Постанова № 20802030, 20.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5/75/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.11 р. у справі № 5/75/2011/5003 (суддя Бенівський В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії регулювання електроенергетики України

до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення № 30-рш від 01.06.2011 року

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_1, довіреність №16 від 28.12.2010р.

В судовому засіданні 20.12.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсними рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.2011 року № 30-рш у справі № 05-26.20.2/23-11 (далі рішення № 30-рш).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення № 30-рш. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року у справі № 5/75/2011/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що господарським судом Вінницької області не в повному обсязі були зясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2011 року підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2011 року просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.10.2011 року у справі № 5/75/2011/5003 прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи в судовому засіданні 20.12.2011 року надав суду пояснення щодо суті спору.

В судове засідання 20.12.2011 року сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, причин неявки до відома суду не довели, а відтак, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

Рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.2011 року № 30-рш у справі № 05-26.20.2/23-11:

- визнано, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" протягом 2010 року, січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільчих газопроводів, що перебували у власності чи користуванні ПАТ "Вінницягаз", з часткою 100% (пункт 1 резолютивної частини рішенням № 30-рш);

- визнано, що дії ПАТ "Вінницягаз" щодо стягнення зі споживачів природного газу (населення) абонентів ПАТ "Вінницягаз" оплати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню шляхом встановлення таких умов придбання товару (природного газу), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини рішенням № 30-рш);

- за порушення, вказане в п. 2 рішення № 30-рш, накладено на ПАТ "Вінницягаз" штраф у розмірі 17000,00 грн. (пункт 3 резолютивної частини рішенням № 30-рш);

- зобов'язано ПАТ "Вінницягаз" припинити стягнення зі споживачів природного газу (населення) абонентів ПАТ "Вінницягаз" плати за припинення газопостачання в зв'язку із наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ, про що повідомити територіальне відділення у двомісячний строк з дня отримання рішення (пункт 4 резолютивної частини рішенням № 30-рш).

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції” зазначено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 (далі - Правила). Згідно з пунктом 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 938 (далі - Типовий договір). Згідно з частиною першою статті 648 ЦК України встановлено, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Пунктом 1 Типового договору встановлено, що виконавець (газопостачальне підприємство) зобов'язується безперервно надавати споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, приватному будинку, послуги з постачання природного або скрапленого газу від групових резервуарних установок для побутових потреб з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величиною тиску, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором. Згідно з пунктом 29 Правил та пунктом 28 Типового договору споживач зобов'язаний, зокрема, виконувати вимоги Правил, а також своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання, а відповідно до пункту 30 Правил та пункту 29 Типового договору газопостачальне підприємство має право припиняти постачання газу споживачеві у разі порушення ним строків оплати послуг з газопостачання. При цьому, пунктом 6 Правил встановлено, що газопостачання припиняється, зокрема, у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10 і у пункті 17 цих Правил. Відповідно до абзацу першого пункту 17 Правил розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання (абзац перший та другий пункту 19 Правил).

Отже, вимогами чинного законодавства передбачено обов'язок споживача вчасно сплачувати за надані послуги з газопостачання, а також право газопостачального підприємства припинити газопостачання споживачеві, який порушив строки оплати, за умови дотримання газопостачальним підприємством процедури припинення газопостачання, передбаченої пунктом 19 Правил щодо надання споживачеві письмового попередження про відключення.

Відповідно до положень пункту 7 Правил припинення постачання газу споживачеві в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки перед газовим приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі. Про припинення газопостачання складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

Відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному або газорозподільному підприємству (пункт 9 Правил).

Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У зв'язку з цим необхідно зазначити, що процедура припинення/відновлення газопостачання споживачу, якому було припинено подачу природного газу з його вини, у тому числі у разі порушення строків оплати за надані послуги з газопостачання, пов'язана із виконанням додаткових робіт представниками газорозподільного підприємства та відповідним залученням додаткових матеріальних ресурсів, що надається газорозподільним підприємством споживачу внаслідок порушення останнім взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору про надання населенню послуг з газопостачання, укладеному на основі Типового договору.

При цьому, згідно з пунктом 3.8.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року № 12, ліцензіат (газорозподільне підприємство) має, зокрема, право отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, що пов'язані з провадженням господарської діяльності з розподілу газу, але не враховані в тарифі. Плата за виконання додаткових робіт установлюється ліцензіатом таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт.

Розрахунок тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами здійснюється відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 року № 983. Із аналізу вказаної методики вбачається, що витрати газорозподільного підприємства, пов'язані із припиненням/відновленням газопостачання споживачеві внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати газопостачальному підприємству за надані послуги з постачання природного газу, не включені до тарифу на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами.

Отже, оскільки вартість додаткових робіт, пов'язаних із припиненням/відновленням газопостачання споживачеві не включена до структури тарифу на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, газорозподільне підприємство має право стягувати плату за виконання додаткових робіт пов'язаних із припиненням та відновленням газопостачання споживачу внаслідок порушення ним договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, відновлення постачання газу споживачу, газопостачання якому було припинено відповідно до вимог Правил, тобто із дотриманням сплину десятиденного терміну з дня отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення), здійснюється газорозподільним підприємством після усунення споживачем порушення вказаного в акті про припинення газопостачання у т.ч. сплати боргу, якщо причиною відключення було порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання (за умови відсутності укладеного договору про реструктуризацію боргу), та відшкодування витрат, понесених газорозподільним підприємством у зв'язку із виконанням додаткових робіт щодо припинення/відновлення газопостачання споживачеві внаслідок порушення ним договірних зобов'язань, зокрема щодо своєчасної оплати наданих (фактично спожитих) послуг з газопостачання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі ретельного дослідження та оцінки поданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності в діях товариства ознак зловживання монопольним становищем, та обґрунтовано задоволив позов у справі в частині визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини рішенням № 30-рш.

Щодо визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішенням № 30-рш, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону україни "Про природні монополії" суб'єкт природної монополії - це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про природні монополії", транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл є сферою діяльності суб'єктів природних монополій. Крім того, пунктом 2.1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року № 12 встановлено, що однією із умов провадження господарської діяльності з розподілу газу є провадження господарської діяльності з розподілу газу лише на території, затвердженій НКРЕ, тобто на території межі якої та схема розподільних газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ліцензіата, нанесені на географічну карту місцевості. Як вбачається з листа Вінницького територіального представництва НКРЕ від 26.10.2010 року № 30-01-12/230 на території Вінницької області ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом мають лише 3 суб'єкти господарювання: 1) ПАТ "Віннницягаз" (ліцензована діяльність з транспортування та постачання газу за регульованим тарифом на території м. Вінниці та Вінницької області в зоні газопроводів, які перебувають на його балансі (власності чи користуванні)); 2) ДП "Монтажник" СВАТ "Браїлівське" (ліцензована діяльність з транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом на території смт. Браїлів, сіл: Сімаки, Людовка, Новоселиця, Василівка, Курилівці, Лисогірка, Кармалюкове, Дубова, Петрані, Почапинці Жмеринського району); 3) ТзОВ "Газовик" (ліцензована діяльність з розподілу та постачання природного газу за регульованим тарифом на території смт. Кирнасівка, с. Нестерварка, с. Федьківка Тульчинського району). Таким чином, ПАТ "Вінницягаз" здійснюючи розподіл природного газу в межах території, затвердженої НКРЕ, провадить діяльність, що належить до сфери діяльності природних монополій.

Отже, висновок Адміністративної колегії щодо монопольного становища ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" протягом 2010 року, січня-квітня 2011 року на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільчих газопроводів, що перебували у власності чи користуванні ПАТ "Вінницягаз", з часткою 100% (пункт 1 резолютивної частини рішенням № 30-рш) відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. У місцевого господарського суду не було підстав для задоволення позову в цій частині. Відповідно, апеляційну скаргу слід частково задоволити, рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року скасувати в частині визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення № 30-рш, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. Відповідно пункти 1 та 3 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року необхідно змінити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з її частковим задоволенням стягуються на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року у справі № 5/75/2011/5003/ викласти у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково".

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року у справі № 5/75/2011/5003 скасувати в частині визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.2011 року № 30-рш. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові про визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.2011 року № 30-рш відмовити.

4. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року у справі № 5/75/2011/5003 викласти у наступній редакції:

"3. Стягнути з Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 20096568) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

5. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2011 року у справі № 5/75/2011/5003 залишити без змін.

6. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/18171/11 18171/11