Рішення № 20829512, 11.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.12 р. Справа № 37/316

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Микитівський машинобудівельний завод „Кераммаш”, м. Горлівка

про: стягнення за договором про надання послуг по охороні обєкту №001 від 01.07.2007р. суми основного боргу у розмірі 35350,00 грн., 3% річних у розмірі 2036,73 грн., пені у розмірі 11953,62грн., інфляційних витрат у розмірі 5019,00 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Горбовський О.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Микитівський машинобудівельний завод „Кераммаш”, м. Горлівка, про стягнення за договором про надання послуг по охороні обєкту №001 від 01.07.2007р. суми основного боргу у розмірі 35350,00 грн., 3% річних у розмірі 2036,73 грн., пені у розмірі 11953,62 грн., інфляційних витрат у розмірі 5019,00 грн.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові суми, які знаходяться на банківських рахунках та майно, що належить відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобовязання за договором про надання послуг по охороні обєкту №001 від 01.07.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 31.10.2011р. порушив провадження у справі №37/316.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач відповідно до виступу в судовому засіданні (протокол судовго засідання від 11.01.2012р.) та заяві б/н від 11.01.2012р. визнав позовні вимоги в повному обсязі, та зазначив, що протягом розгляду справи ним було сплачено грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 25.11.2011р. склад суду змінювався.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 01.07.2007р. між Позивачем (Охорона) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір №001 про надання послуг по охороні обєкту, відповідно до умов п.п. 1.1 якого Позивач («виконавець» за договором) з 01 липня 2007 року зобов'язався надавати Відповідачу («замовнику» за договором) послуги з охорони об'єкта - ТОВ „ММЗ «КЕРАММАШ», розташований за адресою: 84691, Донецька область, м. Горлівка, пос. Гольмовський, вул. Ворошиловоградська, 9.

В п. 2.1 Договору, сторони погодили щомісячну вартість послуг по охороні об'єкта, у розмірі 11000,00грн. в місяць.

Згідно п. 2.2. договору, об'єм фактично виконаних робіт щомісячно оформлюється сторонами відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 2.3. Договору визначено порядок оплати послуг передоплатою до 5-го числа по виставленому позивачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Додатковою угодою до Договору від 24 березня 2008 року, копія якої додається до позовної заяви, яка набула чинності з 01 квітня 2008 року, і є невід'ємною частиною договору, встановлено щомісячну вартість послуг по охороні об'єкта, в розмірі 14300,00 грн.

У п. 6.1 Договору визначено строк чинності цього договору один рік, але в п.6.2. договору встановлено, що договір продовжує свою дію до письмового повідомлення однієї зі сторін, у разі відсутності заяви сторони про намір розірвати договір у місячний термін до закінчення дії договору.

В додатковій угоді від 01.07.2008р., сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009р.

Додатковою угодою до договору від 25 листопада 2009 року договір розірвано з 30 листопада 2009 року охорона знята з об'єкта.

Позивач надав заяву від 12.12.2011р., в якій підтвердив, що інших договорів, крім договору №001 про надання послуг по охороні обєкту від 01.07.2007р. між сторонами не укладалось, протилежного відповідачем не доведено.

Позивач згідно вимог договору, надав відповідачеві послуги в повному обсязі з 01 липня 2007 року по 30 листопада 2009 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (послуг) за № 2 від 31.07.2007р., № 5 від 31.08.2007р., №7 від 30.09.2007р., № 11 від 31.10.2007р., № 15 від 30.11.2007р., № 18 від 31.12.2007р., № 2 від 31.01.2008р., № 7 від 29.02.2008р., № б\н від 31.03.2008р., № б\н від 30.04.2008р., № 17 від 31.05.2008р., № 26 від 30.0б.2008р., № б\н від 31.07.2008р., № б\н від 31.08.2008р., № б\н від 30.09.2008р., № б\н від 31.10.2008р., № 6\н від 30.11.2008р., № 6\н від 31.12.2008р., № б\н від 31.01.2009р., № б\н від 28.02.2009р., № б\н від 31.03.2009р., № б\н від 30.04.2009р., № б\н від 31.05.2009р., № б\н від 30.06.2009р., № 6\н від 31.07.2009р., № б\н від 31.08.2009р., № б\н від 30.09.2009р., № б\н від 31.10.2009р., № б\н від 30.11.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи, які підписані відповідачем і скріплені його печаткою, але відповідач за твердженням позивача станом на дату подачі позовної заяви до суду повністю не оплатив названі послуги в розмірі 35350,00грн.

Відповідно до гарантійного листа від 27 травня 2011 року відповідач зобов'язався сплатити заборгованість за договором про надання послуг з охорони об'єкта у розмірі 35350,00грн. до 01 жовтня 2011 року.

Відповідач своє зобов'язання сплатити заборгованість до 01 жовтня 2011 року не виконав, заборгованість за Договором не сплатив.

Згідно акту звірки розрахунків станом на 01.10.2011р. відповідач не сплачував вчасно та в повній мірі за надані охоронні послуги, у звязку з чим утворилась заборгованість в розмірі 35350,00грн., яка була визнана відповідачем при підписанні даного акту звірки.

Позивачем була надана відповідачу претензія з вимогою сплатити заборгованість за договором в сумі 35350,00грн. Докази отримання даної претензії відповідачем, наявні в матеріалах справи, а саме напис на даній претензії: „вх. №220 від 29.09.2011р.”.

Однак, заборгованість відповідачем сплачена не була, в звязку з чим позивач звернувся до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобовязань за договором.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених договором №026 від 12.05.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобовязується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №001 від 01.07.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 2.3 договору зазначено, що оплата охоронних послуг здійснюється передоплатою до 5-го числа по виставленому позивачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України по справі № 37/405 від 29.09.2009р.

За таких обставин відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за

надані послуги (охоронних послуг) не пізніше пятого числа кожного місяця.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг відповідач не в повному обсягу оплати надані йому послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 35350,00грн., підтверджена актом звірки розрахунків станом на 01.10.2011р., доказів сплати якої всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Як встановлено судом, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду оплачено суму заборгованості, відповідно до платіжного доручення №2553 від 01.12.2011р. та №2416 від 03.11.2011р., наявних в матеріалах справи, на загальну суму в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 000 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до матеріалів справи, заборгованість відповідача на дату винесення рішення становить 25350,00грн.

Крім того відповідач, відповідно до заяви б/н від 11.01.2012р., визнав позов у повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відтак, нездійснення оплати наданих послуг згідно умов договору кваліфікується судом як порушення відповідачем грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, зважаючи на що заявлені вимоги в цій частині судом задовольняються у повному обсягу в розмірі 25350,00грн.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 11953,62 грн. за період з 01.12.2009р. по 30.11.2011р.

Відповідно до п. 2.4. договору у випадку несвоєчасної оплати за фактично надані послуги замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені здійснювалось позивачем без урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України за 6 місяців з моменту виникнення зобовязань.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме пеня в розмірі 3027,88 грн.

Позивач у позовній заяві також просить стягнути з відповідача суму 3 % річних в розмірі 2036,73 грн. за період з 01.12.2009р. по 31.10.2011р. та інфляційні витрати в розмірі 5019,00 грн. за період з грудня 2009р. по вересень 2011р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Самостійно здійснив розрахунок 3% річних, суд прийшов до висновку, що дані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в розмірі 2033,84 грн.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 5019,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові суми, які знаходяться на банківських рахунках та майно, що належить відповідачу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач не надав суду обґрунтованих доказів, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд відмовляє в задоволенні вимоги про вжиття заходів щодо забезпечення позову. Що стосується накладення арешту на майно відповідача, вимога задоволенню не підлягає у звязку з тим, що позовні вимоги по цій справі повязані зі стягненням коштів, на підставі чого, суд не бачить підстав для накладення арешту на майно відповідача. Крім того, позивачем не доведено наявність майна у відповідача. На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу в забезпеченні позову.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами, однак відповідних доказів суду не надано, в звязку з чим суд відмовляє в клопотанні стягнути з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 400,00 грн.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 77, 78, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Микитівський машинобудівельний завод „Кераммаш”, м. Горлівка про стягнення заборгованості у сумі 10000 грн. 00 коп. припинити, у звязку з відсутністю предмету спору.

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Микитівський машинобудівельний завод „Кераммаш”, м. Горлівка, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Микитівський машинобудівельний завод „Кераммаш” (84691, Донецька область, м.Горлівка, вул.Ворошиловоградська, 11, ЄДРПОУ 32406477, р/р260040552100124 в ГФ „Приватбанк” м. Горлівка, МФО 335515) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в філії Донецьке РУ АТ „Банк Фінанси та Кредит”, МФО 335816) заборгованість в розмірі 25350,00грн., пеню в розмірі 3027,88 грн, 3 % річних в розмірі 2033,84 грн., інфляційні витрати в розмірі 5019,00 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 454,30грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 81,24грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Микитівський машинобудівельний завод „Кераммаш” (84691, Донецька область, м.Горлівка, вул.Ворошиловоградська, 11, ЄДРПОУ 32406477, р/р260040552100124 в ГФ „Приватбанк” м. Горлівка, МФО 335515) на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 16.01.2012р.

Суддя Курило Г.Є.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012р.