Рішення № 20818090, 11.01.2012, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-2533/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька в складі:

головуюча суддя Гладка І.А.

при секретарі Фадєєвій Г.О.

за участю

позивачки: ОСОБА_1,

представника відповідача Любого А.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька»про стягнення заборгованості з заробітної плати, розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку з затриманням трудової книжки,

В С Т А Н О В И В

В жовтні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила зобовязати відповідача стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за червень вересень 2011 року, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 01.12.09 по день звільнення, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку, вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у звязку із затриманням трудової книжки, а також надати суду довідку про заробітну плату у 2011 році, наказ про прийом на роботу та про звільнення з роботи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 01 грудня 2009 року вона працювала на посаді інженера-землевпорядника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька», 01 серпня 2011 року вона подала заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України, оскільки на підприємстві зупинили виплату заробітної плати. При звільненні з нею не був проведений розрахунок: не виплачена заборгованість з заробітної плати, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, не видано трудову книжку. Позивач вважає, що на підставі ст.ст.44, 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України має право на отримання від колишнього працедавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька»заборгованість з заробітної плати за період з 01 серпня 2011 року по 22 серпня 2011 року у сумі 2700 грн., грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у сумі 1316,51 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку у сумі 2849,11, вихідну допомогу у сумі 2970 грн. та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у звязку із затриманням трудової книжки у сумі 2849,11 грн., а всього просила стягнути з відповідача 12684,73 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, також додала, що їй виплачувалася зарплата за червень 2011 року, трудову книжку вона отримала у слідчого, який вилучив її у підприємства, та вже влаштувалася на нову роботу.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та суду пояснив, що дійсно у підприємства перед позивачем існує заборгованість ыз заробітної плати за липень-серпень 2011 року у сумі 1980 грн., заробітну плату за червень позивачка отримала своєчасно у сумі 990 грн., що підтверджується відомістю та фінансово-господарськими документами, які були вилучені. Вимоги щодо виплати вихідної допомоги вважав такими, що не ґрунтуються на нормах трудового законодавства. Разом з тим, вважає, що в діях підприємства відсутній склад правопорушення, оскільки всі документи, печатки, трудові книжки були вилучені робітниками міліції, на усі рахунки підприємства накладені арешти, тому вини підприємства у затримці виплати розрахунку, видачі трудової книжки, тощо, немає.

Суд, розглянувши цю цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 1 Цивільно-процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 11 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст. 174 Цивільно-процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з вимогами ст. 47 Кодексу законів про працю України - власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, зазначений у ст. 116 цього Кодексу. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст.44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька» від 01 грудня 2009 року позивач була прийнята на роботу на посаду інженера-землевпорядника у Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька»; відповідним наказом від 22 серпня 2011 року позивач була звільнена з цієї посади за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наданою представником відповідача довідкою заробітна плата позивачки у червні, липні, серпні 2011 року складала 990 грн. щомісяця. Оскільки представник відповідача визнав позов в частині заборгованості із заробітної плати за липень-серпень у сумі 1980 грн., а позивач у судовому засіданні не заперечувала проти зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за липень, серпень 2011 року, тому позовні вимоги в цій частині суд вважає за необхідне задовольнити.

Оскільки позивач не представила суду доказів порушення працедавцем вимог закону України про працю, крім того, діючим законодавством України не передбачена виплата вихідної допомоги працівнику при припиненні трудового договору за власним бажанням, у задоволені даних позовних вимог необхідно відмовити.

Судом також встановлено, що постановою Київського районного суду м.Донецька від 09 липня 2011 року накладено арешт на видаткову частину рахунків, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька», а згідно з протоколами від 19 липня 2011 року слідчими СВ НМ ДПА у Донецькій області під час обшуків були вилучені печатки, фінансово-господарські та кадрові документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька», про що в матеріалах справи містяться копії відповідних письмових доказів.

Отже, представником відповідача представлено суду відповідні письмові докази, що підприємство позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність, виконувати свої договірні зобов'язання, отримувати доход та здійснювати будь-які виплати з рахунків, а відсутність печатки та статутних документів позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька», можливості відкрити інші рахунки.

На підставі зазначеного, вбачається, що на момент розгляду даної цивільної справи, у відповідача відсутня вина у затримці виплати розрахунку при звільнені перед позивачем, а підстави для стягнення з нього компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримки виплати - відсутні.

Позовні вимоги про виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 1 316,51 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки позивач всупереч вимог ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України не переконала суд в тому, що їй відпустка не надавалася, а відповідач позбавлений можливості спростувати таку інформацію через зазначені вище обставини, які ніким у судовому засіданні не оспорені.

Обговорюючи позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 2849,11 грн., суд виходив із наступного.

Згідно з п.32 розяснень Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів»та згідно зі ст.235 Кодексу законів про працю України, оскільки оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Оскільки трудова книжка не видавалася позивачу не через вину працедавця, а позовні вимоги не стосуються поновлення на роботі, факту вимушеного прогулу немає, то у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку в сумі 2849,11 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем не представлено суду доказів того, коли саме нею було отримано трудову книжку, у звязку з чим, неможливо розрахувати суми грошових коштів до виплати та обєктивно розглянути цю позовну вимогу.

Отже, з огляду на фактично встановлені під час розгляду обставини даної цивільної справи, заслухав пояснення учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька» про стягнення заборгованості із заробітної плати, розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у звязку із затриманням трудової книжки, частково обґрунтовані, тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір»судовий збір у сумі 214,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 116, 117, 233, 235, 2371 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 61, 213-215, 216, 218, 203, 223, 224-225 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька»про стягнення заборгованості з заробітної плати, розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку з затриманням трудової книжки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька»(код ЄДРПОУ 35098736) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 1980 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління та кадастр м.Донецька»(код ЄДРПОУ 35098736) на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя І.А. Гладка

11.01.2012