Рішення № 20798908, 22.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2011 р.Справа № 3/102/5022-1568/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП Збаразький механічний завод" (код ЄДРПОУ 33992645) вул. Грушевського, 95, м. Збараж, Тернопільської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ вул.. Жилянська , буд. 43 (код ЄДРПОУ 21685166) в особі Відділення " Публічного акціонерного товариства "ОТБ Банк" , м. Тернопіль вул.. Листопадова, буд. 7.

про визнання недійсним пункт 4.1.1. договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/004/2008 від 09.01.2008р. та пункт 4.1.1. договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/012/2008 від 21.02.2008 р. укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "ВВП Збаразький механічний завод " та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк".

За участю представників сторін від :

позивача: не зявився

відповідача:не зявився

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП Збаразький механічний завод", м. Збараж звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ в особі Відділення " Публічного акціонерного товариства "ОТБ Банк" в м. Тернопіль про визнання недійсним пункт 4.1.1. договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/004/2008 від 09.01.2008р. та пункт 4.1.1. договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/012/2008 від 21.02.2008 р. укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "ВВП Збаразький механічний завод " та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк".

Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку передбаченому ст.ст. 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Відповідно до п.3.6. Розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

У відповідності до ст. 77 ГПК України , розгляд справи відкладався на 01 грудня 2011 року на 11:20 год. , на 08 грудня 2011 року на 12:00 год. та на 22 грудня 2011 року на 11:00 год. , про що свідчать ухвали суду відповідно від 17.11.2011р., від 01.12.2011р. та від 08.12.2011р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в сукупності , суд встановив наступне:

09 січня 2008 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" ) код ЄДРПОУ 21685166, що знаходиться за адресою 01033 м. Київ вул..Жилянська 43 в особі службовців Банку Тимчія В.Б. та Івахова О.В., які діють спільно на підставі Статуту, а також довіреностей, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_1 10.11.2006р., зареєстрована в реєстрі за №5055 та посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 березня 2007 р. зареєстрована в реєстрі за №2856 (надалі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" (надалі "Позичальник") уклали між собою договір №CrL-SMEE00/004/2008 про надання кредитної лінії, у відповідності умов якого Банк надав Позичальнику кредитну лінію в сумі 147 700,00 грн. зі строком погашення до 08.01.2009 року , з оплатою фіксованою процентною ставкою - 16,9 % річних, а Позичальник прийняв , зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту , а також сплатити відповідну плату за користування Кредитною лінією і виконати всі інші зобовязання , які визначені у цьому договорі.

21 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" ) код ЄДРПОУ 21685166, що знаходиться за адресою 01033 м. Київ вул..Жилянська 43 в особі службовців Банку Тимчія В.Б. та Івахова О.В., які діють спільно на підставі Статуту, а також довіреностей, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_1 10.11.2006р., зареєстрована в реєстрі за №5055 та посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 березня 2007 р. зареєстрована в реєстрі за №2856 (надалі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" (надалі "Позичальник") уклали між собою договір №CrL-SMEE00/004/2008 про надання кредитної лінії, у відповідності умов якого Банк надав Позичальнику кредитну лінію в сумі 850 000,00 грн. зі строком погашення до 20.02.2017 року з плаваючою процентною ставкою (фіксований відсоток + FIDR), а Позичальник прийняв , зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту , а також сплатити відповідну плату за користування Кредитною лінією і виконати всі інші зобовязання , як вони визначені у цьому договорі.

21 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" ) (надалі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" (надалі "Позичальник") уклали між собою договір про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/004/2008 (частина №2) , згідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії у розмірі , що не перевищує ліміт кредитної лінії , визначений в частині №1 цього Договору , а Позичальник приймає Кредит , зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту , а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобовязання , як вони визначені у цьому Договорі . (п.1.1. Договору).

У відповідності до п.4.1. п.п. 4.1.1. Договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/012/2008 від 21.02.2008 р. (Частина №2), передбачено , що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань по цьому Договору Позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах , визначених в цьому Договорі , а саме: за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів , сплаті процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки , Позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобовязання , за кожний день прострочки . Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум , що підлягають сплаті згідно цього Договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України , вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України , встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

За змістом ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Кредитні операції, у відповідності до ч.1 ст.345 Господарського кодексу України, полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. З ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

·відповідність змісту угод вимогам закону;

·додержання встановленої форми угоди ;

·правоздатність сторін за угодою;

·у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.( Розяснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , повязаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. )

Законом України "Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань " визначено , що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на викладене, суд, прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача документально не обґрунтовані і такі що не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 203, 215 , 626, 627, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 179, 180, 193, 207, 345, 346 ГК України, Законом України "Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань " , Розясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , повязаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "26" грудня 2011 року, через місцевий господарський суд.

3.Рішення направити сторонам у справі.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9336

СуддяІ.М. Турецький