Рішення № 20829498, 16.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.12р.Справа № 8/5005/16476/2011 За позовом Дочірнього підприємства "Капарол Україна", (с. Віта Поштова, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.Л.", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 09/00041-2009 від 10.03.2009р. у загальному розмірі 24 144,51 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 08.12.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Капарол Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.Л." (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 09/00041-2009 від 10.03.2009р. у загальному розмірі 24 144,51 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 20 029,41 грн. - основний борг, 1 557,79 грн. - пеня, 1 793,13 грн. - інфляційні втрати, 764,18 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 09/00041-2009 від 10.03.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач двічі у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання поштовими повідомленнями № 4904404551753 та № 4904404614488, які знаходиться в матеріалах справи, що підтверджується направленням ухвали суду на адресу відповідача витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.12.2011р. за № 12365743.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2009 року між позивачем, як постачальник, та відповідачем, як покупець, було укладено договір поставки № 09/00041-2009 (далі - договір), згідно п. 1 договору, постачальник зобов'язується поставляти у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець, зобов'язується приймати та сплачувати вартість товару в порядку і на умовах передбачених договором та додатками до цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.09р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. Договір без складання додаткового письмового документу буде вважатися автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік до 31.12.2015 року, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до 31 грудня, кожного наступного календарного року після підписання цього договору, не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору (п.п. 14.1, 14.2 договору).

У відповідності до укладеного договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 39 351,17 грн.

Передача товару позивачем і прийняття товару відповідачем підтверджується видатковими накладними № РН-10/00916 від 01.04.2010р. на суму 9 221,76 грн., № РН-10/05433 від 06.09.2010 року на суму 30 129,41 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 19 321,76 грн.

Відповідно до п. 4.3 укладеного договору відповідач повинен здійснити оплату шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, в порядку визначеному сторонами у додатку № 2 до цього договору. Пунктом 2.2.2. додатку № 2 до договору передбачено, що строк виконання зобов'язання покупця по оплаті товару починається з дати вказаної у рахунку-фактурі на оплату товару і закінчується через 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити грошові кошти, але вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на 03.10.2010 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за переданий товар у сумі 20 029,41 грн.

Згідно п. 9.7 договору, у разі порушення сплати сум за договором, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення за весь період прострочення.

На підставі п. 9.7 договору, позивач просить суд стягнути пеню, згідно розрахунків які додані до позовної заяви. Розмір нарахованої пені становить 1 557,79 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 793,13 грн. та 3% річних у сумі 764,18 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором поставки № 09/00041-2009 на загальну суму 24 144,51 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 1 557,79 грн., інфляційних втрат у сумі 1 793,13 грн. та 3% річних у сумі 764,18 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.Л." (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 10, кв. 401; код ЄДРПОУ 34885055) на користь Дочірнього підприємства "Капарол Україна" (08170, Київська область, с. Віта Поштова, вул. Карла Маркса, 200-А; код ЄДРПОУ 32593100) - 20 029 (двадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 41 коп. основного боргу, 1 557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 79 коп. пені, 1 793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 13 коп. інфляційні втрати, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 18 коп. 3% річних, 1 412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Повне рішення складено 16.01.12р.