Постанова № 20801801, 17.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року Справа № 14/5007/35/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача-1: представник не з'явився

відповідача-2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 14/5007/35/11 від 23.06.11р. (суддя Костриця О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до відповідача-2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" про стягнення 267004,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 14/5007/35/11 від 23.06.11р. позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" - 226532,30 грн. основного боргу, 24718,37 грн. пені, 4477,88 грн. 3 % річних, 9208,94 грн. інфляційних нарахувань, 2649,37 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно частини 1 статті 553 Цивільного кодексу (ЦК) України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.193 Господарського кодексу (ГК) України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідачі позов не оспорили, доказів сплати заборгованості, суду не надали.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.06.11р. у справі 14/5007/35/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Ласка Лізинг" в стягненні солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" - 226532,30 грн. основного боргу, 24718,37 грн. пені, 4477,88 грн. 3 % річних, 9208,94 грн. інфляційних нарахувань, 2649,37 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України і прийнята до розгляду з порушенням п. 2 ст. 63, що зобов’язує позивача вказати в заяві повну назву відповідача. В позовній заяві зазначено, що відповідачем є товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс –98», хоча назвою відповідача є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс –98».

Апелянт зазначає, що повна назва має суттєве значення для встановлення належного відповідача оскільки, згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію у Житомирській області одночасно зареєстровані ТОВ «Агрокомплекс –98»та СТОВ «Агрокомплекс –98».

Пункт 8.1.1. Договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006 року також посилається на поручительство ТОВ «Агрокомплекс –98», що дає можливість вважати, що суд не з’ясував повністю обставини справи і перед усім не з’ясував належного відповідача.

Заявник апеляційної скарги додатково зазначив, що 23 червня 2011 року, під час винесення судом рішення, представники СТОВ «Агрокомплекс –98»знаходилися у службовому відрядженні. У зв’язку із даною обставиною суду було подане клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, однак судом не було взято до уваги подане клопотання та винесено рішення без участі відповідача.

Судом було порушено ч. 1 ст. 77 та ст.4(3) ГПК України та позбавив відповідача надати свої докази, розрахунки, заперечення і пояснення по справі.

Представником подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судове засідання представник апелянта - ТОВ "Граніт" не з'явився, надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, оскільки немає можливості направити представника, який знаходиться у відрядженні, а його присутність є обов'язковою.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи приходить до висновку про його відхилення, оскільки доказів перебування у відрядженні представника не надано. Не наведено обґрунтувань, яких доказів не вистачає і чому вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Поряд з тим для відкладення розгляду справи відсутні процесуальні строки, оскільки у даній справі процесуальні строки розгляду апеляційної скарги вже продовжувалися до 15 днів (ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.11р.а.с.54, т.2).

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" - без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" - лізингодавець (позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" - лізингоодержувач (перший відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу №311/07/2006 (а.с.18-26 том 1) та додатки до нього (а.с.27-35 том 1).

Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору, лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (далі - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем Специфікацією:

Тип: Спецтехніка;

Марка, модель: Навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця);

№ шасі: буде визначено в акті приймання-передачі майна;

Рік випуску: 2006 рік;

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 04.07.2006р.;

та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах вказаного договору.

Згідно п. 2.3 договору фінансового лізингу, вартість майна, яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 158265,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 26377,50 у.о., виражену в гривнях України.

Вартість майна (враховуючи ПДВ), яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу, у гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 6.4 договору, загальну суму платежів на погашення вартості майна, зазначену в "графі 4" графіка внесення платежів ( далі - додаток № 1 до договору) по "курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по "курсу 1".

Передача лізингоодержувачем майна, а також необхідного приладдя і документів, що є невід'ємною частиною майна, і приймання його Лізиногоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна (п.3.1 договору).

З моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння і користування переходять до лізингоодержувача і зобов'язання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг Лізингоодержувачу вважаються виконаними (п.3.5 договору).

В розділі 6 договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006р. сторони регламентували загальну суму Лізингових платежів і порядок розрахунків.

Згідно п. 6.1 сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця (далі –"у.о."). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному євро по курсу згідно пункту 6.1.1. договору.

Відповідно до п. 6.1.1. для цілей цього договору вводяться поняття:

Курс1 –курс, встановлений НБУ для одного євро на дату 01.08.2006р.

Курс2 –курс, встановлений НБУ для одного євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток №1) до даного договору.

Поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнах, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в "у.о." згідно "графи 3" додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та курсу 2, збільшеного на 1% (один процент). При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена у гривнях і розрахована, як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної у "графі 4" додатку № 1 та курсу1 (п. 6.1.2 договору).

У підписаному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 311/07/2006 "Графік сплати лізингових платежів" визначено 36 періодів фінансового лізингу із зазначенням дат проведення лізингових платежів та сум лізингових платежів (а.с. 27 том 1).

На виконання вимог договору позивачем на умовах лізингу було передано першому відповідачу навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця); заводський номер 1169222, двигун 21711421, номерний знак 05116КС, що підтверджується актом здачі-приймання майна від 09.08.2006р., видатковою накладною № РН-0000178 від 09.08.2006р. та довіреністю серія ЯМП №825619 від 09.08.2006р. (а.с.4-5, 35 том 2).

Перший відповідач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №311/07/2006 від 04.07.2006р., в частині сплати лізингових платежів з 30-го по 35-й лізингові періоди, згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу №311/07/2006 від 04.07.2006р.) не виконав, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість першого відповідача перед позивачем в розмірі 226532,30грн., а саме:

- за 30 лізинговий період в сумі 36922,48грн., строк оплати якого настав 01.02.2009р.;

- за 31 лізинговий період в сумі 35995,97грн., строк оплати якого настав 01.03.2009р.;

- за 32 лізинговий період в сумі 37477,26грн., строк оплати якого настав 01.04.2009р.;,

- за 33 лізинговий період в сумі 37358,98грн., строк оплати якого настав 01.05.2009р.;

- за 34 лізинговий період в сумі 39281,79грн., строк оплати якого настав 01.06.2009р.;

- за 35 лізинговий період в сумі 39495,82грн., строк оплати якого настав 01.07.2009р.

Отже, заборгованість першого відповідача перед позивачем з 30-го по 35-й лізингові періоди складає 226532,30грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.9-15 том 1), довідкою позивача (а.с.3 том 2), а також іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу 226532,30грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 договору фінансового лізину № 311/07/2006 від 04.07.2006р. сторони погодили, що у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснить оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1(однієї десятої) % від поточної заборгованості лізингоодержувача за кожен день прострочення платежу, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

Слід зазначити, що пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов’язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачена п.8.5 договору №311/07/2006 від 04.07.2006р. неустойка, що обчислюється у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення є пенею.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача (а.с.10-12) розмір пені складає 24718,37 грн.

Місцевий господарський суд перевірив здійснені позивачем розрахунки сум пені та прийшов до висновку, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та укладеного між сторонами договору. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (9-15 том 1) 3% річних складає 4477,88 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4477,88 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку позивача (9-15 том 1) розмір інфляційних нарахувань за період з 03.02.2009р. по 15.12.2009р. (за 30 період лізингу) складає 3016,97 грн.; з 03.03.2009р. по 15.12.2009р. (за 31 період лізингу) - 2365,84 грн.; з 02.04.2009р. по 15.12.2009р. (за 32 період лізингу) - 1911,75 грн.; з 04.05.2009р. по 15.12.2009р. (за 33 період лізингу)-1555,49 грн.; з 02.06.2009р. по 15.12.2009р. (за 34 період лізингу) - 1431,98 грн.; з 02.07.2009р. по 15.12.2009р. (за 35 період лізингу) - 994,39 грн., на загальну суму 11276,42 грн.

Однак, перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум інфляційних, суд встановив, що позивач при нарахуванні інфляційних нарахувань застосовував індексацію до прострочки оплати, що мала місце в межах одного місяця.

Проте, вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі №11/14-10, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010р. у справі №33/149-10.

У зв'язку з цим, суд самостійно проводить розрахунок інфляційних нарахувань.

За період з березня по листопад 2009р. (за 30 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 106,57% (101,4% * 100,9% * 100,5% * 101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-36922,48 (сума боргу) * 106,57%/100% - 36922,48 грн. =2425,81 грн.;

За період з квітня по листопад 2009р. (за 31 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 105,10% (100,9% * 100,5% * 101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-35995,97 грн. (сума боргу) * 105,10%/100% - 35995,97 грн. =1835,79 грн.;

За період з травня по листопад 2009р. (за 32 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 104,16% (100,5% * 101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-37477,26 грн. (сума боргу) * 104,16%/100% - 34477,26 грн. =1559,05 грн.;

За період з червня по листопад 2009р. (за 33 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 103,65% (101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-37358,98 грн. (сума боргу) * 103,65%/100% - 37358,98 грн. =1363,60 грн.;

За період з липня по листопад 2009р. (за 34 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 102,52% (99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-39281,79 грн. (сума боргу) * 102,52%/100% - 39281,79 грн. =989,90 грн.;

За період з серпня по листопад 2009р. (за 35 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 102,62% ( 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-39495,82 грн. (сума боргу) * 102,62%/100% - 39495,82 грн. =1034,79 грн.

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань становить 9208,94 грн. (2425,81 + 1835,79 +1559,05 +1363,60 + 989,90 + 1034,79).

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України, передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктами 8.1, 8.1.1 договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006р. передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань по договору є порука юридичної особи: другого відповідача.

Для забезпечення виконання договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс-98”- поручитель (другий відповідач у справі) було укладено договір поруки № 310_311/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р. (а.с.36-39).

Згідно із пунктом 1.1 договору поруки №310_311/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р., за цим договором поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати перед лізингодавцем за виконання ТОВ "Граніт", ЄДРПОУ: 13563220, далі - лізингоотримувач, його зобов'язань по договорам фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., № 311/07/2006 від 04.07.2006р., (далі - договір фінансового лізингу) з урахуванням змін до нього, що можуть бути прийняті після вступу даного договору в силу, у порядку, обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У випадку невиконання чи неналежного виконання лізингоотримувачем його зобов'язань за договором фінансового лізингу поручитель та лізингоотримувач несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність (п. 1.2 договору поруки №310_311/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р.).

Пунктами 3.1.1-3.1.3, договору поруки, передбачено, що поручитель (СТОВ "Агрокомплекс-98") забезпечує виконання лізингоотримувачем (ТОВ "Граніт") наступних зобов'язань по договору фінансового лізингу: оплата лізингових та інших платежів в порядку і строки, встановлених договором фінансового лізингу; оплата неустойки; компенсувати судові витрати по стягненню боргу та інші збитки лізингодавця (позивач) спричинених невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань по договору фінансового лізингу.

Поручитель надає лізингодавцю право, в разі невиконання, або неналежного виконання лізингоотримувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу, звернути стягнення на кошти та майно поручителя (п.3.5. договору поруки).

Частина 1 статті 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р. у справі №14/5007/35/11 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" - без задоволення.

Справу №14/5007/35/11 повернути господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.

01-12/16491/11 16491/11