Ухвала суду № 20855447, 16.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"16" січня 2012 р. Справа № 5004/1502/11 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", м. Луцьк

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011

зі справи № 5004/1502/11

за позовом Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", м. Луцьк

про стягнення в сумі 12100 грн. та зобов'язання припинити порушення у вигляді поширення інформації,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 у справі № 5004/1502/11.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення цієї касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі –Закон), який набрав чинності з 01.11.2011, передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Частиною першою статті 4 Закону, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі двох відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в сумі одного розміру мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 22 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 № 2857-VI з 01.01.2011 установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 941,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.10.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 у справі № 5004/1502/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.10.2011, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету 10000,00 грн. штрафу, 2100,00 грн. пені, загалом –12100,00 грн. Також судом зобов'язано припинити відповідачем порушення передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Стягнення 12100,00 грн. та припинення порушення є предметами оскарження в даній справі, виходячи з вимог касаційної скарги відповідача.

Відповідно до наведеного, відповідачем повинно бути сплачено судовий збір у таких розмірах:

-          за майнову частину вимог касаційної скарги - 705,75 грн.;

-          за немайнову частину вимог касаційної скарги –658, 70 грн.

Пункт 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, регламентує, що при перерахуванні державного мита з рахунку платника, до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Право першого підпису належить керівнику банку та уповноваженим ним особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам.

Відповідачем не дотримано вказаних вимог, оскільки за платіжним дорученням від 30.11.2011 № 40453, яке додане ним до матеріалів касаційної скарги, сплачено лише 660,00 грн., а сам примірник платіжного доручення не містить другого підпису посадової особи банку, що не дає підстав дійти висновку про сплату відповідачем судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. У цьому зв'язку відповідачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги, яке може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 зі справи № 5004/1502/11 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", а справу –господарському суду Волинської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко