Ухвала суду № 20805067, 06.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року справа №2а-9973/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів , Карпушової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-9973/10/0570 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2010 року задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 12 квітня 2010 року № 0000051520/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2716378 грн. 86 коп., № 0000061520/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3663812 грн. 61 коп., № 0000071520/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31727947 грн. 52 коп., за платежем податок на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ухвалами суду про розстрочку виконання судових рішень про стягнення податкового боргу змінені строки сплати податкових зобовязань, а сам податковий борг з часу винесення таких ухвал втрачає ознаки податкового боргу, у звязку із чим податковий орган неправомірно нарахував штрафні санкції. Такі висновки не відповідають вимогам ст.ст. 5, 17 Закону України № 2181, оскільки своєчасно несплачені суми податку залишались податковим боргом і податковий орган прийняв рішення про накладення штрафу з моменту виникнення боргу по день прийняття ухвали про розстрочення виконання судового рішення.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа і знаходиться на податковому обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції.

В період з 22 по 26 березня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість та уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, податковий борг по яким був розстрочений згідно ухвал суду та сплачений (погашений) у період з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2010 року.

За наслідками перевірки складений акт № 275/15-2/32186934 від 2 квітня 2010 року (надалі - акт перевірки № 275).

На підставі акту перевірки № 275 з посиланням на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі - Закон № 2181) відповідачем 12 квітня 2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000051520/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 2716378 грн. 86 коп., № 0000061520/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 3663812 грн. 61 коп. та № 0000071520/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 31727947 грн. 52 коп. за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду за позовами Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції з Державного підприємства «Добропіллявугілля» була стягнута заборгованість з податку на додану вартість: від 26 червня 2007 року у розмірі 19523103 грн. (виконання постанови відстрочене до 1 січня 2010 року та розстрочене строком на 120 місяців); від 20 липня 2007 року у розмірі 47880604 грн. (виконання постанови розстрочене строком на 120 місяців з відстрочкою до січня 2010 року); від 17 жовтня 2007 року у розмірі 8155196 грн. (виконання постанови відстрочене до січня 2010 року та розстрочене на п'ять років); від 5 листопада 2007 року у розмірі 9458678 грн. (виконання постанови відстрочене до 4 січня 2010 року та розстрочене на 120 місяців); від 19 листопада 2007 року у розмірі 16245642 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 13 березня 2008 року у розмірі 8102175 грн. 70 коп. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 10 липня 2008 року у розмірі 7488469 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 14 травня 2008 року у розмірі 7590077 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 19 вересня 2008 року у розмірі 5599487 грн. 77 коп. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 15 вересня 2008 року у розмірі 9005636 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 11 вересня 2008 року у розмірі 34504988 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 17 липня 2008 року у розмірі 10104462 грн. 50 коп. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 22 липня 2008 року у розмірі 6493461 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 11 грудня 2008 року у розмірі 12344023 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 19 вересня 2008 року у розмірі 5667985 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 25 лютого 2009 року у розмірі 26372795 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 9 лютого 2009 року у розмірі 12399682 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 16 грудня 2008 року у розмірі 6627891 грн. 98 коп. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців); від 15 квітня 2009 року у розмірі 14732884 грн. (виконання постанови розстрочене на 120 місяців). Податковий борг відповідно до строків та сум, визначених в ухвалах про розстрочення виконання постанов суду, позивачем сплачувався.

На підставі акту перевірки встановлено, що сплачені позивачем на виконання судових рішень кошти стали об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому порушенням строку сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість приймалися періоди з дати нарахування узгоджених податкових зобов'язань до моменту прийняття судом ухвал про розстрочення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як зазначено в частині 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 263 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження. Підставою для застосування норм даної статті є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Правила цієї статті повністю кореспондують зі статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ (далі -Закон № 606). Згідно преамбули Закону № 606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заходи превентивного характеру, встановлені Законом № 606 та встановлені Законом № 2181, чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість.

Закон України № 2181, який, до 1 січня 2011 року, був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. Такі санкції застосовувалися податковим органом на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону № 2181 джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами. Законом № 2181 був встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу -застосування податкової застави, арешт та реалізація активів.

Виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби також є одним із засобів погашення боргу. Саме вони повинні застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку. На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 32 Закону № 606, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені судовим рішенням.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що на стадії виконання судового рішення, сторона у справі може добровільно виконувати судове рішення. В протилежному випадку, до нього можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішення виключно органами виконавчої служби, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не нормами Закону №2181.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платника податків у разі не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, що є відсутнім у даній справі. У спірних правовідносинах податковим органом узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка не сплачена позивачем у встановлені Законом № 2181 строки, вона була стягнута як податковий борг з позивача у судовому порядку. Судом було розстрочене виконання судових рішень про стягнення податкового боргу з позивача та відповідно встановлені інші строки сплати податкового боргу, відповідно до яких позивачем і сплачувався податковий борг.

Крім того, на підставі акту перевірки також встановлено, що об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем, крім розстрочених ухвалами суду сум, також сприйняте зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в наслідок подання позивачем уточнюючого розрахунку у зв'язку із виправленням платником податку самостійно виявлених помилок.

Колегія суддів зазначає, що виправлення платником податку самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку чи декларації, так само як і прийняття судом ухвал про розстрочення податкового боргу, не є фактом сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і не є погашеними сумами в розумінні норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, а тому не може бути законною підставою для застосування штрафних санкцій.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-9973/10/0570 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівМ.М. Гімон

О.В. Карпушова

Д.В. Ляшенко