Постанова № 20844950, 12.12.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року Справа № 2а-737/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, про зобовязання здійснити перерахунок призначеної пенсії,

У С Т А Н О В И В:

02.11.2011 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому прохає:

- поновити їй пропущений нею 6-ти місячний строк на звернення до суду;

- визнати дії відповідача при проведенні перерахунку її пенсії не по нормі ч.4 ст. 42 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” з урахуванням середнього заробітку по Україні для презначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії, а за 2007 рік, неправомірними.

-зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії по нормі ч.4 ст.42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати на одного працюючого в цілому по Україні за 2009 рік та сплачувати пенсію і у подальшому згідно проведеного перерахунку на підставі вимог ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобовязати виплатити різницю збитків між перерахованою та виплаченою сумами пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона одержує державну пенсію за віком, призначену Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області. Маючи 24 місяці страхового стажу, після призначення пенсії, вона звернулася з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, враховуючи заробітну плату та стаж роботи, у відповідності до ч.4 ст.42 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік (1650.43 грн.), але відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку і вона змушена була звернутися з позовом до суду. Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011 позовні вимоги були задоволені частково: «Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України м. Вільногірську Дніпропетровської області у здійсненні перерахунку пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 40,42 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2009 рік - неправомірною». Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі що визначається відповідно до ст..40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2009 рік, що складає - 1650,43 грн., включно, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум (копія постанови додається).

Вона не погоджується з таким висновком Відповідача та вважає, що ним порушені її права та чинне законодавство, у зв'язку з чим вона змушена звертатися до суду за захистом своїх законних прав. Відповідач своїми діями обмежуєїї права на пенсійне забезпечення у повному обсязі, перераховуючи розмір її щомісячної пенсії з розрахунку середньої заробітної плати за 2007 рік.

Спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 11.03.2009р. за № 20/0/18-09/039 визначений порядок застосування статей 40,42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановивши для працюючих пенсіонерів базу перерахунку пенсії 2007 рік, а не минулий рік, як прописано у Законі. Цей лист офіційно не опубліковано і не зареєстрований Мінюстом, його зміст суперечить Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Викладені в листі вказівки не ґрунтуються на правових підставах та істотно обмежують його права, як працюючого пенсіонера. Отже вказані центральні органи державної влади вчинили дію, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У Законі України „Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України вносили зміни до законів лише на період до 31 грудня 2008 року, а постановою КМУ від 28.05.2008р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" тільки підтверджується застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати в Україні саме за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії ( розділ 11, підпункт 3). У Спільному листі Мінпраці та Пенсійний фонд України посилаються на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008р.: „ Рішенням КСУ від 22.05.2008р. зміни, що були внесені до статті 40,42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії були визнані неконституційними, а рішення що до відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось". У зв'язку з чим необхідно звернути увагу на те, що своїм Рішенням Конституційний Суд України визнав деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", неконституційними, а не те, що вважав певний показник, який має бути застосований при перерахунку пенсії, неконституційним, тому, що закон України про Державний бюджет України, як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема забезпечення. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. У разі необхідності зупинення законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовувати окремі закони, а не закон про Держбюджет. Відповідно до ч.4 статті 42 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" у разі, якщо особа продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені у ч.І статті 40 цього Закону, тобто, за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Із змісту ч.4 статті 42 зазначеного Закону випливає, що для перерахунку пенсії застосовується показник середньої зарплати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Адже, якщо при перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абзацу 1 ч.І статті 40, то відповідно, має застосовуватися і той показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. При цьому, будь яких різних тлумачень щодо застосування такого порядку не виникало. Спільним листом Мінпраці та Пенсійний фонд України незаконно змінили діючий порядок і істотно обмежили її права, як працюючого пенсіонера. Коригування пенсії шляхом множення коефіцієнта заробітку на показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, проводиться з метою осучаснення раніше отриманого заробітку, тобто приведення його до сьогоднішнього дня. У такому випадку осучаснення її пенсії не відбувається, а навпаки погіршується. Лист Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України є незаконним, порушує принцип справедливості та рівності громадян перед Законом, не забезпечує осучаснення її заробітку при перерахунку пенсії, призводить до зниження пенсії та зменшує захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги, що також підтверджується протестом Генеральної Прокуратури України від 12.06.09р. № 0711/1-192 та листом Міністерства юстиції України від 17.07.2009 №8613- 0- 26-09-21. Законодавчими актами чітко визначено право працюючого пенсіонера на перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, в її випадку - за 2010 рік. Таким чином, позивач вважає, що відмова Відповідача у проведенні перерахунку її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007рік є незаконною та необгрунтованою, такою, що порушує її права та законні інтереси.

Згідно ст.ст.99,100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.Їй стало відомо про належні їй виплати, зокрема про рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., тільки 16.02. 2011р., коли це питання стали широко висвітлювати у засобах масової інформації. До цього вона була впевнена, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, нараховує та виплачує пенсію згідно чинного законодавства та Конституції України. Тому вона вважає, що пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав з поважних причин, який прохає поновити. На підставі викладеного та керуючись ст. З, 8, 22 Конституції України, ст. 18, 102, 104-106 КАС України, та ст.7, ч.І ст.40, ч.4 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", позивач прохає позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та надав заперечення, із яких витікає, що позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії не відповідають нормам Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(надалі Закон). Відповідно до частини другої статті 5 Закону виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнані неконституційними зміни, внесені до статті 42 Закону, у звязку з чим з 22.05.2008 відновилася попередня редакція частини четвертої цієї норми, яка передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Частиною 1 ст. 40 Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Положення щодо застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії міститься у частині другій статті 40 Закону, на яку стаття 42 Закону не посилається. Крім того, як зазначено вище, згаданий показник застосовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Аналіз норм Закону (статей 42-45) свідчить про те, що поняття “призначення”та “перерахунок”пенсії не є тотожними, оскільки умови і порядок реалізації права на них розмежовуються Законом. За таких умов відсутні правові підстави застосовувати для проведення перерахунку пенсії норму, не призначену для цього. Розмір пенсії позивача станом на 02.11.2011 року складає 1143.65 грн., і, на думку відповідача, пенсія обчислена та виплачується згідно чинного законодавства.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд враховує наступне.

Згідно ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 22.11.2011 року позивачу було поновлено 6-ти місячний строк для звернення з даним позовом до суду.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, та отримує пенсію за віком, при цьому продовжує працювати.

Згідно постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011 року, аналогічні позовні вимоги позивача було задоволено, і зобов'язано відповідача здійснити їй перерахунок пенсії за період з 01.10.2010 по 22.04.2011 року, з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка згідно Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 р., тобто 1650.43 грн., з врахуванням фактично отриманих позивачем сум.

З 23.04.2011 р. відповідач продовжив виплату пенсії позивачу, що була визначена з застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої було сплачено страхові внески та яка відповідно до закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік (1197.91 грн.), замість такого ж показника, але за 2009 рік, що був визначений згідно вищезазначеної постанови суду.

06.10.2010 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в звязку з збільшенням страхового стажу на 24 місяці. Відповідач надав довідку від 02.11.2011 року № 6588/07-35, з якої витікає, що для перерахунку пенсії був використаний показник середньої зарплати по Україні за 2007 рік ( 1197.91 грн.), а не показник за попередній рік перед роком звернення про перерахунок, тобто, за 2009 рік ( 1650.43 грн.). В звязку з цим, на думку суду, пенсія нарахована в меншому розмірі, ніж це можливо, відповідно до ст. ст. 40, 42 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року N 107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.».

Зазначені зміни до редакції ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»було визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, в звязку з чим, на думку суду, чинною стала попередня редакція частини четвертої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто, без врахування змін, що були внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Як вбачається з частини 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, в останній редакції станом на 09.07.2007 р. перед внесенням до цього закону змін Законом України від 28 грудня 2007 року N 107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України":

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

Зв = З + Зд, де:

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:

Д ___ Зд=х 100 %, де

Т

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Тобто, перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, заробітна плата відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону обчислюється з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, тобто, по цій справі за 2009 р. з 23.04.2011 р., враховуючи, що згідно вищезазначеної постанови суду відповідач був зобовязаний здіснити перерахунок пенсії, виходячи із показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, за 2009 р. - за період з 01.10.2010 по 22.04.2011 р.

З 04.03.2008 діє Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, затверджений Постановою Пенсійного Фонду України від 01.02.2008 № 4-4, за яким і обчислюється показник середньої заробітної плати за 2009 р., що застосовується при обчисленні пенсій у 2010 році, у відповідності до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 23.04.2011 р. не у відповідності з вимогами ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки, за 2009 р. з 23.04.2011 р., також діяв всупереч закону та вищезазначеній постанові суду.

Згідно абз.3 ч.2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

На думку суду, дії відповідача для визначення розміру пенсії позивача та його заперечення проти позову необґрунтовані і не відповідають вимогам закону. В цілому, заперечення проти позову ґрунтуються на перекрученому тлумаченні вимог закону та підзаконних нормативних актів.

Згідно ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», однозначно встановлено, що при призначенні пенсії вперше та при перерахунку пенсії застосовується одна і та ж формула обчислення пенсії та всі інші норми права, якими визначається порядок та умови призначення та перерахунку пенсії. Визначення, що застосовується в формулі для нарахування заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії, а саме: «Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;»по смислу закону застосовується як при визначенні розміру пенсії вперше так і при перерахунку її працюючому пенсіонеру. Якщо це положення не застосовується,то «перерахунок»пенсії працюючому пенсіонеру втрачає, фактично, будь-яку рацію. В той же час інших формул для перерахунку пенсії законом не визначено. Суд сприймає звернення особи про перерахунок пенсії, як звернення за призначенням пенсії, оскільки розмір пенсії підлягає перерахунку за тією ж формулою, що застосовується при визначенні пенсії вперше.

Згідно п. 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. не вбачається обовязок відповідача застосувати показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, саме, за 2007 рік. Відповідно до п. 11 даної постанови, у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Тобто зазначена постанова КМУ відповідає вимогам ч. 2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Тому суд не приймає до уваги спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0118-09/039 від 11.03.2009 року та ПФУ № 4096/02 від 11.03.2009 року, оскільки даний документ не є нормативно-правовим актом. Згідно п.1.4 Наказу Мінюсту України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зазначено, що нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»відмовив позивачу у перерахунку пенсії, то слід зобовязати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за вказані періоди відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 р.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд керується, в першу чергу, нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами КАС України, постановами Пленуму Верховного суду України та пенсійним законодавством.

Суд вважає, що відповідно до положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно яких суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, та положення ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, законом не встановлено обмежувального строку для звернення до суду з позовом про витребування не отриманих сум пенсії.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обєму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, згідно ст. 22 Конституції України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії працюючому пенсіонеру, в звязку з збільшенням страхового стажу, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення в належному розмірі, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та міжнародному законодавству стосовно гарантій прав та свобод людини, всі твердження відповідача проти позову, в цілому, не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в його первісній редакції, виходячи з розміру показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік, тобто 1650.43 грн., з 23.04.2011 р., враховуючи постанову суду від 22.04.2011 р., якою було задоволено аналогічні позовні вимоги за період з 01.10.2010 р. по 22.04.2011 р., з виплатою позивачу недоплаченої частини пенсії за період з 23.04.2011 р. по 31 грудня 2011 року, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум. Таким чином, відповідач за постановою суду буде зобовязаний здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 23.04.2011 р. по 31грудня 2011 р., при цьому, в подальшому виплата пенсії в перерахованому виді після 31.12.2011р. будь-яким терміном не обмежується. Виплату різниці між виплаченою та перерахованою сумами пенсії з 23.04.2011 р. суд обмежив строком, враховуючи дату винесення постанови та вимоги ч. 2 ст. 85 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”(з наступними змінами та доповненнями), згідно яких, виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати в виді судового збору - 28.23 грн. слід стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача; надлишково сплачений судовий збір 03.40 грн. повернути позивачу через Управління Державного казначейства України в м. Вілдьногірську, Дніпропетртовської області, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, з 23.04.2011 р., згідно вимог ст. ст.40, 42 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка згідно Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік, що складає 1650.43 грн., неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженці р-п Грушевський, Дніпропетровського р-ну, Дніпропетровської області, яка мешкає по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, з 23.04.2011 року, відповідно до вимог ст. ст.40, 42 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, в його первісній редакції, виходячи з розміру показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка згідно Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік, що складає 1650.43 грн., з виплатою позивачу недоплаченої частини пенсії за період з 23.04.2011 р. по 31.12.2011 року, включно, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум.

Стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача 28.23 грн. для відшкодування судових витрат в виді судового збору.

Повернути позивачу ОСОБА_2 через Управління Державного казначейства України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», надлишково сплачений судовий збір в сумі 03.40 грн., надавши їй за її заявою оригінал квитанції від 28.10.2011 р., після набрання постановою законної сили.

Зобовязати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу в межах одного місяця.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Суддя Шаповал Г.І