Рішення № 20855700, 17.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2012Справа №5002-7/1060-2011 17.01.2012 р. м. Сімферополь справа №5002-7/1060-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, ідентифікаційний код 26254732)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» (98500, м. Алушта, смт. Лазурне, вул. Головкинського, 18, ідентифікаційний код 32850387)

Про стягнення 1224477,13 доларів США.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_2, предст., дов. від 20.11.2009 р.

Від відповідача не зявився.

Сутьспору: Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» 1224477,13 доларів США заборгованості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк» зазначає, що 01.11.2005 р. між сторонами у справі був укладений договір про надання кредитної лінії №04К-КЛ/М/187 в режимі мультивалютності. В подальшому, 08.04.2009 р. додатковою угодою №40 до договору були внесені зміни, якими договір було переведено в кредитний договір. Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного договору він надав відповідачеві кредит в сумі 1100000 доларів США строком до 30 грудня 2011 року зі сплатою 17% річних за користування кредитом. В подальшому до договору вносилися зміни та доповнення (48 Додаткових угод до кредитного договору) щодо перенесення строків сплати процентів та повернення кредиту. Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк» стверджує, що відповідачем порушено пункти 2.5, 2.7, 2.9.1, 3.3.3, 3.3.4, 3.3.5 Кредитного договору, а саме: не повернуто суму кредиту у встановлені строки та не сплачено нараховані проценти за користування кредитом, у звязку з чим станом на 17.03.2011 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» становить 1224477,13 доларів США, з яких:

-заборгованість за кредитом 1099000,00 доларів США;

-заборгованість за нарахованими, але не сплаченими процентами 125477,13 доларів США.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.04.2011 р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання:

- в якій сумі станом на 16.03.2011 р. документально підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» перед Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» за договором про надання кредитної лінії №04К-КЛ/М/187 від 01.11.2005 р., з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод до нього, зокрема, заборгованість за кредитом та нарахованими і несплаченими в строк процентами?

Після надходження до суду копій матеріалів справи з повідомленням про неможливість надання висновку ухвалою ГС АР Крим від 10.10.2011 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні, що відбулося 29.11.2011 р., представником Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме: процентів з користування кредитними коштами до 232246,22 доларів США. Надана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.11.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Банк» (в подальшому Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк», Сторона-1, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флеш» (Сторона-2, Позичальник) був укладений договір про надання кредитної лінії №04К-КЛ/М/187, пунктом 1.1 якого передбачено, що Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності ті цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися в гривні та доларах США окремими частинами, зі сплатою 21% річних в гривні, 15% річних в доларах США, в межа максимального ліміту заборгованості в гривневому еквіваленті 5000000,00 грн.

Кінцевий термін повернення кредиту 03 листопада 2008 року (п. 1.1.2 Договору).

Згідно з пунктами 2.3 та 2.4 Договору днем надання траншу вважається день списання з позичкового рахунку, зазначеного в п. 2.2 цього Договору, суми траншу. Днем повернення траншу вважається день зарахування на позичковий рахунок, зазначений в п. 2.2 цього Договору, суми траншу.

В пункті 2.9 Договору сторони передбачили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником відповідно до положень цього договору. Невиконання позичальником цієї умови є підставою для розірвання договору, дострокового повернення кредиту та сплати процентів за весь період користування, передбачений п. 1.1.2 Договору.

Відповідно до пункту 2.12 Договору сплата відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, протягом пяти останніх операційних днів поточного місяця за користування кредитними коштами в поточному календарному місяці та в останній день строку дії цього договору.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди про внесення змін до вищевказаного договору про надання кредитної лінії, зокрема, щодо розмірів траншів, розмірів та періодів сплати відсотків, кінцевого строку повернення кредиту тощо. Зокрема, 08.04.2009 р. додатковою угодою №40 до договору були внесені зміни, якими договір було переведено в кредитний договір, сума кредиту зазначена в розмірі 1100000,00 доларів США, кінцевий термін повернення кредиту 30 грудня 2009 року, розмір процентів 17 відсотків річних.

06.07.2010 р. між сторонами була укладена Додаткова угода №47, якою кінцевий термін повернення кредиту був зазначений 30 грудня 2011 року, а пункт 2.7 викладений в наступній редакції: «Позичальник здійснює повернення кредиту грошовими коштами, на відкритий йому позичковий рахунок №2063431232 в АТ «Фортуна-Банк», в термін до останнього операційного дня кожного місяця, починаючи з серпня 2010 року наступним чином: за період серпень-вересень 2010 року по 1000,00 доларів щомісячно; за період жовтень 2010 року січень 2011 року по 2000,00 доларів щомісячно; в лютому 2011 року 90000,00 доларів; за період березень-грудень 2011 року по 100000,00 доларів щомісячно».

Додатковою угодою №48 від 02.09.2010 р. сторонами був закріплений графік сплати відсотків за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного кредитного договору позивачем 06.07.2010 р. були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Флеш» кредитні кошти в сумі 1100000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №100 від 06.07.2010 р. та банківською випискою.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк» посилається на те, що з наданих кредитних коштів відповідачем була повернута 1000,00 доларів США та порушений графік повернення кредитних коштів, внаслідок чого заборгованість з кредиту складає 1099000,00 доларів США, яку він просить стягнути примусово.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вже було вказано вище, матеріалами справи підтверджується факт перерахування 06.07.2010 р. відповідачеві кредитних коштів в сумі 1100000,00 доларів США, які були повернуті лише частково в розмірі 1000,00 доларів США, що також підтверджується банківською випискою, у звязку з чим розмір заборгованості складає 1099000,00 доларів США.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів в сумі 1099000,00 доларів США, у звязку з чим вимоги банку про примусове стягнення цих сум суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено прострочення повернення частин кредитних коштів за узгодженим графіком, суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду з цим позовом до настання кінцевого терміну повернення кредиту, встановленого додатковою угодою №47 від 06.07.2010 р. (30.12.2011 р.).

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем також не сплачені в повному обсязі проценти за користування кредитними коштами, чим порушений обовязок, закріплений в пункті 3.3.4 Договору №04К-КЛ/М/187 від 01.11.2005 р. Так, з нарахованих процентів в розмірі 495860,23 доларів США відповідачем були сплачені лише 263614,01 доларів США, у звязку з чим заборгованість складає 232246,22 доларів США. Враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати процентів у вказаному розмірі в добровільному порядку, вимоги Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» про їх примусове стягнення також є обґрунтованими.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» (98500, м. Алушта, смт. Лазурне, вул. Головкинського, 18, ідентифікаційний код 32850387) на користь Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, ідентифікаційний код 26254732) заборгованість за кредитом в розмірі 1099000,00 доларів США та 232246,22 доларів США несплачених відсотків за користування кредитними коштами.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» (98500, м. Алушта, смт. Лазурне, вул. Головкинського, 18, ідентифікаційний код 32850387) на користь Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, ідентифікаційний код 26254732) 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 17.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.