Рішення № 20798837, 26.12.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.11 Справа № 5021/2545/2011. Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання С.Ю. Чижик, розглянув матеріали справи № 5021/2545/2011

за позовом: Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства “Сумбуд”, м. Суми

2. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Сумське міське громадське об`єднання “Курський - 143”, м. Суми

2. Сумське міське громадське об`єднання “Харківське-22”, м. Суми

3. Сумське міське громадське об`єднання “Римського Корсакова-10”,

м. Суми

про визнання недійсними рішень, визнання права власності та зобовязання вчинити дії

В судовому засіданні примали участь представники :

позивача: Смук Р.В.

відповідачів: 1. Ємельяненко С.В.

2. Ювченко Г.І.

третіх осіб: Холодов С.Е., Єщенко В.А., Шелухін О.В., Канівець Р.О.

прокурора :Передерій І.Г.

Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд: 1) визнати недійсними пункти 1.6, 1.7 рішення Виконкому Сумської міської ради від 20.11.2001 року № 635 “Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі ” ; 2) визнати недійсним рішення Виконкому Сумської міської ради від 21.08.2001 р. № 467 “Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі”; 3) визнати право власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в м. Суми за Державою в особі Фонду державного майна України; 4) зобовязати Публічне акціонерне товариство “Сумбуд” повернути гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в м. Суми Державі в особі Фонду державного майна України.

Перший відповідач подав відзив на позовну заяву за № 512/02-1 від 25.11.2011 р., в якому позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те , що на момент проведення приватизації ВПБП«Сумбуд» гуртожитки не відносилися до обєктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі в комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємства, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони на існувало .

12.12.2011 року перший відповідач подав суду відзив на позовну заяву за № 6/11-юр від 12.12.2011 року , в якому зазначає, що сама суть позовних вимог суперечить вимогам статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», якою передбачена передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів), на які поширюється дія цього Закону, у власність відповідних територіальних громад. Повернення гуртожитків Фонду державного майна України законом не передбачено, а тому перший відповідач просить відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Другий відповідач подав суду клопотання про припинення провадження у даній справі, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.10.2011 року № 5021/2384/2011 позивачеві було відмовлено у прийнятті його позовної заяви до Публічного акціонерного товариства “Сумбуд” та Виконкому Сумської міської ради про визнання недійсними рішень та про визнання права власності у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Позивач на виконання вимог господарського суду листом від 15.12.2011 року № 10-25-16986 надіслав в якості доказу у даній справі копію свого наказу від 15.05.2001 року № 824 з додатком № 2 ( перелік обєктів державної власності групи А , що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні) .

20.12.2011 року другий відповідач подав суду відзив за № 192-11-юр від 20.12.2011 року на позовну заяву в якому погоджується з тим, що позов Фонду державного майна України підлягає задоволенню в частині скасування рішення Виконкому Сумської міської ради № 467 від 21.08.2011 року, визнання права власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського-Корсакова, 10 в м. Суми за Державою в особі Фонду державного майна України, зобовязання ПАТ «Сумбуд» повернути гуртожитки Державі .

Другий відповідач погоджується з тим, що у 2001 році Виконком Сумської міської ради помилково, без належних , визначених діючим законодавством підстав, прийняв рішення про реєстрацію права власності з видачею відповідних свідоцтв на спірні гуртожитки за ВАТ «Сумбуд».

У частині позовних вимог щодо скасування пунктів 1.6 та 1.7 рішення Виконкому Сумської міської ради від 20.11.2001 року № 635 другий відповідач вважає, що провадження у цій справі підлягає припиненню, оскільки згадане рішення скасоване у повному обсязі рішенням господарського суду Сумської області від 17.11.2010 року у справі № 16/87-10, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року. Другий відповідач з клопотанням від 20.12.2011 року № 193-11-юр подав суду для долучення до матеріалів даної справи копію рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2001 року № 467. Представники третіх осіб 24.11.11 подали до суду письмові пояснення № 24-11/11 від 24.11.11 р., в яких підтримують позовні вимоги позивача в повному обсязі та просять суд їх задовольнити, оскільки вважають, що акціонерне товариство не отримувало спірний гуртожиток у власність, про що свідчить план приватизації ВПБП «Сумбуд». Згідно акту від 03.10.1995 р. гуртожиток передано безоплатно як об'єкт соціально-побутового призначення у користування, а не у власність. Спірні гуртожитки було передано підприємству в процесі приватизації як майно соціально-побутового призначення безоплатно у користування, до переліку об'єктів, що підлягали приватизації вони включені не були, до статутного фонду товариства не увійшли, обставини створення спірних об'єктів за рахунок підприємства нічим об'єктивно не підтверджується, існують всі підстави вважати, що це майно є власністю Держави.

Таким чином, треті особи вважають, що за рішеннями Виконкому Сумської міської ради, без належних правових підстав відбулось відчуження державного майна на користь В А Т «Сумбуд».

До господарського суду від заступника прокурора Сумської області надійшла заява № 05/1-1672 вих. 4 від 02.12.2011 р., в якій зазначено, що спір по справі №5021/2545/2011 стосується державних інтересів, тому є підстави для їх представництва і вступу прокурора у справу.

Отже, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру ”, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України у справу вступив прокурор.

Прокурор у письмових обґрунтуваннях своєї позиції від 09.12.2011 року зазначає, що позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню. Прокурор звертає увагу суду на те, що з акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВПБП «Сумбуд», затвердженого 30.12.1993 року, було вилучено вартість державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, в сумі 7 707 162 тис .крб.

Відомістю вартості державного майна , що не ввійшло до статутного фонду товариства, а також Сертифікатом № 1 підтверджується, що частка державного майна вартістю 7707162 тис. крб. до статутного фонду ВАТ «Сумбуд» не ввійшла . До статутного фонду товариства ввійшла вартість цілісного майнового комплексу - господарського обєкта з завершеним циклом, яка була визначена у сумі 6011100 тис. крб., що і склала розмір статутного фонду ВАТ « Сумбуд» .

Прокурор зазначає, що згідно пункту 2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 року № 450, підтвердженням права власності на нерухоме майно при створенні (перетворенні з державних підприємств) відкритих акціонерних товариств є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який є невідємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства в процесі приватизації. На вимогу відкритого акціонерного товариства , створеного в процесі приватизації до набуття чинного цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.

ВАТ « Сумбуд» таких документів до Виконкому Сумської міської ради не надавав. Таким чином, Виконком Сумської міської ради безпідставно прийняв рішення про реєстрацію права власності з видачею відповідних свідоцтв на спірні гуртожитки за ВАТ «Сумбуд» і вони повинні бути визнані недійсними судом . Спірні гуртожитки були і залишаються державною власністю , ПАТ «Сумбуд» не є законним власником цих гуртожитків. Позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі .

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд встановив :

20.11.2001р. Виконавчим комітетом Сумської міської ради (другим відповідачем) пунктами 1.6 та 1.7 рішення № 635 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі» вирішено оформити право власності на житлові приміщення в м. Суми з видачею свідоцтва про право власності: на гуртожиток, загальною площею 5251,9 кв.м. , житловою площею 1634,6 кв.м., розташований на земельній ділянці під номером 143 по вулиці Курській та на гуртожиток, загальною площею 3903,7 кв.м., житловою площею 1875,2 кв.м., розташований на земельній ділянці під номером 10 по вулиці Римського-Корсакова, за відкритим акціонерним товариством “Сумбуд” (першим відповідачем). Пунктом 4 того ж рішення доручено Державному комунальному підприємству «Сумське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації» зареєструвати нерухоме майно, зазначене в пунктах 1.1-1.10; 2.1-2.8, згідно з законодавством України. На підставі зазначеного рішення другого відповідача , Державним комунальним підприємством «Сумське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації» 03.12.2001р. було здійснено реєстрацію права власності на гуртожиток по вул. Курській, 143 в м. Суми та гуртожиток по вул. Римського-Корсакова,10 в м. Суми за першим відповідачем.

21.08.2001 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради пунктом 1.5 рішення № 467 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові та нежитлові приміщення і будівлі» , вирішено оформити право власності на гуртожиток по вулиці Харківській, 22, загальною площею 7477,7 кв.м. , житловою площею 3050,4 кв.м. за ВАТ «Сумбуд». На підставі вказаного рішення, Державним комунальним підприємством «Сумське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації» 03.12.2001р. було здійснено реєстрацію права власності на гуртожиток по вул. Харківській,22 в м. Суми за ВАТ “Сумбуд”.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що зазначені дії другого відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень та зобовязання вчинити дії не відповідають вимогам чинного законодавства , порушують права та інтереси держави, оскільки Відкрите акціонерне товариство “Сумбуд” створено шляхом приватизації Виробничого проектно-будівельного підприємства “Сумбуд” на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 27.10.1993р. № 222, наказом якого від 02.04.1994р. № 43 затверджено план приватизації цілісного майнового комплексу Виробничого проектно-будівельного підприємства “Сумбуд”.

03.10.1995р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області та Відкрите акціонерне підприємство “Сумбуд” уклали акт прийому-передачі обєктів соціально-побутового призначення № 63 , відповідно до якого на підставі ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” було безоплатно передано майно соціально-побутового призначення, в тому числі і гуртожитки в місті Суми по вулицях Харківській, 22, Курській,143 та Римського-Корсакова, 10.

Даний акт прийому-передачі є похідним від Плану приватизації цілісного майнового комплексу Виробничого проектно-будівельного підприємства «Сумбуд». У заключній частині акту зазначено, що передача майна, у тому числі спірних гуртожитків, проводиться згідно з Планом приватизації.

З Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВПБП «Сумбуд» (загальна вартість майнового комплексу складала 13718189 тис. крб.) було вилучено вартість майна в розмірі 7707162 тис. крб., у тому числі і вартість державного житлового фонду, до якої увійшла вартість гуртожитків ( т.1, а.с. 35-37). Згідно Плану приватизації цілісного майнового комплексу ВПБП «Сумбуд» ( т.1, а.с. 18-32, зокрема, а.с. 28), актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВПБП «Сумбуд», сертифікатом № 1 АТ «Сумбуд» ( т.1, а.с. 33), статутом ВАТ «Сумбуд» ( т.1, а.с. 143-148, зокрема а.с. 145) статутний фонд акціонерного товариства (ВАТ «Сумбуд») мав становити і становив 6011100 тис. крб., тобто, вартість гуртожитків до статутного фонду ( статутного капіталу) ВАТ «Сумбуд» не увійшла, гуртожитки не були приватизовані і не стали власністю ВАТ « Сумбуд» .

Позивач правомірно зазначає, що передача майна у власність має бути обумовлена нормативними актами, на підставі яких здійснюють свою діяльність державні органи приватизації відповідно до Конституції України. Ні статтею 24 Закону України “ Про приватизацію державного майна”, ні іншими нормативними актами Фонду державного майна України та його регіональним відділенням як субєктам цивільних правовідносин не надано право передачі обєктів , визначених статтею 24 , у власність на безоплатній основі. Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація майна державних підприємств України це відчуження державного майна. Зазначеним Законом регламентовано порядок та способи відчуження державного майна, яке здійснюється в процесі приватизації. Безоплатна передача, яка визначена статтею 24 Закону України “Про приватизацію державного майна”, не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі обєктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проте, як зазначає позивач, другим відповідачем, в порушення чинного законодавства України , були прийняті рішення від 20.11.2001р. № 635 та рішення № 467 від 21.08.2001 року, згідно яких оформлено право власності на спірні гуртожитки в м. Суми за першим відповідачем.

Стаття 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції на час приватизації) передбачала - товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства , купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає обєкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Перший відповідач не довів суду , що у період будівництва спірних гуртожитків у нього були такі фонди, а отже перший відповідач не довів, що спірні гуртожитки були збудовані за рахунок таких фондів.

Статтею 3 Закону України «Про управління обєктами державної власності» визначено, що обєктами управління державної власності є ( включаючи , але не обмежуючись): державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій .

Саме таким майном, що перебуває на балансі першого відповідача і не увійшло до його статутного фонду, є гуртожитки .

Частиною 2 статті 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких, згідно з вимогами статей 4-6 Житлового кодексу Української PCP, також відносяться гуртожитки.

Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань. Визначення цілісного майнового комплексу наведено у ст. 4 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого цілісним майновим комплексом є господарський обєкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

З наведених норм законодавства України випливає, що гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, а тому відносини щодо їх використання регулюються нормами ЖК УРСР та інших актів житлового законодавства.

Статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86р. № 208, передбачено, що гуртожитки це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх , тобто гуртожитки , слід відносити до обєктів державного житлового фонду.

За змістом статей 4 - 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизації не підлягають.

Згідно пунктів 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 р. N 717, вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів що не підлягають приватизації.

Спірні гуртожитки передано підприємству в процесі приватизації як майно соціально-побутового призначення безоплатно у користування, оскільки до переліку об'єктів, що підлягали приватизації вони не включені та до статутного фонду товариства не увійшли, обставин створення спірного об'єкту за рахунок першого відповідача не встановлено, тому підстави вважати, що це майно є власністю першого відповідача відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, спірні гуртожитки були і залишаються державною власністю, а тому, ПАТ «Сумбуд» не є законним власником Гуртожитків.

Пункт 1.5 Рішення № 467 від 20.08.2001 року та пункти 1.6 і 1.7 рішення № 635 від 20.11.2001 року Виконавчого комітету Сумської міської ради суперечать вищезгаданим нормам законодавства України .

Таким чином, право власності на гуртожитки по вул. Харківській, 22, по вул. Курській ,143 та по вул. Римського-Корсакова,10 в м. Суми повинно бути визнано за Державою в особі Фонду державного майна України, а пункт 1.5 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2001 року № 467 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові та нежитлові приміщення і будівлі» та пункти 1.6,1.7 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.11.2001 року № 635 повинні бути визнані недійсними.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що перебування державного майна вищезгаданих гуртожитків у власності ПАТ «Сумбуд» порушує права та інтереси як Держави так і мешканців гуртожитків, господарський суд дійшов висновку , що позов Фонду державного майна України підлягає задоволенню в частині визнання права власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківська, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в м. Суми за Державою в особі Фонду державного майна України, так і в частині зобов'язання ПАТ «Сумбуд» повернути гуртожитки Державі.

Позовна вимога позивача щодо визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2001 року № 467 « Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі» підлягає задоволенню частково , а саме: в частині визнання недійсним пункту 1.5 цього рішення , оскільки інші пункти цього рішення не стосуються предмету спору і визнання недійсним рішення вцілому порушить права та інтереси інших осіб.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.11.2010 року у справі № 16/87-10, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року визнано недійсним вцілому рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.11.2001 року № 635 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі» .

Тому, провадження у даній справі в частині вимоги позивача щодо визнання недійсними пунктів 1.6 та 1.7 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.11.2001 року № 635 підлягає припиненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України , оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав .

Перший відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що спір у даній справі про визнання недійсним рішення Сумської міської ради від 20.11.2001 року № 635 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові приміщення і будівлі» та визнання недійсним рішення Виконкому Сумської міської ради від 21.08.2011 р. № 467 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі» є спором про визнання недійсним рішення субєкта владних повноважень, а спори юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Господарський суд вважає зазначені доводи безпідставними, оскільки у вирішенні питання щодо підвідомчості спору про визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Підставою даного спору є невідповідність рішення органу місцевого самоврядування актам цивільного законодавства, зокрема, які регулюють підстави набуття права власності в процесі приватизації.

Тому в даному випадку спірні відносини є господарськими та між сторонами існує спір про право, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Посилання першого відповідача у своєму відзиві на позов на статтю 14 Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 року № 500-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 08.09.2011 року № 3716- VI), згідно частини першої якої, гуртожитки (як цілісні майнові комплекси), на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність відповідних територіальних громад, є безпідставним та необґрунтованим .

Згідно частини третьої статті 14 згаданого Закону, гуртожитки що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) , передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку .

Однак, спірні гуртожитки не було включено до статутного капіталу першого відповідача, а відтак вони залишилися у державній власності .Згідно частині другої статті 14 того ж Закону, гуртожитки державної форми власності у власність територіальних громад передаються безоплатно, але здійснити таку передачу позивач не має можливості, оскільки на даний час право власності на спірні гуртожитки зареєстроване за першим відповідачем, у звязку з чим позивач і звернувся з позовом, який розглядається у даній справі. Безпідставним є посилання представника першого відповідача в судовому засіданні на незасвідчену ксерокопію листа начальника юридичного управління позивача від 26.08.1995 року № 25/398, яким начебто позивач визнав за першим відповідачем право власності на обєкти соціально-побутового призначення, які передані останньому безоплатно та не були включені до його статутного фонду (статутного капіталу).Зазначена ксерокопія листа начальника структурного підрозділу позивача не може вважаться належним та допустимим доказом у справі ( т.1, а.с. 154).

У судовому засіданні представник першого відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався також на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2001 року у справі № 27/81, копію якого він долучив до свого відзиву на позов (т.1, а.с.140-142). Цим рішенням у справі № 27/81 про визнання недійсним наказу було визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 824 від 15.05.2001 року «Про перелік обєктів, що підлягають приватизації» в частині обєктів, що знаходяться на балансі у ВАТ « Сумбуд».

Оскільки предметом спору у справі № 27/81 був лише наказ Фонду державного майна України № 824 від 15.05.2001 року « Про перелік обєктів, що підлягають приватизації» в частині обєктів , що знаходяться на балансі ВАТ «Сумбуд» (т.2, а.с.6-11), то рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2001 року у справі № 27/81 встановлено лише факт недійсності згаданого вище наказу в частині обєктів, що знаходилися на балансі ВАТ «Сумбуд» у 2001 році. Жодного іншого факту рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2001 року у справі № 27/81 не було встановлено і не могло бути встановлено, оскільки предметом спору був виключно наказ Фонду державного майна України від 15.05.2001 року № 824 « Про перелік обєктів , що підлягають приватизації» в частині обєктів , що знаходилися на балансі ВАТ « Сумбуд» .

При вирішенні даного спору суд враховує практику Верховного Суду України, зокрема, постанови Верховного Суду України від 29.09.2009 року у справі № 44/221, від 08.11.2010 року у справі № 3/039-08/5 ,від 20.06.2011 року у справі № 7/232-09, від 03.10.2011 року № 10-11/148-09- 4417, і вважає, що рішення у даній справі не суперечить практиці Верховного Суду України , оскільки вартість спірних гуртожитків у даному випадку була виключена з вартості цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації і був приватизований , спірні гуртожитки не було включено до статутного фонду першого відповідача , а відтак вони не були приватизовані першим відповідачем і законних підстав для набуття ним права власності на гуртожитки не було .

Згідно ст. 49 ГПК України з відповідачів піддягає стягненню в доход бюджету судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-6, ст.ст. 127 -131 Житлового кодексу УРСР ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» ,ч. 2 ст. 3 , ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 3 Закону України «Про управління обєктами державної власності», ст. 14 Закону України « Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків», п.3 Примірного положення про гуртожитки (затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208), ст.ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним пункт 1.5 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2011 р. № 467 “Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі ”.

3.Визнати право власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в місті Суми за Державою в особі Фонду державного майна України ( 01133, м. Київ, вул. Кутузова,18/9; код ЄДРПОУ 00032945).

4.Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Сумбуд» ( 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська,86, код 14017843) повернути гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в місті Суми Державі в особі Фонду державного майна України ( 01133, м. Київ, вул. Кутузова,18/9 ; код ЄДРПОУ 00032945).

5.В частині позовних вимог щодо визнання недійсним пунктів 1.6 та 1.7 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.11.2011 р. № 635 “Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі ” провадження у справі припинити.

6.В частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2011 р. № 467 “Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі ” вцілому ( крім пункту 1.5 цього рішення) відмовити.

7.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» ( 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська,86, ідентифікаційний код 14017843) до державного бюджету України судовий збір у сумі 1176,25 грн.

8.Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код 04057942) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1176,25 грн.