Рішення № 20799924, 23.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

23.12.11 <>

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

21 грудня 2011р. справа №5028/14/135/2011

За позовом: Приватного підприємства «Любеч-Ліс 2010»,

вул.Доценка,2, кв.30, м.Чернігів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Зерно-Плюс»,

проспект Миру, 44, м. Чернігів

(фактична адреса вул.Менделеєва,5а, м.Чернігів)

про стягнення 15 624грн. 00коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник довіреність від 18.11.11р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 14000,00грн. суми боргу за поставлений товар згідно договору поставки від 25.06.11р., 1624,00грн. 0,1% від вартості поставленого товару за кожен день затримки платежу. Крім того, позивач у позовній заяві просить покласти на відповідача витрати з розгляду справи та витрати юриста по підготовці та розгляду справи у суді.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.11р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі станом на 13.12.11р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс Зерно-Плюс», ідентифікаційний код 37198970, місцезнаходження м. Чернігів, проспект Миру,44, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмовий розрахунок заявленої до стягнення суми боргу від 20.12.11р., в якому повідомив банківські реквізити сторін, пояснив, що згідно п.4.3. договору за несвоєчасну оплату відповідачем товару позивачем нараховано 0,1% від вартості поставленого товару за кожний день затримки, що визначається як пеня, та просив стягнути з відповідача суму боргу 14000,00грн., 1 624грн. пені за період з 29.07.11р. по 21.11.11р., 1477,50грн. судового збору. Крім того, позивач просив накласти арешт на рахунки відповідача, як забезпечення виконання зобовязання.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвали про порушення провадження по справі від 30.11.11р. та про відкладення розгляду справи від 13.12.11р., направлені на адреси відповідача вказані у позовній заяві, повернулися з відміткою відділу поштового звязку про відсутність вказаного адресата.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За загальним правилом особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу по порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. Судом надсилались відповідачу ухвали про порушення провадження у справі від 30.11.12р. та про відкладення розгляду справи від 13.12.11р. за адресами, вказаними в позовній заяві, з яких адреса м. Чернігів, проспект Миру,44 є місцезнаходженням відповідача згідно відомостей із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підставі чого суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Незявлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Клопотання позивача про накладення арешту на рахунки відповідача, як забезпечення виконання зобов'язання, не приймається судом до розгляду, оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору у відповідності до підпункту 3 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України.

25.06.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №25/06-11 та специфікація, яка є додатком №1 до договору. Відповідно до п.1.1. договору продавець (позивач по справі) зобовязується відпустити, а покупець (відповідач по справі) прийняти та оплатити піддони деревяні розміром 800х1200мм стандартні (надалі товар), відповідно приймально-здавальних документів, які є невідємною частиною цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору загальна вартість товару, що поставляється за цим договором дорівнює сумі окремих товарних партій, кожна з яких оформлена відповідною видатковою накладною та рахунком-фактурою, які є невідємною частиною договору.

У пункті 6.3. договору сторони визначили, що він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.11р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань.

За умовами п.2.1 договору товар поставляється покупцю товарними партіями на умовах доставки товару на склад покупця транспортом продавця. Склад покупця знаходиться за адресою смт. Любеч, вул.Чернігівська,100а.

У п.2.6 договору сторони обумовили, що товар вважається прийнятим покупцем після підписання видаткової накладної при умові його відповідності по кількості, згідно кількості місць на поставку партії товару, зазначених у накладних, по якості, відповідно до діючих стандартів та Додатку №1 (Специфікація) до договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.1 договору розрахунок за товар здійснюється у гривнях на умовах 50% передоплати за конкретно обумовлену партію товару, та оплату протягом 7 банківських днів, тобто з моменту підписання сторонами видаткової накладної, залишку вартості поставленого товару.

Позивачем виписано відповідачу рахунок-фактуру №ЛЛ-0000030 від 01.07.11р. на оплату піддонів деревяних у кількості 750шт. на суму 60 003,00грн.

06.07.11р. відповідачем згідно платіжного доручення №88 від 05.07.11р. здійснено оплату рахунку №ЛЛ-0000030 від 01.07.11р. на суму 10000,00грн., що підтверджується випискою банку від 05.07.11р., копія якої подана позивачем до матеріалів справи.

19.07.11р. позивач згідно видаткової накладної №ЛЛ-0000033 від 19.07.11р. поставив, а відповідач прийняв піддони деревяні у кількості 300шт. на суму 24000,00грн.

З огляду на положення п.3.1 договору відповідач зобовязався оплатити отриманий товар у строк 28.07.11р.

Відповідач за поставлений товар у строки визначені у договорі не розрахувався. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 14000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 01.11.11р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 14000,00грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, заборгованість в сумі 14000,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

У ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України наведено визначення пені, якою є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочки.

За домовленістю сторін у пункті 4.3 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару, переданого відповідно до умов договору, покупець на підставі письмової претензії продавця сплачує 0,1% від вартості поставленого товару за кожний день затримки платежу.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов висновку, що відповідальність визначена у п.4.3 договору є за своєї суттю пенею, яку відповідач повинен сплатити позивачу за несвоєчасну оплату товару.

Позивач просить стягнути з відповідача 1624,00грн. пені за період з 29.07.11р. по 21.11.11р., нараховану від суми заборгованості 14 000,00грн.

Враховуючи, що на момент розгляду справи діє Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.96р. №543/96-ВР, відповідно до статті 3 якого розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, та норми Закону №543/96-ВР - є спеціальними і підлягають безпосередньому застосуванню до відносин, врегульованих ними, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню у розмірі 689,64грн. за період з 29.07.11р. по 21.11.11р. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період порострочки. В решті стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з їх безпідставністю.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання по оплаті товару не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 14000,00грн., в частині стягнення пені в сумі 689,64грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у звязку з несвоєчасним виконанням договірних зобовязань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1212,43грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, у даному випадку позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 941х1,5= 1411,50грн. (з розрахунку ціни позову 15 624,00грн.).

Як свідчать матеріали справи, позивачем при подачі позовної заяви згідно квитанції №К5/0/31 від 24.11.11р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №5028/14/135/2011 (а.с.5), сплачено в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1477,50грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір»та відповідно до статті 7 вказаного закону Приватному підприємству «Любеч-Ліс 2010»підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 66грн.00коп. переплаченої суми.

Керуючись ст.ст.193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Зерно-Плюс»(пр.Миру, 44, м. Чернігів, р/р 26003000110439 філія АТ «Укрексімбанк»м. Чернігів, МФО 353649, код 37198970) на користь Приватного підприємства «Любеч-Ліс 2010»(вул.Доценка,2, кв.30, м. Чернігів, р/р 26003000110031 філія АТ «Укрексімбанк»м.Чернігів, МФО 353649, код 37022150) 14000грн.00коп. боргу, 689грн.64коп. пені, 1212грн.43коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству «Любеч-Ліс 2010»(вул.Доценка,2, кв.30, м.Чернігів, р/р 26003000110031 філія АТ «Укрексімбанк»м. Чернігів, МФО 353649, код 37022150) з державного бюджету (рахунок №31212206700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001, код 22825965) 66грн. 00коп. судового збору, який сплачений згідно квитанції №К5/0/31 від 24.11.11р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №5028/14/135/2011 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складно 23.12.2011р.