Постанова № 20802097, 21.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 грудня 2011 року Справа № 22/5025/1545/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Маціщук А.В. , судді Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача закрите акціонерне товариство "Львівський керамічний завод" справі № 22/5025/1545/11(суддя Заверуха С.В. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН ПРОМ ІНВЕСТ" с. Михайлючка Шепетівського району

до Дочірнього підприємства "Сяйво" закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" с. Михайлючка Шепетівського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача закрите акціонерне товариство "Львівський керамічний завод" м. Львів

про стягнення 530890,66 грн.

за участю учасників судового процесу:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 01.12.11 р.

від відповідача не з»явився

від третьої особи не з»явився

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 року у справі № 22/5025/1545/114 (суддя Заверуха С.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН ПРОМ ІНВЕСТ" с. Михайлючка Шепетівського району до Дочірнього підприємства "Сяйво" закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" с. Михайлючка Шепетівського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача закрите акціонерне товариство "Львівський керамічний завод" про стягнення 530890,66 грн. задоволено .

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, відповідно до укладених між сторонами договорів за період з 23.12.2009 року по 23.05.2011 року про надання поворотної фінансової допомоги. (арк.справи 64-66).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011р. у справі № 22/5025/1545/11 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення у якому у задоволені позовних вимог ТзОВ «КАОЛІН ПРОМ ІНВЕСТ»відмовити.

Скаржник/третя особа зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.( арк.справи 75-78).

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що ЗАТ «Львівський

кераміний завод»не зміг забезпечити явку повноважного представника в судове засідання 31.10.2011 року, так як несвоєчасно отримав інформацію про дату та час розгляду даної справи.

На думку скаржника суд, ухваливши 31.10.2011 року рішення по справі №22/5025/1545/11, не забезпечив скаржнику можливості надати свої пояснення суду, що в свою чергу могло б безпосередньо вплинути на результати розгляду справи по cyті. Як наслідок наведеного, судом першої інстанції не було повно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що власником ДП «Сяйво»є ЗАТ «Львівський керамічний завод». Згідно ч. 8 ст. 63 ГК України, підприємство визнається дочірнім у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 ГК України.

Згідно ст. 126 ГК України, асоційованими підприємствами (господарські організації ) - це група суб'єктів господарювання - юридичних oci6, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або оргазаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

На думку скаржника ДП «Сяйво»є залежним від ЗАТ «Львівський керамічний завод», а тому укладення ДП «Сяйво»договорів поворотної фінансової допомоги мало бути погоджене скаржником.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні, щодо доводів викладених третьою особою у апеляційній скарзі заперечували, посилаючись п.п. 1.7, 3.3, 3.4, 4.1, 8.2, 8.3 статуту «Дочірнього підприємства «Сяйво»закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод».

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2011р. представники третьої особи та відповідача не з»явилися, проте від останнього надійшла телеграма про розгляд апеляційної скарги без присутності уповноваженого представника підприємства.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №189965 товариство з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН ПРОМ ІНВЕСТ" зареєстровано як юридична особа за адресою: 30416, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Михайлючка, вул. Леніна, 44 Б, код 36601717.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №302103 ДП "Сяйво" ЗАТ ЛКЗ зареєстровано як юридична особа за адресою: 30416, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Михайлючка, код 30456484.

Між ТзОВ "КАОЛІН ПРОМ ІНВЕСТ" (Займодавець) та ДП "Сяйво" ЗАТ ЛКЗ (Підприємство) були укладені аналогічні за своїм змістом договори про надання поворотної фінансової допомоги №1/1 від 23.12.2009р., №1/2 від 23.12.2009р., №2/1 від 12.01.2010р., №2/2 від 12.01.2010р., №2/3 від 12.01.2010р., №2/4 від 12.01.2010р., №2/5 від 12.01.2010р., №2/6 від 12.01.2010р., №2/7 від 12.01.2010р., №2/8 від 12.01.2010р., №2/9 від 12.01.2010р., №2/10 від 12.01.2010р., №2/11 від 12.01.2010р., №2/12 від 12.01.2010р., №2/13 від 12.01.2010р., №1 від 14.04.2011р., №2 від 23.05.2011р., №3 від 24.05.2011р.

Вказані вище договори про надання поворотної фінансової допомоги відрізняються між собою лише пунктами 2.1. щодо умов надання допомоги.

Згідно п. 1.1. Договорів Займодавець надає Підприємству поворотну фінансову допомогу, а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2. Договорів).

Відповідно до п. 2.1. договору №1/1 від 23.12.2009р. поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 30 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання даного Договору;

- в межах суми 30 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання даного Договору (договір №1/2 від 23.12.2009р.);

- в межах суми 29 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 04.03.2010р. (договір №2/1 від 12.01.2010р.);

- в межах суми 30 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 04.03.2010р. (договір №2/2 від 12.01.2010р.);

- в межах 30 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 16.03.2010р. (договір №2/3 від 12.01.2010р.);

- в межах 36 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 21.04.2010р. (договір №2/4 від 12.01.2010р.);

- в межах 40 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 30.04.2010р. (договір №2/5 від 12.01.2010р.);

- в межах 28 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 20.05.2010р. (договір №2/6 від 12.01.2010р.);

- в межах 39 500,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 31.05.2010р. (договір №2/7 від 12.01.2010р.);

- в межах 40 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 04.06.2010р. (договір №2/8 від 12.01.2010р.);

- в межах 40 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 14.06.2010р. (договір №2/9 від 12.01.2010р.);

- в межах 36 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 14.09.2010р. (договір №2/10 від 12.01.2010р.);

- в межах 40 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 04.10.2010р. (договір №2/11 від 12.01.2010р.);

- в межах 28 500,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 25.02.2011р. (договір №2/12 від 12.01.2010р.);

- в межах 12 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 16.03.2011р. (договір №2/13 від 12.01.2010р.);

- в межах 30 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 16.04.2010р. (договір №1 від 14.04.2011р.);

- в межах 30 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 26.05.2011р. (договір №2 від 23.05.2011р.);

- в межах 24 000,00 грн., яка надається Займодавцем не пізніше ніж 26.05.2010р. (договір №3 від 24.05.2011р.).

Пунктом 2.2. договорів визначено, що поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Зі змісту п.п. 2.3., 2.4. договорів вбачається, що поворотна фінансова допомога в повному об'ємі повинна бути надана відповідно до п. 2.1. даного договору, шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку Займодавця. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Займодавцем.

Згідно п. 2.5. договорів поворотна фінансова допомога використовується для потреб підприємства відповідно до статутних цілей його діяльності.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Займодавця (п. 3.1. Договору).

Займодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Підприємство за 5 робочих днів (п. 7.1. Договору).

Підприємство має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Займодавцю (п. 7.2. Договору).

Пунктами 8.1. Договорів передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного повернення зворотної фінансової допомоги Займодавцю. Договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 573 000,00 грн., а саме: на виконання умов договорів №1/1, №1/2 від 23.12.2009 р. згідно платіжного доручення №11 від 23.12.2009р. на суму 60000,00 грн.;

- договорів №2/1, 2/2 від 12.01.2010р. згідно платіжних доручень №8 від 14.01.2010р. на суму 17 000,00 грн., №17 від 03.03.2010р. на суму 42000,00 грн.;

- договору №2/3 від 12.01.2010р. згідно платіжного доручення №6 від 15.03.2010р. на суму 30 000,00 грн.;

- договорів №2/4, №2/5 від 12.01.2010р. згідно платіжних доручень №26 від 22.03.2010р. на суму 20 000,00 грн., №39 від 19.04.2010р. на суму 11000,00 грн., №40 від 21.04.2010р. на суму 20 000,00 грн., №41 від 30.04.2010р. на суму 25 000,0 грн.;

- договору №2/6 від 12.01.2010р. згідно платіжних доручень №43 від 07.05.2010р. на суму 15 000,00 грн., №55 від 19.05.2010р. на суму 13000,00 грн.;

- договорів №2/7, №2/8, №2/9, №2/10 від 12.01.2010р. згідно чеку №12 від 31.05.2010р. на суму 59 500,00 грн., платіжних доручень №56 від 04.06.2010р. на суму 30 000,00 грн., №67 від 04.06.2010р. на суму 31 000,00 грн., №70 від 05.07.2010р. на суму 23 000,00 грн., №109 від 14.09.2010р. на суму 12 000,00 грн.;

- договору №2/11 від 12.01.2010р. згідно платіжних доручень №А0929YP8AR від 29.09.2010р. на суму 25 000,00 грн., №118 від 04.10.2010р. на суму 15 000,00 грн.;

- договору №2/12 від 12.01.2010р. згідно платіжних доручень №74 від 18.01.2011р. на суму 15 500,00 грн., №77 від 28.01.2011р. на суму 2000,00 грн., №88 від 18.02.2011р. на суму 8000,00 грн., №91 від 25.02.2011р. на суму 3000,00 грн.;

- договору №2/13 від 12.01.2010р. згідно платіжного доручення №101 від 15.03.2011р. на суму 12 000,00 грн.;

- договору №1 від 14.04.2011р. згідно платіжного доручення №115 від 15.04.2011р. на суму 30 000,00 грн.;

- договору №2 від 23.05.2011р. згідно платіжного доручення №139 від 24.05.2011р. на суму 30 000,00 грн.;

- договору № 3 від 24.05.2011р. згідно платіжного доручення №140 від 24.05.2011р. на суму 24 000,00 грн.

Відповідач частково повернув позивачу поворотну фінансову допомогу в сумі 19 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 12.08.2010р. на суму 7000,00 грн. та платіжним дорученням №163 від 21.10.2010р. на суму 12 000,00 грн.

Крім цього, позивачем в рахунок повернення допомоги було зараховано вартість наданих відповідачем послуг (рахунок №17 від 14.09.2010р.) бульдозера та екскаватора в сумі 23109,00грн. Представники сторін в судовому засіданні даний факт не заперечили.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаними договорами про надання поворотної фінансової допомоги складає 530 891,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договорів позивач 25.05.2011р. звернувся до відповідача з вимогою №60 повернути на протязі трьох банківських днів поворотну фінансову допомогу в сумі 530 890,66 грн.

Листом від 25.05.2011р. №6 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 530 890,66 грн. через відсутність грошових коштів.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 25.05.2011 р. заборгованість відповідача становить 530890,66 грн. Акт підписано та скріплено печатками сторін.

Таким чином, у зв'язку з неповерненням відповідачем у добровільному порядку поворотної фінансової допомоги в сумі 530 890,66 грн. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення останньої примусово.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1046 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів позики. Так, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 573 000,00 грн. ( згідно наявних у справі платіжних доручень), а відповідач зобов'язувався повернути позивачу таку ж саму грошову суму. При цьому судом враховано, що будь-яких яких інших правовідносин, ніж укладені договори фінансової допомоги, між сторонами не існувало, що в свою чергу підтверджує позицію сторін, в частині перерахування коштів зазначених у платіжних дорученнях саме за договорами фінансової допомоги.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що укладеними договорами сторони визначили строки повернення позики, зокрема, за вимогою Займодавця. Проте у зазначені строки (вимога позивача від 25.05.2011р. №60) відповідачем позика в сумі 573 000,00грн. не повернута у повному об'ємі.

Отже, на час звернення з позовом до суду у позивача виникло право примусового стягнення наданої відповідачу позики.

Матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань, передбачених договорами про надання поворотної фінансової допомоги №1/1 від 23.12.2009р., №1/2 від 23.12.2009р., №2/1 від 12.01.2010р., №2/2 від 12.01.2010р., №2/3 від 12.01.2010р., №2/4 від 12.01.2010р., №2/5 від 12.01.2010р., №2/6 від 12.01.2010р., №2/7 від 12.01.2010р., №2/8 від 12.01.2010р., №2/9 від 12.01.2010р., №2/10 від 12.01.2010р., №2/11 від 12.01.2010р., №2/12 від 12.01.2010р., №2/13 від 12.01.2010р., №1 від 14.04.2011р., №2 від 23.05.2011р., №3 від 24.05.2011р., внаслідок чого відповідач заборгував позивачу 530 890,66 грн. Наявність даної заборгованості підтверджується зазначеними договорами, платіжними дорученнями, видатковим касовим ордером, вимогою позивача та відповіддю відповідача.

Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

Відповідно до статуту «Дочірнє підприємство «Сяйво»ЗАТ ЛКЗ», зокрема п.7.1, п.3.3, п.3.4, 4.1 підприємство є самостійною особою і підпорядковується власнику (ЗАТ «ЛКЗ») в межах визначених статутом. Підприємство здійснює свою діяльність на основі господарського розрахунку, самоокупності і самофінансування. Підприємство має право від свого імені укладати угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами на суму, яка не перевищує 50% статутного фонду. Статутний фонд підприємства становить 80000,00 грн.

Згідно п.8.2, 8.3 директор без довіреності представляє інтереси підприємства у відносинах з іншими підприємствами, установами… по всіх питаннях пов»язаних з діяльністю підприємства в межах компетенції, яка визначена статутом. Директор користується правом першого підпису на бухгалтерських і фінансово-господарських документах, укладає від імені підприємства договори.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 року у справі № 22/5025/1545/11 залишити без змін, апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

01-12/18229/11 18229/11