Рішення № 20857402, 12.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2012 р.Справа № 20/5007/123/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 21.12.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 - доручення від 23.03.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Городищенський маслозавод" (м.Городище, Черкаська область)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 49487,92 грн.

Публічне акціонерне товариство "Городищенський маслозавод" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" про стягнення 49487,92грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від25.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 20/5007/123/11.

В судовому засіданні 22.12.2011р. представник позивача надав для залучення до матеріалів справи копію статуту; лист № 355 від 21.12.2011р. про те, що заборгованість відповідача станом на 20.12.2011р. складає 47237,35грн; лист № 356 від 21.12.2011р. про наявні рахунки у банку; лист № 357 від 21.12.2011р. про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору; оригінал витягу з ЄДР станом на 21.12.2011р. щодо відповідача.

22.12.2011р. представник відповідача подав відзив №07/1559 від 21.12.2011р. з якого вбачається, що останній суму основного боргу визнав, щодо нарахування пені та 3% річних, надав власний розрахунок.

Крім того, представник відповідача подав копію довідки з ЄДР № 14/890 станом на 26.07.2006р. щодо дочірнього підприємства "Молочний завод" товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд"; акт звіряння розрахунків, який підписаний відповідачем.

В судовому засіданні 22.12.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.01.2011р.

Після перерви 12.01.2012р. в судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 47237,35 грн. суму основної заборгованості, 1825,43грн. пені, 353,31грн. - 3% річних.

Позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом, спір, розглядається в межах зменшених позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на закупівлю знежиреного молока (відвійок) №19/08-11 від 19.08.2011р. в частині оплати за фактично отриманий товар у встановлені договором строки.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.01.2012р. позовні вимоги визнав з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Городищенський маслозавод" (далі позивач, продавець) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі відповідач, покупець) був укладений договір на закупівлю знежиреного молока (відвійок) №19/08-11 (далі договір) (а.с.14-17).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити знежирене молоко (відвійки), отримане в результаті сепарування молока, яке відповідає вимогам ДСТУ 3662-97 та ветеринарним і санітарним вимогам (надалі - товар) у кількості, асортименті, за цінами, зазначеними у протоколах погодження цін до цього договору.

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), одиниці виміру товару, ціна одиниці товару, визначаються сторонами окремо для кожної партії товару і відображаються в протоколах погодження цін (п. 1.2 договору).

Матеріали справи містить протокол погодження ціни від 19.08.2011р. з якого вбачається, що сторони досягли згоди та встановили, що відповідно з умовами укладеного між ними договору на закупівлю знежиреного молока (відвійок) № 19/08-11 від 19.08.2011р. ціна постачання за 1 кг знежиреного молока становить 2,35грн., в т.ч. ПДВ., починаючи з 19.08.2011р.

Даний протокол погодження ціни набуває чинності з 19.08.2011р. та являється невід'ємною частиною договору на закупівлю знежиреного молока (відвійок) № 19/08-11 від 19.08.2011р. (а.с.18).

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили. що ціна товару обумовлюється сторонами на кожну партію товару окремо (або на певний період) та вказується в протоколі погодження ціни, який додається до даного договору.

Конкретні ціни за одиницю виміру товару встановлені сторонами виключно для цього договору, не поширюються на інші договори, що укладені або будуть укладені між сторонами, і не можуть розглядатися у якості доказу усталеної практики визначення цін у договірних відносинах між сторонами (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, датою передання товару вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується накладною, підписаною представниками сторін договору та/або актом прийому-передачі.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар підтвердженням чого є накладна №ГМ-0001306 від 19.08.2011р. на суму 47237,35грн. (а.с.19) товарно-транспортна накладна №ГМ-0001306 від 19.08.2011р. та акт про розходження кількісних або якісних показників у молоці між господарством і молокопереробним підприємством від 19.08.2011р. (а.с.21).

Факт отримання товару підтверджується підписом представників обох сторін на вищезазначених накладних.

Згідно із п.6.1 договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість товару (партії товару) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі одного банківського дня з моменту передачі товару від продавця покупцю.

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 285 від 18.10.2011р. з вимогою сплати боргу в сумі 48578,11грн. в тому числі пеня та проценти за прострочення грошового зобов'ячзання з попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.24).

Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем вимог позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на лист вимогу не надавав, вимоги позивача залишилися незадоволеними.

Відповідач заборгованість в сумі 47237,35грн. визнав підтвердженням чого є, зокрема, відзив на позовну заяву №07/1559 від 21.12.2011р. (а.с.64), а також підписаний та скріплений печатками представників обох сторін акт звірки на суму 47237,35грн. (а.с.22).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 47237,35грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст.712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 47237,35грн. є доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь за період з 23.08.2011р. по 21.11.2011р. пені в сумі 1825,43грн. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п.7.7 договору, у випадку невиконання продавцем п.4.1.-4.4 договору, покупець має право вимагати від продавця поставки товару або сплати пені за таке прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки до дня фактичної поставки.

Перевіривши розрахунок пені за вказаний позивачем період з урахуванням суми заборгованості та заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1825,43грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Законом передбачено право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних - це є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних за період з 23.08.2011р. по 21.11.2011р. в сумі 353,31грн. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в цій частині.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період з урахуванням суми заборгованості та заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 353,31грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як вже зазначалося відповідач позовні вимоги визнав підтвердженням чого є, зокрема, відзив на позовну заяву №07/1559 від 21.12.2011р. (а.с.64), а також підписаний та скріплений печатками представників обох сторін акт звірки на суму 47237,35грн. (а.с.22).

Частина 5 ст. 22 ГПК України передбачає право відповідача визнати позов повністю або частково.

Визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи (ч.1 ст.78 ГПК України).

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч.5 ст.78 ГПК України).

Суд дійшов висновку, дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують чиїх - набудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931) на користь Публічного акціонерного товариства "Городищенський маслозавод" (19500, Черкаська область, м.Городище, вул. Героїв Чорнобиля, 5, ідентифікаційний код 00451797) 47237,35грн. (сорок сім тисяч двісті тридцять сім гривень 35 коп.) - заборгованості, 1825,43грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень 43 коп.) - пені, 353,31грн. (триста п'ятдесят три гривні 31 коп.) - 3% річних, 1409,45грн. (одну тисячу чотириста дев'ять гривень 45 коп.) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

дата підписання повного тексту рішення 17.01.2012р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

<Текст >