Рішення № 20856700, 16.01.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р.

Справа № 5004/2425/11 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль"

про стягнення 20978,25 грн. заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність від 30.05.2011 р. №42

від відповідача: н/з

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “К.П. Верес” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся Стиль” 20978,25 грн., в тому числі 14237,50 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки пиломатеріалів №81/09-кп від 12.03.2009р. в квітні місяці 2009 року, 2703,75 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті наданих послуг (за період з 24.04.2009р. по 24.10.2009р.), 2898,00 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 01.05.2009 р. по 30.09.2011р., а також 1139,00 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 24.04.2009р. по 28.10.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2011р. розгляд справи відкладався у звязку з неявкою відповідача.

В судових засіданнях представник позивача предявлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обємі.

Відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не подав, клопотання про відкладення судового засідання не заявив. Ухвала суду від 23.11.2011 р. повернута останньому органами звязку з відміткою „за зазначеною адресою фірма не працює”.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осібучасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку", а саме п. 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою фірма не працює”, з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у останній та представленими додатково в судовому засіданні представником позивача матеріалами і документами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. В даному випадку ухвала суду від 23.11.2011 р. надсилалася на юридичну адресу відповідача, а саме: 44632, Волинська область, Маневицький район, с. Цміни, вул.. Лісова, буд. 5, остання зазначена і в довідці з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2011 р. (а.с.34-36).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес", м.Ковель та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль", с. Цміни Маневицького району було укладено договір поставки пиломатеріалів №81/09-кп, у відповідності до умов котрого товариством було взято на себе зобовязання щодо поставки відповідачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості (а.с. 16-17).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної №В-0141395 від 23.04.2009р. було відпущено ТзОВ "Полісся Стиль", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 27037,50 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковою накладною №В-0141395 від 23.04.2009р., довіреністю від 23.04.2009 р. (а.с. 18, 19).

Згідно п.п. 6.1, 6.1.1 договору поставки №81/09-кп від 12.03.2009р. відповідач зобовязувався провести розрахунок в повному обсязі по факту відгрузки товару.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль" взяті на себе згідно договору поставки №81/09-кп від 12.03.2009р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставлено товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останнього не оплатило у звязку з чим заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" 14237,50 грн.

29.04.2011р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ТзОВ "Полісся Стиль" було направлено претензію за №615 (а.с. 20) з вимогою проведення останнім належних розрахунків по оплаті поставлених в квітні місяці 2009 року товарно-матеріальних цінностей та погашення існуючої заборгованості в розмірі 14237,50 грн. Доказами направлення даної претензії є опис вкладень до цінного листа від 05.05.2011 р. (а.с .23).

Зазначену вимогу у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк було залишено ТзОВ "Полісся Стиль " без відповіді та належного реагування. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості 14237,50 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений товариством з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес", м.Ковель та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль", с. Цміни Маневицького району договір від 12.03.2009 р. за своєю природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль" та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 14237,50 грн.

Сума заборгованості 14237,50 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх, які були оглянуті у судовому засіданні. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 2898,00 грн. суми інфляційних втрат за період з 01.05.2009р. по 30.09.2011р., а також 1139,00 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 24.04.2009р. по 28.10.2011р. (а.с. 24).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Договором поставки від 12.03.2009 р. (п.7.2.) передбачено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6 договору, постачальник має право вимагати від останнього сплати на його користь (крім суми заборгованості) пені у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми поставки.

А тому відповідачу за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 2703,75 грн. (за період прострочки платежів з 24.04.2009р. по 24.10.2009р.).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», який є спеціальною нормою, що встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та положення частини 2 ст. 9 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання субєктом господарювання належить керуватися спеціальними нормами, а саме нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», яким встановлено максимальний розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на викладене, до стягнення підлягає 1620,33 грн. за період з 24.04.2009р. по 24.10.2009р. В стягненні 1083,42 грн. пені слід відмовити.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених вимог за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 509, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 599, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Стиль" (44632, Волинська область, Маневицький район, с. Цміни, вул.. Лісова, 5, код ЄДРПОУ 35281328, р/р 26008182969800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" (45000, м. Ковель, вул..Грушевського, 79, код ЄДРПОУ 21742823, р/р 2600301861205 в АТ «Укрексімбанк», МФО 303547) 14237,50 грн. заборгованості, 1620,33 грн. пені, 1139,00 грн. 3% річних, 2898,00 грн. інфляційних втрат, всього: 19894,83 грн., а також 1401,11 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 1083,42 грн. пені відмовити.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

16.01.12