Постанова № 20801977, 14.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/1664/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. , судді Василишин А.Р.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дзиганський О.О.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.10.11 р. у справі №5019/1664/11

за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

про стягнення в сумі 450 898 грн. 08 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.10.2011р. у справі №5019/1664/11 (суддя Мамченко Ю.А.) задоволено позов Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро ХХІ”про стягнення 450898 грн.08 коп.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 11.10.11р. у справі №5019/1664/11 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро ХХІ” подало апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити заяву про відновлення строку на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №5019/1664/11, а також скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.10.2011 року у справі №5019/1664/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на ту обставину, що судом першої інстанції не надано оцінки, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2011 року №461 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2011 року №923 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", на підставі якої відповідно до п.2.2.1. Договору позивач мав прийняти об'єкт в експлуатацію. Скаржник вважає, що у зв'язку з цим і зникла підстава, у відповідності до якої він мав обов'язок сплати коштів до місцевого бюджету. Скаржник вважає, що в цьому полягає помилкове застосування судом норм матеріального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро ХХІ” прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 14.12.2011р. у справі №5019/2228/11 змінено склад колегії, окрім заміни голову-ючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Саврій В.А.

Представник позивача в судове засідання з'явився та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції.

В судове засідання апеляційної інстанції, 14.12.2011 р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Славутської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» 06.10.2009 року уклали договір про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Славути №03-2009, предметом якого є визначення для ТОВ «Агро ХХІ», як замовник об’єкта будівництва елеватора для зберігання зернових культур місткістю 90000 т., розміру та строків внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, що передбачено рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 27.05.2009 року №9-31/2009 «про порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Славута».

У відповідності до п.2.1. Договору Виконавчий комітет Славутської міської ради зобов’язався виконати роботи по прийняттю вищевказаного об’єкта будівництва в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року №923 після виконання ТОВ «Агро ХХІ»обов’язків, передбачених п.2.2. Договору.

Згідно п.2.2. Договору ТОВ «Агро ХХІ» зобов’язалось перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по будівництву елеватора для зберігання зернових культур місткістю 90000 т. в сумі 1296534,75 грн., а саме: до 01.04.2010 року - 432178,25 грн., до 01.04.2011 року - 432178,25 грн., до 01.04.2012 року - 43178,25 грн.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного розрахунку сторін. Договір підписано директором ТОВ "Агро ХХІ" та міським головою Славутської міської ради, скріплено відбитками печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем 30.04.2010 року перераховано 100000,00 грн., 26.10.2010 року перераховано 332178,25 грн., що стверджується наданими відповідачем виписками з банківського рахунку ТОВ «Агро ХХІ».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем платежу до 01.04.2011 року в розмірі 432178,25 грн..

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Віповідно до статті 27 Закону України «Про планування і забудову території» фізичні і юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об’єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об’єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Статтею 27-1 цього ж Закону визначено, що замовник, який має намір здійснювати будівництво об’єкта містобудування у населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь полягає у відрахуванні замовником після прийняття об’єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

На підставі зазначених положень Закону рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 27.05.2009 року №9-31/2009 затверджено "Порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Славута".

Відповідно до затвердженого порядку і був укладений договір №03-2009 року про залучення коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Славута з відповідачем ТОВ «Агро-ХХІ».

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань згідно ч.6 статті 231 ГК України встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбаченої статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором між сторонами відповідно до п.4.1 встановлено відповідальним за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого п.2.2., за яким ТОВ "Агро ХХІ" сплачує виконавчому комітету Славутської міської ради пеню у розмірі 1% від суми, передбаченої Договором.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

Наведене вище, дає підстави для висновку про правильну юридичну оцінку встановлених у цій справі обставин, яка надана судом першої інстанції, а також про обгрунтуваність позовних вимог.

Щодо посилань у апеляційній скарзі на зміни у законодавстві, що відбулися після укладання сторонами договору, апеляційний суд зазначає наступне.

Сторонами не було ініційовано та здійснено внесення змін та доповнень до діючого договору, якими би договір було приведено у відповідність до змін у законодавстві, а відтак зобов’язання, яке виникає з укладеного сторонами договору, не було змінено або припинено за домовленістю сторін згідно правил ст.604 ЦК України, а також і з інших підстав відповідно до статті 598 ЦК України, а тому підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спросовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105, 109, 110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на рішення господарського суду Рівненського області від 11.10.2011р. у справі №5019/1664/11 – залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Справу №5019/1664/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Василишин А.Р.

01-12/18096/11 18096/11