Рішення № 20858341, 12.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2012 р.Справа № 3/109/5022-1697/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст" (код ЄДРПОУ 31273659) с. Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості.

За участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 19.07.2011р.

відповідача: ОСОБА_2 - підприємець, паспорт серії НОМЕР_2 від 25.02.1998р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіст" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5721 грн. 36 коп. , з них: 4500 грн. 00 коп. боргу з орендної плати, 780 грн. 94 коп. пені, 440 грн. 42 коп. - 3% річних.

12 січня 2012 року позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 11.01.2012р. (вх.. №8315(н)), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст" 4688 грн. 54 коп. , з них : 4500 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі , 157 грн. 97 коп. пені , 30 грн. 57 коп. 3% річних.

В силу ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача, як така, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України та долучає до матеріалів справи №3/109/5022-1697/2011.

Таким чином, предметом позову є : стягнення 4500 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі , 157 грн. 97 коп. пені , 30 грн. 57 коп. 3% річних.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, однак, в усній формі проти позову заперечує.

У відповідності до ст.. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 12 січня 2012 року до 10 год. 20 хв. , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 22.12.2011р.

У розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Під час судового розгляду справи, в порядку ст. 81-1 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою програмно-апаратного комплексу „ Діловодство суду ” (компакт-диск CD-R, серійний номер 121 171 LB 46409).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

22.04.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіст", як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння наступне приміщення в будинку АДРЕСА_2 загальною площею 119,9 м2 ( п.1.1.. п.1.2. Договору) .

Згідно п. 3.3. Договору , сторони домовились , що передача приміщення та майна, що орендується здійснюється за актом здачі - приймання , підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору оренди від 22.04.2008р., розмір орендної плати складає : 750 грн. на місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця, слідуючого за звітним.

Пунктом 7.1. Договору , орендар зобовязався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття приміщення , що орендується , за актом приймання. Якщо жодна сторона в термін 10 днів до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати , даний Договір автоматично пролонгується на термін 1 (один) рік. Договір вступає в силу з моменту підписання акту - передачі між орендодавцем та орендарем. (п.4.1., п.4.2., п.10 Договору) .

Як вбачається із матеріалів справи , позивач протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (06.05.2009р.) не заперечував проти продовження терміну його дії, відповідач не надав доказів повернення обєкта оренди відповідно до умов договору, а відтак договір вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений, тобто до 06.05.2010р., а згодом, за таких же підстав - до 06.05.2011р. та до 06.05.2012р.

Факт передачі та приймання приміщення , підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди від 06.05.2008р. , відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 119,9 кв. м. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, належним чином оформлений та підписаний повноважними представниками сторін .

Позивач стверджує, що відповідач своїх основних обовязків Орендаря по внесенню орендної плати, згідно п. 5.1., п.5.2. Договору не виконував, не здійснив сплати орендної плати , внаслідок чого станом на день розгляду справи в суді його заборгованість становить 4500 грн. 00 коп. , що підтверджується долученим розрахунком .

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 759, 762, 763, 764 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України, встановлює, що , до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст.. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , зазначає , що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Оцінивши наявні матеріали справи, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 4500 грн. 00 коп., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Відповідно до п.9.1. Договору, Орендар у випадку прострочення по сплаті орендних платежів сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення

За порушення строків оплати орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 157 грн. 97 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

У відповідності до ст.. ст.. 549, 550, 551 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин, суд вважає , що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 157 грн. 97 коп., документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За неналежне виконання грошового зобовязання та згідно ст.. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 30 грн. 57 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені .

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене , суд вважає , що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних 30 грн. 57 коп. , документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.. 173, 193, 230, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 625, 629, 759, 762 , 763, 764 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" , Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст" (код ЄДРПОУ 31273659) с. Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області - 4500 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 157 грн. 97 коп. пені , 30 грн. 57 коп. 3% річних, 1477 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору .

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "16" січня 2012 року через місцевий господарський суд.

5.Рішення направити сторонам у справі.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9553

СуддяІ.М. Турецький