Постанова № 20831346, 10.01.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

,

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2012 року Справа № 5002-16/3468-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБалюкової К.Г.,

суддівВидашенко Т.С.,

Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Карасевич В.М., директор, наказ № 5 від 10 січня 2002 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи");

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20 червня 2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод");

тетьої особи: не з'явився (приватне підприємство "ОСОБА_3");

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 25 жовтня 2011 року у справі №5002-16/3468-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" (вул. Машинобудівна, 46, місто Київ, 03680)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (вул. Виноградна, 11, місто Євпаторія, 97420)

третя особа: приватне підприємство "ОСОБА_3" (вул. Одінцова, 16/40, місто Чернігів, 14030)

про стягнення 95770,20 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи"

третя особа: приватне підприємство "ОСОБА_3"

про розірвання договору поставки та зобов'язання вивезти продукцію неналежної якості за власний рахунок зі складу позивача

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод”, про стягнення 95770,20 грн., з яких: 50016,00 грн. сума основного боргу за несплачений товар, 45012,40 сума нарахованого штрафу; 739,80 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Вимоги позову мотивовані невиконанням відповідачем свого зобовязання за Договором поставки поліграфічної продукції № 15-1 від 15 січня 2010 року у вигляді несплати поставленої продукції на суму 50016,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод»предявило зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»про розірвання договору поставки та зобовязання вивезти продукцію неналежної якості за власний рахунок зі складу позивача.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що продукція була отримана, але під час оприбуткування поліграфічної продукції було виявлено її неналежну якість про що був складений відповідний акт та в телефонному режимі повідомлявся представник товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи». Присутня під час огляду продукції ОСОБА_4 майстер позивача відмовилась від підписання акту № 1 від 02 серпня 2010 року. В подальшому, 17 серпня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод»була спрямована телеграма на адресу позивача з пропозицією вивезти неякісну продукцію зі складу заводу, але ці вимоги з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»залишені поза увагою. В якості правового обґрунтування своїх вимог позивач по зустрічному позову посилався на норми статтей 525, 526, 673, частини 2 статті 678, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, пункти 3.1.,4.2.,4.7. договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Відмова у задоволенні первісного позову судом першої інстанції ґрунтується на допущення сторонами порушень умов договору щодо складання акту прийому-передачі продукції, ненадання позивачем доказів того, що відповідачу була поставлена продукція, яка відповідала технічним умовам та тій інформації, що містилась у специфікації.

Відмова у задоволенні зустрічного позову ґрунтується на відсутності підстав для розірвання договору поставки, визначених законодавством, безпідставністю вимог про зобовязання вивезти неякісну продукцію через не передбачення такого обовязку у договорі.

Не погодившись з постановленим судовим актом суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення суду першої інстанції за порушенням вимог чинного законодавства в частині забезпечення прав та обовязків сторін при виконання господарських зобовязань. Так, апелянт зазначає про встановлення, доведення, але не відображення в рішенні суду фактів порушення відповідачем норм законодавства України, зокрема Цивільного та Господарського кодексів, Закону України „Про податок на додану вартість”, положень Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та умов укладеного сторонами договору.

Заявник апеляційної скарги зауважує на доведеності факту прийняття товару належної якості перевізнику, постачання та передачу останнім товару Замовнику, прийняття товару повноважними представниками останнього після належної перевірки його за якість, оформленням товарно-транспортних документів, оприбуткування товар та постанову його на баланс, та ухилення від оплати такого товару, та відсутність відображення таких фактів в оскаржуваному ним рішенні суду.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С. та Волков К.В.

Судове засідання 12 грудня 2011 року відкладено на 10 січня 2012 року.

За розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012 року у звязку зі знаходженням судді Волкова К.В. у відпустці він був замінений на суддю Лисенко В.А.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

До канцелярії апеляційного суду надійшли письмові пояснення 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору приватного підприємця ОСОБА_2, згідно яких він належним чином здійснив доставку товару від товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” товариству „Євпаторійський винзавод”. За участю повноважного представника останнього, товар звільнявся від транспортних пакувань і, після перевірки якості товару, його кількості, був прийнятий. Жодних претензій до якості товару після перевезення не надходило, товар був сухим, товарно-транспортні накладні були підписані повноважними представниками товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський винзавод” без зауважень.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, уточнюючи, що просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський винзавод” просив залишити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року без змін як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні 10 січня 2012 року оголошувалась перерва до 16:15 год. того ж дня.

Після перерви представники сторін до судового засідання не зявились.

Представник 3-ї особи до судового засідання повторно не зявився, про час та місце розгляду справи сповіщений належно.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін та третьої особи не було визнано обовязковою судом апеляційної інстанції, колегія визнала за можливе закінчити перегляд рішення суду першої інстанції за відсутності таких представників.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»(Виробник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод»(Замовник) був укладений договір на поставку поліграфічної продукції № 15-1 (том 1 а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.1. договору Замовник доручає та зобовязаний сплатити, а Виробник зобовязаний виготовити та поставити замовнику поліграфічну продукцію у відповідності з описом та на умовах, які викладені в Додатку до Договору (специфікації), які є його невідємною його частиною.

Вартість та ціна Продукції визначається у рахунках фактурах (пункт 2.1. договору).

Якість продукції визначається її описом та технічними умовами, узгодженими з Замовником в Додатках (специфікаціях) до дійсного договору (пункт 3.1. договору).

Згідно з пункту 3.2. договору кількість продукції визначається в Додатках (специфікаціях) до цього договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору, продукція приймається за Актом приймання передачі уповноваженим представником Замовника у відповідності з Інструкцією П-6 «Інструкція про порядок прийомки продукції виробничо технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю»(затверджена постановою Держарбітража СРСР від 15 червня 1965 року) (зі змінами від 29 грудня 1973 року, від 14 листопада 1974 року) та Інструкції П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю»(затверджена Постановою Держарбітража при Раді міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року (зі змінами від 29 грудня 1973 року та від 14 листопада 1974 року).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що Замовник проводить 100 % оплату поставленої партії Товару на протязі 20 календарних днів з моменту прийомки продукції. Умови оплати за узгодженням сторін можуть бути змінені та вказані у відповідних додатках (Спеціфікаціях) до договору.

Умовами договору, зокрема, розділом 5 передбачений порядок здачиприйомки виконаних робіт. Так, пунктом 5.1. договору встановлено, що закінчення робіт по дійсному договору та поставка оформлюються Актом приймання передачі Продукції.

Згідно позовної заяви товариством з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи”, на виконання умов договору № 15-1 за видатковою накладною № 652 від 22 липня 2010 року поставив товар товариству з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод»на суму 50016,00 грн., який був отриманий представником відповідача на підставі доручення серії ААБ № 826168 від 22 липня 2010 року (том 1 а.с. 17, 20).

Позивачем за первісним позовом на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський вин завод” був спрямований рахунок фактура № 607 від 09 липня 2010 року на суму 50016,00 грн., який останнім сплачений не був, та вимога № вих.70 від 09 березня 2011 року, яка була залишена відповідачем без задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості, штрафу відповідно до пункту 8.3. договору за порушення зобовязань, розмір якого складає 45014,40 грн. та 739,80 грн. суми 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи також знаходиться акт № 17 від 23 липня 2010 року комісії товариства з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” згідно якого транспортна гофротара, в також пакування bag-in-box, що знаходилась в ній, після розпакування (зняття стретч-плівки) вологи на дотик (том 1 а.с. 90).

Згідно листу товариства з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” № 01-1/1185 від 26 липня 2010 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” останнього було повідомлено про виявлену вологість продукції та деформації під час виробництва після її висушування та запрошено Виготовника направити свого представника для складання відповідного двостороннього акту 28 липня 2010 року (том 1а.с.91).

Актами № 1 від 01 серпня 2010 року та № 18 від 03 серпня 2010 року комісією товариства з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” також зафіксована неналежна якість поставленої товариства з обмеженою відповідальністю „ДКБ „Ротекс” за накладними № 652 від 22 липня 2010 року та № 97 від 22 липня 2010 року продукції (том 1 а.с. 95,100).

Посилаючись на непридатність поставленої Виробником продукції для використання через її неналежну якість, товариство з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” заперечувало проти вимог з оплати такої продукції та висувало зустрічні позовні вимоги про розірвання договору № 15-1 на поставку поліграфічної продукції від 15 січня 2010 року та зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” вивезти цю продукцію за рахунок останнього зі складу позивача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, між сторонами у справі був укладений договір на поставку поліграфічної продукції № 15-1 (том 1 а.с. 13-15), відповідно до якого відповідач (Замовник) доручає та зобовязаний сплатити, а позивач (Виробник) зобовязаний виготовити та поставити замовнику поліграфічну продукцію у відповідності з описом та на умовах, які викладені в Додатку до Договору (специфікації), які є його невідємною його частиною.

Враховуючи, що предметом первісного позову у даній справі є відносини щодо оплати поставленого за договором товару, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення про зобовязання, норми глави 54 Цивільного кодексу України та параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частин 1,2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з первісним позивачем вимог та характеру правовідносин сторін, предметом доказування за ними є факт поставки товару за договором, проведеної відповідно до умов останнього та прийняття товару Замовником.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для вирішення господарського спору.

Відповідно до положень статті 34 того ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження факту поставки товару, що був предметом Договору № 15-1 від 15 січня 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” була надана товарно-транспортна накладна № 97 від 22 липня 2010 року з якої вбачається передача товару Виробником перевізнику приватному підприємству „ОСОБА_3” (том 1 а.с.20), та отримання товару після його доставки повноважним представником Замовника (том 1 а.с.20, зворот).

Оскільки товарно-транспортна накладна відповідає вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, такий письмовий документ як доказ відповідає вимогам належності та допустимості доказів при розгляді даної справи.

Крім того, зазначена поставка товару була відображена в податкових даних товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” (том 1 а.с.18).

Факт поставки товару, оформлений товарно-транспортною накладною № 97 від 22 липня 2011 року, не заперечується й відповідачем, отже є доведеним позивачем при розгляді справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог первісного позову, суд першої інстанції послався на те, що сторонами за договором в порушення його умов (пунктів 3.3 та 5.1) не складався акт прийому-передачі продукції, а тому неможливо перевірити кількість та якість продукції відповідно до вимог Інструкції № П-6 та № П-7.

Судова колегія не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, вважаючи його помилковим внаслідок наступного.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що закінчення робіт по дійсному договору та поставка оформлюються Актом приймання передачі Продукції.

Отже, сторони за договором при укладенні договору визначили порядок здачі-приймання виконаних за договором робіт.

Дійсно, акту приймання-передачі продукції сторонами суду надано не було, з посиланням на його втрату, однак, навіть при недотриманні встановленого умовами договору порядку здачі-приймання робіт, факт їх виконання та отримання відповідачем товару був доведений належними та допустимими доказами, зокрема товарно-транспортною накладною, даними податкового обліку, визначеними положеннями діючого законодавства України.

Отже, при вирішенні вимог первинного позову суд послався лише на недотримання сторонами деяких умов договору щодо порядку здачі-приймання робіт, не звернувши уваги та не надавши оцінку іншим доказам у справі, яки доводять факти виготовлення продукції, її поставку та прийняття.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що поставка товару здійснювалась за участю перевізника, та за умовами договору (пункт 3.3) прийняття продукції по акту приймання - передачі здійснюється повноважними представниками Замовника, а тому прийняття продукції без складання зазначеного акту не може свідчити про недотримання саме позивачем умов договору та не є безумовною підставою для відмови в замовленні вимог про стягнення оплати за поставлений товар.

Обставини справи також свідчать про те, що товар був прийнятий повноваженим представником Замовника без зауважень, згідно пояснень перевізника, товар був оглянутий при прийнятті на предмет кількості та якості.

Прийняття товару, виготовленого з матеріалу Виробника та поставленого Замовнику тягне для останнього виникнення обовязку з оплати цього товару, у випадку виявлення в подальшому неякісності товару вимагання від Виробника усунення недоліків (пункт 8.2), але не звільняє від виконання обовязку з оплати товару за договором.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається направлення Замовником у встановленому законом порядку претензій Виробнику товару з приводу його якості, висування відповідних вимог. Єдиний лист товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський винзавод”, спрямований позивачу 26 липня 2010 року (т.1 а.с.54) такою претензією не є, оскільки в ньому вимагалось тільки направлення представника для складання акту.

Доказів оплати отриманої за договором № 15-1 продукції товариством з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” матеріали справи не містять, тому відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, якою унормована заборона односторонньої відмови від зобовязання, сума основної заборгованості у розмірі 50016,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Також позивачем за первинним позовом були заявлені вимоги про стягнення штрафу у сумі 45014,40 грн. та 3% річних у сумі 739,80 грн. за порушення строків оплати, заявлені за період 04 лютого 2011 року по 03 серпня 2011 року (180 днів).

За умовами пункту 8.3 договору поставки № 15-1 за порушення строків оплати вартості, або необґрунтованої відмови від приймання продукції Замовник сплачує Виробнику штраф у розмірі 0,5 % вартості несплаченої продукції, за кожний такий випадок (випадком є окремий календарний день, на протязі якого Замовник зобовязаний виконати свої зобовязання за договором). Сума нарахованого штрафу за кожний випадок прострочення невиконання договірних зобовязань сумується. Нарахований штраф не підлягає зменшенню в судовому порядку у звязку з домовленістю сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” згідно позовної заяви нараховані штрафні санкції за 180 днів прострочення оплати на загальну суму 45014,40 грн., які позивач вважає штрафом.

Проте, із визначенням виду забезпечення виконання зобовязання у договорі № 15-1, як штраф, судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Статями 546, 547 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеного, визначений у пункті 8.3 договору вид неустойки, є пенею.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 ВР визначено, що винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежує строк нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору поставки № 15-1 за порушення строків оплати вартості, або необґрунтованої відмови від приймання продукції Замовник сплачує Виробнику штраф у розмірі 0,5 % вартості несплаченої продукції, за кожний такий випадок (випадком є окремий календарний день, на протязі якого Замовник зобовязаний виконати свої зобовязання за договором).

Разом з тим, згідно статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 07 листопада 2011 року справі № 3-121гс11, яка відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою для всіх суддів України.

Розмір облікової ставки Національного банку України за період з 10 серпня 2010 року складав 7,75%, тобто подвійна ставка дорівнюватиме 15,5%, що складатиме 0,04246% на день, тоді як визначений договором сторін розмір штрафу (пені) дорівнює 0,5% на день, що безумовно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, тому застосуванню при визначенні розміру пені підлягає саме остання.

Виходячи з викладеного, розмір пені за заявлений позивачем період складає (50016,00х0,04246%х180днів:100) 3822,62 грн. та підлягає стягненню з відповідача, оскільки строк оплати продукції за пунктом 4.1 договору настав 13 серпня 2010 року (22.07.2010+20 календарних днів).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, заявлений позивачем за період з 04 лютого 2011 року по 03 серпня 2011 року складає 739,80 грн., визначений позивачем правильно, тому підлягає стягненню на його користь з відповідача у заявленому розмірі.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги первинного позову на суму 54578,42 грн., з яких: 50016 грн. основного боргу, 3822,62 грн. штрафу (пені), 739,80 3% річних.

Також, у даній справі товариством з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод»був заявлений зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»про розірвання договору поставки та зобовязання вивезти продукцію неналежної якості за власний рахунок зі складу позивача, мотивований тим, що продукція за договором № 15-1 була отримана, але під час оприбуткування поліграфічної продукції було виявлено її неналежну якість про що був складений відповідний акт та в телефонному режимі повідомлявся представник товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи». Присутня під час огляду продукції ОСОБА_4 майстер позивача відмовилась від підписання акту № 1 від 02 серпня 10 року. В подальшому, 17 серпня 2010 року винзаводом була спрямована телеграма на адресу позивача з пропозицією вивезти неякісну продукцію зі складу заводу, але ці вимоги з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»залишені поза увагою. В якості правового обґрунтування своїх вимог позивач по зустрічному позову посилався на норми статтей 525, 526, 673, частини 2 статті 678, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, пунктів 3.1.,4.2.,4.7. договору.

Під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом було заявлене клопотання призначення у справі судової товарознавчої експертизи на предмет визначення якості поставленої продукції.

Колегія суддів визнає обґрунтованою відмову судом першої інстанції в задоволенні зазначеного клопотання, яка мотивована закінченням на день розгляду такого клопотання гарантійного терміну поставленої продукції, визначеного Технічними умовами ТУ У 21.2-22865597-001:2007, та зауважує також на те, що за даними позивача за зустрічним позовом, з моменту поставки продукція до цього часу, тобто протягом понад рік знаходиться у нього на складі, згідно акту № 17 відповідач самостійно здійснював просушування продукції, що не виключало її деформації.

Згідно зустрічної позовної заяви, її вимоги ґрунтуються на положеннях статті 678 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки передання товару неналежної якості за договором купівлі-продажу.

Статтею 678 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки передання товару неналежної якості.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (частина 1).

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (частина 4). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (частина 5).

Зазначене вказує на те, що законодавець наділяє покупця рядом прав у випадку отримання ним товару неналежної якості.

Однак, позивач - товариство з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” з врахуванням зазначених вище норм не заявляє жодної переліченої вище вимоги, не направляв відповідачу відповідної претензії з метою вирішення питання щодо якості товару, проте, просить суд розірвати договір з посиланням на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

У звязку з викладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору, оскільки нормами чинного законодавства чітко визначені права покупця у разі передання товару неналежної якості, тоді яктаких вимог позивачем по зустрічному позову не заявлено. При цьому від розірвання договору слід відрізняти односторонню відмову від договору, яка прямо передбачена нормами закону або договору.

Відносно вимог про зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро „Роторні екологічні системи” вивезти за свій рахунок зі складу товариства з обмеженою відповідальності „Євпаторійський винзавод” неякісну продукцію, судова колегія погоджується з відмовою в їх задоволенні як безпідставних, оскільки договором поставки не встановлений обовязок відповідача вчиняти будь-які дії щодо вивезення неякісної продукції.

Місцевий господарський суд вірно визначив, що у позивача по зустрічному позову не існує такого права вимагати від відповідача вчинити дії, які не ґрунтуються на матеріальних правовідносинах, що склалися між сторонами та обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог зустрічного позову як безпідставних з огляду на положення пункту 2 статті 14 Цивільного Кодексу України, згідно якого особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковими для неї.

Таким чином, оскільки господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі були не було надано належної оцінки доказам, які містяться у справі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні первинного позову, колегія суддів вважає за необхідне скасувати таке рішення суду в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро „Ротарні екологічні системи" та задовольнити його позовні вимоги частково.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро „Ротарні екологічні системи" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі №5002-16/3468-2011 в частині відмови в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро „Ротарні екологічні системи" скасувати та прийняти у цій частині нове рішення наступного змісту:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський винзавод” (вул. Виноградна, 11, місто Євпаторія, 97420; код ЄДРПОУ 33271192, р/р 26003001306814 в філії ПАТ „ОТП Банк”, МФО 313872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро „Ротарні екологічні системи" (вул. Машинобудівна, 46, місто Київ, 03680; код ЄДРПОУ 22865597, р/р № 26000289685001 в філії „Розрахунковий центр” ПАТ „Приватбанк” в м. Києві, МФО 320649) суму основної заборгованості у розмірі 50016,00 грн., суму штрафу у розмірі 3822,62 грн., суму 3% річних у розмірі 739,80 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 545,78 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 134,49 грн.

В іншій частині первісного позову відмовити."

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі №5002-16/3468-2011 залишити без змін

3. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяК.Г. Балюкова

СуддіТ.С. Видашенко

В.А. Лисенко

Розсилка:

1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" (вул. Машинобудівна, 46, місто Київ, 03680)

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (вул. Виноградна, 11, місто Євпаторія, 97420)

3. Приватному підприємству "ОСОБА_3" (вул. Одінцова, 16/40, місто Чернігів, 14030)