Постанова № 2083843, 18.09.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2008 р.

Справа № 11/96/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.С. Петрова

суддів Г.П. Разюк, С.І. Колоколова

при секретарі судового засідання: Лисиній О.В., Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Гущин О.О., довіреність № 66 від 26.12.2007 р.;

від відповідача: Семещенко М.О., довіреність № 34/3156 від 14.04.2008 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А0225 (далі по тексту- в/ч А0225)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.08 р.

по справі № 11/96/08

за позовом: військової частини А0225

до Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-”Машпроект” (далі по тексту —ДП “Зоря “-”Машпроект”)

про стягнення 131701,62 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно із штемпелем на поштовому конверті, 23.03.08 р. в/ч А0225 звернулась до господарського суду Миколаївської області із позовом до ДП “Зоря “-”Машпроект” про стягнення з останнього 59666,74 грн. пені, 76828,7 грн. збитків від інфляції та 3% річних у сумі 21641,99 грн. за період з 20.03.07 р. по 10.08.07 р. у зв'язку із простроченням виконання зобов’язання, передбаченого п.5.4 договору № 704/06-24/22-23 від 13.12.2006 р., щодо надання акту приймання та надавання послуг на суму авансу у розмірі 5500000 грн.

При цьому, загальна сума позову за розрахунком позивача складає 131701,62 грн., хоча фактично загальна сума позову складає 158137,43 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.05.08 р.(суддя Василяка К.Л.) у позові в/ч А0225 щодо стягнення пені у сумі 59666,74 грн. відмовлено з огляду на те, що відповідач довів належними засобами доказування відсутність своєї вини у порушенні умов п.5.4 договору, оскільки порушення строків надання акту приймання та здавання наданих послуг на суму авансу відбулося в результаті виконання додаткових робіт, які не були передбачені під час попереднього визначення строку виконання робіт, тому відповідно із п.1, 2 ст.614 ЦК України відповідач не може нести відповідальності за порушення вказаного зобов’язання.

Щодо позовних вимог в/ч А-0225 про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 21641,99 грн. та збитків від інфляції у сумі 76828,7 грн. за прострочення виконання умов п.5.4 договору, місцевим господарським судом також відмовлено, оскільки ст.625 ЦК України передбачає стягнення 3% річних та збитків від інфляції лише за прострочення грошового зобов’язання, а у даному випадку за умовами п.5.4 договору у відповідача відсутні грошові зобов’язання.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в/ч А-0225 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги в/ч А-0225 посилається на те, що відповідно із п.5.4 договору у випадку прострочення відповідачем строку надання акту приймання та здавання наданих послуг, останній сплачує пеню у грошових коштах в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен прострочений день, а відповідно із цим в/ч А-0225 є кредитором, а відповідач –боржником, тому зобов’язання відповідача за п.5.4 договору є грошовим і за його прострочення останній повинен нести відповідальність за ст.625 ЦК України. За таких обставин на думку скаржника місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції.

Скаржник також вважає, що господарський суд 1 інстанції також неправомірно відмовив і у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені, оскільки дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідача у затримці виконання робіт. В\ч А-0225 вважає, що за умовами п.5.4 договору відповідальність відповідача передбачена не за прострочення виконання робіт, а за прострочення надання звітності за отриманий аванс і умови цього пункту договору при зміні сторонами загального строку виконання робіт у зв’язку із необхідністю виконання додаткових робіт, не змінювалися. Крім того, положення п.5.4 договору сторонами у відповідності із постановою КМ України від 09.10.2006 р. не могли бути змінені, оскільки норми цієї постанови є імперативними.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції - без змін, вважаючи його обґрунтованим і відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

13.12.2006р. між в/ч А-0225 (замовник) та ДП “Зоря “-”Машпроект” (виконавець) укладено договір №704/06-24/22-23 про надання послуг з ремонту газових турбін типу ДС71П7/Л7 заводські №№ДМН158111, ДМН158112, ревізії редукторів і систем контролю і управління ГТА фрегату “Гетьман Сагайдачний”.

Відповідно до пункту 3.1 договору строк надання послуг за цим договором встановлюється протягом 240 календарних днів. Датою початку надання послуг вважається дата підписання акту приймання обладнання в ремонт, який було підписано сторонами 14.12.06 р.

Згідно п.3.4 договору підставою повного закінчення надання послуг, в обсязі прийнятих виконавцем зобов’язань, є підписання акта приймання та здавання наданих послуг із зазначенням у ньому ціни. Строком закінчення надання послуг вважається дата підписання обома сторонами цього акту.

Додатковою угодою №1 від 06.01.2007р. до договору сторони узгодили строк надання послуг за договором в строк до 10.10.2007р., а додатковою угодою №3 від 01.10.2007р. –до 15.11.2007р.

Відповідно до п.5.4 договору виконавець зобов'язаний в термін не більше трьох місяців з дня отримання авансу надати замовнику акт приймання наданих послуг на суму авансу відповідно до вимог постанови КМ України від 09.10.06 р.

Замовник свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши 19.12.06 р. 5500000 авансу на рахунок виконавця.

Згідно акту приймання та здавання наданих послуг, відповідач станом на 19.03.07 р., тобто в межах трьохмісячного строку, передбаченого п.5.4 договору, підтвердив та узгодив з позивачем використання авансу лише на суму 3801220 грн. Акт приймання та здавання наданих послуг на залишкову суму авансу був наданий виконавцем 10.08.07 р.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання, передбаченого п.5.4 договору, тобто не надав позивачу у встановлений 3-х місячний строк з дня отримання авансу, акт приймання та здавання робіт на суму авансу у розмірі 5500000 грн.

Судова колегія не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності вини відповідача у простроченні вказаного вище зобов’язання, оскільки при збільшенні сторонами строку виконання робіт у зв’язку із необхідністю виконання додаткових робіт і внесенням відповідних змін в умови договору щодо загального строку виконання робіт, сторонами не вносилися відповідні зміни у п.4.5 договору, а тому умови цього пункту договору залишилися незмінними і відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України повинні виконуватися сторонами належним чином.

Відповідно до п. 9.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених у п. 5.4 договору, з виконавця стягується пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен прострочений день.

Як вбачається з матеріалів справи, сума авансу сплаченого позивачем складає 5500000 грн., однак останній розрахував до стягнення суму пені у розмірі 59666,74 грн., виходячи із суми у розмірі 1698780 грн., тобто з меншої суми ніж передбачено умовами п.5.4 договору, що не суперечить умовам договору , так як сума пені у зв’язку із цим за час прострочення складає меншу суму ніж за умовами договору.

Згідно із розрахунком позивача, пеня у сумі 59666,74 грн. нарахована за період з 20.03.07 р. по 10.08.07 р., позов подано 23.03.08 р., тобто позовні вимоги про стягнення пені за період з 20.03.07 р. по 22.03.07 р. заявлені з пропуском строку позовної давності, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Однак, судова колегія не застосовує до цих позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно із ч.3 ст.267 ЦК України відповідач не звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

Таким чином, колегія судів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов’язання, передбаченого п.5.4 договору є правомірними і відповідно із п.9.2 договору та вимогами ст.ст.230,232 ГК України підлягають задоволенню, але частково у розмірі 5000 грн. виходячи з наступного.

Згідно із ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно з збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов’язання за договором по виконанню всього обсягу робіт у строки, встановлені сторонами і цього не заперечував позивач; претензій щодо якості виконаних робіт позивачем не заявлялося; збитків позивачу або іншим учасникам особам в результаті несвоєчасного виконання відповідачем умов п.5.4 договору не завдано, крім того враховуючи те, що обидві сторони є державними підприємствами, судова колегія вважає за можливе застосувати положення ст.233 ГК України, тому вимоги позивача про стягнення пені задоволені частково у сумі 5000 грн.

Щодо позовних вимог в/ч А-0225 про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції судова колегія вважає, що місцевий господарський суд у відповідності із вимогами ст.625 ЦК України правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки вказана стаття ЦК України передбачає відповідальність тільки за прострочення грошових зобов’язань, зобов’язання же відповідача за умовами п.5.4 договору не є грошовими. За вказаним пунктом договору на відповідача покладено обов’язок надати у 3-х місячний строк з дня отримання авансу акт приймання та здавання наданих послуг на суму авансу.

За таких обставин доводи скаржника про те, що відповідач у відповідності із п.4.5 договору прострочив грошові зобов’язання є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга в/ч А-0225 підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.08 р. в частині відмови у стягненні з відповідача 5000 грн. пені - скасуванню, решту рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1Апеляційну скаргу військової частини А-0225 задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.08 р. скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов військової частини А-0225 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-”Машпроект” (54018, м.Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-а, код ОКПО 31821381, р/р 2600701623 в Укрексімбанку м. Миколаїв, МФО 326739 ) на користь військової частини А-0225 (99007, м.Севастополь, вул Соловйова, 1, код ОКПО 14302650, р/р 35212009000009 в УДКУ у м.Севастополі, МФО 824509) 5000 грн. 00 коп. пені, витрати по сплаті держмита за подачу позовної заяви у сумі 50 грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 04 грн. 48 коп.

Решту позову залишити без задоволення.

Видати наказ.”

2.Стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-”Машпроект” (54018, м.Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-а, код ОКПО 31821381, р/р 2600701623 в Укрексімбанку м. Миколаїв, МФО 326739) на користь військової частини А-0225 (99007, м.Севастополь, вул Соловйова, 1, код ОКПО 14302650, р/р 35212009000009 в УДКУ у м.Севастополі, МФО 824509) держмито за розгляд апеляційної скарги у сумі 25 грн. 00 коп.

3.Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк