Рішення № 20823268, 22.12.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №2-5213/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Лапоног Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією,

ВСТАНОВИВ:

ККП «Маріупольтепломережа»звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію (опалення) за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року у розмірі 18082,18, з них: 15082,18 грн. основний борг, 2300,17 грн. інфляційні та 744,78 грн. 3% річних.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що 15.10.2008 р. з відповідачкою був укладений договір №289ж на постачання теплової енергії. Щомісяця ОСОБА_1 направлялися рахунки-фактури на оплату. До листопада 2009 року вона сплачувала їх, а коли у листопаді 2009 року представники «Маріупольтепломережі»виявили більшу опалювальну площу приміщення на 274,3 м2, ніж було вказано у договорі (41,5 м2), вона припинила сплату. При цьому сама ОСОБА_1 не була присутня і акту про це не підписувала. Тому з листопада 2009 року нарахування проводили виходячи з усієї площі та показників тепломіру на будинку. Коли в «Маріупольтепломережі»сталася пожежа, то були знешкодженні деякі документи, але документи стосовно ОСОБА_1 зберігалися у юридичному відділу, тому залишилися у цілісності.

Відповідачка у судове засідання не зявилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 була власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з 26.12.2007 р. до січня 2011 р. Ніяких договорів, дислокацій, актів з представниками позивача вона не підписувала і нікому не доручала цього робити, рахунків на оплату не отримувала. У належному їй приміщенні дійсно мається теплопостачання, але опалювальна площа складає 41,5 м2.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані у справі докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до договору на постачання теплової енергії №289ж від 15.10.2008 р. та дислокації до договору ОСОБА_1 зобовязувалася оплачувати теплову енергію, подану до приміщення по АДРЕСА_1 площею 41,5 м2 за затвердженим тарифами. Даним договором також передбачено, що: у випадку зміни тарифів нові є обовязковими для застосування; рахунок на сплату може бути вручений уповноваженій особі або працівнику споживача; у випадку неотримання рахунку до 10-го числа наступного місяця споживач зобовязаний самостійно його отримати у постачальника; у випадку несплати рахунку споживачу нараховується пеня.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності договірних зобовязань між сторонами суд до уваги не приймає, оскільки вони нічим не підтвердженні, а спростовуються зазначеним договором та фактичними діями ОСОБА_1 по сплаті послуг з опалення до листопада 2009 року, що сторонами не заперечується, тому додаткового доказування не вимагає.

Актом від 15.10.2009 р. зафіксовано включення опалення по АДРЕСА_1

Згідно рішенню виконавчого комітету Маріупольської міської ради №89 від 12.03.2009 р. тариф з централізованого опалення при наявності прибору обліку становить 667,56 грн. за 1 Гкал.

З рахунків №11-262312/01 від 26.11.2009 р., №12-262312/01 від 24.12.2009 р., №01-262312/01 від 25.01.2010 р., №02-262312/01 від 23.02.2010 р., №03-262312/01 від 24.03.2010 р. та №04-262312/01 від 26.04.2010 р. вбачається, що ОСОБА_1 загалом нараховано за теплоенергію 15082,18 грн.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Та обставина, що ОСОБА_1 особисто не отримувала дані рахунки, не може слугувати підставою для звільнення її від сплати наданих послуг з теплопостачання, оскільки це не передбачено умовами вищезазначеного договору.

Окрім того, послуги з теплопостачання відповідачкою отримувались, вона від їх отримання не відмовлялася у встановленому законом порядку, а згідно ізст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Проте з наданої позивачем картки обліку витрат теплової енергії по будинку АДРЕСА_1 вбачається, що опалювальна площа ОСОБА_1 41,5 м2 відповідає коефіцієнту 0,0097, який береться для розрахунку спожитої теплової енергії від усього будинку. Але у січні-березні 2010 р. цей коефіцієнт становить вже 0,0692, що відповідає площі 315,8 м2, тоді як у квітні 2010 р. знов вказані попередня площа і коефіцієнт.

Дана обставина та пояснення представника позивача щодо виявлення у ОСОБА_1 більшої опалювальної площі судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені ніякими належними доказами (двостороннім актом, додатковою угодою до договору тощо).

Тому відповідно до показників будинкового лічильника ОСОБА_1 повинна сплатити за спожиту теплову енергію суму у розмірі: листопад 2009 р. 309,08 грн., грудень 2009 р. 385,18 грн., січень 2010 р. 101,982 Гкал * К 0,0097 * 667,56 грн. = 660,22 грн., лютий 2010 р. 95,534 Гкал * К 0,0097 * 667,56 грн. = 618,83 грн., березень 2010 р. 584,78 грн., квітень 2010 р. 419,23 грн., а загалом 2977,32 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (3% річних та інфляційних) у розмірі 3044,95 гривень не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобовязаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом або договором розмірах. Отже, спеціальним законом, яким є Закон України «Про житлово-комунальні послуги»і який регулює правовідносини сторін у галузі надання комунальних послуг, передбачається відповідальність споживача за несвоєчасну оплату отриманих комунальних послуг лише у вигляді пені. Відповідальність споживача у вигляді сплати інших сум, у тому числі 3% річних та інфляційного нарахування, вказаним Законом не передбачена.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд згідно із ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (16,47%) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 4,94 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 31 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 58-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” (р/р №2603333 у ПАТ «ПУМБ»м. Донецька, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2977,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 4,94 грн., а всього - 2982 (дві тисячі девятсот вісімдесят дві) гривні 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 31 гривні.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В. Турченко