Рішення № 20800034, 26.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

26.12.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

23 грудня 2011 року Справа №5028/8/125/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр", юридична адреса: просп. Возз'єднання, 7-А, м. Київ, 02160; фактична адреса: вул.Червоноармійська, 4-а, м. Київ, 01004

до відповідача: Фермерського господарства "Земля і Воля І К", вул. Пролетарська, 6, с.Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

про стягнення 45409грн.27коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1. адвокат, довіреність №208 від 07.10.2011р.

Від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 33375грн. боргу за нафтопродукти, передані по видатковим накладним №ВР-0000149 від 01.04.2011р., №ВР-0000262 від 22.04.2011р., №ВР-0000377 від 11.05.2011р. на підставі договору постачання нафтопродуктів №30 від 30.03.2011р., 8343грн.75коп. штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості, 3103грн.59коп. штрафу у виді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, нарахованого за період з 26.05.2011р. по 15.11.2011р., 586грн.93коп. штрафу у виді трьох процентів річних, обчислених за період з 26.05.2011р. по 15.11.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань.

Як вбачається із поданих позивачем письмових пояснень від 21.12.11р., які стосуються уточнення видів штрафних санкцій, останнім фактично заявлено про стягнення пені та процентів річних.

В судовому засіданні позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 33375грн. боргу, 8343грн.75коп. штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості, 3236грн.47коп. пені, нарахованої за період з 07.04.11р. по 19.11.11р. та 672грн.95коп. процентів річних, обчислених за період з 07.04.11р. по 19.11.11р. Аналіз змісту вказаної заяви свідчить, що фактично позивач просить збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені на 132грн.88коп. та процентів річних на 86грн.02коп., а надана заява про уточнення позовних вимог є фактично заявою про збільшення розміру позовним вимог в частині стягнення пені та процентів річних відносно заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2011р., яка прийнята судом до розгляду, про що відображено в ухвалі суду від 14.12.11р.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 33375грн. боргу, 3236грн.47коп. пені, 672грн.95коп. процентів річних та 8343грн.75коп. штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості.

Відповідач письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про причини неявки суду не повідомлено. Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обовязковою, а тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Письмове клопотання позивача про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

30 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" (позивач у справі, постачальник за умовами договору) та Фермерським господарством "Земля і Воля І К" (відповідач у справі, покупець за умовами договору) укладено договір №30 постачання нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобовязувався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (даті по тексту товар), а покупець зобовязувався приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п.2.2 договору одиниця виміру кількості товару, асортимент товару та кількість поставки товару, що поставляється за договором, визначається в заявках та додаткових угодах до даного договору.

В розділі 3 договору сторони узгодили ціну та порядок розрахунків. Покупець зобовязується оплатити товар згідно умов визначених в Додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши Додаткової угоди у встановлений строк на дану партію товару, покупець зобовязаний провести розрахунок протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в Додаткових угодах до цього Договору.

Згідно із п.10.2. договору сторони визначили, що даний договір вважається укладений з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011р., а в частині виконання зобовязань до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Аналіз змісту договору №30 постачання нафтопродуктів від 30.03.2011р., свідчить, що у звязку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №30 від 30.03.2011р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору №30 постачання нафтопродуктів від 30.03.11р. позивачем поставлено відповідачу по видатковим накладним №ВР-0000149 від 01.04.11р. на суму 42978грн., №ВР-0000262 від 22.04.11р. на суму 1770грн., №ВР-0000377 від 11.05.11р. на суму 1780грн. (копії а.с.32,38,44) товар (нафтопродукти). Загальна сума поставленого товару складає 46528грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних особи, повноваження якої підтверджується виданими довіреностями №1 від 01 квітня 2011р., №2 від 22.04.11р, №3 від 11.05.11р. на імя Зимоздри В.Г.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем зобовязання по передачі відповідачу товару виконані в повному обсязі.

Як встановлено судом вище, договором передбачено, що за умови не підписання додаткової угоди до договору, в якій має визначатися асортимент товару, його кількість, строк оплати товару встановлюється протягом двох банківських днів з дати отримання товару.

Із матеріалів справи вбачається, що додаткова угода №1 від 01.04.11р. до договору № 30 та додаткова угода №2 від 22.04.11р. до договору №30 не підписана відповідачем, а отже вказані додаткові угоди не укладені.

За таких обставин, відповідач зобовязаний здійснити оплату товару, отриманого по видатковій накладній №ВР-0000149 від 01.04.11р. в строк до 06.04.2011р., по видатковій накладній №ВР-0000262 від 22.04.11р. в строк до 27.04.2011р.

Разом з тим, 11 травня 2011 року між сторонами укладена додаткова угода №3 до договору №30 від 30 березня 2011 року, відповідно до якої позивач зобовязувався передати у власність, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти: Автобензин А-80 в кількості 200л. на суму 1780грн. з ПДВ. Пункт відгрузки: Склад нафтобаза м. Бахмач. Умови оплати: відстрочка до 7 банківських днів. Додаткова угода підписана представниками сторін та посвідчена відбитками печаток. Отже, товар отриманий по видатковій накладній №ВР-0000377 від 11.05.11р. підлягав оплаті в строк до 20.05.2011р.

Як свідчать наявні у справі копії банківських виписок з рахунку позивача (а.с.47-56) відповідачем в період з 06.04.11р. по 30.09.11р. в рахунок оплати товару сплачено позивачу 13153грн. Вказані платежі зараховані позивачем в оплату товару, поставленого по видатковим накладним, які покладені в основу позову. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт часткового виконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості поставленого товару в сумі 13153грн. При цьому останній платіж був здійснений відповідачем 01.11.11р.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом залишок вартості неоплаченого відповідачем товару становить 33375грн.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач у вказані строки, зобовязання по оплаті поставленого позивачем товару повністю не виконав, у звязку з чим заборгованість становить 33375грн.

При цьому відповідачем не надано суду доказів, які спростовують факт отримання ним товару від позивача, а також доказів, які свідчать про проведення оплати в повному обсязі.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості поставленого товару у встановлений строк, на момент вирішення спору доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 33375грн. боргу.

Згідно із п.6.4. договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

З посиланням на вказану умову договору та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.12.11р. позивач просить стягнути з відповідача 3236грн.47коп. пені, нарахованої за період з 07.04.2011р. по 19.11.2011р.

Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Порушення боржником взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені за вказаний період судом встановлено, що позивачем безпідставно обчислюється строк прострочення платежу по видатковій накладній №ВР-0000377 від 11.05.11р. з останнього дня строку оплати товару, тобто з 19.05.11р., а не з наступного дня, як це передбачено нормами цивільного законодавства, а тому з урахуванням вимог ст.253 Цивільного кодексу України та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав зобовязання по оплаті товару в 7-денний строк, період нарахування пені має бути обчислений саме з 20.05.2011р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобовязань по своєчасній оплаті товару, відповідач дійсно допустив прострочення оплати, пеня обчислена з урахуванням строків нарахування штрафних санкцій, а тому вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними, але задовольняються судом частково в розмірі 3235грн.83коп. за період з 07.04.2011р. по 19.11.2011р.

Згідно із п.6.5. договору встановлено, що у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобовязаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 8343грн.75коп. штрафу.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом договором.

В силу ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи щодо граничного розміру пені, який сплачується боржником, встановлені в Законі Україні «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Отже, чинним законодавством передбачено, що за порушення грошових зобовязань штрафні санкції мають визначатися у розмірі із застосуванням облікової ставки НБУ, але не більше її подвійного розміру.

З урахуванням зазначених судом вище приписів ч.6 ст.231 та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), суд приходить до висновку, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки (штраф, пеня), він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Отже, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.10.11р. по справі №5023/2454/11.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8343грн.75коп. штрафу 25% від суми заборгованості є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання сторони не передбачили в договорі, три проценти річних обчислені позивачем за весь період прострочення виконання зобовязання з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.12.11р., починаючи з 07.04.11р. по 19.11.11р. в розмірі 672грн.95коп.

Проте, при обчисленні періодів нарахування процентів річних позивачем не вірно зазначено закінчення строку, до якого відповідач повинен був оплатити поставлений йому товар по видатковій накладній №ВР-0000377 від 11.05.11р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання по оплаті отриманого ним товару, вимоги позивача про стягнення процентів річних є правомірними, проте задовольняються судом частково в розмірі 672грн.75коп. за період з 07.04.11р. по 19.11.11р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 33375грн.94коп. боргу, 3235грн.83коп. пені та 672грн.75коп. процентів річних.

В силу ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки позивачем оплачені послуги адвоката в розмірі 1182грн., що підтверджується платіжним дорученням №2856 від 06.12.11р. (копія а.с.78), яке знаходиться в матеріалах справи, а тому в силу ч.5 ст.49 згаданого кодексу при частковому задоволенні позову такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193,231,232,265,343 Господарського кодексу України, ст.ст.253,530,549,610,611,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Земля і Воля І К», вул.Пролетарська, 6, с.Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 36375495, р/р №26008182229 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», просп.Возз'єднання, 7-А, м.Київ (ідентифікаційний код 35823120, р/р №26000301004357 в ЗАТ «Терра Банк», м.Київ, МФО 380601) 33375грн. боргу, 3235грн.83коп. пені, 672грн.75коп. процентів річних, 938грн.05коп. витрат, понесених по оплаті послуг адвоката та 1477грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич

Повний текст рішення складений та підписаний 26 грудня 2011 року.

Суддя Т.Г. Оленич