Ухвала суду № 20811587, 02.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року справа №2а/0570/12999/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Гуринович А.Б.

за участю:

представника позивача: Борозенцева С.В.

представника відповідача: Коростильова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агроінвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0000612302/0/21601 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 518881,25грн., з якої основний платіж 415105,00грн. та штрафна санкція у розмірі 103776,25грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0000612302/0/21601 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 518881,25грн., з якої основний платіж 415105,00грн. та штрафна санкція у розмірі 103776,25грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції визнав недійсним частково податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0000612302/0/21601 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 518881,25грн., з якої основний платіж 415105,00грн. та штрафна санкція у розмірі 103776,25грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Приватне підприємство «Агроінвест» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 27.10.2003 року №12701200000000524. ідентифікаційний код 32643800, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №035215 (а.с.5,6), перебуває на податковому обліку в ДНІ у м. Краматорську з 30.10.2003 року за №744, згідно довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 15.12.2005 року №691/10/29-114 (а.с.202). Зареєстровано платником податку на додану вартість 07.11.2003 року відповідно до свідоцтва №06293465 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.201).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з

01.01.2010року по 31.03.2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від

01.07.2011року №729/23-2-32643800 (а.с.20).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.1.4, 1.6, 1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 421585,00грн., у тому числі за квітень 2010 року на суму 6480,00грн., за липень 2010 року на суму 409822.00грн., за серпень 2010 року на суму 5283,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з тим. що фінансово-господарська діяльність ТОВ «КБ Мрія» здійснюється поза межами правового

поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «КБ Мрія», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «КБ Мрія» та постачальниками товару, є фіктивним правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. По взаємовідносинам з ПП «Ост-Корн»: акти наданих у липня 2010 року послуг не містять міста здійснення послуг, обсягів наданих послуг, а саме: конкретний перелік виконаних послуг, виконавця послуг та строк їх виконання.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 19.07.2011 року №0000612302/0/21601, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 538855,25грн.. з якої основний платіж 433458,00грн. та штрафна санкція у розмірі 105397,25грн. (а.с.7).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосував нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин підтвердження факту отриманих послуг і товару та їх зв'язок з господарською діяльністю. Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 415105,00грн., у тому числі за липень 2010 року на суму 409822,00грн. і за серпень 2010 року на суму 5283,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, які б підтверджували факт здійснення послуг з перевезення вантажу та отримання товару і могли б надати змогу визначити фактичну вартість отриманих ПП «Агроінвест» послуг. Податковий орган зазначив в акті перевірки, що відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що постачальником ТОВ «КБ Мрія» було поставлено позивачу товар, а саме пшеницю 4кл, кількістю 26.41 бтон на загальну суму 31699,20грн. у т.ч. ПДВ 5283,20грн., що підтверджено видатковою накладною №6 від 30.08.2010 року, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками. Продавець ТОВ «КБ Мрія» виписав позивачу податкову накладну від 30.08.2010 року №6 по договору №1-30/08, на пшеницю 4кл кількістю 2641 бтон, на загальну суму 31699,20грн. у т.ч. ПДВ 5283,20грн. (а.с.140,141).

Оплата за даною поставкою була здійснена позивачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «КБ Мрія» платіжним дорученням №462 від 30.08.2010 року - сума 31699,20грн., призначення платежу оплата рахунку №6 від 30.08.2010 року, пшениця 4кл, у т.ч. ПДВ 5283,20грн. (а.с. 142).

Між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Ост-Корн» (Експедитор) укладено договір №1-04/01 від 04.01.2010 року на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с.143).

За умовами договору Експедитор надає Замовнику експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажів на внутрішньому автомобільному повідомленні, а саме: здійснювати допоміжні і консультаційні послуги, забезпечувати збереження вантажу на всьому маршруті експедирування, надавати послуги диспетчера - координація, отримання і передача повідомлень від Замовника, контроль - своєчасності постановки транспортного засобу під завантаження; - ваги, відправляємого Замовником вантажу; запис всій інформації, яка надходить від Замовника. Згідно з п.2.2 договору на кожні окремі експедиційні послуги оформлюється Заявка, яка містить опис умов і особливостей конкретної перевозки. Розділом 4 договору передбачені права та обов'язки сторін.

Пунктом 5.1 договору передбачено, розмір тарифів, ... здійснюються за погодженням сторін і фіксуються в Зведеній відомості експедиційних послуг, яка додається до акту виконаних послуг. Відповідно до п.5.2 договору, розрахунки здійснюється шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора. Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2010 року (п.9.1 договору), (а.с.143). Також були укладені додаткові угоди № 1 від 31.03.2010 року, №2 від 30.05.2010 року, №3 від 30.06.2010 року (а.с. 146-148).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні акт надання послуг від 31.07.2010 року №310702 за транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 127050,00грн. у т.ч. ПДВ 21175,00грн., податкова накладна №5 від 31.07.2010 року по договору №1-04/01 від 04.01.2010 року на транспортно-експедиційні послуги кількістю 154 па загальну суму 127050,00грн. у т.ч. ПДВ 21175,00грн., зведені відомості експедиційних послуг за липень 2010 року із зазначенням дати, маршруту проходження, вантажоотримувач, перевезений тоннаж, водій, номер товарно-транспортної накладної. Також зазначено, що всього здійснено 154 маршрутів експедирування за липень 2010 року. Надані заявки на експедирування вантажу на 01.07.2010 року, на 02.07.2010 року, ... на 31.07.2010 року від позивача на ім'я директора ГІП «Ост-Корн». (а.с.149-189).

Між позивачем (Замовник) та ПП «Ост-Корн» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №1-05/01 від 05.01.2010 року. (а.с.190).

За умовами договору Виконавець зобов'язується виконати своїми силами послуги по затарюванню готової продукції в мішки вагою 50кг, полиетілірованію, скріпленню скобами і установці на піддони із матеріалу Замовника на території ПП «Агроінвест». Готовою продукцією по договору рахується борошно пшеничне та висівки пшеничні. Вартість послуг та порядок розрахунків передбачені розділом 3 договору. Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2010 року. Також між сторонами до вказаного договору укладені додаткові угоди №1 від 31.03.2010 року, №2 від 31.05.2010 року, №3 від 30.06.2010 року (а.с. 192-194).

На виконання умов договору між сторонами складені відповідні акт надання послуг від 31.07.2010 року №310703 та податкова накладна №6 від 31.07.2010 року по договору №1-05/01 від 05.01.2010 року за затарювання мішків борошном, висівками пшеничними, поліетілерування, скріплення скобами, установлення на піддони кількістю 46505шт. на загальну суму 2174163,85грн. у т.ч. ПДВ 362360.64грн., розрахункова відомість витрат по затарюванню і поліетілеруванню продукції за липень 2010 року, в якої зазначено сорт. кількість продукції, кількість мішков 45кг, вартість послуг, всього затарено та заполіетілеровано. Всього розрахунок вартості послуг складає 2174163,85грн. (а.с.195-197).

Між позивачем (Замовник) та ПП «Ост-Корн» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №2-05/01 від 05.01.2010 року. (а.с.203).

За умовами договору Виконавець зобов'язується виконати своїми силами і засобами Замовника послуги по навантаженню товару на території ПП «Агроінвест», а саме: про навантаженні в спеціальний транспорт (борошновоз) - поліпропіленовий мішок вагою в 50кг розшивається, подається на ленточний транспортер, де борошно із поліпропіленового мішка пересипається в борошновоз; при навантаженню в автотранспорт вантажник переміщає з дерев'яного піддону поліпропіленовий мішок вагою в 50кг на ленточний транспортер, після чого поліпроленовий мішок вантажать на борт автотранспорта. Товаром по договору вважається борошно пшеничне та висівки пшеничні. Вартість послуг та порядок розрахунків передбачені розділом 3 договору. Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2010 року.

На виконання умов договору між сторонами складені відповідні акт надання послуг від 31.07.2010 року та податкова накладна №7 від 31.07.2010 року на завантаження борошно возів та завантаження автотранспорту на загальну суму 157715,00грн., накопичувальна відомість по завантаженню товару за липень 2010 року, в якої зазначено дата, машина,

гатунок, вага, вантажоотримувач, вартість завантаження, всього рахунок вартості послуг по завантаженню борошно воза склав 157715,00грн.

Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Ост-Корн» (а.с.220-222). Всього позивачем сплачено контрагенту за надані послуги суму 2473840,00грн.

Позивачем до матеріалів справи надано договір складського зберігання зерна №6 від 08.07.2010 року укладеного між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «Артемівський КХП» (Зерновий склад), яким позивач передає продукцію зернові ЗООООтон, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання знеособлене, на умовах визначених в договорі. Термін зберігання до 01.08.2011 року. На виконання договору надана складська квитанція на зерно №763 від 30.08.2010 року, в якій зазначено хто, від кого прийняв товар, найменування зерна, вага та інші необхідні дані стосовно продукції (а.с. 133-139).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач під час кваліфікації спірних правочинів як нікчемних обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на невідповідність умов поставки документів наданим письмовим поясненням підприємства ТОВ «КБ Мрія» щодо транспортування товару транспортом Постачальника, відсутність документів, підтверджуючих транспортування та відвантаження товару по ланцюгу постачання, що свідчить про відсутність поставки товару та не виконання умов документу, що має назву «договір» та відсутність будь-яких платіжних документів щодо розрахунків ПП «Агроінвест» з ТОВ «КБ Мрія» за сільськогосподарську продукцію. Також відповідач посилається на відсутність будь-якої технічної документації щодо якості придбаного товару ТОВ «КБ Мрія». Податківцями зазначено, враховуючи те. що фінансово-господарська діяльність ТОВ «КБ Мрія» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «КБ-Мрія», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «КБ Мрія» та постачальниками товару, є фіктивними правочинами, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Внаслідок чого податковий кредит ТОВ «КБ Мрія» по вищевказаним основним постачальникам не підтверджено. Таким чином, на думку відповідача, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідач в акті перевірки зазначав, що у ТОВ «КБ Мрія» відсутні будь-які документи, що підтверджують проведення робіт із розвантаження та завантаження при пересуванні соняшника та пшениці по ланцюгу постачання від постачальників до ТОВ «КБ Мрія» та до покупців. Перевіркою встановлено, що акти наданих у липні 2010 року послуг не містять міста здійснення послуг, обсягів наданих послуг, а саме: конкретний перелік виконаних послуг, виконавця послуг та строк їх виконання. Також не визначено як саме надавалися послуги ПП «Ост-Корн»: у наданих до перевірки документах по наданню транспортно-експедиційних послуг не зазначено маршрут транспортування, автомобіль яким здійснено послугу, водій, відсутня оцінка послуги у розмірі грошових коштів.

Проведені позивачем та його постачальником ТОВ «КБ Мрія», та виконавцем послуг «Ост-Корн» операції не спричинили реального настання правових наслідків.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів - поставка продукції за видатковою накладною №6 від 30.08.2010 року, договір №1-04/01 від 04.01.2010 року, договір про надання послуг №1-05/01 від 05.01.2010 року, договір про надання послуг №2-05/01 від 05.01.2010 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим для обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб. відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Договори, накладні (видаткові, податкові), заявки, відомості мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги. вартості найменування, дат.

Надані позивачем договори свідчать про виконання договірних зобов'язань з поставки товару та надання послуг у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ТОВ «КБ Мрія» та ПП «Ост-Корн» товарів та послуг у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 415105,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за звітний період (а.с.198).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних періодах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту. така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000612302/0/21601 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 518881,25грн., з якої основний платіж 415105,00грн. та штрафна санкція у розмірі 103776,25грн, підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агроінвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0000612302/0/21601 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 518881,25грн., з якої основний платіж 415105,00грн. та штрафна санкція у розмірі 103776,25грн. залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала буде виготовлена 04 листопада 2011 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська