Постанова № 20801523, 19.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2011 року Справа № 5002-21/3581-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №4127 від 28.09.11, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія";

третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №69 від 15.01.09, Микитенко Юрій Олексійович;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 02 листопада 2011 року у справі №5002-21/3581-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (вул. Артема, 60, місто Київ 50, 04050)

в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" (пров. Піонерський, 3, місто Сімферополь, 95011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (Южнобережне шосе, 42, місто Ялта, 98600)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Микитенко Юрій Олексійович (ділянка 112, Біле-3, місто Сімферополь)

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 52923819,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2011 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія", за участю третьої особи ОСОБА_3, у якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. А склад - магазин, загальною площею 1947, 9 кв. м,; літ. Б склад - магазин, загальною площею 90,1 кв. м,; літ В склад - магазин, загальною площею 1999,9 кв. м,; літ. Г склад - магазин, загальною площею 354,3 кв. м,; літ. Д склад - магазин, загальною площею 673,7 кв. м,; літ. О склад - магазин, загальною площею 25,4 кв. м,; літ. Ж сміттєзбірник, загальною площею 10,8 кв. м,; літ. И прохідна загальною площею 8,7 кв. м,; літ. Н склад - магазин, загальною площею 307,4 кв. м, на ділянці літ. М гараж,; літ. П гараж, літ К навіс, літ. З градирня, літ. Л навіс, літ. Н' склад - магазин, що розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта. Південно бережне шосе (Сімферопольське шосе), буд. 42, та належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35580400,00 гривень, з метою погашення заборгованості перед АТ „Банк”Фінанси та Кредит” за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року у розмірі 52923819,65 грн., з яких за відсотками за користування кредитом - 7495312,25 грн., за кредитом - 20000000,00 грн., за пенею - 25428507,40 грн.

Також, позивач просив передати зазначене вище нерухоме майно в управління АТ „Банк „Фінанси та Кредит” на строк до реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог АТ „Банк „Фінанси та Кредит” на умовах безоплатності послуг управителя.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача по справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 512, 525, 526, 1029-1045, 1050 Цивільного кодексу України, статей 7, 12, 33-35, 39 Закону України „Про іпотеку” та мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між Банком і ОСОБА_3 (позичальником) кредитного договору №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року (з урахуванням договору про внесення змін №1) останній свої зобовязання виконує не належним чином, допускає прострочення по внесенню платежів та сплаті відсотків, що призвело до виникнення в нього заборгованості. Разом з тим, з огляду на іпотечний договір за №3905, який був укладений між сторонами у справі для забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором, позивач скористався своїм правом на задоволення своїх вимог через предмет іпотечного договору, яким є перелічене вище майно. Також, позивачу стало відомо, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на витрату предмета іпотеки, а саме розділ предмета іпотеки на низку об'єктів з присвоєнням окремих адресів, що, на думку позивача, може значно ускладнити задоволення вимог Банку за рахунок предмета іпотеки. Викладені обставини послугували підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 02 листопада 2011 року у справі №5002-21/3581-2011 (з урахуванням ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року) позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: - нежитлова будівля складу-магазину літер Б площею 90,1 кв. м., сміттєзбиральник літер Ж площею 10,8 кв. м., прохідна літер И площею 8,7 кв. м., склад магазин літер О площею 25,4 кв. м., на ділянці градирня літер 3, що розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобе режне шосе, будинок 42, та належать на праві власності товариству з обмеженою від повідальністю „Ялтабакалія” на користь публічного акці онерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії „Кримське регіо нальне управління” АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, шляхом проведення прилюдних торгів.

Це майно передано в управління Акціонерному товариству „Банк „Фінанси та Кре дит” в особі філії „Кримське регіональне управління” АТ „Банк „Фінанси та Кредит” на строк до реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог АТ „Банк „Фінанси та Кре дит” на умовах безоплатності послуг управителя.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” на користь акціонерного товариства „Банк „Фі нанси та Кредит” в особі філії „Кримське регіональне управління” АТ „Банк „Фінанси та Кредит” 12750 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судово го процесу.

У частині вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі літер А склад - магазин, загальною площею 1947,9 кв. м.; літер В склад - магазин, загальною площею 1999,9 кв. м.; літер Г склад - магазин, загальною площею 354,3 кв. м.; літер Д склад - магазин, загальною площею 673,7 кв. м.; лі тер Н склад - магазин, загальною площею 307,4 кв. м. на ділянці літер М гараж; літер П гараж, літер К навіс, літер А навіс, літер Н' склад - магазин, за адресою: АР Крим, м. Ялта, Південнобережне шосе (Сімферопольське шосе), будинок 42, що належать ТОВ „Ялтабакалія” на праві власності; встановлення початкової ці ни на прилюдних торгах з початковою ціною предмету іпотеки для його пода льшої реалізації у розмірі 35580400,00 грн., з метою погашення заборгова ності перед АТ „Банк „Фінанси та Кредит” за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14.11.2007 р. у розмірі 52923819,65 грн. з яких за від сотками за користування кредитом - 7495312,25 грн., за кредитом -20000000,00 грн., за пенею - 25428507,40 грн.; передання в управління АТ „Банк „Фінанси та Кредит” на строк до реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог АТ „Банк „Фінанси та Кре дит” на умовах безоплатності послуг управителя зазначеного нерухомого майна - відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед Банком є підтвердженою, доказів сплати якої надано не було, отже у позивача виникло законне право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Втім, суд першої інстанції, відмовляючи у частині задоволення позовної заяви Банку, вказав, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, який розташовано за іншою адресою, ніж зазначено у договорі іпотеки відсутні. Позивач на день подачі позовної заяви був обізнаний про наявність інших адрес, оскільки до позовної заяви ним додано рішення виконавчого комітету, яким зазначено за якою адресою знаходиться спірне майно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 12 листопада 2011 року публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та кредит” в особі філії „Кримське регіональне управління” АТ „Банк „Фінанси та кредит” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 02 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги з врахуванням заяви про вихід за межі позовних вимог від 02 листопада 2011 року задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховані доводи позивача, викладені у заяві про вихід за межі позовних вимог.

Банк у апеляційній скарзі зазначав, що в процесі судового розгляду йому стало відомо, що нежитловим будівлям, які на час укладення іпотечного договору знаходились за адресою: місто Ялта, Південнобережне шосе, буд. 42 та були передані в іпотеку Банку згідно з умовами іпотечного договору №3905, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 вересня 2008 року за №1951 присвоєні окремі поштові адреси.

На підставі вказаного рішення та висновку Ялтинського бюро технічної інвентаризації, Ялтинська міська рада прийняла рішення №2103 „Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по Південнобережному шосе №42, №426, №42н, №42г, №42д, №42е, №42ж у м. Ялті”.

Всі вищезазначені дії були здійснені Ялтинським бюро технічної інвентаризації та Ялтинською міською радою на підставі відповідних звернень товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія".

Заявник апеляційної скарги звертає увагу судової колегії на те, що вказані дії іпотекодавця здійснені ним без попередньої узгодженості з Банком, в порушення умов іпотечного договору №3905 та чинного законодавства про іпотеку.

Про те, що нежитловим будівлям, які були передані в іпотеку Банку згідно з умовами іпотечного договору №3905 присвоєні окремі поштові адреси, іпотекодавець в порушення умов іпотечного договору, не повідомив Банк, документів на підтвердження зазначених подій до Банку не надав. Таким чином, внаслідок вищевказаних дій відповідача, Банк був позбавлений відомостей про те, які нові адреси привласнені нежитловим будівлям, переданим в іпотеку Банку.

З огляду на викладене, позивач стверджує, що він не мав можливості належним чином сформулювати свої позовні вимоги з урахуванням змін, що відбулися. Відомості про поштові адреси іпотечного майна зазначені лише у рішенні виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.09.2008 №1951, про існування якого Банк дізнався тільки під час розгляду вказаної судової справи. З вказаного рішення чітко вбачається, що поштові адреси привласнені саме нерухомому майну, яке було передане в іпотеку Банку в якості забезпечення своєчасного та належного виконання кредитних зобов'язань позичальником.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В. судді: Гонтарь В.І., Плут В.М.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, що відбулось 19 грудня 2011 року, зявились представник позивача, який наполягав на вимогах заявленого позову та доводах апеляційної скарги, та представник третьої особи, який підтримував позицію відповідача по справі, стверджуючи, що вимоги Банку є безпідставними з огляду на відсутність іпотечної угоди на майно, розташоване за іншими ніж в договорі іпотеки адресами.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" у судове засідання не зявився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі документами.

При цьому слід зазначити, що наявність певних обставин, які перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не зявилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24 березня 2009 у справі №2-5/8274-2008 (2-24/8274-2008).

При повторному розгляді справи в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2007 відкрите акціонерне товариство „Банк „Фінанси та кредит” (за договором Банк) в особі начальника відділення №1 філіалу „Кримське РУ” відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” та громадянин України Микитенко Юрій Олексійович (за договором позичальник) уклали кредитний договір №2203/07/КИ-370 та 08 вересня 2008 року уклали договір про внесення змін №1 до кредитного договору №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, відповідно до яких позичальнику було надано кредитні ресурси у розмірі 20000000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності.

Відповідно до пункту 3.2 договору, позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за даним договором, до 11 листопада 2022 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Позичальник зобов'язується щомісячно, у термін з 26 по останнє число (включно) кожного місяця, починаючи з травня 2009 року здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитним ресурсом у розмірі 122699,39 грн., згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток №2 до даного договору).

Також, сторонами узгоджено, що позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, за процентною ставкою 18,50%.

Позичальник сплачує відсотки за користування Кредитними ресурсами щомісячно, у термін з 26 по останнє число (включно) кожного місяця, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток №2 до цього договору). У зазначений строк оплачуються й відсотки, нараховані за період користування Кредитними ресурсами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа (включно) поточного місяця.

Кредитний договір №2203/07/КИ-370 та договір про внесення змін №1 до нього були підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Позивачем умови кредитного договору були виконані належним чином, що не заперечується сторонами.

Також судовою колегією встановлено, що Розділом 5 договору кредиту №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 сторони передбачили умови його забезпечення.

Так, згідно з пунктом 5.1 договору забезпеченням виконання зобов'язань за ним є застава (іпотека) нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Ялта, вул. Південнобережне шосе (Сімферопольське шосе), буд. 42.

В договорі зазначено, що данні нежитлові будівлі належать майновому поручителю товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2089 від 15 жовтня 2007 року, Свідоцтва про право власності від 25 жовтня 2007 року, що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№16407874) від 25 жовтня 2007 року та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (№16469952) від 30 жовтня 2007 року.

Майновий поручитель в день видачі кредиту зобов'язується укласти з Банком договір застави (іпотеки).

На виконання вказаних умов договору кредиту вищезазначені особи, а саме: відкрите акціонерне товариства "Банк "Фінанси та кредит" (за договором іпотекодержатель) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (за договором іпотекодавець) 14 листопада 2007 року уклали іпотечний договір за №3905), у відповідності до пункту 1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. А склад - магазин загальною площею 1947,9 (одна тисяча дев'ятсот сорок сім цілих дев'ять десятих) кв.м., літ. Б склад - магазин, загальною площею 90,1 (дев'яносто цілих одна десята) кв.м., літ В склад - магазин, загальною площею 1999,9 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять цілих дев'ять десятих) кв.м., літ. Г склад - магазин, загальною площею 354,3 (триста п'ятдесят чотири цілих три ' десятих) кв.м., літ. Д склад - магазин, загальною площею 673,7 (шістсот сімдесят три цілих сім десятих) кв.м., літ. О склад - магазин, загальною площею 25,4 (двадцять п'ять цілих чотири десятих) кв.м., літ. Ж сміттєзбірник, загальною площею 10,8 (десять цілих вісім десятих) кв.м., літ. И прохідна, загальною площею 8,7 (вісім цілих сім десятих) кв.м., літ. Н склад - магазин, загальною площею 307,4 (триста сім цілих чотири десятих) кв.м., на ділянці літ. М гараж, літ. П гараж літ. К навіс, літ. З градирня, літ. Л навіс, літ. Н' склад - магазин, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м: Ялта, Південнобережне шосе (Сімферопольське шосе), буд. 42, надалі „Предмет іпотеки”.

Зазначений предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року (надалі - Основне зобов'язання) на суму 20000000,00 грн., виданих банком Микітенку Юрію Олексійовичу строком до 11 листопада 2022 року включно, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 17 % річних, а також комісійної винагороди за Основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за Основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Балансову вартість предмету іпотеки у розмірі 811100,00 грн. сторони передбачили у пункті 5 іпотечного договору.

Також, сторонами було визначено свої права та обовязки, відповідно до яких, іпотекодавець, зокрема, зобовязався без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, повязаних зі зміною прав власності на предмет іпотеки, обтяження його будь-якими зобовязаннями.

Не пізніше наступного дня після настання змін іпотекодавець відповідно до пункту 8.1.5 договору іпотеки зобовязався надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про посягання на нього з боку третіх осіб, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором.

Передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином (пункт 8.4.3 іпотечного договору).

Пунктом 8.4.8 передбачено, що іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченими нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, у т.ч кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель відповідно до основного зобов'язання (кредитного договору), заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного в основному зобов'язанні (кредитному договорі), а іпотекодавець не виконає зазначене зобов'язання.

З огляду на те, що позичальником Микитенком Ю.О. порушені зобов'язання за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, а саме, кредит і відсотки, нараховані за користування кредитом не погашені належним чином, через що перед Банком виникла заборгованість, останній скористався передбаченим законодавством правом на звернення з позовом до суду про задоволення своїх вимог як кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Визнавши відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, який розташовано за іншою адресою, ніж зазначено у договорі, а також те, що позивач на день подачі позову був обізнаний про наявність майна за іншими адресами, місцевий господарський суд задовольнив вимоги Банку лише частково.

Втім, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується із заявником апеляційної скарги стосовно того, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог зроблені всупереч положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України, без ґрунтовного дослідження характеру спірних правовідносин, а також без всебічного дослідження обставин, що призвело до порушення судом першої інстанції норм матеріального права, отже, судова колегія вважає, що оскаржене судове рішення підлягає частковому скасуванню.

Правовідносини сторін, як встановлено, виникли у звязку з укладенням договору банківського кредиту та договору іпотеки у забезпечення виконання умов кредитування. Тобто, правовідносини сторін у справі регулюються загальними положеннями про зобовязання і його виконання, наведеними у Цивільному кодексі України, нормами цього кодексу про відповідальність за порушення зобовязання, про договір банківського кредиту, Господарським кодексом України, оскільки сторони у справі є господарюючими субєктами, а також положеннями Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003 №898-IV, що є спеціальним для виниклих правовідносин.

Так, частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 599 Цивільного кодексу України, статей 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, та припиняється, згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_3 від 14 листопада 2007 року про видачу грошових коштів у сумі 20000000,00 грн. відповідно до кредитного договору №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року готівкою через касу банку. Вказана заява підписана Микитенком Ю.О.

Також, наявна копія квитанції Банку від 14 листопада 2007 року, зі змісту якої вбачається, що на підставі заяви про видачу готівки, відповідно до кредитного договору №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 ОСОБА_3, предявивши паспорт, отримав грошові кошти у розмірі 20000000,00 грн.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази належного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, й натомість, представлені письмові докази стосовно того, що кредит і відсотки, нараховані за користування кредитом, позичальником належним чином не погашаються, через що у позичальника перед Банком виникла заборгованість, судова колегія, оцінивши всі докази наявні в матеріалах справи, визнає, що сума заборгованості ОСОБА_3 перед Банком у розмірі 52923819,65 грн., з яких: за відсотками за користування кредитом - 7495312,25 грн., за кредитом - 20000000,00 грн., за пенею - 25428507,40 грн. станом на 05 листопада 2010 року є підтвердженою.

Втім, звертаючи увагу на пояснення в суді апеляційної інстанції представника третьої особи, що наголосив про наявність іншого судового спору між Банком і Микитенком Ю.О. стосовно суми заборгованості за кредитом, слід зазначити, що при розгляді даної справи, про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачем розмір боргу позичальника за кредитним договором не оспорювався, належні й допустимі докази відсутності такої заборгованості або іншого її розміру ані відповідач, ані ОСОБА_3 суду апеляційної інстанції не представили.

Втім, з пояснень сторін та висновків суду вбачається, що спірним є питання переліку обєктів, на які позивач просить звернути стягнення, та адреси їх місць знаходження.

Як стверджує у апеляційній скарзі Банк, лише в процесі судового розгляду йому стало відомо, що нежитловим будівлям, які на час укладення іпотечного договору знаходились за адресою: АРК. м. Ялта, Південнобережне шосе, буд. 42 та були передані в іпотеку Банку згідно з умовами іпотечного договору №3905, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 вересня 2008 року за №1951 присвоєні окремі поштові адреси, а саме: нежитловій будівлі складу-магазину літ. А, гаражу літ. П привласнено поштову адресу: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42б. При цьому у новій інвентарній справі нежитловій будівлі літ. А залишено попередню літ. А, літ. П привласнено літ. Б.; нежитловій будівлі складу-магазину літ. В привласнено поштову адресу: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42в. При цьому у новій інвентарній справі нежитловій будівлі літ. В привласнено літ. А; нежитловій будівлі складу-магазину літ. Г привласнено поштову адресу: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42г. При цьому у новій інвентарній справі нежитловій будівлі літ. Г привласнено літ. А; нежитловій будівлі складу-магазину літ. Д привласнено поштову адресу: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42д. При цьому у новій інвентарній справі нежитловій будівлі літ. Д привласнено літ. А; нежитловій будівлі гаражу літ. М, на ділянці навіс літ. К привласнено поштову адресу: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42е. При цьому у новій інвентарній справі нежитловій будівлі літ. М привласнено літ. А, літ. К привласнено літ. Б.; нежитловій будівлі складу-магазину літ. Н, на ділянці навіс літ. Л привласнено поштову адресу: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42ж. При цьому у новій інвентарній справі нежитловій будівлі літ. Н привласнено літ. А, літ. Л привласнено літ. Б; нежитлова будівля складу-магазину літ. Б, літ. Ж сміттєзбірник, літ. И прохідна, склад-магазин літ. О, на ділянці градирня літ. З, залишені за минулою адресою по Південнобережному шосе, 42 у м. Ялта.

З вказаного рішення чітко вбачається, що поштові адреси привласнені саме нерухомому майну, яке було передане в іпотеку Банку в якості забезпечення своєчасного та належного виконання кредитних зобов'язань позичальником.

Так, з урахуванням цього рішення, висновку Ялтинського бюро технічної інвентаризації, 25 вересня 2008 року Ялтинською міською радою прийняте рішення №2103 „Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по Південнобережному шосе № 42, № 426, № 42н, № 42г, № 42д, № 42е, № 42ж у м. Ялті”.

Отже, встановити лише з рішення про видачу свідоцтв чи привласнені нові поштові адреси нежитловим будівлям, які були передані Банку в іпотеку при укладенні іпотечного договору №3905, не уявляється можливим, оскільки у даному рішенні йдеться мова виключно про видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Втім, даним обставинам господарський суд першої інстанції не надав належної судової оцінки, безпідставно не відніс майно до предмету іпотеки і не врахував при прийнятті рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що всі вищезазначені дії прийняті Ялтинським бюро технічної інвентаризації та Ялтинською міською радою на підставі відповідних звернень відповідача, зокрема, від 28 серпня 2008 року за №14/69 та від червня 2008 року.

Доказів того, що відповідач повідомив Банк про те, що нежитловим будівлям, які були передані в іпотеку Банку згідно з умовами іпотечного договору №3905 присвоєні окремі поштові адреси, матеріали справи не містять, отже останній був позбавлений відомостей про нові адреси, привласнені нежитловим будівлям, що були передані в іпотеку Банку, через що з вини відповідача додаткові угоди та внесення змін до договору іпотеки сторонами не здійснювались.

Разом з тим, статтею 9 Закону України „Про іпотеку” (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), якою врегульовані питання володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки, передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Частиною 2 статті 10 цього закону унормовано, що іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Враховуючи викладені обставини та дослідивши умови договору іпотеки №3905, укладеного між сторонами, судова колегія погоджується з твердженням позивача про те, що вказані дії іпотекодавця є протиправними, оскільки зроблені без попередньої згоди Банку, в порушення його інтересів, в порушення Закону України „Про іпотеку”, умов пунктів 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5 іпотечного договору та чинного законодавства.

Дізнавшись про рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 вересня 2008 року за №1951, позивач надав до суду заяву про вихід за межі позовних вимог, оскільки до початку розгляду справи він не був обізнаний про такі обставини і не мав можливості звернутися в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України з заявою про зміну предмету позову.

Під зміною предмету позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у статті 16 Цивільного кодексу України, втім цей перелік не є вичерпним.

Під зміною підстави позову розуміють зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

У відповідності до положень пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користувати ся належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до все бічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов'язані виконувати вказівки суду щодо вчинення процесуальних дій, необхідних для вирішення спору. Так, стаття 65 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках під час підготовки справи до розгляду зобов'язує сто рони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх по садових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. В процесі розгляду справи суд також може ви магати від сторін подання додаткових доказів, пояснень, обґрунтувань, тощо.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні заяви Банку про вихід за межі позовних вимог, оскільки судом встановлено що предмет позову, а саме: звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки зазнав змін через зміну характеризуючих ознак іпотечного майна (нова адреса, зміна Літер), але, за переконанням судової колегії, сам предмет іпотеки нерухоме майно - фактично залишився незмінним (площа, призначення) та у межах тієї ж земельної ділянки.

Отже, вимоги Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі літер А склад - магазин, загальною площею 1947,9 кв. м.; літер В склад - магазин, загальною площею 1999,9 кв. м.; літер Г склад - магазин, загальною площею 354,3 кв. м.; літер Д склад - магазин, загальною площею 673,7 кв. м.; лі тер Н склад - магазин, загальною площею 307,4 кв. м. на ділянці літер М гараж; літер П гараж, літер К навіс, літер Л навіс, літер Н' склад - магазин, за адресою: АР Крим, м. Ялта, Південнобережне шосе (Сімферопольське шосе), будинок 42, що належать відповідачу на праві власності; встановлення початкової ці ни на прилюдних торгах з початковою ціною предмету іпотеки для його пода льшої реалізації у розмірі 35580400,00 гривень, з метою погашення заборгова ності перед позивачем за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14.11.2007 р. у розмірі 52923819,65 гривень з яких за від сотками за користування кредитом - 7495312,25 гривень, за кредитом -20000000,00 гривень, за пенею - 25428507,40 гривень; передання в управління позивача на строк до реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог позивача на умовах безоплатності послуг управителя, нерухомого майна - нежитлові будівлі літер А склад - магазин, загальною площею 1947,9 кв. м.; літер В склад -магазин, загальною площею 1999,9 кв. м.; літер Г склад - магазин, загальною площею 354,3 кв. м.; літер Д склад - магазин, загальною площею 673,7 кв. м.; лі тер Н склад - магазин, загальною площею 307,4 кв. м. на ділянці літер М гараж; літер П гараж, літер К навіс, літер Л навіс, літер Н' склад - магазин, за адресою: АР Крим, м. Ялта, Південнобережне шосе (Сімферопольське шосе), будинок 42, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" на праві власності, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Юридична оцінка доказів у справі не є виходом суду за межі позовних вимог, відповідну правову позицію підтримує Вищій господарський суд України у своїй постанові від 22 лютого 2011 року у справі №5002-22/2896-2010.

Втім, здійснивши таку оцінку та перевіривши позовні вимоги Банку щодо майна, зазначеного у письмовій іпотечній угоді, судова колегія визнає обґрунтованим вихід за межі позову, оскільки це потребує захисту законних прав та інтересів позивача.

У відповідності до частини першої статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), передбачає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Посилання третьої особи на те, що в провадженні Центрального районного суду міста Сімферополя знаходиться цивільна справа №2-73/11 (2-4161/09) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до Микитенка Юрія Олексійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року відхиляються судовою колегією, оскільки відповідно до положень статті 554 Цивільного кодексу України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Положеннями статті 543 цього кодексу встановлено, що у разі солідарного обовязку боржників, кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Частиною другою статті 590 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 7 Закону України „про іпотеку” передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Дослідженими судом кредитним і іпотечним договорами передбачено, що у разі невиконання позичальником відповідних положень вказаних договорів, іпотекодержатель (Банк) має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок закладеного майна (предмета іпотеки), переважно перед іншими кредиторами, в повному об'ємі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, заподіяних простроченням виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також витрати щодо звернення стягнення на предмет застави і його реалізацію.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань боржника, а у разі невиконання вимог - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вказаним законом (стаття 35) також унормовано, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідні вимоги були надіслані на адресу відповідача та третьої особи (лист від 19 листопада 2010 року за №2129н (а.с. 48, 90).

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Втім, наведеним приписам законодавства місцевим господарським судом не надано належної оцінки й не застосовані правила, які підлягали застосуванню.

Також, вимоги позову про передання нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, в управління Банку, судова колегія визнає правомірними і підлягаючими задоволенню, оскільки статтею 34 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Оскільки статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачений обовязок суду встановити яким шляхом повинна бути здійснена реалізація предмета іпотеки, суд погоджується з позицією Банку про реалізацію майна з публічних торгів, про що слід зазначити в резолютивній частині рішення.

Проте, на приписи вищенаведених норм матеріального та процесуального права господарський суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до їх порушення.

Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що в порушення приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог зроблено без детального дослідження виниклих між сторонами правовідносин, за невідповідністю обставинам справи, судом не вірно застосовані норми матеріального права й не застосовані ті, що підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору, тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а судове рішення частковому скасуванню.

З врахуванням положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у цій справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, без врахування пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 1, 4), 49, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 02 листопада 2011 року у справі №5002-21/3581-2011 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-б, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А та гаражу літ. Б; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-в, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-г, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-д, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-е, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-ж, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. Б, літ. Ж сміттєзбірник, літ. И прохідна, склад-магазин літ. О, на ділянці градирня літ. 3, що належать това риству з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” (код ЄДРПОУ:19191646) на праві власності, на користь публічного акці онерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Кримське регіо нальне управління” АТ „Банк „Фінанси та Кредит” (код ЄДРПОУ 26537861) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35580400,00 гривень, з метою погашення заборгованості перед АТ „Банк „Фінанси та Кредит” за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року у розмірі 52923819,65 грн., з яких заборгованість за відсотками за користування кредитом - 7495312,25 грн., за кредитом - 20000000,00 грн., за пенею - 25428507,40 грн.

Передати в управління публічному акці онерному товариству „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Кримське регіо нальне управління” АТ „Банк „Фінанси та Кредит” (місто Сімферополь, провулок Піонерський, 3; код ЄДРПОУ 26537861, інші реквізити та банківські рахунки невідомі) на строк до реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог публічного акці онерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” на умовах безоплатності послуг управителя нерухоме майно: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-б, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А та гаражу літ. Б; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-в, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-г, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-д, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-е, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42-ж, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ялта, Південнобережне шосе, 42, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. Б, літ. Ж сміттєзбірник, літ. И прохідна, склад-магазин літ. О, на ділянці градирня літ. 3, що належать това риству з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” (код ЄДРПОУ:19191646) на праві власності.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” (місто Ялта, Південнобережне шосе, 42; код ЗКПО 19191646, інші реквізити та банківські рахунки невідомі) на користь акціонерного товариства „Банк „Фі нанси та Кредит” філії „Кримське регіональне управління” АТ „Банк „Фінанси та Кредит” (місто Сімферополь, провулок Піонерський, 3; код ЄДРПОУ 26537861, інші реквізити та банківські рахунки невідомі) судові витрати у розмірі 53966,00 грн., з яких: 25500,00 грн. судового збору при зверненні з позовною заявою, 236,00 грн. витрат пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судово го процесу та 28230,00 грн. сплачених при зверненні з апеляційною скаргою.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя< Підпис >Ю.В. Борисова

Судді< Підпис >В.І. Гонтар

< Підпис >В.М. Плут