Рішення № 20828750, 11.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2012Справа №5002-18/5051-2011 за позовом - Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря", АР Крим, Ленінський район, с. Октябрське (98228, Ленінський район, с. Октябрське, вул. Київська, 97-а)

про стягнення 9 593,18 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 пров. ю/к, довіреність від 04.10.2011 року

Від відповідача не зявився

Суть пору: Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря" ( далі відповідач ), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 9593,18 грн., з яких: 8937,24 грн. сума основного боргу; 438,36 грн. пеня;113,28 грн. індекс інфляції; 104,30 грн. 3% річних від суми боргу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 3 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 1-07-178сфл, згідно якого у позивача перед відповідачем виникли зобовязання по передачі у користування на визначений договором строк предмету лізингу.

Згідно з п. 3.5.3 Договору, Лізингоодержувач зобовязується згідно, погодженого з позивачем, графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, передавши відповідачу майно, проте відповідач свої зобовязання не виконав, з чого створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 12.12.2011 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів по справі. Суд задовольнив заявлене клопотання.

У судовому засіданні 22.12.2011 року суд почав розгляд справи по суті.

11.01.2012 у судовому засіданні представник позивача надав суд розрахунок 3% річних.

Суд залучив такий розрахунок до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання чотири рази не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання чотири рази не зявився, письмовий відзив на позов суду не представив, свою правову позицію суду не довів, суд вважає можливим розглянути дану справу у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

3 квітня 2007 року між ВАТ НАК "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заря» було укладено договір фінансового лізингу № 1-07-178сфл.

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє протягом строку лізингу, але не довше 10 років (п. 8.1. договору).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. № 951, яка набрала чинності 16.09.2011, у відповідності з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" назву Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» змінено на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до розділу 1 договору, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору “Кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, що є специфікацією предмету лізингу, а лізінгоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт), що укладається у 5 автентичних примірниках. (п. 2.2 договору).

Стаття 807 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Заря» майно, а саме: - Універсальний дисковий агрегат УДА-4,5-20 (зав. № 5902), у кількості одна одиниця, загальною вартістю 52572,00 грн.

Факт отримання майна підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 34 від 28.04.2007.

Розділом 3 договору встановлено права та обовязки сторін, а саме: лізингодавець має право, зокрема, вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 днів.

Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (п. 3.5.3 договору).

Лізингоодержувач зобовязаний за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом трьох місяців поспіль або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця добровільно повернути йому предмет лізингу згідно акту приймання-передачі в технічно справному і комплектному стані (п. 3.5.4 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору “Графік сплати лізингових платежів”.

Лізингоодержувач за період користування технікою із 28.01.2011 по 28.10.11 був зобов'язаний сплатити 8937,24 грн., які взагалі не були сплачені відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості за договором фінансового лізингу від 1-07-178 сфл у сумі 8937,24 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 8937,24 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму за період з лютого 2011 року по жовтень 2011 року у розмірі 113,28 грн. та 3% річних у сумі 104,30 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги порушення відповідачем графіку внесення платежів, позивач правомірно звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення інфляційної суми та 3% річних.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунки позивача щодо інфляційної суми (а.с. 6-7) та 3% річних (а.с. 69), суд погоджується з такими розрахунками, у звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 113,28 грн. та 3% річних у сумі 104,30 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 438,36 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач просить стягнути пеню у сумі 438,36 грн. (а.с. 6), суд знаходить їх вірним, у звязку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 438,36 грн. за прострочення виконання зобовязання по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 1-07-178 сфл.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.

11.01.2012 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.01.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря", АР Крим, Ленінський район, с. Октябрське (98228, Ленінський район, с. Октябрське, вул. Київська, 97-а, код ЄДРПО України 22266909) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПО України 30401456; р/р 26006010890602 в ЗАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346) основний борг у сумі 8937,24 грн., пеню у сумі 438,36 грн., інфляційну суму у розмірі 113,28 грн., 3% річних у сумі 104,30 грн. та 1411,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.