Постанова № 20800635, 22.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2011 № 47/326

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів: Вербицької О.В.

Буравльова С.І.

заучастю представників сторін:-

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3 від 10.10.2011 року,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.10.2011 року.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу-Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергомонтаж»

на рішення господарського суду-м. Києва від-08.11.2011 р.

у справі-№ 47/326(суддя Станік С.Р.)

за позовом-Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»

до-Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергомонтаж»

про -стягнення 362458,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Теплоенергомонтаж» про стягнення заборгованості в сумі 362458,80 грн.

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді позивач уточнив позовні вимоги шляхом подання відповідної заяви згідно із якою просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 549613,21 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2011 у справі № 47/326 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 362458,80 грн., суму витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 121991,88 грн, 3% річних в розмір 33268,31 грн, суму пені 28475, 36 грн., судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

ТОВ «Теплоенергомонтаж» не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема відповідач стверджує про те, що спірний товар був повернутий ним позивачу, а тому останній не має права вимагати повної оплати товару та нараховувати штрафні санкції.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

30.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДанфоссТОВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Теплоенергомонтаж” (покупець) було укладено договір поставки № 14180-1/08.

Згідно умов даного договору постачальник зобовязується передати у власність покупця обладнання, визначене в п.1.2 (товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар. (п. 1.1).

Умовами Договору сторони погодили, що за товар, що підлягає поставці за цим Договором, покупець сплачує наступну ціну 1257141,48 коп. з урахуванням ПДВ (п.2.1), покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування 100% ціни товару на поточний рахунок постачальника в наступному порядку6 авансований платіж, який має статус завдатку, у розмірі 30% від загальної вартості товару, що становить 377142,44 грн., сплачується протягом 60 (шістдесяти ) банківських днів з моменту укладання цього договору, після передачі товару покупець сплачує решту його загальної вартості відповідно до графіку платежів, що є невідємною частиною Договору (п.4.1), базисними умовами поставки є EXW м. Київ (Incoterms-2000) (п.5.6), у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочення, крім цього покупець відшкодовує збитки постачальнику у вигляді прямого збитку та упущеної вигоди (п.6.3).

Судом встановлено, що 19.09.2008 позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною№3042472 на загальну суму 512458,80 грн. Оплата отриманого товару відповідачем була здійснена частково в сумі 150000,00 грн. Вказана обставина підтверджується відповідачем.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У п. 5.5 договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання ним своїх грошових зобовязань за цим договором в повному обсязі.

Згідно із п. 6.4 договору у випадку прострочення покупцем виконання своїх грошових зобовязань більше 1 місяця постачальник має право вимагати у покупця повернення поставленого товару без компенсації покупцеві сплачених до цього часу грошових коштів, крім того покупець відшкодовує збитки постачальнику у вигляді прямого збитку та упущеної вигоди.

Судом встановлено, що 17.03.2010 р. на вимогу представника позивача Алдошина В.Е. товар, який був поставлений позивачем відповідачу, був повернутий позивачу на складське приміщення в м. Гостомель, вул. Леніна, 141, літера Р.

Також судом встановлено, що станом на 10.11.2011 р. спірний товар перебував у позивача.

Вказані обставини підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.12.2001 р. о/у ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві , листом позивача № 88/11 від 10.11.2011 р., поясненнями сторін у справі, наданими у судовому засіданні.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що в наслідок того, що відповідачем не було здійснено повної оплати поставленого позивачем товару, останній на підставі п. 6.4 договору та ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України здійснив притримання спірного товару.

В силу ст. 597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.

Нормами чинного законодавства не передбачено права кредитора, який здійснив притримання, вимагати від боржника оплати її вартості.

При цьому судом береться до уваги те, що власником спірного товару на даний час є позивач.

Отже, враховуючи, що на момент розгляду справи спірний товар знаходиться у позивача, колегія суддів вважає, що вимоги останнього про стягнення з відповідача 362458,80 грн. вартості цього товару є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. В позові в цій частині слід відмовити повністю.

Зважаючи на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, 3% річних та пені є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в позові в цій частині також слід відмовити.

Таким чином в позові ТОВ з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» до ТОВ «Теплоенергомонтаж» слід відмовити у повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду належить скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

Рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2011 у справі № 47/326 скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» (код ЄДРПОУ 20074667, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул.. В. Хвойки,15/15/6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергомонтаж» (код ЄДРПОУ 30729875, місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Стеценка,1) 2731,00 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста

Києва.

Головуючий суддяАндрієнко В.В.

СуддіВербицька О.В.

Буравльов С.І.