Рішення № 20800018, 27.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

27.12.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 67-28-47

вул. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2011 року справа № 5028/12/106/2011

Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фесюра М.В., Скорик Н.О., розглянувши матеріали

За позовом:Заступника прокурора Чернігівської області

14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9

в інтересах держави

В особі: Фонду державного майна України,

вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133

Відповідачі: 1). Федерація профспілкових організацій Чернігівської області,

вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000

2). Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія"

Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601

3). Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради, 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 33

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Федерація професійних спілок України,

01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2

Предмет спору: про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від прокуратури: Федорченко Л.А., начальник відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення № 91 від 15.02.2007 року, була присутня в судовому засіданні 08.11.2011 року; 28.11.2011 року, 07.12.2011 року, 20.12.2011 року; Кушнір Л.В., старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення № 60 від 29.06.2011р., була присутня в судовому засіданні 17.11.2011 року.

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 30 від 06.01.2011 року, представник

Від відповідача-1: Богдан М.А., голова федерації профспілкових організацій Чернігівської області; ОСОБА_2., довіреність № 403/07 від 04.11.2011 року, представник був присутній в судових засіданнях 08.11.2011 року, 17.11.2011 року, 28.11.2011 року, 07.12.2011 року; ОСОБА_3, довіреність № 407 від 07.11.2011 року, представник

Від відповідача-2: ОСОБА_4, довіреність №270/11/11 від 07.11.2011 року, представник; ОСОБА_5., довіреність № 232/07/11 від 11.07.2011 року, представник, був присутній в судовому засіданні 08.11.2011 року, 28.11.2011 року, 07.12.2011 року, 20.12.2011 року

Від відповідача-3: ОСОБА_6, довіреність № 3-15/540 від 03.06.2011 року, представник, був присутній в судовому засіданні 08.11.2011 року після перерви в 14 год. 15 хв.; в судові засідання 17.11.2011 року, 28.11.2011 року, 07.12.2011 року, 20.12.2011 року представник відповідача-3 не зявився.

Від третьої особи-1 (КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради): ОСОБА_7, довіреність від 06.01.2011 року, представник (була відсутня в судовому засіданні 08.11.2011 року після перерви в судовому засіданні в 14 год. 15 хв.)

Від третьої особи-2 (Федерація професійних спілок України): ОСОБА_8 довіреність № 11/01-42/2247 від 16.11.2011 представник

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.10.2011 року порушено провадження у справі № 5028/12/106/2011 за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до відповідачів: 1). Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, 2). Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", 3). Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 173 від 20.07.2001 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5; Визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року, видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5; Визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року, укладений між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та Відкритим акціонерним товариством Страховим товариством "Гарантія" від 09.10.2001 року про продаж частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м.; Визнання за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) право власності на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5; Витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області адміністративну будівлю: літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5; Витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ.1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року, судом відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року, судом було вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони: - Комунальному підприємству „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності від Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Відкритого акціонерного страхового товариства „Гарантія” на адмінбудівлю літ. А-4 загальною площею 4110, 2 кв.м. та гаражі літ. літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові; - Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Приватному акціонерному товариству „Страхове товариство „Гарантія” відчужувати адмінбудівлю літ. А-4 загальною площею 4110, 2 кв.м. та гаражі літ. літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові, до розгляду по суті справи № 5028/12/106/2011.

В судовому засіданні за клопотанням сторін здійснювалась технічна фіксація судового засідання.

В судовому засіданні 08.11.2011 року було задоволено клопотання представника позивача про колегіальний розгляд даної справи та згідно повторного автоматизованого розподілу, після оголошеної в судовому засіданні 08.11.2011 року до 14 год. 15 хв. перерви, визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фесюра М.В., Тимченко М.Г.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні 08.11.2011 року в поданих відзивах на позов зазначили, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області була створена 11.12.1990 року та відповідно до п. 1.2. Статуту від 11.12.1990 року є правонаступником обласної Ради профспілок, в тому числі на власність та майно, що також підтверджується Статутом Федерація профспілкових організацій з внесеними змінами від 16.12.2010 року, зареєстрованими Наказом Головного управління юстиції у Чернігівській області від 17.02.2011 року № 89/1. Так, будівництво Будинку спілок (1959-1962рр.) фінансувалось за рахунок профспілок, прибудова до Будинку спілок (1978-1980рр.) збудована при повному фінансуванні капіталовкладень профспілок та під їх керівництвом, за відсутності будь-яких вкладень з боку держави, що підтверджується відповідними документами. Також у 1980 році Чернігівською обласною Радою профспілок здійснювалось будівництво гаражів біля Будинку спілок виключно за кошти профспілки. З моменту побудови та по теперішній час Федерація профспілкових організацій володіє, користується та розпоряджається спірним майном, що підтверджується фінансовими звітами Будинку спілок при Чернігівській обласній раді профспілок за 1962-1977рр. та 1979-1984рр.; зведеними фінансовими звітами Чернігівського облсовпрофу про виконання профспілкового бюджету за 1984, 1986-1988 рр.; інвентаризаційною справою на Будинок спілок по вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові, зареєстрованою за № 561 від 30.07.2001р. в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації. В 1995 році Федерація профспілкових організацій, як власник Будинку спілок, отримала державний акт на право постійного користування землею. Крім того, свідоцтвом про власність № 000013 від 19.02.2001 року Федерація професійних спілок України підтвердила, відповідно до ст.ст. 20,28 Закону України „Про власність”, ст. 34 Закону України „Про професійні спілки”, їх права та гарантії діяльності”, що Будинок Федерації профспілкових організацій (м. Чернігів, вул. Шевченка, 5) є власністю Федерація профспілкових організацій, володіє, користується та розпоряджається цим майном. Вказане свідоцтво не скасовано, не визнано недійсним та є чинним на даний час. Право власності за Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) на майно, передане у власність Федерації профспілкових організацій, було закріплено договором „О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзным имуществом” від 18.11.1990р., відповідно до умов якого майно в розмірі 10% було виділено Всезагальній конфедерації професіональних спілок СРСР, а інше, згідно Додатку, закріплено за Федерацією незалежних профспілкових організацій. Таким чином, Будинок спілок по вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові закріплений за Федерацією незалежних профспілок України, що виключає його належність до держави. Відповідач-1 зазначає, що 18.11.1990 року загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно переліку (в якому є і спірна будівля), чим підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок. Крім того, відповідач-1 посилаючись на п. 5 Методики проведення інвентаризації обєктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1121 від 30.11.2005 року, зазначає, що на підставі проведеної інвентаризації Фонд державного майна протягом місяця після надходження узагальненого переліку державного майна вносить відомості до Єдиного реєстру обєктів державної власності. По Чернігівській області в обєктах державного майна, внесених до Єдиного реєстру обєктів державної власності, Будинок спілок по вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові не значиться, що вказує на відсутність належності даного майна державі. Відповідач-1 вказує на те, що заступником прокурора при подачі позову було пропущено строк позовної давності, оскільки судячи з позовної заяви порушення Фонду державного майна України повязують з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташовані на території України”, тому право позивача можна вважати порушеним з 01.05.1992 року. За таких обставин відповідач-1 просить суд застосувати строк позовної давності до даного позову, як такий що пропущено без поважних причин, що є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача-2 в поданому 08.11.2011 року відзиві на позов вважає заявлені позовні вимоги безпідставними з огляду на наступне: 28.05.2001р. між Акціонерним страховим товариством „Гарантія” в якості емітента, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” та Радою Федерації профспілкових організацій Чернігівської області в якості інвестора було укладено Договір купівлі-продажу акцій, відповідно до умов якого емітент зобовязується продати інвестору власні акції додаткової (четвертої) емісії, а інвестор зобовязується оплатити вказані акції шляхом передачі емітенту свого власного майна на суму Договору. Відповідно до п. 3.2., 3.3. Інвестиційного договору, інвестор передає емітенту частину приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові, загальною площею 497,9 м.кв. 09.10.2001 року між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області (продавець) та ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частини не житлового приміщення (частини нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові), що є власністю продавця згідно Свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173, зареєстроване в Чернігівському МБТІ (реєстраційний напис записаний у реєстрову книгу №8, реєстровий номер 561 від 22.08.2001 року. 10.10.2001 року сторонами договору було підписано Акт прийому-передачі частини несилового приміщення та оформлено факт передачі-прийому частини нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові. Таким чином, з 10.10.2001 року (дати підписання акту прийому-передачі) до ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” перейшло право власності на частину нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові. 12.11.2001 року Чернігівським МБТІ було зареєстровано право власності ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” на частину обєкту нерухомості (частина підвалу загальною площею 143,9 м.кв., частини І поверху загальною площею 304,4 м.кв., загального користування по підвалу сходи площею 17,9 м.кв., про що до книги реєстрації №8 було внесено запис № 561. Посилання заступника прокурора Чернігівської області на ту обставину, що прокуратурі Чернігівської області не було відомо про те, що частина нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові знаходиться у власності відповідача-2 не відповідають дійсності, оскільки листом № 1205-1/08 від 10.07.2008 року відповідач-2 звертався до прокуратури Чернігівської області з проханням вжити заходи щодо недопущення порушень прав власності, до якого був доданий Договір купівлі-продажу від 09.10.2001р. та копію реєстраційного посвідчення Чернігівського МБТІ від листопада 2001р. На вказаний лист 06.08.2008 року відповідач-2 отримав відповідь № 07/1-2463-08 від 04.08.2008 року за підписом першого заступника прокурора області, тобто з липня 2008 року прокуратурі Чернігівської області було відомо про те, що відповідач-2 є власником частини нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові, що свідчить про те, що прокуратурою Чернігівської області пропущено строк позовної давності на витребування майна від відповідача-2. У звязку з викладеним відповідач-2 просить суд застосувати позовну давність до даного позову.

Відповідач-3 в поданому 08.11.2011 року відзиві на позов зазначає, що приймаючи рішення від 20.07.2001р. № 173 щодо оформлення свідоцтва про право власності на обєкти нерухомості по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, виконавчий комітет Чернігівської міської ради керувався вимогами Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121, в редакції, що діяла на той час. Відповідачем-1 при зверненні про реєстрацію за ним права власності на обєкт нерухомості по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові було надано копію свідоцтва про право власності на цю будівлю, виданого Федерацією професійних спілок України та копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою за вказаною адресою. Оспорюване рішення прийнято виконавчим комітетом на підставі вказаних документів та матеріалів технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”. Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173 прийнято в межах повноважень відповідача-3, визначених нормами Закону України „Про місцеве самоврядування” та не суперечить вимогам чинного законодавства на момент його прийняття, що виключає можливість визнання його незаконним в судовому порядку.

Ухвалою суду від 08.11.2011 року було задоволено клопотання відповідача-1 та відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Федерацію професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2).

Розпорядженням керівника апарату № 02-01/65 від 17.11.2011 року, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 17.11.2011 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5028/12/106/2011. Згідно повторного автоматизованого розподілу, у звязку з перебуванням судді Тимченко М.Г. у відпустці, у складі колегії було здійснено заміну судді Тимченко М.Г. на суддю Скорик Н.О. та визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фесюра М.В., Скорик Н.О.

В судовому засіданні 17.11.2011 року представником відповідача-1 було подано письмову заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що прокуратура звернулася з позовом до суду 12.10.2011 року, в якому зазначає, що про порушення прав держави в особі Фонду державного майна України їй стало відомо під час проведення перевірки за завданням Генерального прокурора України від 17.06.2011 року. Але з липня 2008 року між ФПО та прокуратурою Чернігівської області тривала переписка з приводу прийнятих рішень керівними органами ФПО щодо встановлення обмежень в здійсненні права власності та користування ВАТ „Страховим товариством „Гарантія” приміщеннями, інженерними й технічними комунікаціями та територіями по вул. Шевченка, 5, в м. Чернігові. 22.07.2008 року прокуратурою Чернігівської області було винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства про власність за № 07/1-839вих-08. Під час переписки прокуратура Чернігівської області зясувала належність будівлі профспілкам на праві приватної власності і не висловлювала жодних заперечень з цього приводу. За таких обставин, відповідач-1 просить застосувати строк позовної давності, як такий, що пропущено прокуратурою Чернігівської області без поважних причин.

Представники прокуратури та позивача проти заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності заперечували.

Заява відповідача-1 про застосування строку позовної давності прийнята судом до розгляду.

В поданих в судове засідання 17.11.2011 року письмових поясненнях відповідач-1 зазначає, що на момент видачі свідоцтва про право власності діяв Закон України „Про власність”, відповідно до ст. 28 якого обєктами права власності громадських обєднань, у тому числі і професійних спілок, є майно будівлі для забезпечення статутної діяльності. Такі обєкти відносилися до колективної власності (ст. 2 Закону). За час володіння Будинком спілок за 48 років, відповідач-2 добросовісно здійснював функції власника, утримував обєкт за власні кошти. Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995 року на виконання постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 року затверджений перелік майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яким покладено на міністерства, до вказаного переліку не входить Будинок спілок у м. Чернігові по вул. Шевченка, 5. За договором купівлі-продажу від 19.11.2007 року відповідач-1 набула права власності на 1/15 частину будівлі по вул. Шевченка, 5. За цим договором проведена реєстрація права власності КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної Ради 08.02.2008 року, реєстраційний номер 9433090, номер запису 561 в книзі 8.Приймаючи до уваги, що відповідач-1 володів спірним майном на протязі 48 років, що більше мінімального десятилітнього строку, встановленого ст. 344 Цивільного кодексу України, а тому позивач набуває права власності на спірне нерухоме майно, яке підлягає державні реєстрації, за набувальною давністю з моменту державної реєстрації, тобто з 22.08.2001 року. Вимога щодо витребування майна з чужого незаконного володіння безпідставна і не ґрунтується на законі. Фонд державного майна України не має права власності на спірний обєкт, а незаконність володіння спірним обєктом може бути визнаною лише судовим рішенням і підлягає доказуванню у загальному порядку. До того ж, вимоги позивача не конкретизовані, без зазначення індивідуальних ознак майна обєкту нерухомості предмету спору, що суперечить ст.ст.181,184 Цивільного кодексу України, ст.ст. 54,55 Господарського процесуального кодексу України.

Також 17.11.2011 року відповідачем-1 подано письмове клопотання, в якому зазначається, що згідно п. 17 Постанови №10 від 24.10.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених субєктом владних повноважень, яким останній зобовязує субєкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність. Таким чином, вимоги позивача щодо визнання рішення виконкому Чернігівської міської ради №173 від 20.07.2001 року незаконним не підлягають розгляду у господарському суді і провадження повинно бути припинено на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року не може бути задоволена судом, оскільки свідоцтво про право власності не є актом органів владних повноважень, так як воно видане на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради і свідоцтво про право власності не може бути окремим предметом спору. За таких обставин, у цій частині вимог позивача згідно ч. 1 п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню.

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 підтримали клопотання відповідача-1.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи-1 проти поданого відповідачем-1 клопотання про припинення провадження у справі заперечували.

Розгляд клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відкладено судом.

Представник відповідача-2 в поданих письмових запереченнях зазначає, що прокурором та позивачем не надано правовстановлюючих документів, які б підтвердили право власності держави на спірне майно. При цьому майно, набуте відповідачем-2 згідно діючих в 2001 нормативно-правових актів, придбане у особи, яка мала право його відчужувати, маючи належні правовстановлюючі документи, які підтверджували право власності ФОП Чернігівської області на вказане майно. Також відповідач-2 вказує на те, що позивач не має права на визнання недійсними договорів, оскільки не є його стороною та йому не передавали вказане майно у власність, а тільки могли передати у „тимчасове розпорядження ”. Однак, вказаної передачі не відбулося, а відповідно відповідних прав (а тим більше права власності) позивач не набув. Зважаючи на той факт, що позивач повязує порушення його права з прийняттям Постанови ВРУ від 10.04.2002 року, а в свою чергу, згідно Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташовані на території України ”, - визначено обовязок Фонду прийняти майно підприємств, установ, організацій, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, то відповідно, якщо навіть вважати, що право позивача на майно було б, то воно могло бути порушеним 01.05.1992 року (якщо все майно не передали у вказаний строк), відповідно пропущеним є строк позовної давності який тривав до 01.05.1995 року. Тобто, самим законодавцем у Постанові Верховної Ради України від 10.04.1992 року повідомлено було в т.ч. ФДМУ про його певні права щодо майна, однак позивачем не вчинено жодних дій щодо його прийняття чи оформлення власності та не заявлено відповідних позовів до 01.05.1995 року, то відповідно строк позовної давності пропущено і пропущено не з поважних причин.

В поданих 17.11.2011 року письмових доповненнях до відзиву відповідач-2 зазначає, що заступник прокурора Чернігівської області у заявленому позові не посилається на ст. 388 Цивільного кодексу України, а відтак немає жодних правових підстав для витребування від ПрАТ ”СТ „Гарантія” майна, придбаного за договором купівлі-продажу частини не житлового приміщення від 09.10.2001 року.

Подані відповідачем-2 письмові доповнення до відзиву залучені до матеріалів справи.

В поданих 17.11.2011 року письмових поясненнях третя особа КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” повідомляє, що відповідно до матеріалів інвентарної справи № 10893 на обєкт нерухомості за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, це 4-х поверхова будівля загальною площею 4112,0 кв.м. та господарчі будівлі літ.Б-1, Б1, Б2, Б3. На виконання рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 року №173 21.08.2001 року Раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області підприємством було оформлено свідоцтво про право власності на обєкт нерухомості: будівлю літ. А-4 загальною площею 4110,2 кв.м. гаражі літ. Б-1, Б1,Б2,Б3 за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка,5. Після оформлення свідоцтва власник - Рада федерації профспілкових організацій Чернігівської області двічі укладала договори відчуження з ВАТ „СТ „Гарантія” частин адміністративної будівлі, а саме договір купівлі-продажу від 09.10.2001р. (площа відчужуваного майна 304,4 кв.адмін. будівлі та частина підвалу 143,9 кв.м.) та договір купівлі-продажу від 04.01.2005р. №14 (площа відчужуваного майна 294,0 кв.м.). В подальшому ВАТ „СТ „Гарантія” продало придбане майно за останнім договором Раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області (договір від 19.11.2007р. № 1860 (площа відчужуваного майна 294,0 кв.м.). 30.01.2009 року на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №25 було видано Раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області дублікат свідоцтва та зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.02.2009 року за № 9433090.

В поданих 17.11.2011 року письмових поясненнях представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що майно Федерації профспілок України та її членських організацій набуто ними протягом десятків років в установленому законом порядку за рахунок власних коштів та за рахунок фінансування з інших джерел, не заборонених законодавством України. 18.11.1990 року Загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно переліку (в якому є і спірна будівля), чим було підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок. Постановою Ради Фонду профспілкового майна ЗКП від 16.01.1992 року права Федерації незалежних профспілок України по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном були підтверджені.

Крім того в судовому засіданні 17.11.2011 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 було подано письмове клопотання про витребування у Фонду державного майна України переліку майна підприємств, установ та обєктів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, для встановлення наявності чи відсутності у цьому переліку адміністративного будинку та гаражу за адресою: м. Чернігів, вул. Т.Шевченка, 5.

Клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 про витребування у Фонду державного майна України переліку майна підприємств, установ та обєктів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, для встановлення наявності чи відсутності у цьому переліку адміністративного будинку та гаражу за адресою: м. Чернігів, вул. Т.Шевченка, 5, задоволено судом.

В судовому засіданні 17.11.2011 року, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 28.11.2011 року до 10 год. 00 хв.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач-3 повноважного представника в судове засідання 28.11.2011 року не направив, документів, витребуваних судом не надав.

В судовому засіданні 28.11.2011 року здійснювалась технічна фіксація судового засідання.

Прокуратура Чернігівської області в поданих 28.11.2011 року поясненнях на заперечення відповідача-1 та відповідача-2 вказує на те, що Чернігівська обласна профспілка ніколи не була самостійною в питаннях як організаційного, так і фінансового характеру, а підпорядковувалась Українській Республіканській Раді профспілок, яка в свою чергу ВЦРПС. Профспілки СРСР до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи. 10.04.1992 року Верховна Рада України постановою № 2268 „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України ” передала Фонду державного майна України майно загальносоюзних громадських організацій. Спірний обєкт є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України, про що свідчить Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 року. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження майном. Загальносоюзних громадських організацій. В поясненнях також зазначається, що до набуття чинності Закону України „Про профспілки”, профспілки діяли відповідно до Закону України „Про обєднання громадян”. Аналізуючи законодавчу базу, яка регулювала правовідносини щодо діяльності профспілок, вбачається, що спірний обєкт не був обєктом права власності профспілок УРСР, оскільки згідно Закону України „Про профспілки” профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР. Вказані обставини не були враховані Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації при підготовці до вирішення на виконкомі Чернігівської міської ради питання про оформлення свідоцтва про право власності на спірний обєкт на Федерацію профспілок Чернігівської області та виконком Чернігівської міської ради 20.07.2001 року при оформленні такого свідоцтва. Відповідно до ст. 1 Статуту Федерація профспілок Чернігівської області не є правонаступником будь-якої раніше існуючої громадської організації і набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації. Таким чином, рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 року та свідоцтво про право власності видачу відповідачу-1 з порушенням ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ” та п. 4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, яке перебуває у власності юридичної та фізичних осіб від 09.06.1998 року. В порушення ст. 34 Статуту Федерація профспілок Чернігівської області 09.10.2001 року здійснила відчуження частини спірного майна на користь відповідача-2 без рішення конференції або Ради Федерації одноособово. Посилання відповідачів на пропущення строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки ст. 82 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) передбачала непоширення дії строку позовної давності на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадських організацій. В даному позову це врегульовано ст. 268 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в поданих 28.11.2011 року письмових поясненнях щодо надання переліку майна підприємств, установ та обєктів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, для встановлення наявності чи відсутності у цьому переліку адміністративного будинку та гаражу за адресою: м. Чернігів, вул. Т.Шевченка, 5 зазначив, що на сьогодні робота по формуванню Переліку ще не закінчена. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.007 року № 236-р було утворено міжвідомчу робочу комісію, якій було доручено: скласти перелік майна, яке забороняється відчужувати, провести інвентаризацію відповідного майна, щодо кожного обєкта документально визначити законність його перебування у володінні Федерації професійних спілок України, щодо кожного обєкта, включеного до вказаного переліку, встановити частку держави, Федерації професійних спілок України, інших професійних спілок, інших субєктів господарювання, перевірити законність відчуження майнових комплексів, окремих споруд та іншого майна санаторно-курортного і туристичного призначення, проведеного ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, ЗАТ „Укрпрофтур”. Про результати проведеної роботи Фонд державного майна України листом № 10-24-7736 від 06.06.2011 року повідомляв Генеральну прокуратуру України. Також слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 року № 902 було утворено комісію з питань проведення інвентаризації майна загальносоюзних громадських обєднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке передано їм у відання, володіння та/або користування за рішенням органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР.

В судовому засіданні 28.11.2011 року представником відповідача-1 було подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Також 28.11.2011 року представником відповідача-1 було подано письмове клопотання про залишення позову без розгляду у звязку з ненаданням на вимогу суду підтверджуючих документів права власності держави на спірне майно: будівлю по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові, а також письмове клопотання про зобовязання позивача надати суду рішення органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР стосовно передачі у відання, володіння та користування будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові профспілкам, а у разі ненадання такого рішення зобовязати позивача надати письмове обґрунтування ненадання рішення.

Крім того, представником відповідача-1 подано письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, 32 членських організацій Федерації профспілкових організацій Чернігівської області згідно доданого Додатку, з посиланням на ту обставину, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок, що підтверджується статутом від 11.12.1990 року, постановою установчої ради представників галузевих профспілкових організацій і первинних профорганізацій Чернігівської області, заявою про створення Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і протоколом від 11.12.1990 року і на даний час до складу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області входить 32 членські організації, які є співвласниками спірної будівлі по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові, а тому рішення господарського суду може вплинути на права та обовязки членських організацій ФПО.

Клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду та клопотання про зобовязання позивача надати суду рішення органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР стосовно передачі у відання, володіння та користування будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові профспілкам були відхилені судом у зв”язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, 32 членських організацій Федерації профспілкових організацій Чернігівської області згідно доданого Додатку відхилено судом, оскільки рішення з даного спору не стосується прав та обов”язків зазначених осіб щодо майна відповідача-1, так як вони не є його співвласниками, а тому рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обов”язки щодо однієї із сторін по справі.

28.11.2011 року представником відповідача-1 подано письмове клопотання про витребування у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: КП „Чернігівське міжміське БТІ”, реєстрових книг за 1969, 1980 р.р. Подане клопотання відповідач-1 обґрунтовує тим, що 26.05.1969 року Управління Будинку Спілок при Чернігівській обласній раді профспілок звернулось до начальника Чернігівського міжміського БТІ з проханням оформити технічний паспорт на будівлю Чернігівської обласної ради профспілок. Листом від 18.06.1980 року Управління Будинку Спілок повторно звернулось за виготовленням технічного паспорту на будівлю з прибудовою, і у 1980 році була оформлена інвентаризаційна справа № 188. Таким чином, станом на 1980 рік Чернігівська обласна рада профспілок мала на законних підставах державну реєстрацію права власності на будівлю. Цей факт підтверджується Інвентаризаційною справою № 188 і запис у реєстрових книгах є доказом права власності на будівлю.

Дане клопотання також відхилено судом у зв”язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Також представником відповідача-1 було подано письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, членів профспілки ФПО Чорнорот П.Г., Грицай Н.Д., Коваленка М.В. та Тищенко Є.Ю., з посиланням на ту обставину, що Будинок спілок будувався виключно за рахунок профспілкових внесків членів профспілок Чернігівської області в період з 1960 року по час введення в експлуатацію вказаної будівлі та враховуючи їх особисті звернення до Федерації профспілкових організацій Чернігівської області від 23.11.2011 року і тому рішення з даної справи може вплинути на права та обовязки даних членів профспілки, які своїми коштами прийняли участь у будівництві спірного об”єкту.

Суд відхилив клопотання представника відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, членів профспілки ФПО Чорнорот П.Г., Грицай Н.Д., Коваленка М.В. та Тищенко Є.Ю., оскільки рішення з даного спору не стосується прав та обов”язків зазначених осіб щодо майна відповідача-1, так як вони не є його співвласниками, а тому рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обов”язки щодо однієї із сторін по справі.

В поданих 28.11.2011 року додаткових поясненнях відповідач-1 зазначає, що на правах юридичної особи Чернігівська обласна рада професійних спілок діяла до 11.12.1990 року та мала колективну власність на Будинок Спілок за адресою вул. Шевченка, 5, м. Чернігів. Чернігівська обласна рада профспілок 11.12.1990 року була реорганізована у Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області до якої увійшли 13 обласних комітетів професійних спілок. Згідно статутів та положень членські організації яких обєднує ФПО є окремими юридичними особами та незалежними самостійними громадськими організаціями, які являлись власниками майна та коштів, в тому числі мали право колективної власності на будівлю вул. Шевченка, 5, м. Чернігів. Відповідач-1 вважає безпідставними посилання позивача на постанову Верховної ради № 2268 від 10.04.1992 року, постанову Верховної ради Української РСР „Про захист суверенних прав власності Української РСР” (втратила чинність згідно з постановою Верховної ради України від 04.03.1992 року № 2164-12), ст. 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 року № 1540-XII та зазначає, що на час прийняття цього Закону відповідач-1 не був організацією союзного підпорядкування, що підтверджується її статутом від 11.12.1990р. та Статутами і Положеннями членських організацій-засновників ФПО; Будинок спілок перебував на балансі управління Будинку спілок при Чернігівській обласній раді професійних спілок (яке було юридичною особою) згідно рішення президії Чернігівської обласної ради професійних спілок від 26.06.1962р. після закінчення будівництва та розпорядження від 04.02.1980 року. Постановою президії ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області від 13.11.1992р. з 13.01.1993 року управління Будинку профспілок при раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області ліквідовано, а будівлю і гараж взято на баланс ФПО. Рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на своєму засіданні затвердила рішення президії протоколом №19.

В поясненнях від 28.11.2011 року відповідач-1 також зазначив, що не має можливості надати оригінали статутів у звязку з їх викраденням, що підтверджується заявами відповідача-1 від 24.11.2008 року №375 до керівництва УМВС України в Чернігівській області та прокуратури Чернігівської області. В ході спроби захоплення приміщення ФПО були зламані двері в службовому приміщенні та викрадено документи та печатка ФПО, у звязку з чим 17.01.2008 року була порушена кримінальна справа № 25/36209. На даний час зберігся оригінал статуту від 11.12.1990 року та діючий статут зі мінами та доповненнями від 17.02.2011 року, який враховує зміни та доповнення від 17.04.2003 року, 14.12.2005 року, 20.03.2006 року та 16.12.2010 року.

Відповідач-2 в поданих 28.11.2011 року письмових поясненнях зазначає, що частиною не житлового приміщення будівлі №5 по вул. Шевченка у м. Чернігові відповідач-2 заволодів внаслідок укладення договору купівлі-продажу акцій від 28.05.2001 року та договору купівлі-продажу частини не житлового приміщення від 09.10.2001 року., тобто зазначеним майно відповідач-2 заволодів на законних підставах, внаслідок укладення правочинів згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України. Крім того, вказане майно придбане Товариством оплатно. На виконання умов Договору купівлі-продажу акцій від 28.05.2001 року між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області (продавець) та відповідачем-2 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частини не житлового приміщення від 09.10.2001 року. Як вбачається з п. 2.2.1. Договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року, Договір купівлі-продажу акцій від 28.05.2001 року є невідємною частиною Договору від 09.10.2001 року. Таким чином, частина приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові придбана відповідачем-2 оплатно і вартість акцій відповідача-2, які були передані в оплату придбаного приміщення є високою, оскільки з моменту укладення вказаних договорів значно зросла. Крім того, частина нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові була придбана відповідачем-2 у особи, яка на час укладення договорів купівлі-продажу мала право його відчужувати, тому не є можливим витребувати із власності відповідача-2 частини не житлового приміщення по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові на правовій підставі, зазначеній заступником прокурора Чернігівської області у позовній заяві.

Третя особа КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” в поданому 28.11.2011 року листі зазначає, що відповідно до матеріалів інвентарної справи № 10893 на обєкт нерухомості за адресою: вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові перший правовий документ, а саме свідоцтво про право власності було видано 21.08.2001 року. До цього часу звернень, заяв відносно оформлення права власності до КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” не надходило.

Представник третьої особи-2 Федерації професійних спілок України надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом та письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю ознайомитися з додатковими поясненнями та документами, наданими позивачем та прокурором.

Представники прокуратури Чернігівської області та позивача заперечували проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали клопотання представника третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 при вирішенні клопотання поклалась на розсуд суду.

Суд частково задовольнив клопотання представника третьої особи особи-2 про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 07.12.2011 р. на 09:30.

Представник відповідач-3 в судове засідання 07.12.2011 року не зявився.

Прокурором в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв”язку з проведенням прокуратурою перевірки наявності у інвентаризаційній справі, наданій КП “Чернігівське МБТІ” на об”єкт нерухомості, розташований в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5, нових не підшитих документів.

Також прокурором було подане погоджене з представником позивача письмове клопотання про продовження терміну розгляду справи до 15 діб.

Представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб щодо відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача 2 проти відкладення розгляду справи не заперечував та заперечив щодо продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом. В поданих додаткових поясненнях стосовно пояснень прокурора на заперечення зазначає, що прокурор та позивач не надали жодного документа, підтверджуючого право власності держави на спірне майно. Посилання прокуратури на довідку по формі №6, виданої головою обласної ради профспілок, як доказ того що замовником спірного приміщення виступило ВЦРПС є безпідставним, оскільки згідно даної довідки проектно-кошторисна документація затверджена президією обласної ради профспілок 25.10.1961р., ВЦРПС на будівництво Будинку спілок у м. Чернігові коштів не фінансувала. З моменту введення в експлуатацію спірна будівля по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові перебувала на балансі Чернігівської обласної ради професійних спілок, а потім в результаті реорганізації на балансі Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і не відносилася до майна загальносоюзної громадської організації. Згідно листів № 10-16-13652 від 26.12.1996 року, № 12-24-177 від 13.02.1997 року, № 10-16-6221 від 01.07.1997 року, направлених Федерації профспілок України, до переліку організацій, установ і підприємств, які знаходились у віданні загальносоюзних профспілкових організацій, будівля по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові не входить. Право власності на будівлю виникло не на підставі передачі майна, а на підставі створення майна в результаті будівництва та прийняття його в експлуатацію, а на замовника був покладений обовязок оплатити роботи. Будинок по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові побудований за кошти профспілок, а не за державні кошти. Крім того, Чернігівська обласна рада професійних спілок була реорганізована за рішенням загальних зборів від 11.12.1990р. у Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області, тому остання не була новоствореною організацією. Відповідач-1 вважає заперечення прокурора безпідставними, оскільки Закон України „Про профспілки” не існує; Федерація профспілкових організацій в своїй діяльності керувалась ст. 28 Цивільного кодексу Української РСР; в Статуті діючому на даний час ФПО є правонаступником всіх прав та обовязків, коштів та майна Чернігівської обласної ради профспілок.

Третя особа-1 (КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради) в поданому в судове засідання 07.12.2011 року поясненні, посилаючись на п. 7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року зазначає, що реєстрація права власності з послідуючим внесенням запису в реєстрову книгу могла виникнути тільки за наявності правовстановлюючого документу на будинок або домоволодіння. Перша реєстрація обєкту нерухомого майна за адресою: вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові була проведена 22.08.2001 року, про що в реєстровій книзі №8 за № 561 було зроблено відповідний запис. Вказана реєстрація проводилась на підставі виданого 21.08.2001 року за рішенням Чернігівського міськвиконкому №173 від 20.07.2001 року свідоцтва про право власності на вказану будівлю. Інвентарною справою на вказаний обєкт, підтверджується також той факт, що до 22.08.2001 року реєстрація права власності на спірну будівлю з послідуючим внесенням записів до реєстрових книг не проводилась, правовстановлюючі документи на обєкт нерухомого майна не оформлювався. За період з 1969 року до 2001 року до КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради звернень від власників майна щодо оформлення, видачі та реєстрації права власності не надходило.

Третя особа-2 (Федерація професійних спілок України) в поданих 07.12.2011 року письмових поясненнях не погоджується з доводами позивача, що Чернігівська обласна рада не була самостійною у питаннях як організаційного так і фінансового характеру, а підпорядковувалась Українській республіканській раді профспілок, яка в свою чергу ВЦРПС, тому ФПО Чернігівської області є загальносоюзною громадською організацією, а посилається на Закон СРСР „Про громадські обєднання” від 09.10.1990 року № 1708, відповідно до якого визначено, що громадська організація є загальносоюзною. В свою чергу Українська республіканська рада професійних спілок здійснювала свою діяльність на території Української РСР, а Чернігівська обласна рада професійних спілок (правонаступником якої є Федерація профспілкових організацій Чернігівської області) на території Чернігівської області, тобто у певній місцевості. Таким чином, ні Українська республіканська рада професійних спілок, ні Чернігівська обласна рада професійних спілок не відносились до загальносоюзних громадських організацій.

Ухвалою суду від 07.12.2011 року за клопотанням прокурора та позивача було продовжено термін розгляду справи на 15 діб.

Представник відповідача-3 в судове засідання 20.12.2011 року не зявився.

Прокурор в судовому засіданні 20.12.2011 року надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Відповідач-1 в додаткових поясненнях зазначає, що стверджуючи те, що право державної власності на будівлю за адресою вул. Шевченка, 5 виникло на підставі актів, прийнятих свого часу Верховною Радою України, позивач та прокурор не заперечують проти того, що до прийняття цих актів зазначене майно не належало до державної власності. Відповідно до п. 1 розділу XV „Перехідних положень” діючої Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечать Конституції України. Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року „Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України” та від 04.02.1994 року „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, які встановлювали іншу, від нині діючої Конституції, процедуру переходу до держави права власності на майно, яке їй раніше не належало, не є чинними у цій частині. Вказані позивачем підстави повинні підтверджувати його право власності, факт вибуття майн з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Тобто, на підтвердження наявності у позивача суб”єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Таких доказів позивачем надано не було., що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведений той факт, що він є власником спірного майна. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, особа, яка не довела, що вона є власником майна, не може витребувати його від іншої особи.

Представник відповідача-1 в додаткових поясненнях зазначає, що з жовтня 1990 року ні Федерація профспілок України, ні її попередники не мають навіть членського статусу профспілок СРСР. Повноваження Фонду державного майна України, відповідно до Закону України „Про управління об”єктами державної власності”, Тимчасового положення „Про Фонд державного майна України”, досить обмежені і зводяться в основному до того, що Фонд державного майна України здійснює право розпорядження майном державних підприємств в процесі їх приватизації, створення спільних підприємств, здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна державних підприємств, здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів. Листом № 06/1-2296-11 від 07.12.2011 року слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Чернігівської області згідно якого досудовим слідством встановлено, що Струк В.К. в 2001 році незаконно відчужив АСТ „Гарантія” перший поверх адміністративної будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, чим спричинив збитки Федерації профспілкових організацій Чернігівської області. Враховуючи, що Цивільний кодекс України в редакції 2004 року, відповідно до п.п. 1 та 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України в редакції 1963 року та діюче законодавство на час виникнення правовідносин. Посилаючись на ст. 86 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ст.ст. 28, 49 Закону України „Про власність” відповідач-1 вважає, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

В поданих Додаткових поясненнях відповідач-1 вказує на те, що Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області в 2000 році проводилась реконструкція та будівництво гаражу по вул. Шевченка, 5 м. Чернігова. Рішенням Чернігівської міської ради №153 від 21.06.2000 року було надано земельну ділянку в постійне користування площею: 0,0029 га для реконструкції гаражу. На підставі вищевказаного рішення була підготовлена технічна документація зі складення державного акту на право постійного користування землею для Чернігівської обласної ради Федерації профспілкових організацій по вул. Шевченка, 5 м. Чернігова. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №171 від 17.07.2000 року надано дозвіл на проектно-пошукові роботи для будівництва гаражу на 2 бокси у дворі будівлі по вул. Шевченка, 5 м. Чернігова. Гараж Літера Б1-1 площею 39,7 кв.м. зареєстрований у реєстровій книзі №8 за реєстровим номером 561 від 22.08.2001 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації за Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області. До пояснення відповідач-1 надав документи, які підтверджують будівництво та реєстрацію права власності.

Представник відповідача-2 в поданих письмових поясненнях вказує на те, що посилання прокуратури в поясненнях від 28.11.2011 року на порушення вимог ст. 34 Статуту ФПО Чернігівської області є безпідставними, оскільки це не є підстава позову та є безпідставним, так як відповідні рішення президії ради Федерації від 19.02.2001 року, від 28.05.2001 року є схваленими найвищим органом профспілки Конференцією. Прийняття президією ФПОЧО 25.03.2008 року постанови, якою начебто визнано, що відчужено майно в порушення вимог законодавства та статуту, є безпідставними, оскільки не вказано які норми закону і статуту порушено. Струк В.К. не діяв з умислу підписуючи договори від 28.05.2001 року та від 09.10.2001 року, оскільки виконував рішення колегіального органу, який йому доручив вчиняти відповідні дії по підписанню (укладенню) вказаних договорів з АСТ „Гарантія”, що не є його особистим рішенням, а відповідно службових повноважень не перевищував. Договір від 09.10.2011 року укладений не з метою продажу майна, а на виконання рішення президії від 28.05.2001 року та умов договору купівлі-продажу акцій від 28.05.2001 року (укладеного за рішенням президії від 28.05.2001 року). Вказане питання могло бути вирішено внутрішньо організаційно , - однак будь-якого рішення вищестоячі органи профспілки в т.ч. Рада чи Конференція ФПО щодо визнання вказаних незаконними та скасування рішень Президії Ради ФПО чи дій Струка В.К. по виконанню доручень щодо підписання вказаних договорів в 2001 році не приймалося і не ставилося на голосування. Вказані обставини виключають право інших органів, крім, профспілкових вирішувати питання правомочності дій та рішень посадових осіб профспілки та її органів. Вказані органи в 2005 році схвалили вказані рішення та дії, що підтверджує х правомочність (законність) та виключає їх незаконність. Прокуратурою Чернігівської області також не визначено, в чому полягає порушення громадських інтересів і чим це підтверджується. Відповідач-2 також вважає, що строк позовної давності поширюється на вимоги до відповідача-2 про визнання недійсним договору від 09.10.2001 року та про витребування майна, оскільки ст. 83 Цивільного кодексу УРСР не є діючою нормою та ПрАТ „СТ „Гарантія” не є громадською організацією; п. 3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України не може поширювати свою дію на заявлені вимоги до відповідача-2, оскільки у відповідній частині предмет позову не стосується вимог заявлених до відповідача-2, так як ПрАТ „СТ „Гарантія” не приймало і не може приймати „правові акти органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування ”. Строк позовної давності (3-річний з дня коли дізнався чи міг дізнатися), який встановлений до вимог заявлених до ПрАТ „СТ „Гарантія” є пропущений, як за час дії ЦК УРСР (ст.ст.71,76,80), так за час дії ст.ст. 256,257,260,261,267 ЦК України. Таким чином відповідач-2 просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову відносно ПрАТ „СТ „Гарантія”.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Федерація профспілкових організацій Чернігівської області створена відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб та фізичних осіб підприємців та статуту Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, реєстрація Федерації профспілкових організацій Чернігівської області була здійснена управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року, свідоцтво № 84.

26.05.1969 року Управління Будинку Спілок при Чернігівській обласній раді профспілок звернулось до начальника Чернігівського міжміського БТІ з проханням оформити технічний паспорт на будівлю Чернігівської обласної ради профспілок.

18.06.1980 року Управління Будинку Спілок повторно звернулось за виготовленням технічного паспорту на будівлю з прибудовою, і у 1980 році була оформлена інвентаризаційна справа № 188.

05.06.2001 року Голова ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області листом № 136 звернувся до Чернігівського МБТІ з проханням провести інвентаризацію та оформити свідоцтво на право власності на будівлю, що належить раді Федерації профорганізацій області по вул. Шевченко, 5.

Облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, у відповідності до п.10 підпункту б) ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ” виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №173 від 20.07.2001 року доручено Чернігівському МБТІ оформлення свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації на об”єкти нерухомості по вул. Шевченка, 5 на раду Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Частиною 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ” визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Порядок здійснення державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб регулюється Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (далі Інструкція), затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998р. № 121, зареєстрованої в Мінюсті 26.06.1998р. за № 399/2839.

Відповідно до п. 1.5., 1.7. Інструкції, державну реєстрацію права власності на об”єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації на основі правовстановлюючих документів, згідно Додатку 1 (п. 2.1. Інструкції).

Згідно п.п. 2.1. Інструкції, реєстрація здійснюється на основі правовстановлюючих документів згідно Додатку №1 до Інструкції.

У відповідності до підпункту п. 4.1. Інструкції, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється з видачею свідоцтва про право власності, зокрема місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування:

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

21.08.2001 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 року № 173, Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області видано свідоцтво про право власності на об”єкт нерухомості, яким посвідчено, що об”єкти нерухомості, розташовані в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 (в цілому складається: адмінбудівля літ. А-4, площею 4110,2 кв.м., гаражі літ. Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3, площею 442,2 кв.м.) належать Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Відповідно до даних Інвентаризаційної справи № 10893 на будинок № 5 по вул. Шевченка у м. Чернігові, площа адмінбудівлі літ. А-4, складає 4110,2 кв.м., площа гаражів літ. Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3, складає 442,2 кв.м.

Статтею 26 Цивільного кодексу Української СРСР визначено, що юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Як встановлено судом, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області як юридична особа створена відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року і зареєстрована управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року свідоцтво № 84.

Відповідно до ст.ст. 19, 24 Статуту Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, в редакції зареєстрованій управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року, Рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області в період між конференціями є вищим органом Федерації.

Таким чином, рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області є виборним органом федерації, та не має статусу юридичної особи, а тому виконавчий комітет Чернігівської міської ради не міг приймати рішення щодо оформлення права власності за радою Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, як органом федерації.

Як вбачається із інвентаризаційної справи, рішення про оформлення свідоцтва про право власності на об єкти розташовані в м. Чернігові по вул. Шевченка,5 було прийнято на підставі заяви ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області №136 від 05.06.2001 року, проведеної технічної інвентаризації обєкта, завдання на проектування від 21.04.1980р. щодо реконструкції гаражу, витягу із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 146 від 26.03.1980р. щодо реконструкції гаражів, статуту Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, державного акту на право постійного користування землею, виданого Чернігівській обласній раді федерації профспілкових організацій від 20.03.1995р., свідоцтва про власність № 000013 від 19.02.2001р., виданого федерацією професійних спілок України управлінням майном ФПУ , довідки про включення до ЄДРПОУ.

Доказів надання виконавчому комітету правовстановлюючих документів, перелік яких визначений у Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998р. № 121, зареєстрованої в Мінюсті 26.06.1998р. за № 399/2839, необхідних для прийняття рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на об»єкт нерухомості, відповідач -1 , відповідач 3 та КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» суду не надали.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається із наданої до матеріалів справи довідки по формі № 6, яка видана головою обласної Ради профспілок Чернігівської області, щодо підготовки проектно-кошторисних документів на будівництво Будинку спілок за адресою м. Чернігів, вул. Радянська, 5 (на даний час - вулиця Шевченка) замовником будівництва спірного приміщення виступило ВЦРПС. Постановою Секретаріату Української Республіканської Ради профспілок від 09.05.1962 року затверджено титульний список по спорудженню Будинку спілок у м. Чернігові з планом капіталовкладень в сумі 54,1 тис. крб.

Актом державної комісії від 10.10.1962 року, який затверджений рішенням виконкому Чернігівської міської Ради депутатів трудящих від 10.10.1962 р. № 593, дана будівля введена в експлуатацію як Будинок спілок Чернігівської обласної профспілки.

Постановою президії Чернігівської обласної ради профспілок «Про введення в експлуатацію будівлі Будинку спілок Чернігівської обласної ради профспілок» від 20.12.1962р. було введено в експлуатацію будівлі Будинку спілок Чернігівської обласної ради профспілок.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 57 від 16.02.1978р. було виділено земельну ділянку Чернігівській обласній Раді профспілок площею 600 кв.м для будівництва будинку профкурсів ( прибудови) по вул. Шевченка, 5

Відповідно до рішення президії Чернігівської обласної ради профспілок від 07.08.1978р. та на підставі затвердженої президією Чернігівської обласної ради профспілок від 24.07.1978р. проектно-кошторисної документації на будівництво профкурсів в м. Чернігові у період 1978 року по 1980 рік до Будинку спілок була здійснена прибудова профспілкові курси в м. Чернігові.

Актом приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва ( реконструкції) будівлі від 30.12.1979, який затверджено рішенням виконкому міської ради народних депутатів № 1 від 03.01.1980р. , було введено в експлуатацію приміщення профкурсів.

Як вбачається із наданої відповідачем 1 довідки про фінансування Управління капітального будівництва Української Республіканської Ради профспілок за 1978 рік, що саме управлінням капітального будівництва Української Республіканської Ради профспілок було витрачено на будівництво прибудови 1 572,6 тис. крб.

До списку, затвердженого постановою Секретаріату Української Республіканської Ради профспілок від 06.05.1979 року щодо об'єктів, що будуються, включена прибудова до приміщення обласної профспілки.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 26 березня 1980р. № 146 було надано дозвіл Чернігівській обласній раді профспілок на своїй території по вул. Шевченка, 5 реконструкцію наявних гаражів.

Як слідує із наданих відповідачем 1 документів (т.3 а.с.99- 160) будівництво гаражів Б-1,Б2-1, Б3 з 1978 по 1980 роки здійснювалося також за кошти Української Республіканської Ради профспілок, обласної ради та галузевих профспілок області.

Повне підпорядкування, у тому числі з фінансових питань, Чернігівської обласної спілки ВЦРПС доведено також звітами про чисельність адміністративно-управлінського персоналу працюючих в Чернігівській обласній профспілці за 1965-1966 роки та реєстраційною карткою по штатах від 31.03.1967 року, в яких значиться, що звіт здається обласною профспілкою ВЦРПС.

Таким чином, із наданих відповідачем -1 документів вбачається, що Чернігівська обласна профспілка ніколи не була самостійною у питаннях як організаційного, так і фінансового характеру, а підпорядковувалась Українській Республіканській Раді профспілок, яка в свою чергу - ВЦРПС.

Постановою Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України", Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, Закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У звязку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року № 1452ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та обєктів до 01 травня 1992 року, що не виконано. Також не сформований загальний перелік такого майна.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Таким чином, будівля літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літери Б-1, Б2-1, Б3 загальною площею 402,5 кв.м.( далі спірні об”єкти) , які розташовані в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5, є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України.

Про належність спірного обєкту до майна загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР також свідчить Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18 листопада 1990 року, укладений керівниками Загальної Конфедерації Профспілок СРСР і Федерації незалежних профспілок України у м. Москва, на який посилається другий відповідач. Однак цей Договір затверджений лише постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР 18 листопада 1990 року № 2-1а, тобто з одного боку, однак він не затверджений керівним органом Федерації незалежних профспілок України.

У пункті 26 Декларації від 06 жовтня 1990 року про утворення Федерації незалежних профспілок України вказано, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21 листопада 1992 року Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України.

Статут Федерації профспілкових організацій Чернігівської області , який затверджений рішенням установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року та зареєстрований управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року, не містить положень, щодо правонаступництва обласної ради профспілок.

Як вбачається із протоколу установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року, федерація профспілок України була створена як нова самостійна добровільна неприбуткова організація, а не шляхом реорганізації обласної ради профспілок.

04 лютого 1994 року Верховна Рада України постановою № 3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01 березня 1994 року визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 Постанови).

Суд вважає безпідставними доводи першого відповідача про те, що вказані постанови Верховної Ради України, суперечать Конституції УРСР, законодавству, прийняті після набуття відповідачем 1 права власності на спірний обєкт, тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вищезазначені постанови Верховної Ради України є загальнообовязковими та законними, про що також свідчить розпорядження Президента України від 24 травня 1996 року № 123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.

Також згідно п. 13 ст. 97, ст. 102 Конституції України 1978 року, до виключного відання Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади України, належить здійснення законодавчого регулювання відносин власності шляхом прийняття законів, постанов та інших актів.

16 червня 1992 року прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" № 2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992 року.

Згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Закон України про профспілки прийнятий значно пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV, із змінами і доповненнями (далі скорочено - ЗУ "Про профспілки"). Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже до набуття чинності ЗУ "Про профспілки", профспілки в Україні діяли відповідно до ЗУ "Про об'єднання громадян".

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007, ЗУ № 997), зокрема його ст. 20, було визначено, що професійні спілки та їхні громадські обєднання є субєктами права колективної власності.

Відповідно до ст.21 ЗУ "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Статтею 34 Закону України "Про профспілки" встановлено: "Профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: - придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; - передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій. Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України. Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами. Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Спірні об'єкти в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 не були об'єктами права власності профспілок УРСР. Згідно Закону України "Про профспілки" профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР, відповідно і федерація профспілкових організацій Чернігівської області не є правонаступником обласної ради профспілок.

Згідно ст. 5 Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 р. в Українській РСР існувала соціалістична власність або у формі державної власності (всенародне добро), або формі кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Такої форми власності, як профспілкова, на той момент не існувало.

Поняття „власність профспілкових та інших громадських організацій ” увійшло в обіг з 01.01.1964 дати набрання чинності Цивільним кодексом Української РСР.

В подальшому, 20.04.1978, на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання прийнято Конституцію (Основний Закон) України, згідно ст. 10 якої основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної), до якої віднесено майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, і колгоспно-кооперативної власності.

Проте, безпідставним слід вважати, що власність, із введенням поняття „майно профспілкових громадських організацій ” яку булу передано у відання Української республіканської Ради профспілок, до фактичної появи такого поняття, автоматично перетворилась з майна державної форми власності на майно профспілкової організації.

В той же час, в тексті діючої Конституції України, що її прийнято на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, таке поняття як соціалістична (загальнонародна) власність відсутнє.

Згідно ст. 41 Конституції України 1996 року власність в Україні існує у трьох формах приватна, державна та комунальна.

Відсутні будь-які правові підстави вважати, що спірне майно відноситься до іншої, ніж державна, форми власності в розумінні ст. 41 Конституції України 1996 року.

Згідно п. 7 ст. 92 Конституції України 1996 року правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України.

Згідно п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року № 2558-ХІІ, основним завданням Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Згідно ст. 7 Закону України „Про управління об”єктами державної власності” від 21.09.2006 року № 185-V, ФДМ України здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Таким чином, доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірними об'єктами, повинно здійснюватись ФДМУ, тобто позивачем, є обґрунтованими.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірні об'єкти набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України.

Аналогічна правова позиція щодо визначення правового режиму майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України до законодавчого визначення суб'єктів права власності, згідно постанови Верховної Ради України № 3943 від 4 лютого 1994 року, викладена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 18 жовтня 2005 року у справі №30/106-04-344, від29 травня 2007 року у справі № 2-6/954-2006, від 4 листопада 2008 року №10/324/04/НР , від 27.04.2010р. № 27/22-09(25/157-08(10/53-07).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності держави Україна на будівлю А-4 загальною площею 4110,2 кв.м та гаражі Б-1,Б2-1,Б3 площею 402,5 кв.м., які розміщені по вул..Шевченка.5 у м. Чернігові не визнається відповідачем-1. Його доводи про правомірність набуття права власності на зазначені об'єкти Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області, суд вважає недоведеними та такими, що не відповідають вищенаведеним нормам чинного законодавства України і наявним доказам у справі.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання за державою України в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові підлягають задоволенню.

Позовні вимоги прокурора щодо визнання права власності за державою Україна на гараж позначений літерою Б1-1 площею 39,7 кв.метрів , що знаходиться у дворі будівлі по вул.Шевченка,5 у м. Чернігові задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається із наданих відповідачем документів ( т. 12. а.с. 133-158), будівництво гаражу Б1-1 площею 39,7 кв.метрів здійснювалося відповідачем 1 у 2000р. на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.07.2000р. № 171 про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області для будівництва гаражу на 2 боксі 3 дворі будівлі по вул. Шевченка, 5 та на земельній ділянці площею 0,0029 га , яка була надана Чернігівській обласній раді федерації профспілкових організацій підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 21.06.2000р. № 153 .

Оскільки будівництво гаражу позначеного літерою Б1-1 площею 39,7 кв.метрів здійснювалося відповідачем 1 в 2000р., а тому відповідно до ст.. 34 Закону України «Про профспілки»його власником є Федерація профспілкових організацій Чернігівської області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 57 Закону України «Про власність», діючого на момент прийняття виконкомом Чернігівської міської ради рішення № 173 від 20.07.2001р, якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

У відповідності до ст.393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради під час прийняття рішення № 173 від 20.07.2001 року, що оспорюється, не перевірив у повній мірі перелік документів, необхідних для прийняття рішення щодо оформлення права власності, чим порушив норми законодавства.

Згідно чинного законодавства України власником спірного майна є держава в особі уповноваженого нею ФДМУ, тому з урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку , що прокурор обґрунтовано вимагає визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 173 від 20.07.2001 року „Про оформлення права власності на об”єкти нерухомості” в частині оформлення права власності на будівлю літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові , як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права власності на спірний об”єкт держави в особі ФДМУ.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 173 від 20.07.2001 року «Про оформлення права власності на об”єкти нерухомості» не відповідає вимогам діючого законодавства, тому позовні вимоги прокурора щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 173 від 20.07.2001 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 площею 402,5 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно, свідоцтво про право власності на об»єкти нерухомості, що розташовані у м. Чернігові по вул. Шевченка, 5, видане 21.08.2001р., на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 року № 173, раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо будівлі літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражів літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м., є нікчемним.

28.05.2001 року між Відкритим акціонерним страховим товариством „Гарантія”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія”, відповідно до п. 1.1.3. Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (протокол №1 від 29.04.2011 року), зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 20.06.2011 року, № запису 10701050085017939, відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства” (відповідач-2) та радою Федерації профспілкових організацій Чернігівської області було укладено договір купівлі-продажу акцій, відповідно до умов якого емітент зобовязується продати інвестору власні акції додаткової (четвертої) емісії, а інвестор зобовязується оплатити вказані акції шляхом передачі емітенту свого власного майна на суму договору. Пунктами 3.2., 3.3. Інвестиційного договору, інвестор передає емітенту частину приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові, загальною площею 497,9 м.кв.

На виконання вказаного договору 09.10.2001 року між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області (продавець) та Відкритим акціонерним страховим товариством „Гарантія” (покупець), яке виступає відповідачем-2 по даній справі, було укладено договір купівлі-продажу частини не житлового приміщення.

Відповідно до п.п.1.1.-1.2. договору, продавець зобов”язується передати у власність покупцю частину нежитлового приміщення (об”єкт), а покупець в свою чергу, оплатити вартість отриманого приміщення. Об”єктом купівлі-продажу за цим договором є частина не житлового приміщення адміністративної будівлі, що належить продавцю на праві власності (згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 року №173), зареєстрованого в Чернігівському МБТІ (реєстраційний напис записаний у реєстрову книгу №8, за реєстровим номером 561 від 22.08.2001 року) і знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5., а саме :

*розташування: - частина підвалу загальною площею 143,9 м.кв. (з літ. 1-3 по літ. 1-8); - частина першого поверху загальною площею 304,4 м.кв. (з літ. 1 по літ. 20); - крім того загального користування по підвалу сходи площею 17,9 кв.м. (літ. 1-1);*будівельний об”єм 2263 м.кв.

Згідно п. 1.3. договору купівлі-продажу частини не житлового приміщення від 09.10.2001 року, загальна сума договору складає 221181 грн. 70 коп.

10.10.2001 року сторонами договору було підписано акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення та оформлено факт передачі-прийому частини нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові, а 12.11.2001 року Чернігівським МБТІ було зареєстровано право власності ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” на частину обєкту нерухомості (частина підвалу загальною площею 143,9 м.кв., частини І поверху загальною площею 304,4 м.кв., загального користування по підвалу сходи площею 17,9 м.кв., про що до книги реєстрації №8 було внесено запис № 561.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ.1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м., було укладено 09.10.2001 року, суд при дослідженні питання щодо відповідності вказаного договору вимогам чинного законодавства, керується Цивільним кодексом Української РСР та законодавством, яке діяло на момент укладення договору.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, 1963 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У відповідності до ст.86 Цивільного кодексу УРСР , право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність" ( 697-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

В силу ч. 1 ст. 2 „Про власність ”, який діяв на момент укладення договору купівлі - продажу від 09.10.2001р., право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Статтею 4 Закону України „Про власність ”, який діяв на момент укладення договору купівлі - продажу від 09.10.2001р., передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Враховуючи вищевикладене, а також ті обставини, що відповідно до нормативних актів стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, судом було встановлено, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України, суд доходить висновку, що відповідач-1: Федерація профспілкових організацій Чернігівської області не була власником спірного майна - частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ.1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м., тому не могла вчиняти щодо свого майна будь-які дії, зокрема відчужувати ( передавати) його за плату у володіння і користування іншим особам.

За таких обставин, суд доходить висновку , що укладений договір купівлі-продажу від 09.10.2001 року протирічить ст.ст.2,4 Закону України «Про власність»та ст.86 Цивільного кодексу УРСР, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року, укладеного між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та Відкритим акціонерним товариством Страховим товариством "Гарантія" про продаж частини нежитлового приміщення нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м., підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача-2 стосовно того, що саме відповідач-2 є власником частини нежитлового приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові з 10.10.2001 року (дати підписання акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року) і позивач не має права на визнання недійсними договорів, оскільки не є його стороною та йому не передавали вказане майно у власність, судом до уваги не може бути прийнято, оскільки спірне майно є власністю держави, представницьким органом щодо якого є Фонд державного майна України , а тому вказаний договір порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Фонду державного майна України.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приймаючи до уваги, що судом визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові, і будівля літера А-4, загальною площею 3644 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. фактично перебувають у володінні відповідача-1- Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (будівля літера А-4, загальною площею 3644 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові) та визнано недійсним договір купівлі - продажу від 09.10.2001р. частини нежитлового приміщення нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м. і зазначене майно знаходиться у володіння відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», то останні зобов”язані передати це майно позивачу.

Вимоги прокурора щодо витребування від Федерації профспілкових організацій Чернігівської області частини будівлі літера А-4, загальною площею 466,2 кв.м за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом , ця частина приміщення була відчужена відповідачем 1 відповідачу 2 .

Заперечення відповідача 2 щодо витребування у нього майна, яке було придбано за договором купівлі-продажу від 09.10.2001р. судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" є особою, яка не знала і не могла знати про те, що особа, у якої річ придбано, не має права її відчужувати, тобто є добросовісним набувачем у силу частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу Ураїнської РСР та згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за договором права відчужувати це майно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року по справі № 5002-8/5447-2010.

Посилання відповідачів на пропуск прокурором строку позовної давності є безпідставні і судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Статтею 83 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено три роки.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

У відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, 1963 року, чинного на момент прийняття оспорюваного рішення, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 261 нині чинного Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, на момент звернення з позовом прокурором не пропущено строк позовної давності щодо оскарження рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради від 20.07.2001 року № 173.

Щодо позовних вимог про визнання права власності , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001р. та витребування майна з чужого незаконного володіння, перебіг строку позовної давності для звернення прокурора з даним позовом виник за наслідками проведення перевірки за вказівкою Генеральної прокуратури України (лист № 07/1/1-359вих-291ОКВ-11 від 17.06.2011 року), тобто з червня 2011 року.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду за захистом порушеного права, а тому клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормована підвідомчість спорів господарським судам України, зокрема, господарським судам підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

При цьому, під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обовязки субєкта, або визначеного кола субєктів, якому вони адресовані.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998р. № 121, зареєстрованої в Мінюсті 26.06.1998р. за № 399/2839, що регулює оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові обєкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обовязки, тобто воно не є актом у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Свідоцтво про право власності на об»єкт нерухомості, що розташований у м. Чернігові по вул. Шевченка, 5, видане раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області не є правовстановлюючим, а лише правопідтверджуючим. Воно не може виступати предметом спору, оскільки не містять ознак акту органу місцевого самоврядування: таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видане свідоцтво, в даному випадку рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.07.2001р.

Так як, вказане свідоцтво про право власності не має статусу акту державного чи іншого органу в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржений до господарського суду, а тому спір про визнання його недійсним не підлягає розгляду в господарських судах.

За таких обставин, провадження у справі щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року, виданого раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 року № 173 підлягає припиненню, а тому клопотання відповідача-1 щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України , у звязку з тим, що вимога позивача щодо визнання рішення виконкому Чернігівської міської ради №173 від 20.07.2001 року незаконним не підлягає розгляду у господарському суді тому, що такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються у порядку адміністративного судочинства, є безпідставним і задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 п.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.11р. № 10, господарські суду розглядають справи за участю господарюючих суб»єктів та суб»єктів владних повноважень у спорах про право, що виникають з відносин врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №173 від 20.07.2001 року «Про оформлення права власності на об”єкти нерухомості»є спором щодо права власності держави на спірне майно, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Приймаючи до уваги, що спір немайнового характеру про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 173 від 20.07.2001 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 площею 402,5 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5 виник з неправомірних дій відповідача-3, відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача-3: виконавчого комітету Чернігівської міської Ради підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 941 грн. судового збору, як з вимог немайнового характеру.

Судовий збір щодо спору немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001р. , відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , підлягає стягненню порівну з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" ( по 470 грн. 50 коп. з кожного).

Згідно з довідкою (а.с.172 том 7), наданою відповідачем-1, за підписами голови Федерації профспілкових організацій Чернігівської області М.А.Богдан та головного бухгалтера О.М.Костенко, адміністративна будівля Федерації профспілкових організацій Чернігівської області за адресою: вул. Шевченка, 5, м. Чернігів обліковується з 1962 та з 1980 року, гаражі з 1966 та з 1980 року на балансі управління Будинку спілок при Чернігівській обласній раді профспілок. Залишкова (балансова) вартість адміністративної будівлі станом на 01.11.2011 року становить 258514 грн. 77 коп., гаражів 30860 грн. 49 коп.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.10.2001р. вартість приміщення визначена в розмірі 221181,70 грн.

А тому згідно ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд спорів майнового характеру: про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 площею 402,5 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5 та витребування майна із чужого незаконного володіння, підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" ( з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 11464,19 грн. судового збору та відповідно з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" 8847 грн.26 коп.)

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 30, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 257, 261, 267, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст. 48, 71,145 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 21 Закону України „Про обєднання громадян”, ст. 21 Закону України „Про власність”, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998р. № 121, зареєстрованої в Мінюсті 26.06.1998р. за № 399/2839, ст.ст. 33, 34, 43, 35, 49, п.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Позовні вимоги до виконавчого комітету Чернігівської міської Ради в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради міської Ради № 173 від 20.07.2001 року задовольнити частково.

3. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 173 від 20.07.2001 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Чернігівської міської Ради та Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року, видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3, площею 442,2 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові, припинити.

5. В решті позовних вимог до виконавчого комітету Чернігівської міської Ради щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 173 від 20.07.2001 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на гаражі літера Б1-1, площею 39,7кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові, відмовити.

6. Позовні вимоги до Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

7. Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 (код 00032945) право власності на будівлю літера А-4, загальною площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові.

8. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.10.2001 року, укладений між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та Відкритим акціонерним товариством Страховим товариством "Гарантія" про продаж частини нежитлового приміщення нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний обєм 2263 кв.м.

9. Витребувати з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 02668736) та передати Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 (код 00032945) будівлю літера А-4, загальною площею 3644 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3, площею 402,5 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 5, у м. Чернігові.

10. Витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 14229456) та передати Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 (код 00032945) частину не житлового приміщення нежитлової будівлі загальною площею 466, 2 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ. 20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ. 1-1), будівельний обєм 2263 кв.м.

11. У задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 (код 00032945) на гараж площею 39,7 кв. метрів, за адресою вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, та витребування його із чужого незаконного володіння відмовити.

12. У задоволенні позовних вимог щодо витребування із чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 02668736) частини будівлі літера А-4 площею 466,2 кв. метри відмовити.

13. Стягнути з виконавчого комітету Чернігівської міської Ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 04062015) в доход державного бюджету (рахунок 31212206700002, отримувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк отримувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22030001) 941 грн. судового збору.

14. Стягнути з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 02668736) в доход державного бюджету (рахунок 31212206700002, отримувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк отримувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22030001) 11934,69 грн. судового збору.

15. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 14229456) в доход державного бюджету (рахунок 31212206700002, отримувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк отримувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22030001) 9317,76 грн. судового збору.

16. Відповідні Накази видати після набрання рішенням законної сили.

17. В решті позову відмовити.

Головуючий суддя Лавриненко Л.М.

Судді Фесюра М.В.

Скорик Н.О.

Повне рішення підписано 26.12.2011р.