Рішення № 20857395, 12.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2012 р.Справа № 20/5007/110/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 154 від 28.01.2010 р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське Регіональне Управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Олфарм" (смт. Володарськ-Волинський)

про стягнення 85255,80 грн.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське Регіональне Управління" публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Олфарм" (далі відповідач) про стягнення 85255,80 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/110/11, призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.12.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що відповідач не виконує обов'язку щодо повернення орендованого приміщення, в зв'язку з чим позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за час прострочення.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений судом, що підтверджується "повідомленням про вручення" (а.с. 90-91). Вимоги ухвали господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалою документів суд не повідомив.

Однак, 12.01.2012 р. на адресу суду факсимільним зв'язком від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останнім подана зустрічна позовна заява до ПАТ "Приватбанк".

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача, оскільки, справа вже розглядається по суті, тому подання відповідачем зустрічного позову буде суперечити ст.60 ГПК України, згідно якої, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 60 ГПК України, зустрічний позов подається для спільного розгляду з первісним позовом. Оскільки первісний позов підглядає розглядові у строк, визначений згідно із статтею 69 названого Кодексу починаючи від дня одержання позовної заяви, то й зустрічний позов має бути розглянутий у той же строк починаючи від дня одержання первісної позовної заяви. Якщо зустрічний позов подано в останній день згаданого строку, то за необхідності строк вирішення спору з урахуванням наведеної обставини може бути продовжений згідно з частиною третьою статті 69 ГПК (аналогічна позиція викладена в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 14.08.2007, № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року").

Строк розгляду позовної заяви сплинув (позовна заява надійшла 28.10.2011р., ухвалою суду від 27.12.2011 р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжувався на 15 днів), відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що додаткові докази відсутні. Просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 р. між ПриватБанком (орендодавець) та приватним підприємством "Олфарм" (орендар) укладено договір оренди приміщення (далі договір), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приміщення, яке передавалося в оренду за договором знаходиться за адресою: Житомирська область, смт. Володарськ -Волинський, вул. Леніна, 26 (п. 1.2 ч. 1 договору).

Сторонами в договорі погоджено, що орендна плата підлягає сплаті до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 45,00 грн. за 1 м.кв., всього 3339,00 грн., в тому числі ПДВ (п. 2.2. ч. 2 договору).

Пунктом. 7.1 ч.7 договору, передбачено, що даний договір укладено до 01.06.2010 року. При цьому сторони зазначили, у разі якщо не пізніше одного місяця до закінчення договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на новий строк. Оскільки, до закінчення дії спірного договору не було заяв від сторін, в тому числі і від орендодавця щодо припинення дії спірного договору, тому строк дії договору був поновлений на той же самий строк, тобто до 01.06.2011 року.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення умов договору оренди відповідач свої зобов'язання виконав частково.

Враховуючи, що відповідач порушив істотні умови договору, не здійснював орендних платежів у встановлені договором строки, позивач у відповідності до вимог ст. 782 ЦК України надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору та про звільнення орендованого приміщення.

Відповідно до вимог ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

При цьому, відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець має повідомити наймача. Закон не встановлює строку, протягом якого повинно бути зроблене таке повідомлення, тому логічним буде в даному випадку реалізація права наймодавця в розумний строк, тобто строк, протягом якого наймач зможе отримати повідомлення наймодавця та підготувати річ до повернення наймодавцеві.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважають розірваним. Тобто, наймодавцеві немає потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму. Судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повернення речі з користування.

На підставі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Обов'язки наймача у відносинах найму не обмежуються строком дії договору найму й наявні після його припинення. Стаття 785 ЦК України, зобов'язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ. При цьому йдеться як про припинення договору найму в результаті закінчення строку його дії, так і про дострокове припинення договору на вимогу будь-якої зі сторін.

Наймач зобов'язаний повернути орендовану річ наймодавцеві в стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або в стані, який було обумовлено в договорі. Зазначене положення зобов'язує наймача користуватися річчю за її призначенням і не допускати погіршення стану речі. Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, що повертають із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, має бути окремо обумовлений в договорі найму.

Частина 2 статті 785 ЦК України встановлює законну неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм. Розмір такої неустойки встановлюють у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення.

В зв'язку з неоплатою відповідачем орендних платежів у встановлені договором строки, позивач змушений був звернутися з позовною заявою до господарського суду Житомирської області про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості та звільнення приміщення.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.02.2011р. у справі №8/1405 з приватного підприємства "Олфарм" стягнуто на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Житомирське регіональне Управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 33387,30 грн. заборгованості по орендній платі за договором від 01.06.2009 року; 7345,80 грн. неустойки у розмірі подвійної плати; 886,02 грн. витрат зі сплати державного мита з вимог майнового та немайнового характеру; 229,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відмовлено у стягненні 99,00 грн. заборгованості по орендній платі; зобов'язально приватне підприємство "Олфарм" звільнити приміщення, що знаходяться за адресою: смт. Володарськ-Волинський, вул. Леніна, 26, Житомирської області, загальною площею 74,2 кв.м. публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", 10012.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р. рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.2011 року у справі № 8/1405 змінено в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з приватного підприємства "Олфарм" на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне Управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 418,90 грн. витрат зі сплати державного мита з вимог майнового та немайнового характеру та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті рішення залишено без змін.

Обовязковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами України.

Згідно із ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень частини 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.2011 року у справі № 8/1405 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р., господарським судом Житомирської області було видано відповідні накази.

На примусове виконання наказу № 8/1405 господарського суду Житомирської області державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції, Морозом С.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2011 р. (а.с. 49-50).

Відповідно до акту державного виконавця (а.с. 15), приміщення, яке знаходиться за адресою: смт. Володарськ-Волинський, вул. Леніна, 26, Житомирської області, звільнено.

Глава 50 ЦК України регулює підстави припинення зобовязання. Такими підставами, в тому числі є його виконання, проведене належним чином.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Скориставшись своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства, позивач заявив вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за період з 07.10.2010 р. по 25.10.2011 р. в сумі 85255,80грн.

Судом встановлено, що 11.10.2010 р. позивач звертався до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача, зокрема, про стягнення неустойки за період з 04.09.2010 р. по 06.10.2010 р. на загальну суму 7345,80грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.02.2011 р. стягнуто на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське Регіональне Управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 7345,80грн. неустойки.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст.230 ГК України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 статті 785 ЦК України встановлює законну неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм. Розмір такої неустойки встановлюють у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

У разі якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Розрахунок позивача нарахування неустойки є невірним. Тому, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки, судом встановлено, що позивач повинен нарахувати неустойку за період:

з 07.10.2010 р. по 31.10.2010 р. за формулою: 3339,00 :31 *25*2=5385,48грн.

з 01.11.2010 р. по 30.09.2011 р. за формулою 3339,00*11*2=73458,00грн.

з 01.10.2011 р. по 25.10.011 р. за формулою 3339,00:31*25*2=5385,48грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, на суму 84228,96грн., вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 1026,84грн. є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Олфарм" (Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. Леніна, 26, код ЄДРПОУ 31279975) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське Регіональне Управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (10012, м. Житомир, Корольовський район, вул. Гоголівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 26192037) 84228,96грн. (вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять вісім гривень 96коп.) неустойки; 842,29грн. (вісімсот сорок дві гривні 29 коп.) державного мита; 233,16 грн. (двісті тридцять три гривні 16 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: <Поле для текста >

1- в справу

2, 3- позивачу

4 - ПАТ КМ "Приватбанк" (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)(рекомендоване з повідомленням)

5 - відповідачу (рекомендоване з повідомленням)

6 - відповідачу - 12110, Житомирська обл., Володарсько-Волинський район, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, буд, 2 (рекомендоване з повідомленням)

<Текст >

<Текст >