Рішення № 20857422, 12.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" січня 2012 р. справа № 18/5007/141/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 03.01.2012.;

від відповідача: Єфимець В.Л. - голова правління,

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" (м.Коростень, Житомирська область) <В особі(назва) >

до Публічного акціонерного товариства "Житомирагрохім" (м.Житомир)

про стягнення 144248,42 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 144248,42грн. заборгованості за договором №24 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.140), в якому зазначено, що позивач не передав відповідачу товаро-транспортні накладні; копії актів не відповідають умовам договору та державної програми.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2010 року між Дочірнім підприємством "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" (виконавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Житомирагрохім", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Житомирагрохім" (замовник, відповідач) укладено договір №24 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.7), за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги по перевезенню вапняку, загальний обсяг 2500 т. із розрахунку: на відстань до 250 км - 0,68грн. за один тоннокілометр перевезеного вантажу з ПДВ; автомобілями "самоскидами" (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, замовник письмово або усно замовляє об'єм перевезень та вносить 100% передплату.

Однак, в порушення умов договору відповідач не здійснив позивачу попередню оплату.

Натомість, позивач на виконання умов договору, в період з 15.07.2010р. по 30.09.2010р. надав відповідачу, а відповідач прийняв послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 341248,42грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних автоперевезень (а.с.16), які складені на підставі товаро-транспортних накладних, в яких зазначені об'єми перевезень вапняку (а.с.56-126).

Акти приймання-передачі виконаних автоперевезень підписані представниками та скріплені печатками обох сторін, оригінали актів оглянуті в судовому засіданні.

Таким чином, матеріалами справи стверджується виконання позивачем замовлених відповідачем послуг по перевезенню вантажу.

Незважаючи на підписання відповідачем без зауважень актів прийому-передачі виконаних автоперевезень, які свідчать про належне надання послуг позивачем за договором №24, ПАТ "Житомирагрохім" здійснила їх оплату лише частково в сумі 197000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.127-134;138), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 144248,42грн.

08.08.2011р.р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 144248,42грн. в строк до 02.09.2011р. Проте останній залишив її без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору передбачено, що замовник вносить 100% передплату, однак відповідач відступив від умов договору щодо сплати попередньої оплати; а вимогу позивача щодо оплати наданих послуг залишив без відповіді та реагування.

За вказаних обставин, позивач, надавши відповідачу послуги перевезення вантажів, виконав умови договору №24, однак відповідач в порушення умов вищевказаного договору не здійснив оплату за надані послуги у повному розмірі, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 144248,42грн., яка обґрунтовано заявлена позивачем до стягнення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає з посиланням на те, що позивачем не було передано ПАТ "Житомирагрохім" товарно-транспортні накладні. Крім того вказує, що акти прийому-передачі виконаних автоперевезень не відповідають умовам договору (а.с.140).

Вказані посилання відповідача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, актами прийому-передачі виконаних автоперевезень, які підписані без заперечень представником відповідача, містять печатку ПАТ "Житомирагрохім", та товарно-транспортними накладними.

Крім того, умовами договору не передбачено надання позивачем відповідачеві товарно-транспортних накладних, а також договором не передбачено особливості щодо форми складення вищевказаних актів прийому-передачі виконаних робіт.

Також суд приймає до уваги, що відповідач здійснював часткову оплату за надані послуги на підставі договору №24. З платіжних доручень вбачається, що при здійсненні оплати, у графі призначення платежу відповідачем вказано "за перевезення згідно договору 24 від 15.07.2010р.".

Отже, відповідачем не подано доказів того, що надані послуги з перевезення вантажу не відповідають умовам договору №24 від 15.07.2010р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України надані належні докази (в матеріалах справи), що дають підстави суду позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 144248,42грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Наведених у відзиві обставин відповідач не довів.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 144248,42грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Житомирагрохім" (10001, м.Житомир, вул.Київська, 77, код 05488443)

на користь Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Білокоровічське шосе, будинок 3, код 31780974)

- 144248,42грн. основного боргу;

- 1442,48грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

<Текст >

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

<Текст >

12.01.2012