товару, що зазначений в специфікації №2 до Договору не може бути прийнято до уваги для проведення розрахунків між сторонами за товар, переданий в 2010р. оскільки даний договір станом на момент передачі товару припинив свою дію.

Така ж правова позиція наведена в постановах Вищого господарського суду України №03/54-38 (9/81-38) від 12.10.2010р. та №2/132-38 від 13.09.2011р.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у справі виникло господарське зобовязання не на виконання умов договору купівлі-продажу, а на підставі усних правочинів згідно ст.ст. 203-206 ЦК України, відтак, слід керуватися загальними положеннями про зобовязання, визначеними ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач стверджує, що Філією "Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця" (до якої згідно наказу №24 від 24.02.2011р. приєднано Філію "Тернопільський доркомплект") порушено господарське зобовязання в частині проведення оплати вартості отриманої плівки в повній мірі, внаслідок чого станом на 11.11.2011р. (дата оформлення позовної заяви) борг відповідача не сплачений повністю і складає 223539,51 грн. (з урахуванням часткової сплати боргу в сумі 6745,55 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується, серед іншого, шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків між Філією "Тернопільський доркмоплект" та позивачем у справі).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як випливає з матеріалів справи, позивач свої зобовязання виконав належним чином, факт передачі товару підтверджується видатковими накладними №ПК-0000062 від 03.03.2010р., №ПК-0000090 від 01.04.2010р., №ПК-0000091 від 01.04.2010р., №ПК-0000155 від 17.05.2010р., №ПК-0000231 від 02.07.2010р., №ПК-0000271 від 03.08.2010р., №ПК-0000330 від 22.09.2010р. та №ПК-0000429 від 08.12.2010р., податковими накладними №60 від 03.03.2010р., №101 від 01.04.2010р., №102 від 01.04.2010р., №173 від 17.05.2010р., №258 від 02.07.2010р., №296 від 03.08.2010р., №365 від 22.09.2010р. та №489 від 08.12.2010р., довіреностями на отримання ТМЦ №33 від 03.03.2010р., №73 від 01.04.2010р., №128 від 10.05.2010р., №199 від 02.07.2010р., № 227 від 03.08.2010р., №279 від 22.09.2010р. та №365 від 08.12.2010р. та не заперечується відповідачем у справі, навпаки, визнано шляхом часткової оплати товару.

Крім того, заборгованість за отриману від позивача плівку в сумі 223539,51 грн. визнано Філією "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що вбачається, зокрема з акту звірки взаємних розрахунків за І півріччі 2011р.

Що стосується строків оплати товару на які посилається позивач у справі, то суд враховує наступне.

Як встановлено вище судом, позовні вимоги ґрунтуються на видаткових накладних за 2010р., оскільки передача товару здійснювалася в той час, коли договір вже не діяв, отже суд доходить висновку, що між сторонами не встановлено строку виконання зобовязання по оплаті товару, а тому необхідно керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надіслана 13.04.2011р. на адресу Філії "Тернопільський доркомплект" та ДП "Тернопільський облавтодор" претензія №02/12-04-11 від 12.04.2011р. з вимогою в семиденний термін погасити борг в розмірі 356361,76 грн. (в тому числі 223539,51 грн. основного боргу та 132822,25 грн. штрафних санкцій), залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, неоплаченою та без відповіді залишилася вимога від 06.07.2011р., повторно надіслана Товариством на адресу відповідача (вручена 18.07.2011р.)

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, з огляду на те, що станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 223539,51 грн. та не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу чи підтверджували б його сплату, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму позову є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 223539,51 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 8890,79 грн. та інфляційних нарахувань, що здійснені по кожній накладній окремо по 17.10.2011р. в розмірі 2967,73 грн., суд враховує, що оскільки вимогу про сплату боргу №02/12-04-11 від 12.04.2011р. надіслано на адресу відповідача 13.04.2011р. та враховуючи терміни поштового обігу кореспонденції, передбачені п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007р. № 1149), що становить чотири дні та термін, передбачений ст. 530 ЦК України, то кінцевою датою оплати вартості отриманого товару за накладними є 24.04.2011р., відтак, право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України санкцій у позивача виникло - 25.04.2011р.

З урахуванням наведеного, господарський суд здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає правомірними, такими, що відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам справи вимоги про стягнення 3233,67 грн. 3% річних, що нараховані за період з 25.04.2011р. по 17.10.2011р. включно, виходячи з суми заборгованості 223539,51 грн. (розрахунки суду знаходяться в матеріалах справи).

В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань господарський суд відмовляє з огляду на ту обставину, що за період з травня по жовтень 2011р. середній показник індексу інфляції становив 0,996, тобто мав від'ємне значення, у звязку з чим інфляційне збільшення заборгованості за вказаний період відсутнє.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення частково, в розмірі 226773,18 грн., з яких 223539,51 грн. основного боргу та 3233,67 грн. 3% річних.

В силу вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, помилково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Промкомплект", м. Донецьк.

У судовому засіданні 05.01.2012р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11, 15, 16, 92-95, 509, 525-526, 530, 625, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч. 3 ст. 267 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль, вул. Кульчицької, 8, ідент. код 31995099, в особі Філії "Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця", с. Острів Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 1, ідент. код 26197661, 223539,51 грн. основного боргу, 3233,67 грн. 3% річних та 4535,46 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект", м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Шекспіра, 13/7, ідент. номер 31367359 (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Сандомирська, 1/1).

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промкомплект", м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Шекспіра, 13/7, ідент. номер 31367359, з Державного бюджету України 236,00 грн. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №1040 від 21.10.2011р.

4. В решті позову - відмовити.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „12” січня 2012р. рішення, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9585

СуддяН.О. Андрусик