Рішення № 20798606, 19.12.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.11

Справа № 5021/2322/2011.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Інтер-Агро»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підставське»

про стягнення 109532 грн. 80 коп.

СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ

За участю представників:

Від позивача – Гриценко Б.М.

Від відповідача – не з’явився

Секретар судового засідання: С.М. Шаповал

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 101 755 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 10 від 20.04.2010 року, пеню в сумі 7777 грн. 80 коп., а також судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до умов договору поставки № 10 від 20.04.2010 року ТОВ «Торговий Дім Інтер-Агро» поставило ТОВ «Підставське» гібридне насіння соняшнику «Коралія» на суму 156250,00 грн.

Пунктом 2.2 вищезазначеного договору ТОВ «Підставське» повинно розрахуватись за поставлений товар до 01.10.2010 року товаровим соняшником в кількості 62,5 тони на суму 156250,00 грн.

Пунктом 2.6 договору передбачено передача в якості забезпечення виконання зобов'язань по договору поставки № 10 від 20.04.2010 року в заставу посіви соняшнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Інтер-Агро» свої зобов'язання по договору виконало в повному обсязі, здійснило поставку гібридного насіння соняшнику, що підтверджується видатковою накладною № ДТ-0000322 від 20 квітня 2010 року на суму 156250,00грн. (а.с. 12).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підставське» свої зобов'язання по договору не виконало. В порушення умов договору не передало в заставу посіви соняшнику та розрахувалось за поставлений товар частково, поставивши в рахунок оплати 15,570 т. соняшнику на суму 54495,00грн.

Договір поставки № 10 від 20.04.2010 року між ТОВ «Торговий Дім Інтер-Агро» та ТОВ «Підставське» за своїм змістом є договором міни (бартеру).

Частиною 1 ст. 715 ЦК України встановлено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Договір міни (бартеру) є двостороннім, що полягає в тому, що кожна зі сторін цього правовідношення має не лише права, а й обов'язки. Ця ознака бартерного договору виражена в положеннях частини другої ст. 293 ГК України і ст. 715 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

В силу ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до частини 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Зі змісту наведених норм вбачається, що кредитор вправі відмовитись від прийняття зобов'язання в натурі за умови прострочення боржника.

Позивач 23.09.2011 року звернувся із заявою до відповідача про відмову від подальшого договору, що підтверджується поштовою квитанцією. (а.с. 19-21). Відповідно до цього листа, позивачем заявлена вимога до відповідача погасити заборгованість грошовими коштами до 30.09.2011 року.

Відповідач заборгованість не погасив.

Враховуючи, що позивачем втрачено інтерес до поставки товару за договором ТОВ «Торговий Дім Інтер-Агро» має право вимагати від ТОВ «Підставське» оплати за поставлений товар - насіння соняшнику «Коралія».

Пунктом 4.3 договору поставки № 10 від 20.04.2010 року передбачено, що за невиконання, або за неналежне виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті придбаного товару, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції (штраф, пеня) можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку штрафні санкції – пеня, складає 7 777,80 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 цього Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сума пені у розмірі 7 777,80 грн. нарахована позивачем у відповідності до вимог законодавства та умов договору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних доказів відсутності заборгованості чи сплати суми боргу, позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підставське» (Сумська область, Липоводолинський район, с. Підставки, код 34072214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Інтер-Агро» (36003, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, код 35796506) 101 755 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 10 від 20.04.2010 року, пеню в сумі 7777 грн. 80 коп., а також 1095 грн. 33 коп. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ

Повний текст рішення складений 23.12.2011р.