Рішення № 20857345, 16.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.12 р. Справа № 38/305

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум”, м.Одеса

про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 1174,60грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 1155,40грн., пені у розмірі 74,57грн., 3% річних у сумі 14,27грн., інфляційних нарахувань у розмірі 24,79грн.; розірвання договору про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. за дов.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум”, м.Одеса про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 1174,60грн., пені у розмірі 74,57грн., 3% річних у сумі 14,27грн., інфляційних нарахувань у розмірі 24,79грн.; розірвання договору про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р. (далі - Договір) з додатками; акти прийому-передачі електроенергії за грудень 2010р. - квітень 2011р.; рахунки №6261 за грудень 2010р. - квітень 2011р.; рахунок №6261 за березень 2011р. за перевищення договірних величин, розрахунок ціни позову; правовстановлюючі документи тощо.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 15.01.2012р., у порядку ст.69 ГПК України.

16.01.2012р. від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення прохальної частини позовної заяви №51юр-74/12 від 13.01.2012р. в якій останній зазначає, що в результаті технічної описки при друкуванні прохальної частини позовної заяви допущена технічна описка, а саме не викладена вимога щодо стягнення заборгованості за перевищення договірних величин. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 1174,60грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 1155,40грн., пеню у розмірі 74,57грн., 3% річних у сумі 14,27грн., інфляційні нарахування у розмірі 24,79грн.; розірвати договір про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р.

Враховуючи, що в тексті позовної заяви позивач посилається на перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії на суму в розмірі 1155,40грн. заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум” (код ЄДРПОУ 33933081), зареєстроване як юридична особа та знаходиться за адресою: 65082, м.Одеса, вул.Преображенська, 9, корпус А.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго”, яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Аурум” (Споживач) був укладений договір №6261 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Розділом 1 договору передбачено, що Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 15,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3.4 договору передбачено, що Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами додатків №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №5 “Порядок розрахунків”.

Згідно пункту 1 Додатку №5 „Порядок розрахунків” сторони передбачили, що розрахунковим вважається період з 10 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно п.7 додатку №5 до договору „Порядок розрахунків за електроенергію” остаточний розрахунок здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через головну структуру.

Пунктом 8 додатку №5 до договору „Порядок розрахунків за електроенергію” у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюється нарахування.

Відповідно до п.4.2.2. Договору за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Відповідно до п. 9.5 Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатком від 21.09.2010р. до договору сторони узгодили та встановили щомісячну договірну величину споживання електричної енергії на 2011р.

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками.

Таким чином, на момент виникнення заявленої до стягнення заборгованості, сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за березень, квітень 2011р., та рахунками №6261 за березень, квітень 2011р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками.

Рахунки №6261 на оплату спожитої активної електроенергії за березень, квітень 2011р. були отримані відповідачем 10.03.2011р. та 11.04.2011р. відповідно, про що свідчить підпис уповноваженого представника останнього на вказаних рахунках.

Оскільки відповідач, в порушення умов договору, не здійснив в повному обсязі оплату спожитої електроенергії у нього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за березень, квітень 2011р. у розмірі 1174,60грн.

Додатком до договору від 21.09.2010р., сторони узгодили та встановили щомісячну договірну величину споживання електричної енергії на 2011р.

Відповідно до вказаного додатку, договірну величину споживання електричної енергії на березень 2011р. складає 1500кВт/год.

Відповідно до акту приймання-передачі електроенергії за березень 2011р. відповідачем спожито у березні 2011р. 2992 кВт/год. активної електричної енергії.

Таким чином, відповідачем у березні 2011 року спожито електричної енергії у більшому обсязі ніж узгоджено сторонами, у звязку з чим позивачем був зроблений розрахунок двократної вартості різниці фактично спожитої і узгодженої величини, який становить 1492кВт/г на суму 1155,40грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок на оплату суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №6261 від 11.04.2011р. вручений відповідачу 11.04.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника останнього на вказаному рахунку.

Відповідач рахунок №6261 від 11.04.2011р. за березень 2011р. в строки обумовлені договором не оплатив, чим порушив умов договору.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №6261 від 28.05.2008р. про постачання електричної енергії, згідно з яким Постачальник електричної енергії продаєелектричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 15,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актом прийому-передачі електроенергії за березень, квітень 2011р., який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками.

Рахунки №6261 на оплату спожитої активної електроенергії за березень, квітень 2011р. були отримані відповідачем 10.03.2011р., 11.04.2011р. відповідно, про що свідчить підпис представника останнього на вказаних рахунках.

Згідно п.7 додатку №5 до договору „Порядок розрахунків за електроенергію” остаточний розрахунок здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через головну структуру.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобовязання щодо повної та своєчасної оплати отриманої в березні, квітні 2011 р. активної електричної енергії у встановлені строки не виконав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок несплати відповідачем вартості електричної енергії, що була поставлена за Договором №6261 від 28.05.2008р., з боку відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за березень, квітень 2011р. в розмірі 1 174,60грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за березень, квітень 2011р. в розмірі 1 174,60грн. за Договором про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з додатком від 21.09.2010р. до договору №6261 від 28.05.2008р. сторони узгодили та встановили щомісячну договірну величину споживання електричної енергії на 2011р.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 4.2.2. договору за перевищення договірної величини споживання електричної енергії Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, в силу приписів якої, Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В порушення умов договору, вимог Закону України „Про електроенергетику” відповідач в березні 2011р. спожив електричної енергії понад встановленої договірної величини, у звязку з чим останньому позивачем був зроблений розрахунок двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини та виписаний рахунок № 6261 від 11.04.2011р.

Відповідно до розрахунку, перевищення договірної величини споживання електричної енергії становить 1492 кВт/г на суму 1155,40грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок на оплату суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №6261 за березень 2011р. вручений відповідачу 11.04.2011р., що підтверджується підписом представника останнього на вказаному рахунку.

Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватися протягом 5 банківських днів з дня його отримання (п. 7 Додатку № 5 до договору).

Відповідач рахунки в строки обумовлені договором не сплатив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку відповідача виникла заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у березні 2011р. в розмірі 1155,40грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 8 додатку №5 до договору „Порядок розрахунків за електроенергію” у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюється нарахування.

Позивач з посиланням на умови договору просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 74,57грн. застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, що порядок нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, тому сума пені 74,57грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 24,79грн. та 3 % річних у сумі 14,27грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних за прострочення грошового зобовязання по договору. Суд вважає розрахунок обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка, щодо розірвання договору про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р., господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р. (з додатками, додатковою угодою), згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 15,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.1.13 ПКЕЕ, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч.6 ст.179 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, а також ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск електроенергії без укладання договору не допускається.

Отже, вимоги позивача про розірвання діючого договору про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р. не кореспондуються з вимогами вищезазначених статей норм чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.24 Закону України „Про електроенергетику”, енергопостачальнику надано право у разі неповної оплати споживачем електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання при її наявності.

Також варто зазначити, що відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, в разі неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором №6261 від 28.05.2008р. позивач має право на захист своїх порушених прав та інтересів в порядку і спосіб визначений законодавством.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про розірвання договору про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Донецьобленерго”, м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум”, м.Одеса про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 1174,60грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у березні 2011р. у розмірі 1155,40грн., пені у розмірі 74,57грн., 3% річних у сумі 14,27грн., інфляційних нарахувань у розмірі 24,79грн.; розірвання договору про постачання електричної енергії №6261 від 28.05.2008р.,

задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум”, м.Одеса (юридична адреса: 65082, м.Одеса, вул.Преображенська, 9, корпус А, поштова адреса: 83003, м.Донецьк, пр.Ілліча,18В, ЄДРПОУ 33933081) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268, на рахунок із спеціальним режимом користування в/п “Донецькі електричні мережі” № 260383011297 у ДОУ ВАТ „Ощадбанк” м.Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131469) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1174,60грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії в розмірі 1155,40грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум”, м.Одеса (юридична адреса: 65082, м.Одеса, вул.Преображенська,9, корпус А, поштова адреса: 83003, м.Донецьк, пр.Ілліча,18В, ЄДРПОУ 33933081) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268, на п/р в/п “Донецькі електричні мережі” №26007044187000 у АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 001314699) 3% річних у розмірі 14,27грн., пеню у розмірі 74,57грн., індекс інфляції у розмірі 24,79грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум”, м.Одеса (юридична адреса: 65082, м.Одеса, вул.Преображенська,9, корпус А, поштова адреса: 83003, м.Донецьк, пр.Ілліча,18В, ЄДРПОУ 33933081) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268, на поточний рахунок відокремленого підрозділу “Донецькі електричні мережі” №26007044187000 у АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 001314699) державне мито у розмірі 102,00грн. та 236,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.01.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2012р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >