Рішення № 2084201, 11.09.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.08 р. Справа № 1/57

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТРИДЕНТА АГРО»м. Київ

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс” м. Горлівка Донецької області

про стягнення 31 585 грн. 59 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Єжель С.А.

За участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Дирда Г.О. - представник

СУТЬ СПРАВИ: В судових засіданнях 05.08.2008р.,

27.08.2008р. оголошувались

перерви

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс” про стягнення інфляційних витрат в сумі 16 902 грн. 59 коп., річних в сумі 1 646 грн. 19 коп., пені в сумі 10 786 грн. 81 коп., збитків в сумі 2 250 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог позивачем надані копії: договору купівлі-продажу № 70 від 03.04.2006р., рішення господарського суду Донецької області по справі № 39/296 від 03.10.2008р., договору № 111/06/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 06.06.2008р., доказу перерахування коштів за надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт; розрахунки нарахування штрафних санкцій.

Заявою від 30.07.2008р. згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач змінив позовні вимоги в частині збитків та просить стягнути адвокатські послуги в сумі 2 250 грн. 00 коп..

В судовому засіданні 05.08.2008р. відповідач надав відзив, в якому заперечив проти позовних вимог, оскільки вважає, що необґрунтованим є посилання позивача на п. 8.3 договору купівлі-продажу № 70 від 03.04.2006р., яким визначено, що сторони відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкції збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором, а також відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за договором здійснюється без обмеження строку. Сторонами не визначений ні строк збільшення позовної давності, ні термін, тому до вимог про стягнення пені слід застосовувати строк позовної давності в один рік відповідно до ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України, а нарахування пені слід здійснювати протягом шести місяців з моменту виникнення права вимоги згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Щодо стягнення річних та інфляційних, то їх нарахування є неправомірним, оскільки законодавство не надає право кредитору, що володіє судовим наказом, заявляти у судовому порядку за невиконання судового рішення застосування до боржника таких санкцій. Вважаючи заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання пояснень на вказану заяву, клопотання судом було задоволено. В судовому засіданні було оголошено перерву.

В наступному судовому засіданні відповідач надав пояснення, в яких підтримав раніше надані доводи та заперечив проти позовних вимог стосовно стягнення витрат на послуги адвоката, оскільки договір про надання юридичних послуг укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія”, а не з адвокатом Багатченко Ю.В. Крім того позивачем не наданий платіжний документ, який підтверджував би факт оплати послуг саме адвоката. Додане до позовної заяви платіжне доручення підтверджує сплату грошових коштів товариству.

В судовому засіданні 27.08.2008р. оголошено перерву, після якої позивач не з’явився у судове засідання, а відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на неможливість погашення боргу у зв’язку з тим, що товариство є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням зернових та технічних культур, виробництвом борошномельно-круп’яної промисловості, неврожай 2007 року, тяжке фінансове становище, яке може призвести до банкрутства товариства.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін в попередніх засіданнях, господарський суд встановив, що 03.04.2006р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 70, відповідно до якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти його та оплатити визначену договором грошову суму. Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах про відпуску товару. Розділом 5 договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно з яким покупець (відповідач) здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та рахунках-фактурах. Оплата товару здійснюється покупцем (відповідачем), який оплачує 100 % вартості товару в строк до 10 квітня 2007р.

Позивач передав товар, проте відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість і позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2008р. по справі № 39/296 з відповідача стягнуто основний борг в сумі 73 454 грн. 84 коп., індекс інфляції в сумі 13 709 грн. 82 коп., річні в сумі 4 124 грн. 22 коп., пеня 47 грн. 77 коп. На виконання рішення був виданий наказ, який не був виконаний боржником.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. В силу статті 599 вказаного кодексу зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже відповідальність за порушення грошового зобов’язання настає за весь час прострочення до повного виконання зобов’язання, тому позивачем правомірно нараховані інфляційні витрати у сумі 16 902 грн. 59 коп., річні в сумі 1 646 грн. 19 коп.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання покупець (відповідач) сплачує на користь продавця (позивача) пеню у розмірі 0,08 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а пунктом 8.3 договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань здійснюється без обмеження строку. Позивачем нарахована пеня у сумі 10 786 грн. 81 коп. за вказаний період з врахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р., яким передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня і вона підлягає задоволенню, однак суд враховує клопотання відповідача і вважаючи значний розмір відповідальності суд зменшує пеню до 3 000 грн. 00 коп.

Щодо адвокатських послуг, які заявлені в сумі 2 250 грн. 00 коп. за договором № 111/06/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 06.06.2008р., то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до статті 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Як вбачається з наданого договору позивачем укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” і відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 25904/07 вказане товариство має організаційно-правову форму-товариство з обмеженою відповідальністю і його неможливо ототожнювати з адвокатським об’єднанням. Оплата за надані юридичні послуги здійснена не адвокату, а вказаному товариству. Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Як вбачається з наданої довіреності від 10.06.2008р. позивач видав довіреність фізичним особам Сербану В.Ф., Багатченко Ю.В, Грищенко О.М., Мельниченко О.В. представляти його інтереси в господарських судах. В судовому засіданні 05.08.2008р. був присутній від позивача представник Багатченко Ю.В., який надав адвокатське посвідчення, але договір з ним, як з адвокатом не укладався і оплата здійснена не йому, а товариству на підставі акту виконаних робіт, підписаному не адвокатом, а товариством. Стаття 44 вказаного кодексу передбачає відшкодування сум, які були оплачені стороною лише за послуги адвоката, а не інших представників.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТРИДЕНТА АГРО» задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (84632, Донецька область, м. Горлівка, смт. Зайцеве, вул. Арсеньєва, 1, р/ 26007301501053 в АКБ «Національний кредит», м. Горлівка, МФО 335797, р/р 260085813 в ДОД Райффайзен банк Аваль, МФО 335076, код ЄДРПОУ 31534353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, р/р 26009100280101 в ЗАТ «СВЕДБАНК ІНВЕСТ» в м. Києві, МФО 320650, код ЄДРПОУ 25591321) пеня у сумі 3 000 грн. 00 коп., річні в сумі 1 646 грн. 19 коп., інфляційні витрати в сумі 16 902 грн. 59 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 290 грн. 58 коп. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 108 грн. 56 коп.

В іншій частині відмовити.

Повернути позивачу зайве сплачене державне мито в сумі 23 грн. 15 коп. Видати довідку.

Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Азарова З.П.