Рішення № 20798609, 22.12.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.11 Справа № 5021/2622/2011. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання Жерьобкіної Є.А.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенеж Донецьк”,

м. Дніпропетровськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Рост-Альянс”,

м. Суми,

про стягнення 14410 грн. 77 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором поставки № 1058сд від 13 грудня 2010 року в розмірі 14410 грн. 77 коп., з яких: 8320 грн. 00 коп. основний борг, 540 грн. 84 коп. пеня, 5409 грн. 26 коп. штраф, 104 грн. 68 коп. 3% річних, 35 грн. 99 коп. інфляційні збитки та судові витрати.

Позивач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повернуте до суду поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 08.12.2011 року.

Оскільки сторони не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

За умовами договору № 1058сд від 13.12.2010 року позивач зобовязався передати товар та повязані з ним документи у власність Дистрибютора (відповідача), а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата за поставлений постачальником товар здійснюється дистриб'ютором протягом 21 календарного дня з моменту переходу права власності на поставлений товар, відповідно до п. 3.11 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 3.11 договору, товар переходить у власність дистриб'ютора з моменту позначки останнього про приймання товару в видатковій накладній, товарно-транспортній накладній.

Позивач вказує на те, що на виконання умов договору відповідачу передано товар на загальну суму 10818 грн. 51 коп. згідно видаткових накладних № 92 від 13.04.2011 року на суму 4498 грн. 51 коп. та № 641 від 17.05.2011 року на суму 6320 грн., проте в порушення умов договору відповідач повністю не розрахувався за отриманий ним товар, у звязку з чим, станом на день звернення до суду, враховуючи часткову сплату відповідачем 17.05.2011 року 2498 грн. 51 коп. за видатковою накладною № 92 від 13.04.2011р., його заборгованість перед позивачем складає 8320 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем на суму 10818 грн. 51 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 92 від 13.04.2011 року, № 641 від 17.05.2011 року та генеральною довіреністю (додаток № 4 до договору поставки), проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач повністю не розрахувався за поставлений позивачем товар, у звязку з чим, на момент подання позовної заяви до суду його заборгованість перед позивачем, з відрахуванням сплачених 17.05.2011 року 2498 грн. 51 коп. за видатковою накладною № 92 від 13.04.2011р., складає 8320 грн. 00 коп.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 8320 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення термінів оплати товару позивач, згідно п. 6.2. договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день порушення строків розрахунку від суми простроченого платежу, що складає 540 грн. 84 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та з урахуванням часткової оплати за товар по накладній № 92 від 13.04.2011р., позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 540 грн. 84 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору позивач просить стягнути з відповідача 104 грн. 68 коп. 3% річних та 35 грн. 99 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Розрахунки інфляційних збитків та 3% річних складено відповідно до ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги стосовно стягнення 104 грн. 68 коп. 3% річних та 35 грн. 34 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім цього, позивач, керуючись п. 6.3 договору, згідно якого у разі порушення термінів оплати товару, зазначених у п. 4.2 цього договору більш ніж на 20 календарних днів, дистрибютор сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від вартості поставленого товару, просить суд стягнути з відповідача 5409 грн. 26 коп. штрафу.

Разом з тим, суд розглянувши матеріали справи та провівши системний аналіз норм діючого законодавств встановив, що вимога позивача в частині стягнення штрафу за прострочення грошового зобовязання суперечить діючому законодавству України та обставинам справи, а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Так, згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 07.11.2011 року у справі № 5002-25109-2010 про стягнення суми пені та штрафу.

На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5409 грн. 26 коп. суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Внесене позивачем в більшому розміру ніж встановлено законом станом на 31.10.2011 року державне мито в сумі 91 грн. 89 коп. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост-Альянс» (40007, м. Суми, вул.. Харківська, 105, код 36707417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенеж Донецьк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Артільна, 2, код 36207507) 8320 грн. 00 коп. основного боргу, 540 грн. 84 коп. пені, 104 грн. 68 коп. 3% річних, 35 грн. 99 коп. інфляційних збитків, 90 грн. 02 коп. державного мита та 147 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 5409 грн. 26 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сенеж Донецьк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Артільна, 2, код 36207507) з державного бюджету України (р/р31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, одержувач Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 91 грн. 89 коп. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення № 2239 від 22.07.2011 року., оригінал якого міститься в матеріалах справи, видати довідку.

СУДДЯ М.С.ЛУЩИК

Повне рішення складено та підписано 26.12.2011 року.