Постанова № 20831186, 11.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2012                                                                                           № 12/148-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.01.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Бородянка» на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2011 (дата підписання - 03.10.2011),

у справі           № 12/148-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до 1. Виконавчого комітету Бородянської селищної ради

Бородянського району Київської області

2.          Закритого акціонерного товариства «Бородянка»

третя особа Бородянська районна спілка споживчих товариств

про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області, Закритого акціонерного товариства «Бородянка» за участю третьої особи - Бородянської районної спілки споживчих товариств про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2011 позов задоволено. Визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на :

- ресторан «Бородянка», розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 339;

- цілісний майновий комплекс «Хлібохарчкомбінату», розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1/2;

- цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4.

Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «Бородянка» на користь Київської обласної спілки споживчих товариств 13 840, 40 грн. витрат на сплату державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство «Бородянка» звернулось з апеляційною скаргою б/н від 13.10.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач-2 вказує на те, що позивач не скористався правом на звернення до належних державних органів з питань оформлення права власності на спірне майно, а тому ухвалюючи рішення суд першої інстанції фактично підмінив інші державні органи, що діючим законодавством наділені правом вирішувати питання права власності.

Крім того, заявник зазначає, що позивачем не було доведено, що певна кількість об’єктів нерухомості, будівництво яких вів позивач, складає цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташованого за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 16.11.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.11.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з задоволенням клопотання представників відповідача-2 та третьої особи про відкладення розгляду справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.12.2011 провадження у справі № 12/148-11 було зупинено до закінчення розгляду справи (прийняття остаточного рішення відповідно до ГПК України) № 333/10-05/20-07/15 за позовом за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Виконавчого комітету Бородянської селищної ради про визнання недійсними рішення виконкому Бородянської селищної ради № 218 від 26.10.2001.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 поновлено апеляційне провадження у справі № 12/148-11 та призначено розгляд справи на 11.01.2012.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Буравльова С.І. та Кропивної Л.В.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи закінчення двомісячного строку розгляду апеляційної скарги та те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Визнаючи за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на ресторан «Бородянка», розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 339; цілісний майновий комплекс «Хлібохарчкомбінату», розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, Ѕ; цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4, місцевий господарський суд в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2010 у справі № 333/10-05/20-07/1519/7-10 встановлено законність належності позивачу та наявність у останнього майнових прав власника на об‘єкти нерухомості у вигляді ресторану «Бородянка», цілісного майнового комплексу «Хлібохарчкомбінату» та цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства, якими відповідач 2 лише користувався, на підставі того, що будівництво спірних об’єктів здійснювалося саме за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств.

Проте, колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з правовою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також рівність суб’єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).

Згідно частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Так, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів судом, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, може бути, зокрема, визнання права.

При цьому, згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач, посилаючись на ту обставину, що його силами та коштами збудовані приміщення, що встановлені в рішенні господарського суду Київської області від 15.11.2010 у справі № 333/10-05/20-07/1519/7-10, яке набрало законної сили, вважав, що набув прав власності на ресторан «Бородянка», цілісний майновий комплекс «Хлібохарчкомбінату» та цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Проте, судова колегія вважає, що для визнання його права власності на цілісний майновий комплекс за вказаних обставин є недостатніми, адже не доведено, що внаслідок побудови будівель позивач став власником підприємства, виробнича діяльність якого здійснюється у тому числі на базі будівель і споруд, збудованих позивачем.

Згідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Істотною рисою підприємства як сукупності різних видів майна є те, що ця сукупність є єдиною у розумінні того, що саме об'єднане майно забезпечує виробничу діяльність усього комплексу юридичної особи.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем у прохальній частині вказані ні спірні нежитлові приміщення, які, на його думку, були побудовані Київською обласною спілкою споживчих товариств та стали частинами цілісного майнового комплексу «Хлібохарчкомбінату» та цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства, а весь цілісний майновий комплекс, який включає в себе рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку.

Крім того, позивач просив визнати право власності на ресторан «Бородянка», як на юридичну особу в цілому, на її бренд, а не як на нежитлове приміщення з зазначенням площі спірного нерухомого майна.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судовою колегією було встановлено, що позивачем не були подані належні та допустимі докази, які б підтверджували виникнення у останнього права на весь цілісний майновий комплекс «Хлібохарчкомбінату» та цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, включаючи рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Бородянка» на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 28.09.2011 у справі № 12/148-11 - скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Бородянка» на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2011 у справі № 12/148-11 задовольнити.

2.          Рішення господарського Київської області від 28.09.2011 у справі № 12/148-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3. Стягнути з Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, код 01753776) на користь Закритого акціонерного товариства «СТ Бородянка» (07800, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вул. Леніна, буд. 343, код 30197593) 6920, 20 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді