Постанова № 20828158, 11.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/2062/11 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Черкащенка М.М.,

Жукової Л.В.,

Студенця В.І.,

за участю представників

сторін позивача –Таран Н.М.;

відповідача –не з'явився;

СДПІ –не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від15.08.2011

та на рішеннягосподарського суду Харківської області

від08.04.2011

у справі№ 5023/2062/11

за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"

доПриватного підприємства "Донком"

про визнання недійсним правочину В С Т А Н О В И В:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі –АК "Харківобленерго") звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Донком" (далі –ПП "Донком") про визнання недійсним правочину № 2/08/02 укладеного 08.02.2010 між АК "Харківобленерго" та ПП "Донком".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2011 порушено провадження у справі № 5023/2062/11 за позовом АК "Харківобленерго" до ПП "Донком" про визнання недійсним правочину.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2011 (суддя Жигалкін І.П.) у задоволенні позову АК "Харківобленерго" відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пшай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 та рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2011, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове, яким позов АК "Харківобленерго" задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 11.01.2012.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено планову виїзну документальну перевірку АК "Харківобленерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 № 1190/23-1/00131954. Перевіркою встановлені факти, що свідчать про нікчемність правочинів, які мали місце між АК "Харківобленерго" та ПП "Донком", оскільки вони порушували публічний порядок, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Донком", а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків, що підтверджується актом від 04.04.2011 № 919/1800/33817335.

Між АК "Харківобленерго" (замовник) та ПП "Донком" (підрядник) укладено договір підряду від 08.02.2010 № 2/08/02 (далі - договір).

Згідно п.п. 1.1, 1.2. договору підрядник зобов’язувався власними та залученими силами та засобами зі своїх матеріалів, виконати для АК "Харківобленерго" роботи з встановлення розвантажувальної КТП 6/0,4 кВ - 630кВА із будівництвом мереж 6-0,4 кВ по вул. Дністровській –ріг бульвару Дністровський, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію замовнику, ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт та протягом гарантійного строку експлуатації об’єкта. У разі придбання обладнання підрядником за рахунок авансу, оформлення операції здійснюється згідно з листом Держбуду України №7/7-284 від 10.04.2001. Замовник зобов’язаний прийняти та оплатити виконані роботи підряднику у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору визначається по узгодженню сторін, є динамічною і складає 430 000, 00грн., в т.ч. ПДВ –71 666, 67грн.

Судами встановлено, що договір складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України, підписано сторонами, складено видаткові накладні, підписані акти здачі-приймання виконаних робіт, виписані податкові накладні та розрахунки між сторонами підтверджуються банківськими виписками.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Судами встановлено, що згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обставини щодо передачі товару саме в рамках спірних договорів повинні засвідчувати виключно первинні документи, складені в порядку визначеному зазначеним Законом.

Безпідставність складання згаданих документів Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові належними доказами не підтверджено, зокрема, відсутні та Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не надані докази звернення до правоохоронних органів, наявності вини певних осіб, яка виражається в намірі порушити встановленим законом порядок сторонами правочину або однією зі сторін, висновки суду з кримінальної справи з цього приводу, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо.

Також судами встановлено, що наданий акт № 919/1800/33817335 від 04.04.2011 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП "Донком" не містить підписів осіб, що його складали, що взагалі унеможливлює його прийняття в якості належного та допустимого доказу.

Виходячи із фактичних обставин справи встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх доводами щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог АК "Харківобленерго".

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 та рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 у справі № 5023/2062/11 –без змін.

Головуючий - суддя                                                  Черкащенко М.М.

Судді:                                                                                Жукова Л.В.

                                                                                Студенець В.І.