Постанова № 20801916, 20.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 2/54-92

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення господарського суду Волинської області від 04.10.11 р. у справі № 2/54-92

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

про визнання недійсним договору поруки від 27.09.2006 року № 56/06-п8

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 20.12.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2010 року (суддя Черняк Л.О.) на підставі ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України визнано недійсним договір поруки від 27.09.2006 року з мотивів підписання спірної угоди замість позивача невідомою особою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2010 року у справі № 2/54-92 скасувати та прийняти нове рішення. Скарга мотивована тим, що господарським судом Волинської області не в повному обсязі були зясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи недійсним договір поруки № 56/06-п8 від 27.09.2006 року, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області від 12.01.2011 року № 2 підпис в договорі поруки № 56/06-п8, виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з загальним наслідуванням підпису ОСОБА_2

Однак, апеляційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками суду про недійсність договору поруки від 27.09.2006 року № 56/06-п8 з огляду на таке.

Статтею 208 ЦК України визначений перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема, правочини між юридичними особами, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 181 ГК України.

Суд першої інстанцій з врахуванням висновку експерта від 12.01.2011 року № 2 достеменно встановив відсутність підписання приватним підприємцем ОСОБА_2 чи уповноваженою від її імені особою договору поруки № 56/06-п8 від 27.09.2006 року, що переконливо свідчить про відсутність підстав вважати цю угоду укладеною.

Колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується відсутність підписання спірного договору позивачем та відсутність подальшого схвалення ним спірного договору.

Вірно застосовано господарським судом першої інстанції при вирішенні спору між сторонами норми ст. 207 ЦК України та зроблено висновок, що дана норма стосується лише юридичних осіб, а не фізичних осіб - підприємців. Місцевим господарським судом також обґрунтовано відмовлено у задоволені клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши даний спір по суті та прийнявши рішення про визнання недійсним договору поруки № 56/06-п8 від 27.09.2006 року, помилково не врахував, що недійсним можна визнати виключно укладений договір, тобто підписаний його сторонами та скріплений їх печатками.

Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Вказівки апелянта на здійснення відповідачем підприємницької діяльності не є підтвердженням укладення спірного договору.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційна інстанція вбачає наявність достатніх правових підстав для застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України шляхом скасування оскаржуваного рішення від 04.10.2011 року у справі № 2/54-92 в частині визнання недійсним договору поруки № 56/06-п8 від 27.09.2006 року і прийняття в цій частині нового рішення - про відмову у позові.

При цьому, колегія суддів зазначає про недотримання місцевим господарським судом вимог п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, згідно якого резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

При поданні апеляційної скарги апелянтом було сплачено суму судового збору у розмірі 42,50 грн. З урахуванням положень пп. 2, пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, ст.22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" сума судового збору, яка повинна бути сплачена при поданні апеляційної скарги із вимогою немайнового характеру складає 470,50 коп.

Згідно з абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII ГПК України" № 7 від 17.05.2011 року у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини 1 ст. 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, у випадку несплати державного мита у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму мита за результатами апеляційного провадження.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути недоплачену суму судового збору за результатами апеляційного провадження до спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 428 грн. (470,50 - 42,50).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року по справі № 2/54-92 скасувати в частині визнання недійсним договору поруки № 56/06-п8 від 27.09.2006 року. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові про визнання недійсним договору поруки № 56/06-п8 від 27.09.2006 року відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 428 грн. (отримувач коштів: УДК у м. Рівне; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 22586331; банк отримувача: ГУДКУ у Рівненській області; код банку отримувача (МФО): 833017; рахунок отримувача: 31217206700002; код класифікації доходів бюджету: 22030001).

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/17814/11 17814/11